Рішення № 135287044, 18.02.2026, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 369/7114/25

Провадження 2-689/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

18 лютого 2026 року Обухівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Кравченка М.В.,

при секретарі Ільїній А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Страхова компанія «Інго» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство «Страхова компанія «Інго» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП. В обґрунтування якого представник позивача зазначив, що 05.01.2024 року за участі відповідача відбулась дорожньо-транспортна пригода, постановою Обухівського районного суду Київської області відповідача було визнано винним у вчиненні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності, позивачем потерпілій було сплачено 25 047 грн. 52 коп., позивач намагався врегулювати спір в позасудовому порядку та звертався до відповідача з вимогою, однак відповідач проігнорував вимогу позивача про сплату заборгованості, а тому позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом, також просив стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору в розмірі 3 028 грн. 00 коп.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 17 грудня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у зазначеній справі. Розгляд справи у відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадженням з повідомленням (викликом ) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позові просив проводити розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позові. Проти винесення заочного рішення не заперечив.

Відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив. Заяв, клопотань чи заперечень суду не подав.

У свою чергу відповідач відзив на позовну заяву у строк, встановлений ухвалою про відкриття провадження, до суду не подав, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Отже, оскільки сторони не з`явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Перевіривши та дослідивши матеріали справи та надані докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено наступні обставини.

Між ОСОБА_2 та акціонерним товариством «Страхова компанія «Інго» укладено поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 214856155, відповідно до якого забезпечено транспортний засіб марки «Iveco» державний номерний знак НОМЕР_1 .

05.010.2024 року у м. Києві про провул. Моторному, 11, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів марки «Iveco» державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням відповідача ОСОБА_1 та «Audi» державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 .

Відповідно до постанови Голосіївського районного суду Київської області від 26.02.2024 року, дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_1 п.п. 2.3.б, 2.10.а, 10.9 Правил дорожнього руху, тобто вчинення адміністративного правопорушення, яке передбачене ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та останнього визнано винним у вчиненні ДТП та на нього накладено адміністративне стягнення. З даною постанови також вбачається, що відповідач ОСОБА_1 залишив місце ДТП.

Після вищезазначеної ДТП, потерпіла ( ОСОБА_4 ) звернулася до Позивача із заявою про виплату страхового відшкодування за подією, яка мала місце 05.01.2024 року із участю забезпеченого транспортного засобу. Оскільки, даний випадок є страховим, за полісом страхування, страховиком вищевказана заява була прийнята та були здійснені дії по встановленню всіх обставин події, визначенню розміру збитку та виплаті страхового відшкодування потерпілій.

Позивач, на підставі зібраних документів по справі, враховуючи умови страхування, здійснив виплату страхового відшкодування на користь потерпілої в розмірі 14 547 грн. 52 коп., що підтверджується, зокрема, розпорядженням, страховим актом № 6632047 та платіжним дорученням про виплату страхового відшкодування. № 4586.

Розмір збитку визначається на підставі Звіту № 61300 від 13.02.2024 року, відповідно до якого вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Audi», державний № НОМЕР_3 , з урахуванням ПДВ на запасні частини, але без врахування ВТВ становить 16 892 грн. 54 коп. Виплата страхового відшкодування здійснювалася за мінусом франшизи, передбаченої полісом страхування в розмірі 1 600 грн. 00 коп.

Після виплати страхового відшкодування в розмірі 14 547 грн. 52 коп., потерпіла ( ОСОБА_4 ) подала заяву до Позивача в якій вказала, що не погоджується з такою сумою страхового відшкодування. З метою визначення вартості матеріального збитку, ОСОБА_4 звернулася в Юридичну експертну компанію Баранкова. В результаті чого було складено Звіт № 225/03-24 від 07.03.2024 року, згідно з яким вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу «Audi», державний № НОМЕР_4 складає 32 591,36 грн.

В подальшому між Позивачем та потерпілою було досягнуто компромісу і остання подала до Позивача заяву про доплату страхового відшкодування в розмірі 10 500 грн. 00 коп., тому Позивачем було здійснено таку доплату, що підтверджується платіжним дорученням № 18110.

Таким чином загальна сума страхового відшкодування склала 25 047 грн. 52 коп., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (в даному випадку АТ «СК «Іного»), після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, зокрема, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участі самовільно залишив місце події.

Як вбачається з вищевказаної постанови після скоєння ДТП ОСОБА_1 залишив місце ДТП .

АТ «СК «Інго» вживалися заходи щодо досудового врегулювання даного спору, зокрема позивачем направлено відповідачу Лист з вимогою щодо відшкодування шкоди, однак відповідач проігнорував вимогу позивача про сплату заборгованості, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних; прав та обов`язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 6З Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної ) особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в і повному обсязі особою, яка її завдала.

У відповідності до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, якщо вона завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно ч. 2 ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника.

Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок із відшкодування шкоди не виконала.

Таким чином, страхувальник, який зазнав майнової шкоди в деліктному правовідношенні, набув право вимоги відшкодування до заподіювача. У зв`язку з виплатою страхового відшкодування до страховика перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов`язанні є потерпілий) до заподіювача у межах фактичних витрат.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховику межах страхових сум,зазначених у страховому полісі,відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду,заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю,здоров`ю,майну третьої особи.

Згідно ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з врахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому чинним законодавством.

Підпунктом «г» пункту 38.1.1 частини 38.1 статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування власників наземних транспортних засобів», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

Деліктне зобов`язання виникає з факту завдання шкоди (зокрема, майнової) і триває до моменту її відшкодування потерпілому в повному обсязі особою, яка завдала шкоду (статті 11, 599, 1166 ЦК України). Сторонами деліктного зобов`язання зазвичай виступають потерпілий (кредитор) і заподіювач шкоди (боржник). Разом з тим, правила регулювання таких зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо заподіювачем, а іншою особою за умови, що законом передбачено такий обов`язок іншої особи, хоч вона шкоди й не заподіювала. При цьому за статтею 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до страхового акту № 6632047 від 22.02.2024 року позивачем ПАТ «СК «Інго» було виплачено страхове відшкодування в розмірі 14 547 грн. 52 коп.

Відповідно до Звіту № 225/03-24 від 07.03.2024 року позивачем ПАТ «СК «Інго» було виплачено доплату в розмірі 10 500 грн. 00 коп.

Таким чином зобов`язання відповідача ОСОБА_1 щодо відшкодування шкоди становить 25 047 грн. 52 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню та з відповідача на користь позивач слід стягнути страхове відшкодування в розмірі 25 047 грн. 52 коп., а також сплачений судовий збір в розмір 3 028 грн. 00 коп.

Керуючись 10, 12. 13, 18, 141, 247, 258, 259, 260, 280, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 16, 525, 526, 543, 549, 624, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь акціореного товариства «Страхова компанія «Інго» (код ЄДРПОУ 16285602, адреса: 01054, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Бульварно-Кудрявська) заборгованість в розмірі 25 047 грн. 52 коп., а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028 грн. 00 коп., а всього 28 075 грн. 52 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення також може бути переглянуто Обухівським районним судом Київської області у випадку подання відповідачем відповідної письмової заяви протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя М.В. Кравченко