Ухвала суду № 135281899, 31.03.2026, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/49/26 Справа №1313/1446/2012

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2026 Миколаївський районний суд Львівської області в складі головуючого судді Бачуна О.І., з участю секретаря судового засідання Данилів О.І. розглянув у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТБ і Ко» до ОСОБА_2 про розірвання договору простого товариства про спільну діяльність та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТБ і Ко» про визнання права власності на нежитлове приміщення,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2012 року ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю «ВТБ і Ко» (далі - ТОВ «ВТБ і Ко») звернулися до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просили розірвати договір простого товариства про спільну діяльність, укладений 15 грудня 2011 року між ОСОБА_1 ,ТОВ «ВТБ і Ко» та ОСОБА_2

ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом, у якому просила визнати за нею право власності на 1/3 частини нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 (позначеному на плані літ.Б-1) та 1/3 частини будівлі на АДРЕСА_2 (літ. Г-1).

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 10 травня 2012 року прийнято та об`єднано в одне провадження зустрічний позов про визнання права власності на нежитлові приміщення з позовом ОСОБА_1 та ТОВ «ВТБ і Ко» до ОСОБА_2 про розірвання договору.

У травні 2012 року ОСОБА_1 , ТОВ «ВТБ і Ко» та ОСОБА_2 подали до суду заяву про визнання мирової угоди, в якій просили визнати мирову угоду від 10 травня 2012 року, укладену між ними, та закрити провадження у справі.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 10 травня 2012 року затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 , ТОВ «ВТБ і Ко» та ОСОБА_2 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 і ТОВ «ВТБ і Ко» до ОСОБА_2 про розірвання договору та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ТОВ «ВТБ і Ко» про визнання права власності на нежитлове приміщення, згідно з якою:

Сторони цієї мирової угоди дійшли згоди про розірвання договору простого товариства про спільну діяльність, що укладений 15 грудня 2011 року між ОСОБА_1 , ТОВ «ВТБ і Ко» та ОСОБА_2 ;

ОСОБА_1 та ТОВ «ВТБ і Ко» відмовляються від будь-яких майнових претензій до ОСОБА_2 ;

ОСОБА_2 відмовляється від будь-яких майнових претензій до ОСОБА_1 та ТОВ «ВТБ і Ко»;

визнано за ОСОБА_1 право власності на нежитлові приміщення літ. «Б-1», загальною площею 81,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

визнано за ТОВ «ВТБ і Ко» право власності на будівлю літ. «Г-1», загальною площею 55,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

зобов`язано Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» здійснити державну реєстрацію права власності нерухомого майна за ОСОБА_1 на нежитлові приміщення літ. «Б-1», загальною площею 81,5 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ;

зобов`язано Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» здійснити державну реєстрацію права власності нерухомого майна ТОВ «ВТБ і Ко» на будівлю літ. «Г-1», загальною площею 55,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Провадження у справі закрито.

У листопаді 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про скасування мирової угоди від 10 травня 2012 року, посилаючись на те, що вона не укладала мирову угоду.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 12 листопада 2012 року заяву ОСОБА_2 задоволено, мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 , ТОВ «ВТБ і Ко» та ОСОБА_2 скасовано, провадження у справі закрито.

У грудні 2023 року ОСОБА_3 , який не брав участі у справі, подав апеляційну скаргу на ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 12 листопада 2012 року, в якій просив скасувати ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 12 листопада 2012 року та відмовити ОСОБА_2 у задоволенні заяви про скасування ухвали Миколаївського районного суду Львівської області від 10 травня 2012 року, якою було визнано мирову угоду.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 31 січня 2024 року поновлено ОСОБА_3 строк на апеляційне оскарження ухвали Миколаївського районного суду Львівської області від 12 листопада 2012 року, відкрито апеляційне провадження.

22 лютому 2024 року Львівська міська рада, яка не брала участі у справі, подала до апеляційного суду заяву про вступ у справу як третя особа.

Ухвалою Львівського апеляційного суду 04 червня 2024 року залучено Львівську міську раду до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Постановою Львівського апеляційного суду від 20 серпня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 12 листопада 2012 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для вирішення питання щодо прийняття заяви ОСОБА_2 про скасування мирової угоди.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області 07 жовтня 2024 року, з урахуванням ухвали суду від 22 жовтня 2024 року про виправлення описки, повернуто ОСОБА_2 заяву про скасування мирової угоди від 10 травня 2012 року.

У жовтні 2024 року Львівська міська рада, яка не брала участі у справі і залучена до участі у справі як третя особа ухвалою Львівського апеляційного суду від 04 червня 2024 року, подала апеляційну скаргу на ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 10 травня 2012 року.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 21 жовтня 2024 року клопотання Львівської міської ради задоволено, поновлено Львівській міській раді строк на апеляційне оскарження ухвали Миколаївського районного суду Львівської області від 10 травня 2012 року та відкрито апеляційне провадження.

Постановою Львівського апеляційного суду від 13 січня 2025 року апеляційну скаргу Львівської міської ради задоволено, ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 10 травня 2012 року скасовано і направлено справу для продовження її розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу від 21.01.2025 передачі справи раніше визначеному складу суду, цивільну справу №1313/1446/2012року передано для продовження розгляду судді Миколаївського районного суду Львівської області Павліву В.Р.

Ухвалою судді Миколаївського районного суду Львівської області Павліва В.Р. від 29.01.2025року заяву судді Павліва В.Р. про самовідвід задоволено, справу передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу.

Відповідно до протоколу від 30.01.2025 повторного автоматизованого розподілу судової справи, цивільну справу №1313/1446/2012року передано для розгляду судді Миколаївського районного суду Львівської області Бачуну О.І.

Ухвалою судді Миколаївського районного суду Львівської області від 03.02.2025року справу за позовом ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТБ і Ко» до ОСОБА_2 про розірвання договору, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТБ і Ко» про визнання права власності на нежитлове приміщення прийнято до розгляду та призначено підготовче засідання.

11.02.2025 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 13 січня 2025 року та направити справу до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Постановою Верховного Суду від 23 квітня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, постанову Львівського апеляційного суду від 13 січня 2025 року скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження. Скасовуючи вказане судове рішення, Верховний Суд вказав, що суду апеляційної інстанції слід надати оцінку доводам ОСОБА_4 та Львівської міської ради щодо поважності/неповажності причин пропуску строку (більше 12 років) на апеляційне оскарження ухвали місцевого суду, з`ясувати належним чином, коли заявнику стало відомо про наявність ухвали Миколаївського районного суду Львівської області від 10 травня 2012 року, навести відповідні мотиви поновлення чи не поновлення строку на апеляційне оскарження. Під час нового розгляду справи апеляційний суд повинен повторно вирішити питання про відкриття апеляційного провадження із урахуванням принципу res judicata, з наведенням обґрунтованих мотивів наявності підстав для відкриття чи відмови у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою Львівської міської ради.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 12 травня 2025 року наведені Львівською міською радою причини пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали Миколаївського районного суду м. Львова від 10 травня 2012 року, визнано неповажними, апеляційну скаргу залишено без руху, заявнику надано строку для усунення недоліків апеляційної скарги для сплати судового збору та подання заяви про поновлення строків з зазначенням інших підстав для поновлення строку.

05.06.2025 року до Львівського апеляційного суду надійшли матеріали на усунення недоліків апеляційної скарги, а саме докази сплати судового збору та клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 20 червня 2025 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Львівської міської ради на ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 10 травня 2012 року. Встановивши, що про оскаржувану ухвалу суду першої інстанції від 10 травня 2012 року заявник дізнався у серпні 2023 року, про що сам і вказав, при цьому, апеляційна скарга та матеріали на усунення недоліків скарги не містять обґрунтованих доводів та міркувань із посиланням на докази щодо поважності причини пропуску строку на апеляційне оскарження, Львівський апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення строку та відкриття апеляційного провадження в справі.

У липні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника Львівської міської ради - Гринихи Х. А., на ухвалу Львівського апеляційного суду від 20 червня 2025 року.

Ухвалою Верховного Суду від 04.08.2025року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника Львівської міської ради - Гринихи Христини Андріївни, на ухвалу Львівського апеляційного суду від 20 червня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТБ і Ко» до ОСОБА_2 про розірвання договору, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТБ і Ко» про визнання права власності на нежитлове приміщення.

09.09.2025, 27.11.2025 та 11.02.2026року до Миколаївського районного суду Львівської області надійшло клопотання ОСОБА_3 про закриття провадження у цивільній справі №1313/1446/2012 на підставі п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України. Крім цього, просить проводити розгляд справи у його відсутності.

В підготовче судове засідання сторони не прибули повторно, хоча належним чином повідомлялися про час та місце розгляд справи, причини неявки суду не повідомили.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, заяву ОСОБА_3 , в якій просить справу провадженням закрити, вважає, що провадження у справі слід закрити виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.3 ст.13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Частиною 1 статті 43 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право, зокрема, подавати до суду заяви та клопотання.

Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Для застосування вказаної підстави для закриття провадження у справі необхідна наявність водночас трьох складових, а саме: тотожних сторін спору; тотожного предмета позову; тотожної підстави позову, отже позови мають повністю збігатися за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав.

Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

Закриття провадження у справі у цьому разі можливе лише за умови, що позов, з приводу якого ухвалено рішення, яке набрало законної сили, є тотожним з позовом, який розглядається.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц зазначено, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 вказано, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Суд зазначає, що на момент винесення Миколаївським районним судом Львівської області ухвали від 03.02.2025року якою справу за позовом ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТБ і Ко» до ОСОБА_2 про розірвання договору, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТБ і Ко» про визнання права власності на нежитлове приміщення прийнято до розгляду та призначено підготовче засідання, ухвала суду від 10.05.2012 року якою затверджено мирову угоду у справі №1313/1446/2012 не на була законної сили, оскільки була скасовано Постановою Львівського апеляційного суду від 13 січня 2025 року .

Однак, під час перебування на розгляді в Миколаївському районному суді Львівської області вищевказаної цивільної справи, Постановою Верховного Суду від 23 квітня 2025 року постанову Львівського апеляційного суду від 13 січня 2025 року скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 20 червня 2025 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Львівської міської ради на ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 10 травня 2012 року. Ухвалою Верховного Суду від 04.08.2025року відмовлено у відкритті касаційного провадження на ухвалу Львівського апеляційного суду від 20 червня 2025 року .

Із врахуванням вищезазначеного, суд вважає, що оскільки ухвала Миколаївського районного суду Львівської області від 10.05.2012 у справі №1313/1446/2012 про затвердження мирової угоди набрала законної сили, відтак провадження по справі слід закрити.

Керуючись ст.200, п.3 ч.1 ст. 255 ЦПК України, суд

ухвалив:

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТБ і Ко» до ОСОБА_2 про розірвання договору, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТБ і Ко» про визнання права власності на нежитлове приміщення - провадженням закрити.

Апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції може бути подано протягом п`ятнадцяти днів після її проголошення до Львівського апеляційного суду.

Суддя Бачун О. І.