Ухвала суду № 135281573, 31.03.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 466/1242/26

У Х В А Л А

відмову у відкритті провадження у справі

"31" березня 2026 р. суддя Галицького районного суду м. Львова Павлюк О. В., розглянувши матеріали за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про стягнення грошових коштів у вигляді недоотриманої пенсії, -

в с т а н о в и л а :

30.03.2026 від Шевченківського районного суду м. Львова до Галицького районного суду м. Львова за територіальною підсудністю надійшов вказаний позов.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2026 для розгляду цієї справи визначена суддя Павлюк О. В.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд приходить до такого висновку.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини першої статті 19 КАС України).

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 4 КАС України, публічно-правовий спір спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 КАС України, суб`єкт владних повноважень орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб`єктний склад (хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції), але й спеціальні підстави виникнення, пов`язані з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право, яке має існувати на час звернення до суду, а, по-друге, суб`єктний склад такого спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

А тому, вирішуючи питання про юрисдикцію суду, необхідно з`ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.

Відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Спори, які виникають у судах у зв`язку з невиконанням суб`єктом владних повноважень своїх функцій (щодо його незаконних дій та/або зобов`язання до виконання таких повноважень), та ухвалення за результатами розгляду цих спорів судових рішень не змінює правову природу та характер правовідносин, які виникли між сторонами, а тому спори щодо порушення своїх зобов`язань суб`єктом владних повноважень, зокрема щодо перерахування, нарахування, виплати грошових сум, у тому числі після судового рішення або на його виконання, повинні розглядатись судами за юрисдикцією, визначеною відповідно до характеру цих правовідносин.

Отже, на правовідносини з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат поширюються юрисдикція адміністративних судів.

У цій справі Позивач просить стягнути з ГУ ПФУ у Львівській області заборгованість у вигляді недоотриманої пенсії у розмірі 331628,49 грн, а також 3% річних та інфляційні втрати, нараховані на суму заборгованості, яка виникла у зв`язку з невиконанням рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 у справі № 380/9588/24.

Таким чином, спір щодо недоотримання пенсії є публічно-правовим, виник з публічно-правових відносин за участю органу державної влади як суб`єкта владних повноважень, тому повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства (стаття 19 Кодексу адміністративного судочинства України).

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 750/1668/17 (провадження № 14-599цс18) та від 03 липня 2019 року у справі № 750/1591/18-ц (провадження № 14-261цс19), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 757/61718/17-ц (провадження № 61-15930св19), а також постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 757/63985/16-ц (провадження № 14-556цс19).

Зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних, передбачене положеннями статті 625 ЦК України, є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги, а поєднання цих вимог у одній справі не є обов`язковим.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 лютого 2021 року у справі № 520/17342/18 дійшла до висновку про те, що ураховуючи акцесорний характер визначених статтею 625 ЦК України зобов`язань, спори про відшкодування передбачених ними грошових сум, з огляду на їх похідний характер від основного спору, підлягають розгляду за правилами тієї юрисдикції, за правилами якої підлягає розгляду основний спір.

Аналіз положень частини п`ятої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України у їх поєднані дозволяє зробити висновок, що юрисдикція спору про стягнення інфляційних збитків, 3% річних моральної шкоди із суб`єкта владних повноважень визначається як за правовою природою правовідносин, зокрема публічно-правових, так і у зв`язку з тим, чи пред`явлено позов про стягнення моральної шкоди в одному проваджені з вимогою про вирішення публічно-правового спору.

Ураховуючи те, що спір щодо нарахування, сплати та перерахунку соціальних виплат підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, спір за позовними вимогами про стягнення інфляційних втрат та 3% річних на підставі статті 625 ЦК України також підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ураховуючи зміст положень вищезазначених норм процесуального права, спірні правовідносини мають ознаки публічно-правових за предметом та суб`єктним складом, отже, підлягають розгляду за правилами КАС України, а тому у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про стягнення грошових коштів у вигляді недоотриманої пенсії, слід відмовити.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України") суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому, суд роз`яснює Позивачу, що зі вказаними вимогами йому слід звертатись у порядку адміністративного судочинства до Львівського окружного адміністративного суду.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст.186, ст. ст. 260, 353 ЦПК України, суддя -

у х в а л и л а :

1. Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про стягнення грошових коштів у вигляді недоотриманої пенсії.

2. Роз`яснити позивачу, що зі вказаними вимогами слід звертатись у порядку адміністративного судочинства до Львівського окружного адміністративного суду.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Ольга ПАВЛЮК