Рішення № 135281512, 31.03.2026, Буський районний суд Львівської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Єдиний унікальний номер №943/216/26

Провадження № 2/943/756/2026

31 березня 2026 року м. Буськ

Буський районний суд Львівської області у складі судді Коса І.Б, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду в м. Буську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ» через представника Короля В.А. звернулося до суду із указаним позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути із відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором на загальну суму в розмірі 19 566,09 грн. В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що 25 листопада 2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачкою ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №623054658, в силу якого позикодавець надав відповідачці грошові кошти на умовах встановлених цим договором, які відповідачка зобов`язалася повернути та сплатити проценти за користування цим кредитом. Проте, відповідачка не виконала належним чином своїх кредитних зобов`язань перед первісним кредитором, внаслідок чого утворилась заборгованість, яку вона добровільно не сплачує, зокрема на момент подання позову загальна сума заборгованості відповідачки за вказаним кредитним договором становить загальну суму в розмірі 19 566,09 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту в розмірі 5499,45 грн., заборгованість за несплаченими відсотками в сумі 11316,91 грн. та заборгованість за неустойкою в сумі 2749,73 грн. При цьому, згідно Договору факторингу №МВ-ТП/22 від 18.02.2025 року первісний кредитор ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги вищевказаної заборгованості на користь ТОВ «Таліон Плюс», яке за Договором факторингу №27/0225-01 від 27.02.2025 року згідно Реєстру боржників за цим договором №4 від 04.08.2025 року відступило права вимоги спірної заборгованості до позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ», а відтак до позивача перейшло право вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за Кредитним договором №623054658 від 25.11.2024 року на загальну суму заборгованості в розмірі 19 566,09 грн. Оскільки відповідачка добровільно не погашає вказану заборгованість за кредитом, що стало приводом для звернення позивача до суду із цим позовом.

Ухвалою судді від 12.02.2026 року, після отримання інформації про зареєстроване місце проживання відповідачки, яка не є підприємцем, вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідачка ОСОБА_1 своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву в установлений судом строк та спосіб не скористалася.

Ураховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали та з`ясувавши дійсні обставини справи, перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи із таких мотивів.

Згідно статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до приписів ст. 12, ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 13 ЦПК України). Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно частини першої та другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Нормою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статей 1049, 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч. 1 ст. 1050 ЦК України).

Крім того, в силу приписів статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статей 629, 525, 612, 611 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 512 ЦК кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).

Згідно частини першої статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ч. 1 ст. 517 ЦК України).

Судом встановлено, що 25 листопада 2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачкою ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії №623054658, в силу якого товариство надало відповідачці кредит на умовах встановлених цим договором у розмірі 5500 грн., строком на 19 днів (до 14.12.2024), зі сплатою процентної ставки у розмірі 0,98% від суми кредиту за кожен день користування цим кредитом, що їх зобов`язалася повернути та сплатити відсотки.

Вказаний кредитний договір укладено між сторонами у формі електронного документа з використанням відповідачем електронного підпису з одноразовим ідентифікатором «WVYW» о 20:17:25 год. від 25.11.2024, що відповідає приписам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», а перерахування кредитних коштів проведено на картковий рахунок відповідачки № НОМЕР_1 .

Також судом установлено, що 25 листопада 2024 року первісний кредитор у цій справі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало відповідачці ОСОБА_1 грошові кошти згідно вищевказаного кредитного договору в сумі 5500,00 грн. на її карту VISA НОМЕР_2 через АТ «Райффайзен Банк», що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням №f4ca009f-577d-4194-ab7c-a0f3d8c7e87e від 25.11.2024.

Як убачається із наявного у матеріалах справи розрахунку заборгованості за Кредитним договором №623054658 від 25.11.2024 року, що відповідачкою така не погашена та становить загальну суму в розмірі в сумі 19 566,09 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту в розмірі 5499,45 грн., заборгованість за несплаченими відсотками в сумі 11316,91 грн. та заборгованість за неустойкою в сумі 2749,73 грн.

Також, як убачається із матеріалів справи, що 18 лютого 2025 року згідно Договору факторингу №МВ-ТП/22 права вимоги за вищевказаним Кредитним договором №623054658 від 25.11.2024 року були відступлені первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на користь ТОВ «Таліон Плюс», яке за Договором факторингу №27/0225-01 від 27.02.2025 року відступило права вимоги спірної заборгованості на користь позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ», який згідно Реєстру боржників №4 від 04.08.2025 року (порядковий номер у реєстрі ОСОБА_1 - 4755) набув права грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за Кредитним договором №623054658 від 25.11.2024 року на загальну суму заборгованості в розмірі 19 566,09 грн.

При цьому, відповідачкою не надано до суду доказів, які би спростовували наданий розрахунок заборгованості перед позивачем ТОВ «ФК «ЄАПБ», як новим кредитором у її грошовому зобов`язанні, а також стороною відповідача не доведено належними доказами про відсутність такої заборгованості перед позивачем чи попередніми кредиторами (ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ТОВ «Таліон Плюс»).

Відтак, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» (нового кредитора у зобов`язаннях) є обґрунтованими та підлягають до часткового задоволення, зокрема, в частині стягнення із відповідачки на користь позивача заборгованості за Кредитним договором №623054658 від 25.11.2024 року в розмірі 16 816,36 грн., окрім неустойки в сумі 2749,73 грн.

Разом із тим, суд вважає, що не підлягають до задоволення позовні вимоги в частині стягнення із відповідачки на користь позивача неустойки за Кредитним договором №623054658 від 25.11.2024 року в сумі 2749,73 грн., виходячи із таких мотивів.

Відповідно до положень статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Як убачається із матеріалів справи, що згідно долученої до позовної заяви Довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №623054658 від 25.11.2024 року слідує, що представником позивача при нарахуванні загальної суми заборгованості позичальника ОСОБА_1 по вищевказаному кредитному договору, серед іншого, нараховано неустойку в сумі 2749,73 грн., що суперечить п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, в силу якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 21 січня 2025 року справа №751/3052/23 виснував, що тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відтак, зважаючи на запровадження 24 лютого 2022 року в Україні воєнного стану, що на сьогодні не припинений та не скасований, а кредитний договір укладено під час дії воєнного стану (25.11.2024), а тому заявлена вимога про стягнення із відповідачки на користь позивача неустойки за Кредитним договором №623054658 від 25.11.2024 року в розмірі 2749,73 грн., нарахованої під час дії воєнного стану, є незаконною та не може бути стягнута.

Відтак, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом стягнення із відповідачки на користь позивача заборгованості в розмірі 16816,36 грн., що є заборгованістю за тілом кредиту та нарахованими відсотками.

Окрім того, у відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у сумі 2662,40 грн., що підтверджено платіжним дорученням, яке міститься у матеріалах справи. Таким чином, із відповідачки на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становитиме 2288,24 грн. (16816,36/19566,09х2662,40).

Ураховуючи викладене, та керуючись статтями 2, 4, 8, 10, 11, 12, 13, 76, 77, 78, 81, 82, 89, 141, 178, 247, 259, 263, 264, 265, 273, 279, 352, 354, 355ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» заборгованість в сумі 16 816,36 грн. (шістнадцять тисяч вісімсот шістнадцять гривень 36 копійок) та судовий збір у розмірі 2288,24 грн. (дві тисячі двісті вісімдесят вісім гривень 24 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного тексту рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи.

Позивач: ТОВ ФК «ЄАПБ» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014).

Представник позивача: Король Владислав Анатолійович (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, поверх 4, РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Суддя: І. Б. Кос