Єдиний державний реєстр судових рішень
ЄУН: 336/2915/25
Провадження №: 2/336/181/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 березня 2026 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Савеленко О.А., за участі секретаря судового засідання Прохорової А.О., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Шевченківського районного суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області в особі ліквідаційної комісії, третя особа ОСОБА_4 про скасування арешту,-
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог.
Позивачка ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя із позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, третя особа ОСОБА_4 про скасування арешту.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка є власником 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 , яка належить їй на праві спільної часткової власності. 1/4 частина вказаної квартирі належала її чоловіку, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якій помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . 1/4 частина вказаної квартири належить її сину, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . 1/4 частина вказаної квартири належала її сину, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
ІНФОРМАЦІЯ_5 її син, ОСОБА_6 помер. Того ж дня відкрилась спадщина, до складу якої входить 1/4 частина квартири АДРЕСА_1 . Вона як мати спадкодавця, прийняла спадщину після померлого сина. 18.10.2024 вона звернулась до П`ятої запорізької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом на частину квартири після померлого ОСОБА_6 .
Під час оформлення спадщини, їй стало відомо про існування арешту, накладеного слідчим СВ Шевченківського РВ ГУМВС України в Запорізькій області на частину квартири АДРЕСА_1 . 12.07.2012 вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_6 визнано винними та засуджено до п`яти років позбавлення волі зі звільненням від покарання з іспитовим строком на два роки.
Згідно вироку суду від 12.06.2012 подальша доля накладеного арешту на квартиру під час винесення вироку, не визначена.
Згідно витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер 12497259, дата реєстрації 15.05.2012 арешт накладений на всю квартиру, а не лише на частку квартири яка належала ОСОБА_6 . Таким чином наявність арешту на квартиру перешкоджає оформленню права власності на спадкове майно.
Посилаючись на викладені обставини, просить скасувати арешт на квартиру АДРЕСА_1 , накладений постановою про накладення арешту на майно від 20.04.2012 слідчого СВ Шевченківського РВ ГУМВС України в Запорізькій області Чащина І.А., реєстраційний номер обтяження 12497259 від 15.05.2012.
Рух справи. Позиція учасників справи.
Ухвалою судді від 07.04.2025 позовну відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 07.11.2026 клопотання представника позивача задоволено. Залучено по справі співвідповідача Головне управління МВС України у Запорізькій області.
26.03.2026 в судовому засіданні ухвалою суду без видалення до нарадчої кімнати закрито підготовче судове засідання та справу призначено до судового розгляду.
Позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Грецов А.В. в судовому засіданні просили позовні вимоги задовольнити.
Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, просив позовні вимоги задовольнити, справу розглянути без його участі, про що до суду подав письмову заяву (а.с.73,74).
12.05.2025 до суду поштою подав письмові пояснення, в яких зазначив, що йому відомо, що при оформленні спадщини його матір`ю ОСОБА_1 після померлого ОСОБА_6 стало відомо про наявність арешту, накладеного слідчим, що перешкоджає оформленню спадщини. Зазначив, що наявність обтяження також перешкоджає його праву на вільне розпорядження квартирою, тому він просить суд задовольнити позовні вимогу в повному обсязі (а.с.68).
Представник співвідповідача, Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області в особі ліквідаційної комісії, в судове засідання не з`явився.
08.12.2025 через підсистему «Електронний суд» подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що ГУМВС України в Запорізькій області не є належним відповідачем у справі (а.с.116-117).
Представник відповідача ОСОБА_3 у задоволенні позову просила відмовити.
06.05.2025 поштою до суду подала письмовий відзив на позовну заяву, у якому зазначила, що ГУНП в Запорізькій області не порушувало права позивачки , арешт на майно ОСОБА_6 не накладало, як наслідок не може його скасувати. Крім того, КПК України 1960 року так само як і чинний КПК України не передбачає застосування слідчим, слідчим суддею процесуальних норм у розглянутій судом кримінальній справі (а.с.53-61).
Нормативне обґрунтування.
Частинами першою, четвертою статті 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Положення цього конституційного принципу закріплені у ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України.
Згідно з ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03.06.2016 року «Про судову практику у справах про зняття арешту з майна» при розгляді позову про визнання права власності на арештоване майно та/або зняття арешту з майна судам слід всебічно і повно з`ясовувати обставини, наведені позивачем на підтвердження своїх вимог, неухильно додержуючись при цьому як правових норм, що гарантують права осіб, які беруть участь у справі, так і положень про належність та допустимість доказів.
Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом свої порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом статей 12 та 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Встановлені судом обставини.
Згідно з свідоцтвом на право власності на житло № НОМЕР_1 від 23.12.2005, інформацією про реєстрацію права власності на нерухоме майно, квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві спільної часткової власності в рівних долях по 1/4 частині кожному: ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 (а.с.6).
23.04.2024 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі свідоцтва про право власності від 23.12.2005 зареєстровано право власності ОСОБА_1 на частину квартири за адресою: АДРЕСА_2 , про що свідчить Витяг з Державного реєстру речових прав (а.с.7).
ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_2 (а.с.8).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер, про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 (а.с.9).
ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_6 , батьками якого є ОСОБА_1 , ОСОБА_5 (а.с.10).
Згідно з свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_6 помер (а.с.11).
Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина та заведено спадкову справу № 73151900 П`ятою запорізькою державною нотаріальною конторою, про що свідчить Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі (а.с.12).
Згідно матеріалів спадкової справи мати спадкодавця, ОСОБА_1 прийняла спадщину після померлого сина. Спадщина належить спадкоємцю з часу відкриття спадщини. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину, про що зазначено у довідці про коло спадкоємців від 07.12.2023 № 3547 (а.с.13).
Постановою слідчого СВ Шевченківського РВ ГУМВС України в Запорізькій області Чащина І.А. у кримінальній справі № 3181204 накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_6 , а саме на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 . У постанові зазначено, що ОСОБА_6 належить на праві приватної власності 1/4 частка квартири за вказаною адресою (а.с.14,63).
Згідно з Витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за № 12497259 від 15.05.2012 зареєстроване обтяження на нерухоме майно, а саме на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.15).
Вироком Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 12.07.2012 ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України та призначено покарання в порядку ст.69 КК України у виді п`яти років позбавлення волі. На підставі ст.75,76 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням строком на два роки (а.с.16-17).
Станом на 21.04.2025 у ВП № 3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області відсутні матеріали кримінальної справи № 3181204 (а.с.62).
Висновки суду.
З досліджених матеріалів справи вбачається, що квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , належала на праві спільної часткової власності в рівних долях по 1/4 частині кожному: ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4
ОСОБА_5 , ОСОБА_6 померли.
За життя ОСОБА_6 , який є сином позивачки, під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні відносно нього слідчим був накладений арешт на належне йому нерухоме майно.
Під час реалізації спадкових прав позивачці стало відомо про наявність зазначеного обтяження на нерухоме майно, яке належало її померлому сину ОСОБА_6 , що перешкоджає оформленню спадщини.
Як вбачається з матеріалів справи, за життя ОСОБА_6 належала на праві власності частина зазначеної квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Арешт накладено на належну йому частку у спільному майні. Натомість в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості з якого долучені до матеріалів справи (а.с.25-27) у розділі обтяження, міститься інформація про накладення арешту на нерухоме майно належне ОСОБА_6 на підставі постанови слідчого Чащина, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , з якої належало іншим особам, що підтверджується свідоцтвом про право власності (а.с.16).
Зазначений арешт був накладений під час здійснення досудового розслідування у кримінальній справі № 3181204 відносно ОСОБА_6 , який у подальшому був засуджений вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12.07.2012 за ч.2 ст.187 КК України та звільнений від відбування покарання на підставі ст.75,76 КК України з випробуванням з іспитовим строком два роки. ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_6 помер.
Цивільний позов під час судового розгляду не заявлявся, питання конфіскації майна обвинуваченого судом не вирішувалось. Отже, під час ухвалення вироку, судом не вирішено питання скасування арешту, який за викладених обставин підлягав скасуванню.
Наявність обтяження майна позбавляє позивачку в повній мірі реалізувати спадкові права на вказане майно. Під час ухвалення вироку Шевченківським районним судом м. Запоріжжя не вирішено питання про скасування арештів.
Враховуючи викладені обставини, суд не вбачає підстав у подальшому арешті майна.
Щодо способу захист прав обраного позивачем, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 174 КПК України 2012 року підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно (частина друга статті 174 КПК України 2012 року).
Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові (частинна 4 статті 174 КПК України 2012 року).
Отже, порядок скасування арешту майна, що накладений в межах кримінального провадження, встановлено статтею 174 КПК України 2012 року, і відповідно підлягає розгляду за правилами кримінального судочинства.
Проте, арешт на спірну квартиру було накладено слідчим під час досудового слідства у кримінальній справі щодо обвинувачення ОСОБА_4 на підставі положень КПК України 1960 року.
При цьому згідно з пунктом 9 розділу XI «Перехідні положення» КПК України 2012 року питання про зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, вирішується в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.
Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Арешт на спірну квартиру накладено слідчим під час досудового слідства у кримінальній справі щодо обвинувачення ОСОБА_7 , а з позовом про зняття арешту з майна звернулася матір обвинуваченого, яка не є стороною кримінального провадження.
Отже, суд дійшов висновку про розгляд зазначеної справи в порядку цивільного судочинства.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21. 02.1975 року у справі «Голден проти Сполученого королівства») та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).
На підставі вищевикладеного, враховуючи, що позивач не може реалізувати свої права у зв`язку із наявністю зазначеного вище обтяження нерухомого майна, правові підстави у подальшому арешті майна, наразі відсутні, позовні вимоги підлягають задоволенню
Позивач не заявляє про стягнення судового збору, тому дане питання суд не вирішує.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 76-81, 133, 141, 258, 259, 263-265,354 ЦПК України, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області в особі ліквідаційної комісії, третя особа ОСОБА_4 про скасування арешту-задовольнити
Скасувати арешт, накладений постановою слідчого СВ Шевченківського РВ ГУМВС України в Запорізькій області Чащина І.А. від 20.04.2012, на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , яке належало ОСОБА_6 , реєстраційний номер обтяження 12497259 від 15.05.2012.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 .
Відповідач: Головне управління Національної поліції в Запорізькій області, ЄДРПОУ: 40108688, адреса: м. Запоріжжя, вул. Дмитра Апухтіна, буд. 29.
Співвідповідач: Головне Управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, ЄДРПОУ: 08592187, адреса: . Запоріжжя, вул. Дмитра Апухтіна, буд. 29.
Третя особа: ОСОБА_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_6 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.А. Савеленко
30.03.26
Судове рішення № 135281434, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя було прийнято 30.03.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 336/2915/25. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: