Ухвала суду № 135280530, 27.03.2026, Воловецький районний суд Закарпатської області

У Х В А Л А

про вирішення заяви про відвід судді

Справа № 936/259/26

Провадження № 1-кс/936/66/2026

27.03.2026 селище Воловець

Воловецький районний суд Закарпатської області, у складі судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , захисника обвинуваченої ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 , обвинуваченої ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву адвоката ОСОБА_5 про відвід головуючої судді ОСОБА_6 від розгляду кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286 КК України,

в с т а н о в и в:

27.03.2026 у провадження Воловецького районного суду Закарпатської області надійшла заява захисника обвинуваченої ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 про відвід головуючої судді ОСОБА_6 від розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_4 у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286 КК України.

Заяву про відвід 27.03.2026, протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, передано до провадження судді ОСОБА_1 .

Свою заяву адвокат ОСОБА_5 мотивує тим, що ухвала суду про призначення у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_4 підготовчого судового засідання від 24.02.2026 на наступний день 25 лютого 2026 року на 11 годину не відповідає вимогам ч. 9 ст. 135 КПК України. Окрім того, 25.02.2026 суддею ОСОБА_6 , не зважаючи на задоволення клопотання сторони захисту про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, не забезпечено належного судового розгляду захисником. Аналогічне порушення суддею допущено 20.03.2026, у ході судового розгляду у підготовчому судовому засіданні захисник обвинувачуваної, через технічні помилки був позбавлений можливості чути проведення суддею підготовчого судового засідання.

Крім того, заявник вважає, що суддя ОСОБА_6 у порушення вимог кримінально процесуального законодавства, не розглянула письмове клопотання сторони захисту від 25.02.2026 про надання дозволу обвинуваченій ОСОБА_4 відвідати лікувальний заклад, чим порушила конституційне право громадянина України на охорону здоров`я.

Також, заявник зазначає, що йому із сайту Єдиного державного реєстру судових рішень, стало відомо, що 20.03.2026 суддею ОСОБА_6 винесено ухвалу, якою задоволено клопотання керівника Закарпатської обласної прокуратури про дозвіл на затримання з метою приводу обвинуваченої ОСОБА_4 для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Зокрема, надано дозвіл на затримання обвинуваченої ОСОБА_4 з метою приводу для участі у судовому розгляді клопотання про зміну їй запобіжного заходу із застави на тримання під вартою. Також, в ухвалі зазначено, що ОСОБА_4 не прибула у судове засідання 09.03.2026, при тому, що у вказаний день судове засідання суддею ОСОБА_6 не проводилось, оскільки у призначений час та дату суддя перебувала у нарадчій кімнаті.

Також, заявник вважає, що суддею ОСОБА_6 безпідставно відмовлено обвинуваченій ОСОБА_4 та її захиснику ОСОБА_5 проводити судове засідання у режимі відеоконференції через Виноградівський районний суд Закарпатської області, при тому, що сторона захисту навела достатньо причин, а також суд мав достатньо доказів у підтвердження критичного стану здоров`я обвинувачено, що позбавляє і обмежує її пересування.

Заявник вважає, що в діях судді ОСОБА_6 є всі підстави відвести суддю від її участі у розгляді кримінального провадження.

У судовому засіданні ОСОБА_4 та її захисник ОСОБА_5 заяву про відвід судді ОСОБА_6 підтримали та просять таку задоволити.

Прокурор в судовому засіданні щодо задоволення заяви заперечив, вважає таку безпідставною, просить відмовити у задоволенні заяви про відвід судді.

Головуюча суддя ОСОБА_6 на розгляд заяви не з`явилась, однак подала заяву, в якій заперечила щодо відводу, вважає такий безпідставним та поданим з метою перешкодити своєчасному розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу із застави на тримання під вартою, заявлене прокурором в кримінальному провадженні, а також з метою затягування судового розгляду справи, просить заяву розглянути без її участі.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, оцінивши доводи заяви, суд дійшов наступного висновку.

За приписами ч.1 та 3 ст. 81 КПК України у разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35цього Кодексу.При розгляді відводу має бути вислухана особа, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думка осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні.

Частиною 1ст. 21 КПК України передбачено, що кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Відповідно до ч.5 ст.80 КПК України відвід повинен бути вмотивованим. Тобто, має містити вказівку на підстави, що зумовлюють його наявність. Особа, що заявила відвід повинна викласти відомі їй обставини, з якими вона пов`язує усунення судді від участі у судовому провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КПК України суддя не може брати участь у кримінальному провадженні:

1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;

2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;

3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;

5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

Відповідно до ч. 1ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. При здійснені правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону. Однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення, крім випадків, установлених законом (ст.ст. 126, 129 Конституції України).

Як зазначено Конституційним судом України в рішенні від 23.05.2001р. №6-рп/2001 судоустрій і судочинство визначаються винятково законом України. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідно процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення розгляду справи у першій інстанції та прийняття по них судових рішень, належить до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.

Статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Цим же Законом (ст.56) на суддю покладено обов`язок, зокрема, справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.

Як зазначає Європейський суд з прав людини, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості. Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення від 24.05.1989 р. у справі №11/1987/134/188 "Hauschildt v. Denmark", пункт 48).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об`єктивної перевірки.

Згідно з п. 66 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів при винесенні судових рішень, судді повинні мати незаперечну свободу вирішувати справи безсторонньо, керуючись власним сумлінням та тлумаченням фактів, а також у відповідності до чинного законодавства (Рекомендація № R (94) 12, Принцип I (2)(d)).

Слід зазначити, що відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участь у конкретній справі. Підстави відводу судді - це обставини, за наявності яких суддя не може брати участі в розгляді конкретної справи. Ці обставини можуть бути суб`єктивного характеру і стосуватися особистих зв`язків судді з особами, які беруть участь у справі, або його особистої поведінки щодо розгляду справи, чи об`єктивного характеру і стосуватися процесуального статусу судді у справі, яка розглядалася раніше.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Саме тому не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.

У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об`єктивності судді у стороннього спостерігача.

Стандарт безсторонності ґрунтується насамперед на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» («безсторонність») судді», а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки, як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо).

Суд підкреслює, що не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Зазначені вище обставини, на які посилається заявник у своїй заяві є процесуальними діями судді ОСОБА_6 при розгляді справи, що не вказує на необ`єктивність чи упередженість головуючої судді при розгляді кримінального провадження, та такі не можуть слугувати підставою для висновку щодо упередженості судді ОСОБА_6 та, відповідно до вимог ст.75 КПК України, такі не можуть бути підставою для відводу, оскільки, зі змісту поданої заяви неможливо встановити конкретні обставини, що можуть бути підставою для відводу судді, тобто, які можуть свідчити про упередженість та необ`єктивність судді ОСОБА_6 не надано жодних доказів, які б підтверджували, що суддя ОСОБА_6 є упередженою.

Натомість наведені заявником доводи носять суб`єктивний характер й засновані на особистих припущеннях.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що обставини, на які покликається заявник, не свідчать про упередженість або необ`єктивність головуючої судді ОСОБА_6 , у зв"язку із чим відсутні правові підстави для задоволення заяви про відвід судді.

Враховуючи викладене, вважаю, що заява про відвід захисника обвинуваченої ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 задоволенню не підлягає, оскільки обставин, передбачених ст.75,76 КПК України, судом не встановлено.

Керуючисьст.ст. 75, 76, 80, 369-372 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

у задоволенні заяви адвоката ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_4 про відвід головуючій судді ОСОБА_6 від розгляду кримінального провадження № 62025140160001870 від 27.12.2025 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.

Ухвала остаточна та окремому оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_7