Рішення № 135279344, 31.03.2026, Путильський районний суд Чернівецької області

31.03.2026

Справа №721/967/25

Провадження 2/721/59/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Путильський районний суд Чернівецької області в складі:

Головуючого судді: Проскурняка С.П.

за участю секретаря: Помазан М.В.

розглянувши матеріали цивільної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором № 102567519 від 01.06.2021 року в розмірі 21834,75 грн, та понесені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 2422,40 грн і витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

В обґрунтування позову посилається на те, що 01.06.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 102567519, згідно якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 7000,00 грн, строком на 15 днів.

Кредитний договір був укладений в електронному вигляді та підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору.

14.09.2021 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанси» уклали договір факторингу №08Т, відповідно до умов якого ТОВ «Діджи Фінанси» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №102567519 від 01.06.2021 року.

Заборгованість відповідача перед позивачем становить 21834,75 грн, з них:

- заборгованість за тілом кредиту 6650,00 грн;

- заборгованість за відсотками 13854,75 грн;

- заборгованість за комісійними винагородами 1330,00 грн.

У зв`язку з вищевикладеним просить суд стягнути з відповідача вищевказану заборгованість та судові витрати.

Ухвалою Путильського районного суду Чернівецької області від 30.09.2025 року відкрито провадження у справі та визначено, що справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

16.12.2025 року через «Електронний суд» від представника відповідача Мотальової-Кравець В.Ю. надійшов відзив на позовну заяву ТОВ «Діджи Фінанс». Згідно якого зазначає, що досліджені розрахунки заборгованості свідчать про те, що визначений розмір ТОВ «Діджи Фінанс» до стягнення заборгованості по нарахованих та несплачених процентах за користування позикою за договором включає період, який виходить за межі строку кредитування. Оскільки після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договорами проценти, тому заявлені ТОВ «Діджи Фінанс» вимоги в частині стягнення з Відповідача заборгованості по відсотках за користування позикою за період, який виходить за межі строку кредитування є безпідставними та задоволенню не підлягають. Тобто, право ТОВ «Діджи Фінанс» нараховувати відсотки за користування кредитом припинилося зі спливом строку дії договору та пролонгації після 29.06.2021 року, тому, починаючи із зазначеної дати, товариство не мало права нараховувати проценти за користування кредитом. До стягнення підлягають проценти нараховані з 01.06.2021 року по 29.06.2021 року як встановлено у Договорі п. 1.3, 1.4 від 01.06.2021 року та з урахуванням пролонгації на 7 днів.Таким чином, розмір заборгованості відповідача складає 11327,25 грн, з яких: 6650,00 грн - заборгованість за тілом та 4677,25 грн - заборгованість за відсотками. Щодо комісії в розмірі 1330,00 грн - представник відповідача вважає неправомірною, оскільки це суперечить ч. 1,2 ст.11, ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування», а відтак кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредити будь-які відсотки, комісії, платежі тощо, за дії, які не є послугою у визначенні цього закону. Окрім цього, заявлений розмір витрат на правову допомогу є неспівмірним зі складністю справи, а відтак повному відшкодуванню не підлягають. Просила відмовити в частині стягнення відсотків та комісії за кредитним договором, справу розглянути за відсутності відповідача та його представника.

18.12.2025 року через «Електронний суд» від представника позивача Щава Є.В. надійшла відповідь на відзив. Згідно якої зазначає, що твердження представника відповідача про те, що після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, тому заявлені ТОВ «Діджи Фінанс» вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по відсотках за користування позикою за період, який виходить за межі строку кредитування є безпідставними та задоволенню не підлягають. Згідно відомостей про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №102567519 від 01.06.2021 року, вбачається, що відповідачем вчинялися дії по сплаті комісії за пролонгацію за кредитним договором, а саме 22.06.2021 року сплачено на погашення заборгованості кошти в розмірі 1911,00 грн, з яких: 350,00 грн сплата тіла кредиту, 1211,00 грн сплата процентів по кредиту, 350,00 грн сплата комісії за пролонгацію. Тому позивач вважає, що у спірному випадку строк кредитування пролонгував ся та максимально міг бути продовженим на 60 днів (до 22.08.2021), а тому проценти за користування кредитом слід нараховувати на 30 днів (строк початкового кредитування) + 60 днів (продовження строку кредитування на стандартних (базових) умовах). Також відповідно до п. 1.5.1 Договору комісія за надання кредиту: 1330,00 грн, яка нараховується за ставкою 19 відсотків від суми кредиту одноразово. Таким чином, комісія за надання кредиту була погоджена з відповідачем в момент підписання договору про споживчий кредит №102567519 від 01.06.2021 року та не суперечить чинному законодавству. Заперечення відповідача щодо стягнення витрат на правничу допомогу ґрунтуються на відсутності, на його думку, належних доказів та неспівмірності заявлених витрат. Ці заперечення є безпідставними і спростовуються матеріалами справи. Позивач у позовній заяві чітко зазначив, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування надається договір про надання правничої допомоги, додаткова угода, детальний опис робіт (надання послуг), акт про надання правничої допомоги. Ці документи підтверджують факт надання послуг, їх обсяг, вартість та відсутність претензій між сторонами договору про надання правничої допомоги. Позивач просив задовольнити повністю позовні вимоги, розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача.

Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги необхідно задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача надав суду докази на підтвердження своїх доводів щодо позовних вимог.

Судом встановлено, що 01.06.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 102567519, відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу кредит в розмірі 7000,00/а.с.16-21/.

Даний договір було укладено в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частиною 8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

За правилами ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до п.12 ч. 1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Частиною 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1054 ЦК України).

Відповідно до умов Кредитного договору, позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту 7000,00 грн; строк кредитування 15 днів з 01.06.2021 року.

Згідно п. 1.4 кредитного договору термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 16.06.2021 року.

У п. 1.5.1 кредитного договору встановлено, що комісія за надання кредиту: 1330,00 грн, яка нараховується за ставкою 19.00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Згідно з пунктом 1.5.2. проценти за користування кредитом: 2625,00 грн, які нараховуються за ставкою 2.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Пунктом 1.6. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, згідно яких позичальника було повідомлено, зокрема, що у разі надання йому кредиту, останній за договором споживчого кредитування зобов`язаний буде сплачувати комісію та проценти за користування кредитом, розмір та порядок нарахування яких визначено в договорі, з яким ОСОБА_1 ознайомився та без будь-яких заперечень підписав в електронному вигляді.

Таким чином, позичальник був повідомлений про загальні витрати, які будуть понесені ним у разі отримання кредиту у відповідній фінансовій установі, зокрема, повідомлено про реальну переплату за кредитом, тобто розмір процентів, які повинні бути повернуті разом із грошовими коштами, наданими фінансовою установою в кредит.

До того ж, позичальник за умовами договору мав право відмовитися від нього протягом 14 днів з дня укладення, однак таким правом не скористався.

Згідно з платіжним доручення №28228792 від 01 червня 2021 року платник ТОВ «МІЛОАН» здійснив переказ грошових коштів у розмірі 7000 грн для отримувача ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), кредитний рах. № НОМЕР_2 *, призначення платежу: Кошти згідно договору № 102567519/а.с.33/.

При цьому, відповідно до п.10 Постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит)» від 03 листопада 2021 року №113, передбачено, що договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача у форматі ХХХХ НОМЕР_3 (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).

14.09.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено Договір факторингу № 08Т, відповідно до якого ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача/а.с.22-24/.

Відповідно до витягу з Додатку до Договору факторингу № 08Т від 14.09.2021 року ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 21834,75 грн./а.с.13/.

Приписами пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1, 2 статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом, згідно умов кредитного договору № 102567519 від 01 червня 2021 року сторони погодили суму кредиту 7000 грн; строк кредитування 15 днів; проценти за користування кредитом 2,50% за кожен день користування; стандартну (базову) процентну ставку 5% за кожен день користування; механізм пролонгації строку кредитування шляхом фактичного користування кредитними коштами після завершення первісного строку, без вчинення будь-яких додаткових дій з боку позичальника, на строк до 60 днів.

Згідно пункту 2.3.1.2 договору позичальник має право збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування, при цьому таке продовження може відбуватись автоматично, але загальний строк пролонгації не може перевищувати 60 днів.

Аналіз умов укладеного договору дозволяє зробити висновок, що його умовами передбачений механізм автоматичної пролонгації строку кредитування у разі фактичного користування кредитними коштами після спливу первісного строку, що не суперечить положенням статей 202, 626, 629 ЦК України.

Отже, фактичне користування кредитними коштами після завершення первісного строку є підтвердженням волевиявлення позичальника на продовження строку кредитування.

Як вбачається із наданого позивачем розрахунку до 16.06.2021 року нарахування процентів здійснювалось за ставкою 2,50% на підставі пункту 1.5.2. договору. З 17.06.2021 року по 22.06.2021 року після пролонгації договору нарахування процентів здійснювалось на підставі пункту 1.6. договору - за стандартною (базовою) процентною ставкою 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. 22 червня 2021 року відповідачем було сплачено на погашення заборгованості кошти в розмірі 1911,00 грн, з яких: 350,00 грн сплата тіла кредиту, 1211,00 грн сплата процентів по кредиту, 350,00 грн сплата комісії за пролонгацію, після чого з 23.06.2021 року нарахування процентів 7 днів здійснювалось за ставкою 2,50% на підставі пункту 1.5.2. договору. Згодом з 30.06.2021 року по 22.08.2021 року нарахування процентів здійснювалось на підставі пункту 1.6. договору - за стандартною (базовою) процентною ставкою 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

За таких обставин, нарахування процентів за користування кредитом у період з 17.06.2021 року по 22.06.2021 року та з 30.06.2021 року по 22.08.2021 року за стандартною (базовою) ставкою є правомірним, а тому сума процентів у розмірі 13854,75 грн підлягає стягненню.

Щодо сплати комісії, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Умовами укладеного між сторонами кредитного договору передбачено одноразову комісію у фіксованій сумі 1330 грн (19% від суми кредиту одноразово) за видачу кредиту, а не за надання споживачу інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місць.

Виходячи з аналізу вимог пункту 4 частини 1 статті 1, частини 2 статті 8, частини 1 статті 1, статті 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статті 11 Закону України "Про споживче кредитування", які викладені у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту, існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в тому числі і в судовому порядку).

Суд зазначає, що у справі №496/3134/19 предметом судового розгляду була щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості та надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно один раз на місяць, у зв`язку з чим Верховний Суд визнав таку умову договору нікчемною як таку, що суперечить статтям 11 та 12 Закону України «Про споживче кредитування», тоді як у цій справі передбачено одноразову фіксовану комісію за видачу (надання) кредиту, яка не має періодичного характеру, не пов`язана з обслуговуванням заборгованості чи інформуванням споживача, а є складовою загальних витрат за споживчим кредитом, прямо передбаченою пунктом 4 частини 1 статті 1 та частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином, включення до змісту кредитного договору умови про необхідність сплати комісії за надання кредиту у розмірі 1330,00 грн є таким, що відповідає вимогам діючого законодавства, тому указана сума заборгованості підлягає стягненню.

Твердження представника відповідача у відзиві на позовну заяву, що визначений позивачем до стягнення розмір заборгованості по нарахованих та несплачених процентах за користування позикою за договором включає період, який виходить за межі строку кредитування, а також неправомірною вимогою стягнення комісії, суд не приймає до уваги, оскільки воно спростовується дослідженими вище доказами. Також на момент укладення кредитного договору ОСОБА_1 не звертався до первісного кредитора із заявою про надання роз`яснень незрозумілих йому умов договору або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, а також з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, тим самим фактично погодився з усіма умовами такого договору. Крім того, не дивлячись на своє гарантоване право (пп.а п.3.4.5. договору) на відмову від договору протягом чотирнадцяти днів з дня його підписання, відповідач користувався коштами позивача і до нього із відповідною заявою не звертався.

Враховуючи той факт, що за наслідками судового розгляду було установлено факт неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором №102567519 від 01.06.2021 року, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Діджи Фінанс». А саме, наявні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за вказаним кредитним договором у загальному розмірі 21834,75 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6650,00 грн, заборгованості по відсоткам 13854,75 грн, а також заборгованості по комісії у розмірі 1330,00 грн.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1-3ст.137 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Положення статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано наступні докази: Договір №01-05/05 про надання правової допомоги від 05.05.2025 року, Додаткову угоду №779 від 31.07 2025 року до вказаного вище Договору про надання правової допомоги, акт про підтвердження факту надання правничої допомоги та детальний опис робіт (наданих послуг) на суму 5000 грн.

Представниця відповідача, просила зменшити витрати на професійну правничу допомогу, вказуючи, що обсяг виконаних робіт адвокатом не співмірний фактичним витратам, необхідним для розгляду даної справи.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд непозбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч.4 ст.137 ЦПК України.

Зважаючи на викладене, враховуючи предмет позову, час, витрачений адвокатом для надання послуг, з урахуванням обсягу роботи, зазначеного в детальному розрахунку наданих правничих послуг та кількості годин, необхідних з точки зору суду, для його виконання фахівцем у галузі права, з урахуванням зібраних та наданих суду доказів, беручи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає, що сума 5000,00 грн не є співмірною, а відтак, приходить до висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 3000,00 грн, що за даних обставин справи буде справедливим і співмірним відшкодуванням.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 526, 549, 611, 615, 1049, 1054, 1066, 1069 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 83, 128, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 280-281 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором №102567519 від 01.06.2021 року в розмірі 21834 (двадцять одна тисяча вісімсот тридцять чотири) гривні 75 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422 гривні 40 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», юридична адреса м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського,8, код ЄДРПОУ:42649746.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя: С.П. Проскурняк