Рішення № 135279199, 30.03.2026, Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

133/438/26

2/133/917/26

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

30.03.26 м. Козятин

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області у складі:

головуючої-судді Дурач О.А.

за участю секретаря Блащук Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Козятин Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ), представник позивача адвокат Кучер Ганна Миколаївна (адреса місцезнаходження: 22100, Вінницька обл., Хмільницький р-н., вул. Пилипа Орлика, буд. 12, офіс 307) до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (адреса місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5) про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

ВСТАНОВИВ:

13.02.2026 р. позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.

Провадження у справі відкрито 18.02.2026 р., постановлено розгляд зазначеної цивільної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Короткий зміст вимог позовної заяви

Позовні вимоги позивач обґрунтовував наступним.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( надалі Позивач), з перебувала у трудових відносинах з акціонерним товариством «Українська залізниця» виробничий підрозділ «Козятинська дирекція залізничних перевезень» ( надалі Відповідач), працюючи на посаді штукатура 4 розряду.

Відповідно до наказу ( розпорядження) №153/ос від 06.02.2023 року про припинення трудового договору (контракту) Відповідач звільнив Позивача з посади штукатура 4 розряду згідно п.1ст.36 КЗпП України, за власним бажанням, вказавши в наказі, що до виплати належить матеріальна допомога на оздоровлення у розмірі 6 прожиткових мінімумів для працездатних осіб за 2022 рік, що передбачені п.3.10.змінами та доповненнями до Колективного договору на 2001-2005 роки, пролонгованого на 2006-2023 рр., матеріальна допомога на оздоровлення у розмірі 6 прожиткових мінімумів для працездатних осіб за 2023 рік, що передбачені п.3.10.змінами та доповненнями до Колективного договору на 2001-2005 роки, пролонгованого на 2006-2023 рр.

Протягом двох років після звільнення з посади Позивач неодноразово зверталася до Відповідача з заявами про виплату заборгованості - матеріальної допомоги на оздоровлення, листом 18.05.2023 року № ДН-2-01-4/721 вказано, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні згідно пп.1.14 рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 року( протокол № Ц-54/13 Ком.т.) та лист від 25.03.2022 р. призупинено ряд виплат працівникам, які передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги на оздоровлення. Виплата матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022 - 2024 рр. буде здійснена після прийняття окремого рішення правління АТ «Укрзалізниця», про що зазначено у наказі про припинення трудового договору від 06.02.2023 року №153/ос, на момент звільнення та станом на поточну дату відповідного рішення не прийнято, листом ДЗР -2/162 від 23.07.2024 року продубльовано попередню відповідь, листом від 08.06.2023 року № ЦЦУП-13/138 вказано, що виплата матеріальної допомоги на оздоровлення до відпустки за 2022 -2023 роки буде проводитися на умовах і в терміни, які будуть визначені окремим рішенням АТ «Укрзалізниця», листом від 19.07.2024 року повідомлено, що АТ «Укрзалізниця» знаходиться у не простих умовах у зв`язку із повномасштабним вторгненням військ російської федерації на територію нашої держави. Втрата та руйнування частини інфраструктурних об`єктів рухомого складу, неможливість організації роботи на непідконтрольній Україні територіях різке падіння обсягів перевезень призвели до зниження доходних надходжень та відсутності необхідного фінансового забезпечення. Попри вищевказане, та складну ситуацію , правлінням від 27.04.2024 року ( протокол № Ц82/39 Ком.т.) прийнято рішення про нарахування та виплату працівникам товариства та особам які перебували у трудових взаємовідносинах під час дії рішення правління від 14.03.2022 року матеріальної допомоги на оздоровлення за період з 24.02.2022 року по 30.06.2024 року, в розмірі та на умовах передбачених колективними договорами товариства, регіональних філій, філій і їх структурних ( виробничих ) підрозділів. Можливість та умови такого нарахування та виплати визначатиметься рішенням правління на кожен рік. Починаючи з грудня 2024 року розпочнуться виплати за 2022 рік в порядку черговості.

Надати інформацію про суми матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022-2023 рр. не має можливості, так як станом на 23.01.2026 року код виплат закритий для нарахування, додатково було надано заяви ОСОБА_1 про надання їй щорічної відпустки за 2022,2023 роки, заяви ОСОБА_1 про надання їй матеріальної допомоги на оздоровлення, накази про надання відпустки за 2022-2023 рр.

З такими протиправними діями Відповідача щодо невиплати матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022-2023 рр. та не проведення повного розрахунку при звільненні, Позивач не погоджується, зазначаючи, що положення Закону України "Про правовий режим воєнного стану", які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж КЗпП України, мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану.

При цьому, системний аналіз діючого законодавства свідчить про те, що дія Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", якою роботодавцю надається право в односторонньому порядку зупиняти окремі положення колективного договору, поширюється на правовідносини, що виникли з 24.02.2022.

Відповідачем не надано доказів внесення змін до угоди стосовно призупинення на період дії військового стану в Україні нарахування та виплати належних працівникам додаткових виплат, зокрема, одноразової матеріальної допомоги та додаткової матеріальної допомоги.

Позивач звільнилася з роботи 07.02.2023 року, тобто на неї не може розповсюджується рішення, яке прийнято Відповідачем в квітні 2025 року.

Позивач наголошує, що зупинення дії окремих положень колективного договору за ініціативою роботодавця згідно ст.11 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" не дає підстав для не проведення розрахунку в повному обсязі з працівником, який звільняється за власним бажанням.

Відповідач вказав, що надати інформацію про суми матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022-2023 рр. не має можливості, так як станом на 23.01.2026 року код виплат закритий для нарахування, однак матеріальна допомога на оздоровлення виплачується у розмірі 6 прожиткових мінімумів на оздоровлення за 2022 рік, за 2023 р., що передбачено п.3.10. змінами та доповненнями до Колективного договору на 2001-2005 р.р. пролонгованого на 2006-2023 рр. та наказом № 153/ос від 06.02.2023 року та складає відповідно 14886 грн. за 2022 р. ( прожитковий мінімум в 2022 році-2481 грн.), матеріальна допомога на оздоровлення за 2023 рік - 16104,00 грн., ( прожитковий мінімум в 2023 році- 2684 грн

Відповідачем при звільненні Позивача безпідставно, в порушення встановленого порядку, не нараховані та не виплачені всі суми, які підлягали виплаті, а саме, матеріальна допомога на оздоровлення за 2022-2023 рр. у розмірі 30990 грн. позивача позбавлено права на отримання матеріальної допомоги при звільненні. Таким чином, подією, з якою пов`язана виплата за затримку виплати всіх сум, є день звільнення позивача, тому середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи, що передували звільненню.

Розрахунок середньої заробітної плати:

У січні 2023 року позивачу нараховано 5770,40 грн. при 30 відпрацьованих днях, а у грудні 2022 року 6871,73 грн. при 31 відпрацьованих робочих днях.

Отже, розмір середньоденної заробітної плати становить: 5770,40 грн.+ 6871,73 грн.) / (31 р. дн. + 30 р. дн.) = / р.день. Середній заробіток, що має бути сплачений

позивачу у зв`язку із затримкою здійснення розрахунку при звільненні складає 207 грн/р.день *132 р.дні =27 356,75 грн.

Враховуючи викладене, так як Відповідачем порушено строк виплати Позивачу матеріальної допомоги, наявні підстави для стягнення з нього середнього заробітку за затримку виплат належних їй сум під час звільнення період з 07.02.2023 року по 07.08. 2023 у розмірі - 27 356,75 грн.

Виходячи із принципів розумності, справедливості та пропорційності та враховуючи конкретні обставини цієї справи, обсяг відповідальності Відповідача перед Позивачем є пропорційним наслідкам порушення та має виключно компенсаційний характер. Заявлена позивачем сума середнього заробітку у розмірі 27356,75 грн. є справедливою та співмірною із встановленим розміром заборгованості на день звільнення. Водночас, сам по собі факт фінансових труднощів на підприємстві не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України.

Просить суд позовні вимоги задовольнити, стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м.Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022 р. - 14886, 00 грн, ( чотирнадцять тисяч вісімсот вісімдесят шість гривень) 00 копійок, матеріальну допомогу на оздоровлення за 2023 р. - 16104,00 грн. ( шістнадцять тисяч сто чотири гривні) 00 копійок та середній заробіток за весь час затримки виплати належних їй сум при звільненні у розмірі 27356,75 грн. ( двадцять сім тисяч триста п`ятдесят шість гривень 75 копійок) та витрати на правову допомогу в розмірі 8000 грн.

Позиція відповідача

Відповідач, згідно наданого відзиву від 05.03.2026 р., просив відмовити в задоволенні позову.

З системного аналізу даного пункту, вбачається, що протокольне рішення №Ц-82/39 Ком.т засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 27.06.2024 наразі не відновлює виплату матеріальної допомоги за 2022 та 2023 роки, відновлення таких виплат відбудеться за окремим рішенням правління, питання щодо виплат матеріальної допомоги на оздоровлення за період з 24.02.2022 до 30.06.2024, будуть вирішені починаючи з грудня 2024 року.

Оскільки виплата матеріальної допомоги на оздоровлення, що є предметом спору у даній справі, яка передбачена пунктом 3.10 колективного договору, її призупинення Відповідачем узгоджується із положенням статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Вказаний Закон є чинним, не скасований, не визнаний неконституційним, а тому підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Питання правомірності введення державою окремих обмежень під час дії воєнного стану, у тому числі й з урахуванням міжнародних договорів, роз`яснено й у постанові Верховного Суду від 01 грудня 2022 року у справі № 580/2869/22.

Отже, позовна вимога щодо стягнення на користь Позивача матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022 та 2023 роки є передчасною, а відтак, безпідставністю та такою що не підлягає задоволенню

для застосування статті 117 КЗпП України та покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні необхідно встановити вину підприємства.

Заперечуючи щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, вважаємо за необхідне здійснювати посилання на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц щодо наявного у суду права на зменшення його розміру враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Необхідність врахування таких критеріїв та право суду зменшувати розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні залежно від фактичних обставин конкретної справи підтверджується і висновками Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.117 КЗпП України в редакції Закону №2352-IX від 01.07.2022, викладеними у постанові від 08.10.2025 у справі №489/6074/23.

З висновків, викладених у вказаній постанові Великої Палати Верховного Суду вбачається, що стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні на підставі статті 117 КЗпП України має відповідати одночасно двом умовам визначення розміру такого стягнення: дотримання принципів розумності, справедливості та пропорційності; врахування максимальної межі періоду, за який можливе нарахування компенсації за затримку розрахунку-не більше шести місяців.

Отже, Верховний Суд визнав можливим стягнення на користь колишнього працівника АТ «Укрзалізниця» середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні у розмірі1 % від заявленої позовної вимоги.

При цьому, станом на 2021 рік в Україні не було введено воєнний стан та не здійснювалась широкомасштабна збройна агресія рф щодо України, а інфраструктура АТ «Укрзалізниця» не зазнавала таких руйнувань.

Інфраструктура АТ «Укрзалізниця» постійно зазнає значних руйнувань від російських обстрілів, а товариство несе значні збитки, продовжуючи виконувати соціально значущі перевезення: рейси до регіонів, де тривають або можливі бойові дії, перевезення поранених військовослужбовців тощо.

Загальні фактичні витрати на відновлення об`єктів залізничної транспортної інфраструктури та залізничного рухомого складу станом на 03.11.2025 склали1 272 млн. грн. Усього відновлено 2 872 об`єкти, з яких 1 965 об`єктів відновлено повністю (витрати на відновлення становлять 629 млн. грн.) і 907 об`єктів відновлено частково (витрати на відновлення становлять 643 млн. грн.). Слід зазначити, що відновлення пошкоджених об`єктів проводиться за рахунок власних коштів товариства.

Відповідно до Методики визначення шкоди та збитків, завданих інфраструктурі транспорту, інфраструктурі електронних комунікаційних мереж та об`єктів поштового зв`язку внаслідок збройної агресії Російської Федерації, затвердженої наказом Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 24.03.2023 № 182, розмір прямих збитків та відповідно орієнтовна вартість відновлення об`єктів залізничної інфраструктури становить 83 067 млн. грн (наведене підтверджується листом № ЦКМ-13/3084н від 03.11.2025).

Також, загальновідомою є інформація, що АТ «Укрзалізниця» за 9 місяців 2025 року отримало чистий збиток 7,3 млрд грн.

В умовах збройної агресії рф проти України усі витрати мають бути орієнтовані на підтримку забезпечення спроможності товариства виконувати завдання Міністерства оборони України щодо перевезення військових вантажів та захисту критичної інфраструктури, підтримки працівників, які безпосередньо здійснюють оборону країни, або постраждали від війни, що повністю узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду.

Згідно висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду від 14.05.2025 у справі №440/14216/23, в умовах війни пріоритетним є спрямування обмежених фінансових ресурсів держави на фінансування Збройних Сил України та інших військових формувань, які безпосередньо беруть участь у бойових діях (членів їхніх сімей), а відповідно, на захист суверенітету і територіальної цілісності України, а не на інші цілі, що може вплинути на збалансованість державного бюджету.

вимоги про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, то у її задоволенні також слід відмовити за безпідставністю.

Позивачка звільнена 07.02.2023 року відповідно до наказу № 153/ос від 06.02.2023 року, а з позовом до суду звернулася 12.02.2026 року, тобто після спливу строків, що передбачені ч.2 ст.233 КЗпП України, строк звернення до суду особи, яка звільнена та не погоджується із виплаченими їй при звільненні сумами, обмежується трьома місцями, відлік якого розпочинається з дня одержання нею письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені їй при звільненні.

Строк звернення з позовом позивачем пропущено, що є підставою длЯ відмови в задоволенні позову.

Процедура судового розгляду

Ухвалою суду від 18.02.2026 р. постановлено проводити розгляд даного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Вказана ухвала отримана позивачем через електронний кабінет Електронного суду, відповідачу надсилалась на офіційну адресу електронної пошти. Клопотань про проведення судового засідання з викликом сторін, до суду не надходило.

Фактичні обставини, встановлені судом

Дослідивши матеріали справи, судом фактично встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( надалі Позивач), з перебувала у трудових відносинах з акціонерним товариством «Українська залізниця» виробничий підрозділ «Козятинська дирекція залізничних перевезень» ( надалі Відповідач), працюючи на посаді штукатура 4 розряду.

Відповідно до наказу ( розпорядження) №153/ос від 06.02.2023 року про припинення трудового договору (контракту) Відповідач звільнив Позивача з посади штукатура 4 розряду згідно п.1ст.36 КЗпП України, за власним бажанням, вказавши в наказі, що до виплати належить матеріальна допомога на оздоровлення у розмірі 6 прожиткових мінімумів для працездатних осіб за 2022 рік, що передбачені п.3.10.змінами та доповненнями до Колективного договору на 2001-2005 роки, пролонгованого на 2006-2023 рр., матеріальна допомога на оздоровлення у розмірі 6 прожиткових мінімумів для працездатних осіб за 2023 рік, що передбачені п.3.10.змінами та доповненнями до Колективного договору на 2001-2005 роки, пролонгованого на 2006-2023 рр.

Протягом двох років після звільнення з посади Позивач неодноразово зверталася до Відповідача з заявами про виплату заборгованості - матеріальної допомоги на оздоровлення, листом 18.05.2023 року № ДН-2-01-4/721 вказано, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні згідно пп.1.14 рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 року( протокол № Ц-54/13 Ком.т.) та лист від 25.03.2022 р. призупинено ряд виплат працівникам, які передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги на оздоровлення. Виплата матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022 - 2024 рр. буде здійснена після прийняття окремого рішення правління АТ «Укрзалізниця», про що зазначено у наказі про припинення трудового договору від 06.02.2023 року №153/ос, на момент звільнення та станом на поточну дату відповідного рішення не прийнято, листом ДЗР -2/162 від 23.07.2024 року продубльовано попередню відповідь, листом від 08.06.2023 року № ЦЦУП-13/138 вказано, що виплата матеріальної допомоги на оздоровлення до відпустки за 2022 -2023 роки буде проводитися на умовах і в терміни, які будуть визначені окремим рішенням АТ «Укрзалізниця», листом від 19.07.2024 року повідомлено, що АТ «Укрзалізниця» знаходиться у не простих умовах у зв`язку із повномасштабним вторгненням військ російської федерації на територію нашої держави. Втрата та руйнування частини інфраструктурних об`єктів рухомого складу, неможливість організації роботи на непідконтрольній Україні територіях різке падіння обсягів перевезень призвели до зниження доходних надходжень та відсутності необхідного фінансового забезпечення.

Правлінням від 27.04.2024 року ( протокол № Ц82/39 Ком.т.) прийнято рішення про нарахування та виплату працівникам товариства та особам які перебували у трудових взаємовідносинах під час дії рішення правління від 14.03.2022 року матеріальної допомоги на оздоровлення за період з 24.02.2022 року по 30.06.2024 року, в розмірі та на умовах передбачених колективними договорами товариства, регіональних філій, філій і їх структурних ( виробничих) підрозділів. Можливість та умови такого нарахування та виплати визначатиметься рішенням правління на кожен рік. Починаючи з грудня 2024 року розпочнуться виплати за 2022 рік в порядку черговості.

Надати інформацію про суми матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022-2023 рр. не має можливості, так як станом на 23.01.2026 року код виплат закритий для нарахування, додатково було надано заяви ОСОБА_1 про надання їй щорічної відпустки за 2022,2023 роки, заяви ОСОБА_1 про надання їй матеріальної допомоги на оздоровлення, накази про надання відпустки за 2022-2023 рр.

У п.п.3.2.21 Галузевої угоди між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками на 2002 - 2006 роки (із змінами та доповненнями) визначено, що при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, передбачена виплата одноразової матеріальної допомоги в залежності від стажу роботи в галузі та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті в залежності від стажу роботи в галузі. Відповідно до п.2.3 зазначеної угоди, жодна із сторін в період дії угоди не може припинити виконання взятих на себе зобов`язань.

За спільною домовленістю сторін в угоду можуть вноситись зміни та доповнення, при цьому вони не повинні погіршувати умови праці, трудові і соціальні гарантії, передбачені законодавством України та цієї угодою (п.2.4 угоди).

Відповідно до протоколу правління від 14.03.2022 № Ц-54/31 Ком.т. керівництвом АТ "Укрзалізниця" було прийнято рішення щодо призупинення додаткових виплат, передбачених Галузевою угодою та колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги (окрім матеріальної допомоги на лікування та на поховання).

Рішенням правління (витяг з протоколу №Ц-82/63 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14.10.2024) були поновлені виплати одноразової матеріальної допомоги працівникам АТ «Укрзалізниця», які звільнились/ будуть звільнені у період з січня до грудня 2024 року в порядку черговості.

Відповідно до листа члена правління АТ «Укрзалізниця» від 04.04.2025 №Ц-5-1.5-25/122-25, у зв`язку з проведенням заходів щодо оптимізації витрат для забезпечення фінансової стабільності товариства починаючи з 01.04.2025 та до окремого рішення керівництва виплати одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільнені працівника вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію призупинено.

Суд звертає увагу, що позивач звільнився з роботи 06.02.2023 року, у зв`язку з чим норми, обмежуючі виплату вказаних видів матеріальної допомоги, до нього не застосовуються.

Суми заборгованості, які позивач просить стягнути на його користь, відповідачем не спростовані, суд погоджуєься з наданим позивачем обґрунтуванням нарахування вказаних виплат.

Так, матеріальна допомога на оздоровлення виплачується у розмірі 6 прожиткових мінімумів на оздоровлення за 2022 рік, за 2023 р., що передбачено п.3.10. змінами та доповненнями до Колективного договору на 2001-2005 р.р. пролонгованого на 2006-2023 рр. та наказом № 153/ос від 06.02.2023 року та складає відповідно 14886 грн. за 2022 р. ( прожитковий мінімум в 2022 році-2481 грн.), матеріальна допомога на оздоровлення за 2023 рік - 16104,00 грн., ( прожитковий мінімум в 2023 році- 2684 грн.

Відповідачем при звільненні Позивача не нараховані та не виплачені всі суми, які підлягали виплаті, а саме, матеріальна допомога на оздоровлення за 2022-2023 рр. у розмірі 30990 грн. позивача позбавлено права на отримання матеріальної допомоги при звільненні.

Суд вважає правильним проведений позивачем розрахунк середнього заробітку, оскільки дійсно, як вбачається з наданих матеріалів провадження, у січні 2023 року позивачу нараховано 5770,40 грн. при 30 відпрацьованих днях, а у грудні 2022 року 6871,73 грн. при 31 відпрацьованих робочих днях.

Отже, розмір середньоденної заробітної плати становить: 5770,40 грн.+ 6871,73 грн.) / (31 р. дн. + 30 р. дн.) = / р.день. Середній заробіток, що має бути сплачений позивачу у зв`язку із затримкою здійснення розрахунку при звільненні складає 207 грн/р.день *132 р.дні =27 356,75 грн.

Враховуючи викладене, так як Відповідачем порушено строк виплати Позивачу матеріальної допомоги, наявні підстави для стягнення з нього середнього заробітку за затримку виплат належних їй сум під час звільнення період з 07.02.2023 року по 07.08. 2023 у розмірі - 27 356,75 грн.

Мотиви, з яких виходить суд і застосовані норми права

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Частиною 2 ст.97 КЗпП України передбачено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Колективний договір укладається на основі законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, і узгодження інтересів працівників та роботодавців (ст.10 КЗпП України).

Умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали (ч.1 ст.5 Закону України "Про колективні договори і угоди").

Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства. Положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду (ч.1 ст.9 Закону України "Про колективні договори і угоди").

За приписами ст.13 КЗпП України, ст.7 Закону України "Про колективні договори і угоди" зміст колективного договору визначається сторонами. У колективному договорі встановлюються взаємні обов`язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо форм, системи, розмірів заробітної плати, інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.) Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії. Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації, фізичної особи, яка використовує найману працю, незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов`язковими як для власника або уповноваженого ним органу, фізичної особи, яка використовує найману працю, так і для працівників (ст.18 КЗпП України). Указом Президента України від 24.02.202 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" передбачено, що на період дії правового режиму воєнного стану можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

15.03.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", який набув чинності 24.03.2022, і визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Згідно з ч.1 ст.11 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" визначено, що цей Закон діє з початку воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", та втрачає чинність з дня припинення або скасування воєнного стану.

Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" (п.2 Прикінцевих положень КЗпП України).

Таким чином, положення Закону України "Про правовий режим воєнного стану", які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж КЗпП України, мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану.

При цьому, системний аналіз діючого законодавства свідчить про те, що дія Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", якою роботодавцю надається право в односторонньому порядку зупиняти окремі положення колективного договору, поширюється на правовідносини, що виникли з 24.02.2022.

У п.п.3.2.21 Галузевої угоди між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками на 2002 - 2006 роки (із змінами та доповненнями) визначено, що при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, передбачена виплата одноразової матеріальної допомоги в залежності від стажу роботи в галузі та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті в залежності від стажу роботи в галузі. Відповідно до п.2.3 зазначеної угоди, жодна із сторін в період дії угоди не може припинити виконання взятих на себе зобов`язань.

За спільною домовленістю сторін в угоду можуть вноситись зімни та доповнення, при цьому вони не повинні погіршувати умови праці, трудові і соціальні гарантії, передбачені законодавством України та цієї угодою (п.2.4 угоди).

Відповідачем не надано доказів внесення змін до угоди стосовно призупинення на період дії військового стану в Україні нарахування та виплати належних працівникам додаткових виплат, зокрема, одноразової матеріальної допомоги та додаткової матеріальної допомоги.

Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України застосовуються до врегулювання, зокрема, трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами. Таким чином, положення ЦК України мають застосовуватися субсидіарно для врегулювання трудових відносин. Такої ж за суттю позиції дотримувався і Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 234/7936/14-ц (провадження № 6-2159цс15), у постанові від 31 травня 2017 року у справі № 759/7662/15-ц (провадження № 6-1185цс16), у постанові від 15.06.2020 р. (справа № 337/1279/17, провадження № 61-14960ск19).

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні.

Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним.

Висновки суду за результатами розгляду позову

Таким чином, в судовому засіданні встановлено порушення відповідачем права позивача на отримання належних йому при звільненні сум матеріальної допомоги при виході на пенсію, матеріальної допомоги на оздоровлення, середнього заробітку за час затримки належних сум при звільненні, у строки, зазначені в Статтею 117 КЗпП України. Вказані порушення тягнуть за собою передбачену статтею 117 КЗпП України відповідальність у вигляді необхідності виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, сум матеріальної допомоги при виході на пенсію, матеріальної допомоги на оздоровлення.

Підстав для зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника не вбачається. В цій частині суд відкидає доводи відповідача. З врахуванням Рішення Конституційного суду 11.12.2025 № 1-р/2025, строк звернення позивача з даним позовом не пропущено. Інші доводи відповідача не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та не можуть слугувати достатньою правовою підставою для невиконання обов`язку щодо виплат, належних позивачу.

Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість позову та наявність підстав для його задоволення.

Щодо судових витрат

Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 6 ст. 141 ЦПК України передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позовні вимоги задоволено у повному обсязі, позивач є особою, звільненою від сплати судового збору, п.1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, на користь держави.

Відповідно до частин першої шостої ст. 137 ЦК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2статті 137 ЦПК України).

Як вбачається із замовлення до договору про надання правової допомоги 07/2026 від 14.01.2026 р., клієнту надано послуги із супроводу цивільної справи щодо стягнення заборгованості по заробітній платі та супутніх вимог. Згідно наданого розрахунку дані витрати складають 8000 грн. Клопотання позивача про їх зменшення відсутні, отже, заявлена позивачем сума витрат на правову допомогу підлягає відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 12, 13, 19, 60, 79-81, 141,174, 235, 247, 258-259,263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ), представник позивача адвокат Кучер Ганна Миколаївна (адреса місцезнаходження: 22100, Вінницька обл., Хмільницький р-н., вул. Пилипа Орлика, буд. 12, офіс 307) до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (адреса місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5) про стягнення заборгованості по заробітній платі задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, 5, ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022 р. - 14 886 ( чотирнадцять тисяч вісімсот вісімдесят шість) грн., матеріальну допомогу на оздоровлення за 2023 р. 16104 грн. ( шістнадцять тисяч сто чотири) грн., середній заробіток за весь час затримки виплати належних їй сум при звільненні у розмірі 27 356 ( двадцять сім тисяч триста п`ятдесят шість) грн. 75 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, 5, ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , на відшкодування витрат на правничу допомогу 8000 грн. ( вісім тисяч гривень).

Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, 5, ЄДРПОУ 40075815) на користь Держави судовий збір в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: О.А. Дурач