Рішення № 135278986, 30.03.2026, Іллінецький районний суд Вінницької області

ІЛЛІНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 203/6649/25

Провадження № 2/131/42/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" березня 2026 р. м. Іллінці

Іллінецький районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого - судді Марчук В.І.,

за участю секретаря судового засідання Яременко Г.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

17 вересня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (надалі ТОВ «ДІДЖИФІНАНС»/позивач/кредитодавець) звернулося до Центрального районного суду міста Дніпра через систему «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 (надалі відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути з останньої на його користь заборгованість за Договором про споживчий кредит № 3712949 від 25 травня 2021 року в розмірі 30338,00,00грн., суму сплаченого судового збору в розмірі 2422,40грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що 25.05.2021 року за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «МІЛОАН» (https://miloan.ua) Олійникова О.Л. подала заявку на отримання кредиту № 3712949. Вказана заява знаходиться у власному кабінеті відповідача на веб-сайті Товариства.

Законодавством України передбачено, що оформлення кредиту онлайн із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання договору в паперовій формі власноручним підписом.

ТОВ «МІЛОАН» було направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого відповідач підтверджує прийняття умов кредитного договору № 3712949 від 25.05.2021 року, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті Товариства.

Таким чином, ОСОБА_1 уклала Договір про споживчий кредит № 3712949 від 25.05.2021 року з ТОВ «МІЛОАН» та на підставі платіжного доручення відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 7000,00 грн.

Позивач свої зобов`язання виконав в повному обсязі, проте, відповідач не виконала належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин передбачених ст.526 та ст.527 ЦК України.

Крім того, відмічено, що 13.09.2021 року згідно умов Договору відступлення прав вимоги № 07Т, ТОВ «МІЛОАН» відступлено право вимоги за кредитним договором № 3712949 від 25.05.2021 року на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», а, відповідно, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права вимоги до відповідача.

Згідно Договору відступлення права вимоги сума боргу перед новим кредитором (ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») є обґрунтованою та документально підтвердженою та становить 30338,00 грн., з яких: 7000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 22848,00 грн. заборгованість за відсотками та 490,00 грн. заборгованість за комісійними винагородами.

Посилаючись на ці обставини, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 30338,00 грн. та судові витрати.

Ухвалою Центрального районного суду міста Дніпра від 24 вересня 2025 року цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано на розгляд Заводського районного суду міста Кам`янського Дніпропетровської області.

Ухвалою Заводського районного суду міста Кам`янського від 05 листопада 2025 року цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано на розгляд за підсудністю до Гайсинського районного суду Вінницької області.

Ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 19 грудня 2025 року цивільну справу №203/6649/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано на розгляд за підсудністю до Іллінецького районного суду Вінницької області.

Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 23 січня 2026 року справу прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, роз`яснено сторонам порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання. Копія позовної заяви з доданими до неї матеріалами направлені відповідачу стороною позивача.

Представник позивача, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, клопотань про розгляд справи в іншому порядку не подавав. Крім того, в поданому до суду клопотанні просив розгляд справи провести за відсутності сторони позивача, позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судові засідання 26 лютого 2026 року та 30 березня 2026 року не з`явилася, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином, не скористалася своїм процесуальним правом та не направила суду відзив на позовну заяву у встановлений в ухвалі суду про відкриття провадження від 23 січня 2026 року строк. Тому, відповідно до ст.280 ЦПК України суд, за згодою представника позивача, проводить заочний розгляд справи.

Вказане відповідно до ч. 13 ст. 7, п.4 ч.8 ст.128, ч. 8 ст. 178, ч. 5 ст. 279 ЦПК України дає суду підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Враховуючи, що відповідно до положень ЦПК України, розгляд справи здійснюється судом в порядку спрощеного позовного провадження за відсутності учасників справи, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного провадження у відсутність сторін на підставі наявних у справі письмових доказів, враховуючи положення ст. 280 ЦПК України, ухвалити у справі заочне рішення.

Суд, дослідивши надані сторонами докази, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 25 травня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «МІЛОАН» з метою отримання кредитних коштів, у зв`язку з чим підписала в електронному вигляді анкету-заяву на кредит № 3712949.

Того ж дня між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 3712949 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого кредитодавець надав, а позичальник отримав кредит у розмірі 7000,00грн. строком на 30 днів з 25 травня 2021 року. Термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 24.06.2021 року. Проценти за користування кредитом: 1848,00грн., які нараховуються за ставкою 0,88 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Комісія за надання кредиту: 490.00 грн., яка нараховується за ставкою 7.00 відсотків від суми кредиту одноразово. (підпункти 1.2, 1.3, 1.4, 1.5.1, 1.5.2, 1.6 Договору).

Відповідно до підпункту 7.1 договору цей договір, що складається з правил та індивідуальної частини (з додатками № 1 та № 2), набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно правил та відповідно до способу надання кредиту, визначеному у пункті 2.1 цього договору. Строк дії цього договору складає період, що обчислюється з моменту його укладення і до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов`язань. Сторони домовились, що повне виконання зобов`язань повинно відбутись не пізніше дати встановленої пунктом 1.4 договору. Якщо зі спливом 3-го дня з моменту укладення цього договору кредитні кошти не будуть відправлені товариством та / або не будуть отримані позичальником у відповідності з визначеним способом надання кредиту, дія цього договору може бути припинена достроково з відповідним відображенням в Особистому кабінеті.

Згідно п.2.1, п.2.2.1 кредитного договору Кредитні кошти надаються Позичальнику шляхом переказу на Картковий рахунок. Позичальник сплачує Кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п 1.5.1.-1.5.2. Договору, в термін (дату) вказаний в п.1.4. У випадку якщо Позичальник продовжує строк кредитування вказаний в п.1.3 Договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п.1.5.2. або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п.1.6 Договору, в сумі та на умовах визначених п.2.3 Договору.

Відповідно до умов договору, відповідачу ТОВ «МІЛОАН» перераховані кошти на картковий рахунок в сумі 7000,00 грн. з призначенням платежу - кошти згідно договору 3712949, що підтверджується даними платіжного доручення №47116016 від 25.05.2021 року.

Таким чином, ТОВ «МІЛОАН» належним чином виконало свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредитні кошти в сумі 7000,00грн. Натомість, відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала в результаті чого утворилась заборгованість, яка становить 30338,00грн., з яких: 7000,00 грн. заборгованість по тілу кредиту, 22848,00 грн. - заборгованість за процентами та 490,00 грн заборгованість за комісійними винагородами.

13 вересня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу № 07Т, згідно з яким ТОВ «МІЛОАН» передало (відступило) ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» за плату, а ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» прийняло належні ТОВ «МІЛОАН» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до договору факторингу до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 у розмірі 30338,00 грн., з яких: 7000,00 грн. заборгованість по тілу кредиту, 22848,00 грн. - заборгованість за процентами та 490,00 грн заборгованість за комісією.

Щодо доведеності укладання кредитного договору суд зазначає наступне.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзацом другим частини другої статті 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

За правилами статей 12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У справі встановлено, що договір про надання споживчого кредиту №3713949 від 25.05.2021 року укладено відповідачем шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Разом з позовом позивачем подано кредитний договір №3712949 від 25.05.2021 року, укладений в електронній формі.

Відповідно до абз. 1-2 статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа та допустимість електронного документа як доказу не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

У постанові ВС від 29.02.2021 по справі № 922/51/20 сформульовано правовий висновок, відповідно до якого учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ у таких формах: оригінал, електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом, паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом.

У постанові ВС від 12.01.2021 по справі № 524/5556/19 зазначено, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами.

У постанові Верховного Суду від 7.10.2020 року по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.

Кредитний договір №3712949 від 25.05.2021 року підписаний відповідачем ОСОБА_1 за допомогою паролю-ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт ТОВ «МІЛОАН» за допомогою логіна Особистого кабінету і пароля Особистого кабінету кредитний договір між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем не був би укладений.

Зі змісту договору встановлено, що ОСОБА_1 при його оформленні зазначила свої персональні дані, зокрема ідентифікаційний номер платника податків, паспортні дані, електрону адресу, адресу місця реєстрації (проживання), номер телефону.

ОСОБА_1 через особистий кабінет на веб-сайті позикодавця подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту, після чого позикодавець надіслав останній за допомогою засобів зв`язку одноразовий ідентифікатор, який заявник використала для підтвердження підписання договору позики.

Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі ОСОБА_1 для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Отже, заповненням анкети-заяви на кредит № 3712949 від 25.05.2021року та підписанням договору про споживчий кредит № 3712949 від 25.05.2021року ОСОБА_1 підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчила, що вона повідомлена кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Без вчинення вказаних дій по попередньому заповненню анкети-заяви та надання особистих даних для оформлення кредитного договору, у тому числі номеру телефону та/або електронної пошти для отримання одноразового ідентифікатора, такий правочин не був би укладений.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, що в силу положень статей 12,81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

Щодо доведеності розміру заборгованості.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 9.01.2020 року у справі № 643/5521/19 (провадження № 61-20093св19) зазначено, що: «в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У позовній заяві ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 3712949 від 25.05.2021 року в розмірі 30338,00грн., з яких: 7000,00 грн. борг по тілу кредиту, 22848,00 грн. - заборгованість за процентами та 490,00 грн заборгованість за комісію.

На підтвердження розміру заборгованості ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» надано суду наступні документи: анкету-заяву на кредит № 3712949 від 25.05.2021; договір про споживчий кредит № 3712949 від 25.05.2021; графік платежів; паспорт споживчого кредиту № 3712949; платіжне доручення 47116016 від 25.05.2021 року; відомість про щоденні нарахування та погашення за період з 25.05.2021 року по 23.08.2021 року.

Відповідач не надала суду доказів, які спростовували б розмір заборгованості за тілом кредиту, відсотками та комісією за користування, а відтак, наданий товариством розрахунок заборгованості в цій частині, за відсутності заперечень щодо такого розрахунку від відповідача, приймається судом як достовірний.

Оскільки ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» не є первісним кредитором та, відповідно, не може надати первинні банківські документи, оскільки такі документи формуються, складаються та зберігаються в установі банку, який видав кредит, тому надані суду позивачем розрахунки, є належними та допустимими доказами заборгованості у справі.

Щодо відступлення права вимоги.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 ЦК України.

Частиною першою статті 626 ЦК України установлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

За загальним правилом, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України), проте відповідно до статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, підставами для заміни кредитора у зобов`язанні є: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу).

Відповідно до статті 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

В даній справі, первісний кредит ТОВ «МІЛОАН» 13 вересня 2021 року уклало з ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» договір факторингу № 07Т, згідно з яким ТОВ «МІЛОАН» передало (відступило) ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» за плату, а ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» прийняло належні ТОВ «МІЛОАН» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників.

Пунктом 4.1 договору факторингу визначено, що права вимоги переходять до нового кредитора з моменту підписання сторонами цього договору, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості.

Долучена до матеріалів справи копія договору факторингу № 07Т від 13 вересня 2021 року містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від клієнта ТОВ «МІЛОАН» до фактора ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС».

Відповідно до копії витягу з додатку до договору факторингу № 07Т від 13 вересня 2021 року (реєстр прав вимоги) до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3712949 від 25.05.2021 року на загальну суму заборгованості в розмірі 30338,00 грн.

Таким чином, позивачем доведено факт переходу до нього права вимоги за укладеним 25.05.2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 договору про споживчий кредит № 3712949. Суду не надано доказів на спростовування презумпції правомірності договору факторингу № 07Т від 13.09.2021 року.

Таким чином, враховуючи встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, а також оцінюючи надані докази, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю. Відповідачем ОСОБА_1 не надано суду жодних доказів на спростування факту укладення кредитного договору, або факту перерахування та отримання нею кредитних коштів. Будь яких доказів, які б спростували створення ОСОБА_1 особистого кабінету на сайті ТОВ «МІЛОАН», належність засобів зв`язку, зокрема номеру мобільного телефону та електронної пошти, які використовувались при укладенні договору, іншій особі ніж ОСОБА_1 , а також як укладення самого договору, так і отримання відповідачем коштів на картковий рахунок матеріали справи не містять.

В частині заявлених вимог щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд приходить до наступних висновків:

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Цивільно-процесуальне законодавство окреслило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

ОСОБА_1 не надала клопотання про зменшення судових витрат на оплату правничої допомоги.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Верховний Суд у постановах від 21 квітня 2021 року у справі № 488/1363/17 (провадження № 61-11991св20) та від 26 січня 2022 року у справі № 127/1415/20 (провадження № 61-878св21) дійшов наступних висновків:

«втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України».

Розподіляючи витрати, які позивач поніс на професійну правничу допомогу по розгляду справи суду вважає, що наявні в матеріалах справи докази: договір про надання правової допомоги №42649746 від 05 травня 2025 року, додаткова угода №3712949 від 29 липня 2025 року до договору № 42649746 про надання правової допомоги від 05 травня 2025 року; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Міньковська А.В., необхідних для надання правничої (правової) допомоги від 29.07.2025 року, акт №3712949 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 29.07.2025 року підтверджують факт надання правничої допомоги, її обсяг і вартість (5000,00грн.), що є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі із іншої сторони.

З урахуванням обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з її конкретних обставин, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. відповідають критерію розумності судових витрат. При цьому відповідач аргументованих заперечень щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу не надав, клопотання про їх зменшення не надав.

Враховуючи викладене, результат розгляду цієї справи та заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи у розмірі 5000,00 грн.

Разом з тим, враховуючи, що позовні вимоги задоволено повністю, відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають також стягненню судові витрати в розмірі 2422,40 грн. по сплаті судового збору за подачу позову.

На підставі вищенаведеного та ст.ст. 526, 530, 536, 611, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 81, 141, 258-259, 263, 265, 268, 273, 279,280, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 , зареєстрована фактична адреса проживання, як внутрішньо переміщеної особи, по АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (04112, м.Київ вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд.8, код ЄДРПОУ 42649746) заборгованість за Договором про споживчий кредит № 3712949, укладеним 25 травня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 , в розмірі 30338,00 грн. /тридцять тисяч триста тридцять вісім гривень/.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» 2422,40 грн. /дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок/ витрат по оплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. /п`ять тисяч гривень/.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 30 березня 2026 року.

Повне найменування сторін:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8; код ЄДРПОУ 42649746;

відповідач ОСОБА_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , зареєстрована фактична адреса проживання, як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Іллінецького районного суду Вінницької області Валентина МАРЧУК