Рішення № 135278487, 31.03.2026, Люботинський міський суд Харківської області

Справа № 630/88/26

Провадження № 2/630/230/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2026 року м Люботин

Люботинський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді Малихіна О.О.,

за участю секретаря Нерубацкьої А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Люботин Харківської області в порядку спрощеного провадження з викликом сторін цивільну справу № 630/88/26 (провадження № 2/630/230/26) за позовною заявою, поданою представником ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» Пархомчуком Сергієм Валерійовичем, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним Договором № 109408 від 30 січня 2020 року в розмірі 10440,00 грн. стягнення судового збору у розмірі 2662,40 грн., витрат на правову допомогу в розмірі 10500,00 грн.

в с т а н о в и в:

В обґрунтування заявленого позову представник позивача вказує, що 30 січня 2020 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 109408 про надання коштів на умовах споживчого кредиту який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису який був відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) та надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір Відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися. За умовами договору сума кредиту 2000,00 грн., строк кредиту 14 днів, відсоткова ставка - 2 % річних.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. Однак, Відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору

28 жовтня 2021 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЗАЙМЕР» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу № 01 28/10/2021 відповідно до умов якого Первісний кредитор відступив ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників.

Ухвалою суду від 03 лютого 2026 року будо відкрито провадження в справі та призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України суд при розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а також заслуховує усні пояснення сторін та показання свідків.

Представник позивача Пархомчук С.М. в судове засідання не з`явився, направив до суду клопотання, в якому зазначив, що не заперечує проти розгляду справи без участі представника позивача та не заперечує проти ухвалення заочного рішення у разі неявки відповідача в судове засідання.

В судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явився, направив до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позов визнав частково, в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, встановив наступне.

30 січня 2020 року між ТОВ «ЗАМЙЕР» та ОСОБА_1 укладено Договір про фінансовий кредит № 109408.

Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Слід зазначити, що відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що договір про надання фінансового кредиту № 109408 від 30 січня 2020 року укладений у спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Згідно п.1.2-1.3 Договору сума кредиту 2000,00 грн., строк кредитування 14 днів.

Відповідно до п.3.3.3 Договору, продовжити строк надання кредиту можливо, оплативши не пізніше останнього дня терміну повернення Кредиту, зазначеного в Графіку розрахунків, в повному обсязі нараховані проценти по кредиту.

Факт перерахування грошових коштів підтверджується інформаційним листом ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» № 513/12 від 17 грудня 2025 року та визнається самим відповідачем.

Представником позивача не були надані докази, які б підтверджували вчинення відповідачем дій, спрямованих на пролонгацію договору.

Тому у вирішені справи по суті суд виходить з того, що строк кредитування та дії договору складає саме 14 днів та саме за цей період мають бути нараховані відсотки за користування кредитом, відповідно до установленої кредитної ставки.

Що ж стосується розміру процентів за користування позикою, то у визначені розміру заборгованості по процентам, яку відповідач повинен сплатити на користь позивача, суд виходить з такого.

В постанові № 444/9519/12 від 28 березня 2018 року Велика Палата Верховного Суду висловила своє судження про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, правом нараховувати проценти за користування кредитом позивач був наділений лише у період 14 календарних днів, протягом строку дії договору.

Позивач ТОВ «КЕШ ТУ ГОУ» у позові стверджував, що має право на нарахування та стягнення з відповідача процентів за користування позикою за ставкою 2,00 % і після закінчення визначеного договором 14 денного строку користування кредитом. Але, як вже було зазначено вище, позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження виникнення у нього права на нарахування процентів за користування протягом строку, який перевищує встановлений кредитним договором 30 денний строк.

Таким чином стягненню з відповідача підлягають відсотки за користування кредитом протягом 14 днів за відсотковою ставкою, визначеною договором в розмірі 2,00 % за день користування кредитом в розмірі 560,00 грн. (2000 х2,00% х14).

28 жовтня 2021 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЗАЙМЕР» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу № 01 28/10/2021 відповідно до умов якого Первісний кредитор відступив ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників, включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1094008 від 31 січня 2020 року

Матеріали справи свідчать про те, що ТОВ «КЕШ ТУ ГОУ» являється новим кредитором, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За загальним правилом зобов`язання виконуються тими самими особами, які були кредитором і боржником під час їх виникнення. Але законодавство передбачає можливість заміни осіб (як кредитора, так і боржника) при збереженні предмета і змісту зобов`язання. Стосовно обсягу прав, що переходять до нового кредитора, Цивільний Кодекс України у ст. 514 закріплює правило, згідно з яким до нового кредитора переходять усі права первісного кредитора у зобов`язанні, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, ТОВ «КЕШ ТУ ГОУ» являється новим кредитором у зобов`язанні, позичальником в якому є відповідач ОСОБА_1 .

У відповідності до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлені строки відповідно до умов договору.

У відповідності до ст.ст. 625, 1048, 1054 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, і за кредитним договором зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

ОСОБА_1 не виконав свого обов`язку по своєчасному поверненню кредиту та сплаті процентів за користування кредитом, що підтверджується розрахунком заборгованості. Таким чином позивач ТОВ «КЕШ ТУ ГОУ» правомірно вимагає стягнення суми кредиту з відповідача відповідно до умов договору.

За таких умов суд задовольняє позов частково і стягує з відповідача на користь позивача 2560,00 грн. заборгованості за кредитним договором, яка складається з 2000, 00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 560,00 грн. тілом кредиту

Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 137 ЦПК).

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог ч.4 ст.137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.2 ст.141 ЦПК України. Разом із тим, у частині 3 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям, суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.2 ст.141 ЦПК України, визначені також положеннями частин 4, 5, 9 ст.141 ЦПК України.

При визначенні суми відшкодування вказаних витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі N362/3912/18 (провадження N61-15005св19), у додатковій постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року в справі N201/14495/16-ц (провадження N61-22962св19).

На підтвердження надання правничої допомоги, представником позивача надано ордер адвоката Пархомчук С.В., Договір про надання правничої допомоги від 29 грудня 2023 року , додаткову угоду № 2 до договору від 29 грудня 2025 року.

Надання доказів про факт та розмір витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

У постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2019 у справі №905/1795/18 визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п. 61 постанови).

Тобто, в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Велика Палата Верховного Суду від 07 липня 2021 року в справі №910/12876/19.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Аналогічні висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04 жовтня 2021 року № 640/8316/20, від 21 жовтня 2021 у справі №420/4820/19, від 17 січня 2024 року у cправі №910/2158/23.

Враховуючи особливості предмета спору, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, складність справи, яка є незначної складності та є подібною до інших аналогічних позовів фінансових компаній зі стягнення заборгованості за кредитними договорами, те, що адвокатом не проводилися додаткові розрахунки у справі, а також, що в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика; час, який був необхідний для вчинення дій та надання послуг, зазначених в описі дій вчинених у якості надання правової допомоги; виходячи з критеріїв їх виправданості, розумності їх розміру та співмірності з позовом та складністю справи, є вочевидь завищеним, а тому суд приходить до висновку про те, що відшкодуванню підлягають витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 грн., що відповідатиме критеріям виправданості, розумності та справедливості.

Ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому суд стягує частково з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати у зв`язку зі зверненням з позовом до суду, а саме судовий збір в сумі 638,98 грн. (2560,00:10440,00= 0,24 0.24х2662,40=638,98) .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 625-627, 1048, 1054 ЦК України, ст.ст. 10-13, 81, 141, 263, 265, 274, 279, 280, 282 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту № 109408 від 31 січня 2020 року в розмірі 2560, 00 грн., витрати по оплаті судового збору в розмірі 638,98 грн., витрати на правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його складання мають право подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня вручення їм повного рішення суду.

Позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КЕШ ТУ ГОУ», код ЄДРПОУ 42228158, адреса реєстрації: м. Київ, вул.. Кирилівська, 82, офіс 7.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1

Суддя О. О. Малихін