Ухвала суду № 135274936, 31.03.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/5988/26

Провадження № 1-кс/643/2566/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2026 слідчий суддя Салтівського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

підозрюваного ОСОБА_4 ,

захисника адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду у м. Харкові клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_6 , погоджене прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 62026170020001217 від 15.01.2026 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Цюрупинськ, Херсонської області, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, займає посаду командира батареї перехоплювачів БПЛА зенітно-ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою під час несення військової служби: АДРЕСА_2 , та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_3 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368-5 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Слідчому судді Салтівського районного суду міста Харкова 26.03.2026 надійшло клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368-5 КК України,

Клопотання обґрунтоване наявністю ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та обґрунтованою підозрою про те, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи військовою посадовою особою Збройних сил України, набув активів, вартість яких більше ніж на три тисячі прожиткових мінімумів для працездатних осіб перевищує його законні доходи за наступних обставин.

Так, ОСОБА_4 обіймає посаду заступника командира батальйону- командира батареї безпілотних систем роти артилерійської розвідки військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до положень частини 12 статті 6 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992, військові посадові особи - це військовослужбовці, які обіймають штатні посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або які спеціально уповноважені на виконання таких обов`язків згідно із законодавством.

Згідно з приміткою до ст. 3685 КК України, особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, є особи, зазначені у пункті 1 та у підпункті «ґ» пункту 2 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції».

Відповідно до підпункту «г» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону є військові посадові особи Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, курсантів вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, курсантів факультетів, кафедр та відділень військової підготовки, особовий склад штатних військово-лікарських комісій.

Таким чином, ОСОБА_4 , будучи військовою посадовою особою Збройних Сил України, є суб`єктом, на якого поширюються обмеження, встановлені Законом України «Про запобігання корупції».

Під набуттям активів слід розуміти набуття їх особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність, а також набуття активів у власність іншою фізичною або юридичною особою, якщо доведено, що таке набуття було здійснено за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або що особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.

Під активами слід розуміти грошові кошти (у тому числі готівкові кошти, кошти, що перебувають на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах), інше майно, майнові права, нематеріальні активи, у тому числі криптовалюти, обсяг зменшення фінансових зобов`язань, а також роботи чи послуги, надані особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Під законними доходами особи слід розуміти доходи, правомірно отримані особою із законних джерел, зокрема визначених пунктами 7 і 8 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції».

Статтею 20 Конвенції Організації Об?єднаних Націй проти корупції, яку ратифіковано Верховною радою України із заявами Законом № 251-V (251-16) від 18.10.2006 за умови дотримання своєї конституції та основоположних принципів своєї правової системи кожна Держава-учасниця розглядає можливість вжиття таких законодавчих та інших заходів, які можуть бути необхідними для визнання злочином умисне незаконне збагачення, тобто значне збільшення активів державної посадової особи, яке перевищує її законні доходи і які вона не може раціонально обґрунтувати.

ОСОБА_4 , при вступі до лав Збройних Сил України, у відповідності до Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», склав Військову присягу на вірність народу України, присягнув бути вірними та відданими українському народові, непохитно стояти на сторожі свободи і незалежності української держави, сумлінно і чесно виконувати військовий обов?язок та неухильно дотримуватися Конституції та законів України.

Будучи, військовою посадовою особою Збройних Сил України ОСОБА_4 достовірно знав та усвідомлював, що відповідно до пункту 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24 березня 1999 року, на нього, у тому числі, покладено обов`язки додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Проте, незважаючи на обізнаність з вимогами наведених нормативно-правових актів, ОСОБА_4 , всупереч обов`язку їх неухильного дотримання, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, протягом 2025 року, будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави, набув активи на загальну суму 10 748 838 гривень, вартість яких більше, ніж на три тисячі прожиткових мінімумів для працездатних осіб перевищує його законні доходи.

Зазначені протиправні дії полягали в тому, що ОСОБА_4 , використовуючи своїх близьких осіб, коло яких визначено в абз. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», а саме - дружину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та матір ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , інтереси яких активно лобіювалися останнім, набув у власність активи (нерухоме майно та транспортні засоби) щодо яких на системній основі вчиняє дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.

Встановлено, що згідно актового запису про шлюб від 25.06.2016 №503, складеним Херсонським міським відділом ДРАЦС ГТУ у Херсонській області ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є дружиною ОСОБА_4 .

Згідно зі ст. 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об?єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 3 ст. 368 Цивільного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно актового запису про народження від 27.06.1995 № 120, складеному відділом РАЦС Цюрупинського районного управління юстиції Херсонської області, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є матір`ю ОСОБА_4 .

Так, впродовж 2025 року ОСОБА_4 набув нерухоме майно та транспортні засоби загальною вартістю 10 748 838 гривень, право власності на яке оформив на свою дружину ОСОБА_7 та мати ОСОБА_8 як на титульних володільців, зокрема:

27.01.2025, у невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_4 , перебуваючи в селищі Ліски, Одеського район, Одеської області, діючи з єдиним прямим умислом, направленим на набуття активів, вартість яких більше ніж на три тисячі прожиткових мінімумів для працездатних осіб перевищує законні доходи ОСОБА_4 , з мотивів особистого збагачення, та діючи з метою приховати свої незаконно здобуті активи, а в подальшому прямо та опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права володіння, користування та розпорядження ними, придбав у ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 квартиру, загальною площею 45,7 м2, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1895121951227, вартістю за договором купівлі-продажу № 25 - 1 207 305 гривень, оформивши його на свою матір ОСОБА_8 .

Таким чином, ОСОБА_4 27.01.2025 фактично набув актив вартістю 1 207 305 гривень, з метою в подальшому прямо та опосередковано через свою матір ОСОБА_8 вчиняти щодо такого активу дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ним, та з метою його приховування організував реєстрацію права власності на зазначений об`єкт нерухомості на свою матір ОСОБА_8 .

Продовжуючи реалізовувати свій єдиний злочинний умисел, спрямований на набуття активів, вартість яких більше ніж на три тисячі прожиткових мінімумів для працездатних осіб перевищує його законні доходи, 14.04.2025, у невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_4 , перебуваючи в селищі Ліски, Одеського район, Одеської області з мотивів особистого збагачення, та діючи з метою приховати свої незаконно здобуті активи, а в подальшому прямо та опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права володіння, користування та розпорядження ними, придбав у ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , від імені якого діяв ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , квартиру, загальною площею 38,2 м2, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1494107251227, вартістю, згідно договору купівлі-продажу 1 324 228 гривень, оформивши її на свою дружину - ОСОБА_7 .

Таким чином, ОСОБА_4 14.04.2025 фактично набув актив вартістю 1 324 228 гривень, з метою в подальшому прямо та опосередковано через свою дружину ОСОБА_7 вчиняти щодо такого активу дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ним, та з метою його приховування організував реєстрацію права власності на зазначений об`єкт нерухомості на свою дружину ОСОБА_7 .

Продовжуючи реалізовувати свій єдиний злочинний умисел, спрямований на набуття активів, вартість яких більше ніж на три тисячі прожиткових мінімумів для працездатних осіб перевищує його законні доходи, ОСОБА_4 , діячи з метою особистого збагачення, перебуваючи в приміщенні територіального сервісного центру МВС України № 5142 за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка, вул. Академіка Сахарова, 1 Г, 01.05.2025 придбав у власність автомобіль марки «AUDI», моделі «Q7», 2007 року випуску, державний номерний знак: НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , вартістю, згідно договору купівлі-продажу 50 000 гривень.

Таким чином, ОСОБА_4 01.05.2025 фактично набув актив вартістю 50 000 гривень.

Продовжуючи реалізовувати свій єдиний злочинний умисел, спрямований на набуття активів, вартість яких більше ніж на три тисячі прожиткових мінімумів для працездатних осіб перевищує його законні доходи, 02.05.2025, у невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_4 , перебуваючи в приміщенні територіального сервісного центру МВС України № 5152 за адресою: Одеська область, м. Одеса, Київське шосе, 27А, з мотивів особистого збагачення, та діючи з метою приховати свої незаконно здобуті активи, а в подальшому прямо та опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права володіння, користування та розпорядження ними, придбав автомобіль марки «TOYOTA», моделі «LAND CRUISER 200», 2013 року випуску, державний номерний знак: НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_5 , вартістю згідно договору купівлі-продажу 1 500 000 гривень, оформивши її на свою дружину - ОСОБА_7 .

Таким чином, ОСОБА_4 02.05.2025 фактично набув актив вартістю 1 500 000 гривень, з метою в подальшому прямо та опосередковано через свою дружину ОСОБА_7 вчиняти щодо такого активу дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ним, та з метою його приховування організував реєстрацію права власності на зазначений об`єкт рухомості на свою дружину ОСОБА_7 .

Продовжуючи реалізовувати свій єдиний злочинний умисел, спрямований на набуття активів, вартість яких більше ніж на три тисячі прожиткових мінімумів для працездатних осіб перевищує його законні доходи, 20.06.2025, у невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_4 , перебуваючи в селищі Ліски, Одеського район, Одеської області, з мотивів особистого збагачення, та діючи з метою приховати свої незаконно здобуті активи, а в подальшому прямо та опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права володіння, користування та розпорядження ними, придбав у ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 нежитлове приміщення, загальною площею 4,6 м2, за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3153833151100, приміщення 33, вартістю згідно договору купівлі-продажу 8 420 гривень, оформивши її на свою дружину - ОСОБА_7 .

Таким чином, ОСОБА_4 20.06.2025 фактично набув актив вартістю 8 420 гривень, з метою в подальшому прямо та опосередковано через свою дружину ОСОБА_7 вчиняти щодо такого активу дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ним, та з метою його приховування організував реєстрацію права власності на зазначений об`єкт нерухомості на свою дружину ОСОБА_7 .

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на набуття активів, вартість яких більше ніж на три тисячі прожиткових мінімумів для працездатних осіб перевищує його законні доходи, 14.07.2025, у невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_4 , перебуваючи в селищі Ліски, Одеського район, Одеської області, з мотивів особистого збагачення, та діючи з метою приховати свої незаконно здобуті активи, а в подальшому прямо та опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права володіння, користування та розпорядження ними, придбав у ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_8 квартиру, загальною площею 40 м2, за адресою: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3158163151100, вартістю за договором купівлі-продажу 1 281 000 гривень, оформивши її на свою дружину - ОСОБА_7 .

Таким чином, ОСОБА_4 14.07.2025 фактично набув актив вартістю 1 281 000 гривень, з метою в подальшому прямо та опосередковано через свою дружину ОСОБА_7 вчиняти щодо такого активу дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ним, та з метою його приховування організував реєстрацію права власності на зазначений об`єкт нерухомості на свою дружину ОСОБА_7 .

Продовжуючи реалізовувати свій єдиний злочинний умисел, спрямований на набуття активів, вартість яких більше ніж на три тисячі прожиткових мінімумів для працездатних осіб перевищує його законні доходи, ОСОБА_4 , діячи з метою особистого збагачення, 22.07.2025 у невстановлений досудовим розслідуванням час, придбав у власність автомобіль марки «TOYOTA», моделі «LAND CRUISER 200», 2017 року випуску, державний номерний знак: НОМЕР_6 , номер кузова НОМЕР_7 , вартістю, згідно договору купівлі-продажу 1 700 000 гривень.

Таким чином, ОСОБА_4 22.07.2025 фактично набув актив вартістю 1 700 000 гривень.

Продовжуючи реалізовувати свій єдиний злочинний умисел, спрямований на набуття активів, вартість яких більше ніж на три тисячі прожиткових мінімумів для працездатних осіб перевищує його законні доходи, 22.10.2025, у невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_4 , перебуваючи в приміщенні територіального сервісного центру МВС України № 8046 за адресою: м. Київ Столичне шосе, 104, з мотивів особистого збагачення, та діючи з метою приховати свої незаконно здобуті активи, а в подальшому прямо та опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права володіння, користування та розпорядження ними, придбав автомобіль марки «MERCEDES-BENZ», моделі «G350TD», 2013 року випуску, чорного кольору, номер кузову НОМЕР_8 , державний номерний знак: « НОМЕР_9 », вартістю 2 000 000 гривень, оформивши його на свою дружину - ОСОБА_7 .

Таким чином, ОСОБА_4 22.10.2025 фактично набув актив вартістю 2 000 000 гривень, з метою в подальшому прямо та опосередковано через свою дружину ОСОБА_7 вчиняти щодо такого активу дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ним, та з метою його приховування організував реєстрацію права власності на зазначений об`єкт рухомості на свою дружину ОСОБА_7 .

Продовжуючи реалізовувати свій єдиний злочинний умисел, спрямований на набуття активів, вартість яких більше ніж на три тисячі прожиткових мінімумів для працездатних осіб перевищує його законні доходи, 14.11.2025, у невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_4 , перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці та з мотивів особистого збагачення, та діючи з метою приховати свої незаконно здобуті активи, а в подальшому прямо та опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права володіння, користування та розпорядження ними, придбав вантажний автомобіль марки, моделі «DAF XF 105.460», 2008 року випуску, державний номерний знак: НОМЕР_10 , номер кузова НОМЕР_11 , вартістю за договором купівлі-продажу 481 687 гривень та напівпричіп «SCHMITZ SKO 24», 2002 року випуску, державний номерний знак: НОМЕР_12 , номер кузова НОМЕР_13 , вартістю за договором купівлі-продажу 408 198 гривень, оформивши їх на свою дружину - ОСОБА_7 .

Таким чином, ОСОБА_4 14.11.2025 фактично набув актив вартістю 889 885 гривень, з метою в подальшому прямо та опосередковано через свою дружину ОСОБА_7 вчиняти щодо такого активу дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ним, та з метою його приховування організував реєстрацію права власності на зазначені об`єкти рухомості на свою дружину ОСОБА_7 .

Продовжуючи реалізовувати свій єдиний злочинний умисел, спрямований на набуття активів, вартість яких більше ніж на три тисячі прожиткових мінімумів для працездатних осіб перевищує його законні доходи, у невстановлений досудовим розслідуванням час, 21.11.2025, ОСОБА_4 , перебуваючи у селищі Васильківка, Дніпропетровської області, діючи з прямим умислом, направленим на набуття активів, вартість яких більше ніж на три тисячі прожиткових мінімумів для працездатних осіб перевищує законні доходи ОСОБА_4 , з метою особистого збагачення, придбав у ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_9 житловий будинок, загальною площею 72,2 м2, розташований за адресою: АДРЕСА_7 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3240576712140, вартістю, згідно договору купівлі-продажу 50 000 гривень.

Таким чином, ОСОБА_4 21.11.2025 фактично набув актив вартістю 50 000 гривень.

Продовжуючи реалізовувати свій єдиний злочинний умисел, спрямований на набуття активів, вартість яких більше ніж на три тисячі прожиткових мінімумів для працездатних осіб перевищує його законні доходи, 13.12.2025 ОСОБА_4 , перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці та у невстановлений досудовим розслідуванням час, з мотивів особистого збагачення, та діючи з метою приховати свої незаконно здобуті активи, а в подальшому прямо та опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права володіння, користування та розпорядження ними, придбав автомобіль «MERCEDES-BENZ GL 350 CDI», 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_14 , номер кузова НОМЕР_15 , вартістю 738 000 гривень, оформивши його на свою матір ОСОБА_8 .

Таким чином, ОСОБА_4 13.12.2025 фактично набув актив вартістю 738 000 гривень, з метою в подальшому прямо та опосередковано через свою матір ОСОБА_8 вчиняти щодо такого активу дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ним, та з метою його приховування організував реєстрацію права власності на зазначений об`єкт рухомості на свою матір ОСОБА_8 .

Отже, ОСОБА_4 , будучи військовою посадовою особою Збройних сил України, протягом 2025 року здійснив видатків, згідно правоустановчих документів, на суму 10 748 838 гривень.

25.03.2026 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368-5 КК України, а саме у незаконному збагаченні набутті особою, уповноваженою на виконання функцій держави, активів, вартість яких більше ніж на три тисячі прожиткових мінімумів для працездатних осіб перевищує її законні доходи.

Органом досудового розслідування зібрано достатньо доказів про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ст. 3685 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів та карається позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років, що вказує на підвищену суспільну небезпеку як самого діяння, так і особи підозрюваного.

Метою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам.

Таким чином, для досягнення мети і завдань кримінального провадження, на даний час у сторони обвинувачення виникла необхідність у обранні запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 .

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити, з підстав зазначених у ньому.

До початку судового засідання від захисника ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 надійшли письмові заперечення щодо клопотання про обрання запобіжного заходу.

У судовому засідання захисник заперечував проти задоволення клопотання, оскільки підозра є необґрунтованою, а ризики недоведені. Вказав, що сукупний розмір доходів сім`ї ОСОБА_4 за період з 1998 року складає більше 15 млн гривень, що свідчить про наявність реальних можливостей набути майно, зазначене у підозрі.

Підозрюваний у судовому засідання підтримав позицію свого захисника та зазначив, що суть підозри йому зрозуміла.

Слідчий суддя, розглянувши клопотання та долучені до нього матеріали, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, встановив таке.

Другим слідчим відділом (з дислокацією у місті Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, за процесуального керівництва Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62026170020001217 від 15.01.2026 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 410, ст. 368-5 КК України.

Частиною 1 ст. 194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що доведеність наявності обґрунтованої підозри у вчиненні злочину на момент вирішення питання про взяття під варту має відповідати стандарту «розумна підозра». Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин (справа «Фокс, Кемпбел і Харлей проти Об`єднаного Королівства», рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ердагоз проти Туреччини», 1997 рік). Хоча факти на момент вирішення питання про утримання під вартою і не повинні бути переконливими настільки, щоб можна було визначити винуватість особи у вчиненні злочину, суд повинен оцінити докази, надані сторонами, на предмет їхньої допустимості, достовірності та належності і відкинути ті з них, що не відповідають цим критеріям. При цьому, суд має обґрунтовувати своє рішення на підставі дослідження у суді обґрунтованої підозри, а не на основі даних, поданих стороною обвинувачення.

На переконання слідчого судді, фактів й інформації, які переконливо свідчать про причетність до вчинення вказаного кримінального правопорушення у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої підозри.

25.03.2026 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368-5 КК України, а саме у незаконному збагаченні набутті особою, уповноваженою на виконання функцій держави, активів, вартість яких більше ніж на три тисячі прожиткових мінімумів для працездатних осіб перевищує її законні доходи.

Причетність ОСОБА_4 до вчинення вказаного кримінального правопорушення підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами кримінального провадження.

При цьому слідчим суддею враховується, що факти, які викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред`явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінального провадження, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Положеннями ст. 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з врахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.

У § 36 рішення від 20.05.2010, яке ухвалено у справі «Москаленко проти України» (заява № 37466/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку підозрюваний ОСОБА_4 , вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Відтак, слідчий суддя оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій такої особи.

Слідчий суддя вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на цей час існують, а саме: можливість переховування підозрюваного від органів досудового розслідування або суду; незаконно впливати на свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вимогами ст. 178 КПК України передбачені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, зокрема тяжкість покарання, яке загрожує відповідній особі, вік та стан здоров`я підозрюваного, міцність соціальних зв`язків, в тому числі наявність родини та утриманців, наявність постійного місця роботи, наявність судимостей та інші обставини.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, існує на тій підставі, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком до 10 років, а тому, усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, в разі застосування більш м`якого запобіжного заходу, останній буде переховуватися від органів досудового розслідування, може покинути територію України, з метою уникнення покарання. Міцні соціальні зв`язки (наявність дружини та двох малолітніх дітей) у місці постійного проживання у цьому випадку не зможуть утримати останнього від цього.

Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконного впливу на свідків також існує, оскільки ОСОБА_4 розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, може самостійно або заручившись підтримкою інших осіб, своїх спів службовців здійснити вплив на свідків, як благаючі або умовляючи їх, так і маючи безперешкодний доступ до вогнепальної зброї за допомогою якої може погрожувати свідкам щоб вони відмовились від своїх показань, які вони надали на досудовому розслідуванні та в подальшому будуть надавати при судовому розгляді з метою уникнути покарання за вчинений злочин.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме вчинити інше кримінальне правопорушення підтверджується тим, що підозрюваний, перебуваючи на волі, як військовослужбовець військової служби, може вчинити інший військовий злочин, а саме самовільне залишення військової частини або місця служби, що кваліфікується за ст. 407 КК України, або дезертирство за ст. 408 КК України, тим самим переховуватись та ухилятись від кримінальної відповідальності.

Ризик, передбачені п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України стороною обвинувачення не доведений, оскільки а є лише гіпотетичним та не підтверджений конкретними доказами.

Існування вказаних ризиків, разом з підозрою у вчиненні тяжкого злочину вказує на обґрунтованість заявленого клопотання та недостатність застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Слідчим суддею встановлено відсутність підстав, визначених ч. 4 ст. 183 КПК України для не визначення розміру застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваної, інших даних про її особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).

Розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (ч. 5 ст. 182 КПК України).

Застава є достатньо ефективним запобіжним заходом, в основу якого покладено економічну заінтересованість у збереженні грошової суми та моральні та/або матеріальні зобов`язання підозрюваного перед іншими фізичними або юридичними особами, які виступили заставодавцями. Державний примус у процесі застосування застави породжується реальною загрозою втрати заставодавцем грошей у разі невиконання підозрюваним покладених на нього обов`язків. Свобода підозрюваного при застосуванні цього запобіжного заходу обмежується шляхом загрози майнових втрат. А тому, застава є досить дієвим запобіжним заходом, що з одного боку не тягне за собою накладення такого широкого кола обмежень прав і свобод людини як запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту, а з іншого є запобіжником, що стримує особу від проявів неналежної процесуальної поведінки.

Отже, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не має бути таким, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.

Разом з тим, вартим уваги є те, що розмір застави визначається судом із урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Тобто, слідчий суддя при визначенні розміру застави керується об`єктивними фактами та обставинами, які відображаються поданими матеріалами у справі, враховуючи матеріальний стан підозрюваного, його причетність до злочину, та прирівнює розмір інкримінованого підозрюваному незаконного збагачення до розміру застави. Аналіз же цих обставин в цілому допомагає визначити, чи є застава відповідною для підозрюваного.

У судовому засіданні встановлено, що у власності підозрюваного та його родини наявні об`єкти нерухомого та рухового майна, а також кошти у готівковій формі.

Суд приймає до уваги і практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

При цьому ЄСПЛ також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою.

При цьому, слідчий суддя дійшов висновку, що рівень матеріального забезпечення підозрюваного сам по собі не може розцінюватися як виключна обставина, яка дає право слідчому судді на вихід за встановлені законом межі при визначенні розміру застави, оскільки безпосередньо не стосується обставин інкримінованого правопорушення.

Доцільність визначення розміру застави саме у такому розмірі додатково обґрунтовується тим, що діюче кримінальне процесуальне законодавство України не встановлює обов`язку розкривати джерело походження коштів для застави, а отже, заставу може бути внесено, у тому числі, іншою особою, яка має фінансову можливість.

Дослідивши подані матеріали, заслухавши учасників судового провадження, врахувавши відомості про особу підозрюваного, обставини інкримінованого кримінального правопорушення, на переконання слідчого судді, обґрунтованим є визначення застави, як альтернативи застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в розмірі, що перевищує зазначені ст. 182 КПК України межі її застосування, оскільки максимальний поріг розміру застави у вигляді 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений ч. 5 цієї статті КПК, не здатен забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, так як характер злочину є тяжким. За таких обставин, слідчий суддя доходить висновку, що застава не буде явно непомірною для ОСОБА_4 у розмірі 10748838,00 грн.

Доцільність визначення розміру застави саме у такому розмірі додатково обґрунтовується тим, що діюче кримінальне процесуальне законодавство України не встановлює обов`язку розкривати джерело походження коштів для застави, а отже, заставу може бути внесено, у тому числі, іншою особою, яка має фінансову можливість.

На переконання слідчого судді, так як інкриміноване кримінальне правопорушення є тяжким, саме такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, та в той же час є таким, що відповідає вимогам ст. 178, 182, 183 КПК України, позиції ЄСПЛ, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу бажання порушувати покладені на неї процесуальні обов`язки, та не є явно непомірним, враховуючи фінансовий стан підозрюваної особи.

Згідно з ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, та які передбачені п. 1 9 ч. 5 ст. 194 КПК України.

Слідчий суддя переконаний, що з метою мінімізації ризиків, встановлених у судовому засіданні, а також запобігання позапроцесуальній поведінці підозрюваного ОСОБА_4 , необхідним є покладення на нього обов`язків, а саме: прибувати до слідчого, прокурора, чи суду за кожною вимогою; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

На переконання слідчого судді, стороною захисту у судовому засіданні не спростовано існування вказаних вище ризиків, а також не надано достатніх доказів, які б перешкоджали виконанню підозрюваним покладених обов`язків у разі внесення застави.

Варто зауважити, що відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою.

Отже, слідчий суддя дійшов висновку про задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу.

При цьому, слідчий суддя наголошує, що відповідно до положень ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінальних проваджень.

Керуючись ст. 177, 178, 182, 183, 193, 196, 376 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів з моменту фактичного затримання, тобто до 23.05.2026.

Строк тримання під вартою рахувати з 23:00 год 25.03.2026.

Зобов`язати орган досудового розслідування негайно повідомити про тримання підозрюваного під вартою його близьких родичів, членів сім`ї або інших осіб за вибором підозрюваного у порядку, передбаченому ст. 111, 112 КПК України.

Визначити суму застави у розмірі 10 748 838 (десять мільйонів сімсот сорок вісім тисяч вісімсот тридцять вісім) гривень, які необхідно внести на депозитний рахунок № UA208201720355299002000006674, банк отримувача ДКСУ м. Київ, код отримувача (ЄДРПОУ) 26281249, код банку отримувача 820172, отримувач коштів Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, призначення платежу: застава згідно ухвали Салтівського районного суду міста Харкова від 26.03.2026 у справі № 643/5988/26 (провадження № 1-кс/643/2566/26) відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесенні застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення коштів на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Державної установи «Харківській слідчий ізолятор».

При внесенні визначеної суми застави підозрюваний підлягає звільненню з-під варти.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного наступні обов`язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора, чи суду за кожною вимогою;

2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

Строк дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 25.05.2026.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Роз`яснити заставодавцю обов`язок із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, передбачені ч. 8 11 ст. 182 КПК України.

Застава, не звернена у дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Повний текст ухвали проголошено 31.03.2026 о 16:00.

Слідчий суддя ОСОБА_16