Рішення № 135273250, 31.03.2026, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/2732/25

Провадження № 2/347/317/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2026 року м. Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Книщука Р.М.,

секретаря Лазорик А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Косів цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що 13.07.2024р. між ТОВ «Фінансова Компанія «Кредіплюс» та відповідачем було укладено кредитний договір №146382 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Згідно умов кредитного договору, кредитор виконав свій обов`язок та перерахував відповідачу шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти в сумі 16 471,00 грн. на його банківську карту № 5168-74XX-XXXX- 0011.

06.02.2025 між ТОВ «Фінансова Компанія «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено Договір факторингу № 06022025, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до Реєстру прав вимог №2 від 06.03.2025 до Договору факторингу 1 та Акту приймання-передачі Реєстру прав вимог №2 від 06.03.2025р. до договору факторингу 1 до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 17 176,82 грн., яка складається з 16 171грн - заборгованість по тілу кредиту, 4,82грн. - заборгованість по несплаченим відсотках за користування кредитом, 1001грн. - заборгованість по комісії. Відповідач порушив умови кредитного договору та в добровільному порядку не бажає погасити вказану суму заборгованості, а тому просить позов задоволити. Крім цього, просить стягнути витрати на правничу допомогу в сумі 7000грн.

В судове засідання представник позивача не з`явився, подав до суду заяву в якій просить розгляд справи проводити без участі представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 , який був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву не подавав.

При викладених обставинах суд прийшов до висновку, що відповідач був повідомлений про розгляд справи належним чином, а тому, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення, на підставі наявних у справі доказів, відповідно до статті 280 ЦПК України.

Відповідно до ст. 281 ЦПК України Косівський районним судом Івано-Франківської області була постановлена ухвала від 31.03.2026 року про заочний розгляд справи.

Суд, вивчивши матеріали справи вважає, що в позові слід відмовити з наступних підстав.

У відповідності до вимог ст.ст. 12, 13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно вимог ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

В свою чергу, положеннями ст.ст. 525-527 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами ст. 629 ЦК України.

Крім цього, статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 3 статті 207 Цивільного кодексу України визначено, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Як вбачається з матеріалів справи 13.07.2024р. між ТОВ «Фінансова Компанія «Кредіплюс» та відповідачем було укладено кредитний договір №146382 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

Згідно п.2.2.1 кредитного договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 16 471,00 грн. та вказана банківська картка на яку були перераховані кредитні кошти - № 5168-74XX-XXXX- 0011.

До матеріалів справи долучено клопотання представника позивача про витребування доказів, яке ухвалою Косівського районного суду від 03.02.2026р. було задоволено

Відповідно до інформації АТ КБ «ПриватБанк» від 03.03.2026р., на виконання ухвали суду про витребування доказі, надано інформацію про те, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ). Також емітувались інші картки. Номер телефону на який відправляється інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою № НОМЕР_1 за період 13-07-2024 - 18-07-2024 р. - номер телефону НОМЕР_3 був/є фінансовим. Номер телефону НОМЕР_3 знаходиться/знаходився в анкетних даних ОСОБА_1 . Також по рахунку(ах) НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) було зарахування коштів на суму 4,45 UAH за період з 13.07.2024-18.07.2024р.

Таким чином, наведені судом обставини дають підстави стверджувати, що представником позивача при зверненні до суду не подано належних та допустимих доказів перерахування первісним кредитором ТОВ «Фінансова Компанія «Кредіплюс» на картковий рахунок відповідача ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 16 471грн., згідно договору № 146382 від 13.07.2024р.

Крім цього, у матеріалах справи відсутні будь-які платіжні інструкції, меморіальні ордери або повні виписки з банківського рахунку, які б фіксували саме зарахування на рахунок відповідача грошових коштів в сумі 16 471грн. В той час коли в матеріалах справи наявна інформація про те, що на банківську платіжну картку № НОМЕР_1 , яка вказана в кредитному договорі зараховано грошові кошти в сумі 4,45грн., тобто сума коштів, яка не відповідає укладеному кредитному договору.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України, договір позики є реальним і вважається укладеним з моменту передання грошей. Відсутність підтвердження факту отримання коштів позичальником нівелює факт виникнення боргового зобов`язання, оскільки неможливо встановити початкову суму основного боргу.

Тобто, відповідно до вказаних обставин, укладення договору між сторонами не відбулося, оскільки відсутнє підтвердження про отримання відповідачем ОСОБА_1 саме грошових коштів в сумі 16 471грн., що позбавляє можливості суд встановити початкову суму основного боргу.

Судом встановлено, що 06.02.2025 між ТОВ «Фінансова Компанія «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено Договір факторингу № 06022025, згідно умов якого, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Однак, позивач не скористався своїм правом вимоги та не надав суду зазначених банківських документів, які б підтверджували історію руху коштів та реальний розмір заборгованості.

Наданий позивачем графік платежів за кредитним договором не є первинним бухгалтерським документом. Він є лише внутрішнім документом фінансової установи, який відображає односторонні нарахування, і за відсутності доказів реального руху коштів по рахунку такий документ не може вважатися беззаперечним доказом існування заборгованості. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.01.2020 у справі № 755/18920/18.

Крім цього, в додатках до позовної заяви в п.7 вказаний витяг з довідки про перерахування грошових коштів, який не може бути належним доказом та підтверджувати перерахування грошових коштів на картковий рахунок відповідача в сумі 16 471грн., оскільки документ умисно закреслений (графи відсутні) та не містить жодних грошових сум.

Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, за змістом цих норм процесуального права сторона справи зобов`язана та має право довести обставини, на які вона посилається на підставі доказів, які вона надає самостійно або за допомогою суду. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 13 ЦПК України).

Таким чином, враховуючи викладене, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи не підтверджені певними засобами доказування, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Оскільки у позові відмовлено, судові витрати згідно зі ст. 141 ЦПК України залишаються за позивачем.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст.526,527,530,615,625,1066,1068,1212 ЦК України, ст.ст.2,10,11,57-60,88,209,212-215,224-226 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Р.М. Книщук