Ухвала суду № 135273105, 31.03.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/8568/23

Провадження № 1-кп/344/289/26

У Х В А Л А

31 березня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю: секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 ,

обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження з обвинувальними актами про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307, ч.2 ст.309 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області розглядається кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_7 за ч.2 ст. 307, ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_8 за ч.3 ст.307, ч.2 ст.309 КК України.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 11 лютого 2026 року продовжено щодо обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 11 квітня 2026 року включно.

Відповідно до вимог ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

У судовому засіданні прокурор подав клопотання про продовження строку дії запобіжних заходів у виді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на строк 60 діб, мотивував їх наявністю ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України. Вважав, що обставини, які стали підставою як для обрання, так і для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченим продовжують існувати.

Обвинувачений ОСОБА_7 заперечив проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просив змінити запобіжний захід на більш м`який або визначити розмір застави.

Захисник ОСОБА_5 підтримав позицію обвинуваченого ОСОБА_7 , ствердив, що ризики, вказані прокурором, лише частково можна вважати обґрунтованими, обвинувачений вже тривалий час утримується під вартою, а тому просив врахувати наявність постійного місця проживання в обвинуваченого ОСОБА_7 та змінити запобіжний захід на більш м`який домашній арешт, або альтернативно до тримання під вартою визначити щодо обвинуваченого розмір застави.

Обвинувачений ОСОБА_8 заперечив проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просив змінити запобіжний захід на більш м`який.

Захисник ОСОБА_4 вважав, що прокурором не доведено ризиків, вказаних у клопотанні, оскільки внаслідок тривалості судового розгляду ризики зменшилися. Просив врахувати міцність соціальних зв`язків обвинуваченого, наявність постійного місця роботи обвинуваченого до затримання, наявність на утриманні малолітньої дитини, матір якої позбавлена батьківських прав, а також тривалість перебування обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою. Просив у задоволенні клопотання прокурора відмовити, змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.

Захисник ОСОБА_6 підтримав позицію обвинуваченого та захисника ОСОБА_4 , вважав, що на даний час клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу необґрунтоване. Звертав увагу на міцність соціальних зв`язків обвинуваченого ОСОБА_8 , наявність на утриманні малолітньої дитини. Просив змінити запобіжний захід на інший у виді домашнього арешту, що буде достатнім для виконання обвинуваченим ОСОБА_8 процесуальних обов`язків.

Згідно ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому він підозрюється.

Вислухавши сторін, вивчивши матеріали кримінального провадження з цього приводу, у тому числі дані, що характеризують ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , їх вік, стан здоров`я та майновий стан, наявність постійного місця проживання, відсутність місця роботи, міцність соціальних зв`язків (наявність на утриманні ОСОБА_8 малолітньої дитини ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), репутацію обвинуваченого ОСОБА_7 , який раніше не судимий (інше кримінальне провадження щодо нього за ч.3 ст.307 КК України на даний час розглядається Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області), та ОСОБА_8 , що раніше судимий вироком Дарницького районного суду м. Києва від 17.02.2022 за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді штрафу, який сплачено, суд враховує, що кримінальні правопорушення, інкриміновані обвинуваченому ОСОБА_7 є тяжкими (ч.2 ст.307 КК України) та особливо тяжкими злочинами (ч.3 ст.307 КК України); інкриміновані ОСОБА_8 є особливо тяжкими злочинами (ч.3 ст.307 КК України) та нетяжким злочином (ч.2 ст.309 КК України).

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

При цьому ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити. Отже ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови достатньої їх ймовірності.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, згідно якої, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Так, враховуючи суспільну небезпечність дій, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , санкцій ч.2, ч.3 ст.307, ч.2 ст.309 КК України, що інкриміновані обвинуваченим, є об`єктивні підстави вважати, що на даний час існує ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України переховування від суду, що призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також до неналежного дотримання обвинуваченими їх процесуальних прав та обов`язків.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, вказане кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_7 за ч.2 ст. 307, ч.3 ст.307 КК України та ОСОБА_8 за ч.3 ст.307 КК України надійшло до Івано-Франківського міського суду під час розгляду Івано-Франківським міським судом іншого кримінального провадження щодо ОСОБА_7 за ч.3 ст.307 КК України, також під час розгляду даного кримінального провадження до Івано-Франківського міського суду надійшло ще одне кримінальне провадження - з обвинувальним актом щодо ОСОБА_8 за ч.2 ст.309 КК України, що переконливо свідчить по наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України вчинення інших кримінальних правопорушень.

Що стосується твердження захисників ОСОБА_4 та ОСОБА_6 про наявність на утриманні у ОСОБА_8 малолітньої дитини ОСОБА_9 , матір якого ОСОБА_10 рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12.12.2025 позбавлена батьківських прав, то суд звертає увагу, що вказаним рішенням опікуном малолітнього ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначено його бабусю ОСОБА_11 .

Стосовно твердження захисників про тривалість утримання під вартою обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , то суд звертає увагу, що згідно п.1 ч.3 ст.28 КПК України одними з критеріїв для визначення розумності строків кримінального провадження є складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості обвинувачених та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, а також поведінка учасників кримінального провадження.

Відповідно до п.5 ч.4 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Тримання під вартою обвинувачених в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу щодо обвинувачених, зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини.

На переконання суду, застосування більш м`якого запобіжного заходу є недостатнім для забезпечення виконання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 покладених на них обов`язків. Запобіжні заходи у виді тримання під вартою ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є співмірними і доцільними задля забезпечення дієвості данного кримінального провадження. Виключно застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою здатен забезпечити запобігання ризику переховування обвинувачених від суду.

За таких обставин суд вважає, що запобіжний захід обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_9 у виді тримання під вартою слід продовжити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176-178, 183, 331, 369-372, ч.2 ст.392 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 задовольнити. Застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_7 у виді тримання під вартою продовжити до 29 травня 2026 року включно.

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8 задовольнити. Застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_8 у виді тримання під вартою продовжити до 29 травня 2026 року включно.

Копію ухвали для виконання направити начальнику ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)» та вручити обвинуваченим і прокурору негайно після її оголошення, інші сторони мають право отримати її копію в суді.

Ухвалу може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_12