Ухвала суду № 135273062, 30.03.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/6104/26

Провадження № 1-кс/344/2578/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2026 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , законних представників підозрюваного ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , підозрюваного ОСОБА_7 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12025090000000630 від 07.10.2025, -

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджене з прокурором, в обґрунтування якого зазначив, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025090000000630 від 07.10.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 313 КК України.

Встановлено, група мешканців Івано-Франківської області, в складі ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , з корисливих мотивів, протягом 2025-2026 року, здійснюють незаконну діяльність пов`язану із виготовлення, придбання та зберігання наркотичних засобів та психотропних речовин з метою збуту, а також їх незаконного збуту, у великих та особливо великих розмірах наркозалежним особам.

За результатом проведених негласних (слідчих) розшукових дій задокументовано факт збуту наркотичних засобів та психотропних речовин шляхом відправки 30 посилок з використанням послуг доставки «Нова пошта» в яких містилися заборонені речовини, а саме: 1636,06 грам - канабісу; 9336,35 грам - амфетаміну; 1620,74 грам PVP(1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он); 214 таблеток МДМА та 867,36 грам 4-ММС (4-метилметкатинон).

У вчиненні вказаних кримінальних правопорушень обґрунтовано підозрюється ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Івано-Франківська, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, студент Відокремленого структурного підрозділу «Івано-Франківський фаховий коледж фізичного виховання Національного університету фізичного виховання і спорту України», неодружений, депутатом не являється, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , раніше не судимий.

28.03.2026 ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 208 КПК України за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.

29.03.2026 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 313 КК України.

Так, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 307 КК України у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, максимальне покарання згідно санкції статті дванадцять років позбавлення волі із конфіскацією майна.

Обґрунтованість підозри у вчиненні кримінальних правопорушень

ОСОБА_7 підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, зокрема відомостями, які містяться у: протоколах проведення негласних слідчих (розшукових) дій, протоколі огляду, протоколах допитів свідків, висновках експертиз наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів та сукупністю інших матеріалів кримінального провадження.

В ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

- переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Даний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, є реальним, оскільки, ОСОБА_7 , враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення ним злочинів, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним у вчиненні злочинів, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду;

- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Даний ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України є реальним, оскільки у кримінальному провадженні не встановлено всіх обставин, досудове розслідування на даний час триває, проводяться заходи з метою встановлення всіх осіб причетних до його вчинення, а тому підозрюваний, з метою ухилення від кримінальної відповідальності може вчиняти такі дії;

- незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні. Даний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України є реальним, оскільки, ОСОБА_7 відомі повні анкетні дані свідків та інших підозрюваних, після чого він, шляхом вмовляння, погроз зможе впливати на їх показання, що в свою чергу може зашкодити проведенню досудового розслідування.

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Даний ризик передбачений п. 4 ч. 1 ст.177 КПК України, є реальним, оскільки у кримінальному провадженні не встановлено всіх обставин, досудове розслідування на даний час триває, проводяться заходи з метою встановлення всіх осіб причетних до його вчинення, а тому підозрюваний ОСОБА_7 перебуваючи на волі, може приховувати докази його злочинних дій, не з`являтись на виклики до слідчого, прокурора чи суду тим самим затягуючи строки досудового розслідування чи судового розгляду;

- вчинити інше кримінальне правопорушення. Даний ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст.177 КПК України є реальним, оскільки ОСОБА_7 не має міцних соціальних зв`язків, хоча формально являється студентом Відокремленого структурного підрозділу «Івано-Франківський фаховий коледж фізичного виховання Національного університету фізичного виховання і спорту України, однак заняття не відвідує, джерело його існування не відоме, на даний час підозрюється у вчиненні корисливих злочинів, а тому з метою отримання прибутку останній перебуваючи на волі може продовжити вчиняти злочини у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини.

Застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання та особистої поруки не може запобігти зазначеним ризикам. Окрім цього до органів досудового розслідування не надходили заяви від жодних осіб про те, що вони поручаються за виконання підозрюваного, покладених на нього обов`язків відповідно до ст. 194 КПК України і зобов`язується, за необхідності, доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу.

При запобіжному заході у виді домашнього арешту підозрюваний усвідомлюючи про можливість призначення йому судом покарання у виді позбавлення волі, незважаючи на покладені на нього обов`язки, може покинути місце свого проживання на території Івано-Франківської області з метою уникнення кримінальної відповідальності, окрім цього згідно досліджених матеріалів кримінального провадження встановлено, що останній по місцю свого проживання зберігав наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори, а тому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту жодним чином не зможе запобігти ризику вчинення нового кримінального правопорушення або продовження кримінального правопорушення, в якому він підозрюється.

Інший вид запобіжного заходу заставу, як самостійний запобіжний захід, застосувати відносно підозрюваного також неможливо, оскільки відсутня інформація щодо постійного джерела доходів та власних коштів, в органу досудового розслідування відсутня інформація про осіб, які б могли внести кошти на спеціальний рахунок з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Зазначені вище обставини, тяжкість інкримінованих злочинів, дані про особу ОСОБА_7 , його соціальні зв`язки, дають підстави вважати про те, що застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти заявленим ризикам та дієвості кримінального провадження. Просить клопотання задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, посилаючись на викладені в ньому обставини, просив клопотання задовольнити.

В судовому засіданні захисник підозрюваного посилаючись на недоведеність ризиків заперечив з приводу задоволення клопотання, просив врахувати характеризуючи дані підозрюваного, його позитивні характеристики, та застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

Законний представник підозрюваного ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримала думку захисника.

Законний представник підозрюваного ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримав думку захисника.

Підозрюваний в судовому засіданні підтримав думку захисника.

Представник служби у справах дітей вважала за можливе застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Заслухавши прокурора, підозрюваного та його захисника, законних представників, представника служби у справах дітей дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.

Згідно п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України, застосування запобіжного заходу є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

При постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

У відповідності до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

З матеріалів клопотання вбачається, що 28.03.2026 ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 208 КПК України за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.

29.03.2026 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 313 КК України.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.307 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , належить до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.307 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , належить до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 313 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , належить до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від двох до шести років.

Так, відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

В той же час наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 до вчинення зазначеного злочину, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема: протоколами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, протоколом огляду, протоколами допитів свідків, висновками експертиз наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів та сукупністю інших матеріалів кримінального провадження.

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності та допустимості, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення. При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою кримінального кодексу ця особа підлягає відповідальності.

Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

Враховуючи те, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 313 КК України.

Крім цього, прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п.п.1,2,3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Однак, прокурором жодним чином не доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п.п.4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

З точки зору ч. 2 ст. 177 КПК України, в якій визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, визначальними пунктами ст. 184 КПК України будуть п. 3,5,6,7 ч. 1 ст. 184 КПК України. Тобто, саме виклад обставин, які дають змогу обґрунтовано підозрювати особу у скоєнні злочину, та зробити висновок про наявність ризиків, обґрунтування неможливості запобігти ризикам при застосуванні більш м`яких запобіжних заходів та обґрунтування обов`язків.

Вважається, що застосування запобіжних заходів вже можливо при наявності ризиків. Ризик же в свою чергу це не визначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства подій, визначених у ч.1 ст. 177 КПК України.

Вирішуючи дане клопотання враховую також вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_7 зазначеного вище злочину, характеризуючі дані особи підозрюваного, умови його життя та виховання, його вік, стан здоров`я та майновий стан, міцність соціальних зв`язків, репутацію підозрюваного, його позитивні характеристики, наявність постійного місця проживання, раніше не судимий.

В той же час обставини, які зазначені підозрюваним та його захисником, не можуть бути підставою для відмови в задоволенні даного клопотання, оскільки такі не виключають обґрунтованості підозри та наявність встановлених в судовому засіданні ризиків.

При вирішенні клопотання, слідчим суддею враховується тяжкість злочину, який інкримінуються підозрюваному та міра покарання, яка йому загрожує у разі доведення вини, а також те, що злочини підозрюваний вчиняв будучи неповнолітнім, та один із злочинів у яких підозрюється ОСОБА_7 є особливо тяжким злочином у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, і саме наведені вище обставини у їх сукупності, а також дані про особу підозрюваного підтверджують існування доведених ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та дають можливість зробити висновок, що виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою може забезпечити уникненню цих ризиків та забезпечити процесуальну поведінку підозрюваного.

У рішенні "Марченко проти України" Європейського суду суд з прав людини повторює, що при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернатиних) запобіжних заходів.

Вирішуючи питання про можливість застосування альтернативних запобіжних заходів, слідчий суддя бере до уваги вищезазначену правову позицію Європейського суду з прав людини, а також керується ч.4 ст.183 КПК України, у відповідності до якої при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий суддя має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, і приходить до висновку, що жоден із інших-альтернативних запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, а тому клопотання слід задовольнити та застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк досудового розслідування без визначення розміру застави.

На підставі ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст.ст. 131, 132, 176-178, 183, 193, 194, 196, 197, 205, 309, 376, 395 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити.

Застосувати щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 25 травня 2026 року включно.

Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 здійснювати в Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)».

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора відділу Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_3 .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського Апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1