Ухвала суду № 135271520, 31.03.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

31.03.2026Справа № 910/2782/26Господарський суд міста Києва в складі судді Андреїшиної І.О., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" (адреса: 04050, місто Київ, вулиця Юрія Іллєнка, будинок 31; ідентифікаційний код 41916045)

до Закритого акціонерного товариства "Українська Будівельна Компанія" (03062, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 67, ідентифікаційний код 31171267)

про стягнення 1 253 147,75 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства "Українська Будівельна Компанія" про стягнення заборгованості за договором №10917017ПУ від 01.12.2018 у розмірі 1 253 147,75 грн, з яких: 1 197 050,04 грн основного боргу, 35 504,99 грн інфляційних втрат та 20 592,72 грн трьох відсотків річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2026 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

24.12.2025 через підсистему «Електронний суд» відповідачем подано клопотання про залишення позову без руху, в якому останній просить суд залишити позов без руху, оскільки в порушення приписів ч. 2 ст. 164 ГПК України позивачем не виконано зобов`язання додати до позовної заяви всі докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги у справі №910/2782/26, зокрема, ним не надано до суду належним чином засвідчені копії: паспорту точки розподілу/передачі; доказу належності відповідачеві точки комерційного обліку з ЕІС-кодом 62Z4785095602492; доказів перерахування поручителем - ОСББ "Імені Олега Лєбєдєва" грошових коштів в оплату спожитої (купленої) відповідачем електричної енергії.

Розглянувши клопотання Закритого акціонерного товариства "Українська Будівельна Компанія" про залишення позову без руху, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до частини 11 статті 176 ГПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Отже, у спрощеному позовному провадженні суд досліджує докази та обставини переважно на основі письмових матеріалів (заяви по суті, документи, висновки експертів) без проведення підготовчого засідання та судових дебатів.

Більше того, досліджуються лише ті обставини та докази, які стосуються справи.

Відповідно до ст. 162 ГПК України, позовна заява подається в письмовій формі, підписується позивачем або представником, і має містити виклад вимог (предмет спору) та їх обґрунтування (підстави спору).

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить ухвалити судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не може бути підставою для визнання позовної заяви неподаною та повернення її позивачеві.

Аналіз наведених норм процесуального права дає підстави для висновку, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для ухвалення рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору (надання відповідних доказів) є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Верховний Суд у своїх постановах, зокрема, від 06 грудня 2023 року у справі № 337/804/23 (провадження № 61-12848св23) та від 25 січня 2021 року у справі № 308/13063/19 (провадження № 61-7912св20) зазначав, що на стадії вирішення питання щодо відкриття провадження у справі суддя не вправі вирішувати питання достатності доказів, поданих позивачем на обґрунтування своїх вимог, а кожна сторона може розпоряджатися своїми процесуальними правами на власний розсуд та несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, відсутність певних доказів не перешкоджає розгляду справи, за результатами якого вирішується питання про доведеність чи недоведеність пред`явлених позовних вимог, оцінка доказів є можливою виключно на стадії розгляду справи по суті.

Суд звертає увагу на те, що ЄСПЛ притримується позиції, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (до прикладу, рішення у справі "Шишков проти Росії" (Shishkov v. Russia), № 26746/05, параграф 110, від 20 лютого 2014 року).

Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.

Дослідивши повторно матеріали позовної заяви, враховуючи недопущення надмірного формалізму, суд дійшов висновку про відповідність її вимогам, встановленим ст.ст. 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України та відсутність обґрунтованої необхідності для залишення позову без руху.

Зважаючи на те, що підстави для залишення позову без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження відсутні, позов відповідає процесуальним вимогам статей 162, 164, 172 ГПК України, суд дійшов висновку про відмову у задоволені клопотання Закритого акціонерного товариства "Українська Будівельна Компанія" про залишення позову без руху.

Керуючись ст. 162, 164, 172, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання Закритого акціонерного товариства "Українська Будівельна Компанія" про залишення позову без руху - відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з дати її підписання та оскарженню не підлягає.

Дата підписання ухвали 31.03.2026

Суддя І.О. Андреїшина