Рішення № 135268101, 25.03.2026, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/118/26

Провадження № 2/577/547/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2026 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області

в складі:

головуючого судді Рідзевської І.О.,

з участю секретаря судового засідання Олійник В.П.,

представника позивача Васюти К.С.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Конотоп цивільну справу за позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Коллект Центр» звернувся до суду з вищевказаним позовом та просить суд стягнути з ОСОБА_1 47571,00 грн. заборгованості за кредитним договором, 2422,40 грн. судового збору та 16000,00 грн. витрат на правничу допомогу. Вимоги обґрунтовані тим, що 24.10.2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладено Договір №3873158 за умовами якого відповідач отримав 4000,00 грн. строком на 15 днів зі сплатою процентів за користування кредитом за ставкою 3,00 % за кожен день. 29.08.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем укладено Договір № 75193122 за умовами якого відповідач отримав 7000,00 грн. строком на 24 дні зі сплатою процентів за користування кредитом за ставкою 1,99 % за кожен день.

26.01.2022 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір № 26-01/2022-83 відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за договором № 3873158.

10.03.2023 року було укладено договір № 10-03/2023/01 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект центр» право вимоги до позичальників, у тому числі і до відповідача за договором №3873158.

22.02.2022 року було укладено договір № 22/02/2022 відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних боргів» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, у тому числі і до відповідача за договором №75193122.

10.012.023 року було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект центр» право вимоги до позичальників, у тому числі і до відповідача за договором №75193122.

Заборгованість за договором № 3873158 від 24.10.2021 року становить 24760,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 4000,00 грн.; заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги 19600,00 грн.; заборгованість за комісією -1160,00 грн.

Заборгованість за договором № 75193122 від 29.08.2021 року становить 22811,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 7000,00 грн.; заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги 15809,85 грн.; нараховані 3% річних -1,15 грн.

Загальна заборгованість за кредитними договорами становить 47571,00 грн.

Враховуючи наведене, а також те, що на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість, що є порушенням законних прав та інтересів позивача, просить позов задовольнити.

Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 13.01.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито за правилами спрощеного позовного провадження судове засідання.

23.01.2023 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив, в якому відповідач позовні вимоги визнає частково, в частині тіло кредиту. В іншій частині просить відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на вимоги частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

03.02.2026 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якому позивач зазначає про необґрунтованість заперечень щодо заявлених позовних вимог. Щодо застосування частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» заперечують, оскільки відповідач проходив службу на контрактній основі, а відповідно до роз`яснень НБУ від 14.06.2024 вих. № 14-0005/45882 пільги військовослужбовцям, які перебувають на інших видах військової служби, відповідна пільга таким військовослужбовцям надається лише за період їхньої безпосередньої участі у зазначених заходах в особливий період. З наданих відповідачем документів вбачається, що на момент укладання договорів та нарахування відсотків не приймав участь у бойових діях. Крім того, всі нарахування відбувались до початку повномасштабного вторгнення.

16.02.2026 року від відповідача надійшли заперечення на відзив, в якому відповідач просив застосувати позовну давність до заявлених вимог.

25.02.2026 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення, в яких представник зазначає, що перебіг строку позовної даності було зупинено у зв`язку з введенням карантину, а в подальшому - воєнного стану.

Представник позивача ТОВ «Коллект Центр» в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, прохала їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник в судовому засіданні позовні вимоги визнали частково, а саме в частині стягнення тіла кредиту, прохали застосувати ч. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», звільнивши від нарахованих відсотків. Крім того, зазначили, що заявлені витрати на правничу допомогу є завищеними та не відповідають складності справи.

Суд вислухавши учасників судового розгляду, свідків, оцінивши надані докази за власним переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, кожен окремо та в сукупності, дійшов до висновку про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Судом встановлено, що 24.10.2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладено Договір №3873158 за умовами якого відповідач отримав 4000,00 грн. строком на 15 днів зі сплатою процентів за користування кредитом за ставкою 3,00 % за кожен день. (а.с.9,10-11).

29.08.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем укладено Договір № 75193122 за умовами якого відповідач отримав 7000,00 грн. строком на 24 дні зі сплатою процентів за користування кредитом за ставкою 1,99 % за кожен день.(а.с.15,16).

Згідно довідки № КД-000044077/ТНПП від 14.08.2025 виданої ТОВ «ФК «Фінекспрес» підтверджено прийняття до виконання платіжної операції відповідно до умов договору щодо перерахунку 7000 грн. ОСОБА_3 - ЕПЗ НОМЕР_1 (а.с.12).

Як вбачається з довідки ідентифікації ОСОБА_1 надсилався одноразовий ідентифікатор(а.с.12 зв.)

26.01.2022 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір № 26-01/2022-83 відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором № 3873158.(а.с.18,19,20)

10.03.2023 року було укладено договір № 10-03/2023/01 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект центр» право вимоги до позичальників, в тому числі і до відповідача за договором №3873158 (а.с.24,25,25 зв)

22.02.2022 року було укладено договір № 22/02/2022 відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних боргів» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі і до відповідача за договором №75193122.(а.с.21,23а)

10.01.2023 року було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект центр» право вимоги до позичальників, в тому числі і до відповідача за договором №75193122. (а.с.22,23,26)

Заборгованість за договором № 3873158 від 24.10.2021 року становить 24760,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 4000,00 грн.; заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги 19600,00 грн.; заборгованість за комісією -1160,00 грн.(а.с.13)

Заборгованість за договором № 75193122 від 29.08.2021 року становить 22811,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 7000,00 грн.; заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги 15809,85 грн.; нараховані 3% річних -1,15 грн. (а.с.13зв).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень частин першої, третьої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Згідно з статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною першою статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до положень частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно статті 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб- сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Вказаний договір було укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису), відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, були надіслані на мобільний номер телефону ОСОБА_4 .

Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» вказаний договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.

Відповідачем не заперечується та не спростовується факт отримання кредитних коштів.

Щодо посилання відповідача на те, що не підлягає нарахуванню до стягнення проценти за користування кредитними коштами, комісії та неустойки на підставі частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд їх не приймає до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до частини п`ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

В даній справі відповідачем було долучено довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України від 16.10.2025 № 2/4/3764 з якої слідує, що ОСОБА_1 , зокрема в період з 30.07.2021 по 11.08.2021, з 09.09.2022 по 05.12.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України перебуваючи в Донецькій Луганській областях (а.с.41,42).

Відповідно до роз`яснень НБУ від 14.06.2024 вих. № 14-0005/45882 щодо практичних аспектів реалізації вимог законодавства, в доповнення до листа №14-0005/41125 від 28.05.2024р., пільги військовослужбовцям, які перебувають на інших видах військової служби, відповідна пільга таким військовослужбовцям надається лише за період їхньої безпосередньої участі у зазначених заходах в особливий період.

Водночас, з наданих відповідачем документів вбачається, що він проходив військову службу на контрактній основі, та на момент укладання договорів та нарахування відсотків ОСОБА_1 не приймав участь у бойових діях. Крім того, всі нарахування позивачем здійснювалися до початку повномасштабного вторгнення.

Згідно частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним Договором.

Відповідно до частиною другою статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за кредитним договором перед первісними кредиторами чи позивачу після укладання договорів факторингу.

Таким чином, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за вищезгаданими кредитним договорами.

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд доходить висновку про укладеність договорів позики між відповідачем та первісними кредиторами, невиконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення, отриманих в борг коштів та наявності в нього боргових зобов`язань перед позивачем, який набув прав вимоги за вищевказаним кредитним договором за договором відступлення прав вимоги.

Відповідно до статті 1082 ЦК України, передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Таким чином, виходячи із вищенаведеного суд прийшов до висновку про те, що позивач виконав всі умови договору належним чином, а відповідач ухиляється від виконання взятих на себе договором зобов`язань, що є порушенням норм чинного законодавства України та умов вказаного договору.

Зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, розрахунок розміру заборгованості, суд вважає, що відомості, які вони містять, відповідають дійсним обставинам справи.

Відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за кредитними договорами перед Відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за кредитним договором перед ТОВ «Мілоан» або ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» чи ТОВ «Коллект Центр», або ж сплата такої позивачу після укладання договору факторингу.

Отже, зважаючи на наведене вище, суд вважає, що позов є законним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства України та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статей 256-257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, які відбулися у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No.2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість господарських відносин.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Вказаний висновок щодо позовної давності наведено в постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 457/462/16-ц, провадження № 61-21807св19.

Суд бере до уваги, що відповідно до п. 12 Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID- 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) 12 березня 2020 року на території України був встановлений карантин, дію якого неодноразово продовжено. Дію карантину скасовано 01 липня 2023 року.

Крім того, відповідно до п. 19 Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Втім, Законом України №4434-IX від 14.05.2025 року «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» вищевказаний пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ був скасований. Даний Закон набрав чинності 04.09.2025 року.

Таким чином, з 12 березня 2020 року по 01 липня 2023 року перебіг позовної давності продовжено, а з 24 лютого 2022 року по 04.09.2025 року перебіг позовної давності зупинявся.

Враховуючи викладене, посилання відповідача на пропущення позовної давності для звернення до суду з даним позовом є необґрунтованими і заява про застосування наслідків пропуску позовної давності не підлягає задоволенню.

Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, у відповідності до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Саме такого висновку дійшла Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду по справі №922/445/19 від 03.10.2019 року.

Судом встановлено, що 01.07.2024 року між АО «Лігал Ассістанс» та ТОВ «Коллект Центр» був укладений договір про надання правової допомоги №01-07/2024. Надані заявка на надання юридичної допомоги №3745 від 03.11.2025 року на суму 16000 грн., витяг з акту №16 про надання юридичної допомоги від 28.11.2025 року (а.с.27-28).

Пунктом 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справ №755/9215/15-ц, зазначено що, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальних адвокатських витрат (встановлення їхньої доцільності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

На думку суду, понесені ТОВ «Коллект Центр» витрати на правничу допомогу у розмірі 16000 грн. є неспівмірними ціні позову, складності вирішеного судом питання та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Враховуючи характер виконаної роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, ціни позову та значення справи для сторони, з відповідача на користь позивача слід стягнути 2 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12,13,76-82,89,141,223,263,265, 280 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» задовольнити .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за кредитними договорами у розмірі 47571 (сорок сім тисяч п`ятсот сімдесят одна) грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. та 2000 (дві тисячі) грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», юридична адреса м. Київ, вул. Мечнікова, 3,офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , мешканець АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення виготовлений до 30.03.2026 року.

Суддя Рідзевська І. О.