Ухвала суду № 135267215, 19.03.2026, Бережанський районний суд Тернопільської області

Справа № 2/593/58/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" березня 2026 р. Бережанський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої-судді Данилів О.М.

при секретарі Ольшанській Н.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бережани цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» звернувся в суд із позовом, у якому просив стягнути з відповідачки ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 200514991 від 25 квітня 2016року, що складає 31 461,31грн., сплаченний ним судовий збір та витрати, понесені на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування поданих позовних вимог зазначив, що 25 квітня 2016року між відповідачкою ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Михайлівський» було укладено кредитний договір № 200514991, згідно з умовами якого ПАТ «Банк Михайлівський» надав відповідачці кредит у розмірі 10000 грн. із встановленням строку користування вказаними коштами з 25 квітня 2016 року по 25 квітня 2021 року, а відповідачка зобов`язалася повернути отримані кошти у встановлений в Кредитному договорі строк та сплатити відсотки за користування ними.

А так як відповідачка не виконувала умови кредитного договору та своєчасно не повернула позичені кошти та позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» внаслідок укладеного 20 липня 2020 року договору факторингу №7_БМ набуло право вимоги за кредитними договорами ПАТ «Банк Михайлівський» у тому числі і за кредитним договором відповідачки, тобто борги від первісного кредитора ПАТ «Банк Михайлівський» перейшло ТзОВ «Діджи фінанс». Борг відповідачки по вказаному кредиту становить 31 461,31грн., з яких: 7950,37грн.-заборгованість по тілу кредиту, 16 091,92грн. - заборгованість по відсотках, 5257,19 інфляційні втрати та 2161, 83грн. -3% річних. А поскільки борг у добровільному порядку відповідачкою не сплачено, тому відповідач звернувся до суду із вказаним позовом.

За вищевказаними позовними вимогами ухвалою Бережанського районного суду було відкрито провадження у справі та вирішено розглядати їх у спрощеному позовному провадженні з повідомленням та викликом сторін.

В судове засідання представник позивача ТзОВ «Діджи фінанс» не з`явився, у поданому суду позові просив розгляд справи здійснювати у його відсутності, позовні вимоги підтримує, просить позов задоволити, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідачка ОСОБА_1 , отримавши копію позову із долученими до неї документами, подала суду відзив на позов, у якому зазначила, що вона позовні вимоги не визнає в повному обсязі. На підтвердження своїх заперечень повідомила, що ст.ст. 256, 257 ЦК України передбачено, що загальний строк позовної давності становить три роки. А так як з дня закінчення дії договору минуло більше трьох років, тому вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Крім цього, у поданому відзиві відповідачка зазначила, що у травні 2016 року ПАТ «Банк Михайлівський» був визнаний неплатоспроможним, а у липні 2016 року - ліквідований. Лише 20 липня 2020 року ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський».

Вона, як сторона договору кредитування не була належним чином повідомлена про зміну кредитора. Після ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» їй не було відомо куди саме здійснювати платежі, жодних офіційних повідомлень про зміну кредитора чи реквізитів для погашення боргу вона не отримувала, а тому була позбавлена можливості належним чином виконувати кредитні зобов`язання.

Зазначила, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що підтверджують наявність фактичної сплати нею платежів за кредитним договором та залишок боргу. Зазначила, що додатки до позовної заяви, на які посилається позивач, не підлягають належному ознайомленню, їх неможливо прочитати, тому вони є неналежними та недопустимими доказами у справі.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи та вявши до уваги поданий відповідачкою відзив, прийшов до висновку, що для об`єктивного вирішення заявлених вимог у позивача слід витребувати ряд документів, які є необхідними для вирішення вказаної цивільної справи, та при цьому керується наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до п.п. 3-5 ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

У ч. 2 ст. 13 ЦПК України закріплено, що збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків встановлених ЦПК України. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частиною 6 ст. 84 ЦПК України встановлено, що будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 2. ч. 1 ст. 43 ЦПК учасники справи мають право подавати докази, які у взаємозв`язку з положеннями ст. 44 повинні використовуватись добросовісно, а не всупереч завданню судочинства. Відповідно до п. 2 та 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази. Завдання законодавця при регламентації конструкції доказування полягає у забезпеченні гармонійного поєднання активності сторін та суду в цивільному судочинстві. Активність сторін відбиває приватноправові засади змагального процесу, а активність суду публічно-правовий інтерес у ефективності відправлення правосуддя. Можливість збирання доказів судом за власною ініціативою за чинним ЦПК мають обґрунтовуватися не виключно через призму змагальності, однак і з урахуванням принципу пропорційності в контексті завдань та мети цивільного судочинства. Положення процесуального законодавства щодо можливості витребування доказів за ініціативою суду у випадку недобросовісної поведінки сторони щодо доказів покликане зберегти баланс між змагальністю сторін, що забезпечує реалізацію приватноправового інтересу у цивільному судочинстві, та активністю суду в контексті принципу суддівського керівництва процесом, що відбиває публічно-правовий інтерес в ефективності цивільного судочинства. Необхідність збереження відповідного балансу прямо випливає із норми, що регулює завдання цивільного судочинства, якими є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК).

Згідно з п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Беручи до уваги той факт, що відповідачка позову не визнала та у поданому суду відзиві на позов зазначила, що вона як сторона договору кредитування не була належним чином повідомлена про зміну кредитора, а тому після ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» їй не було відомо куди саме здійснювати платежі, так як жодних офіційних повідомлень про зміну кредитора чи реквізитів для погашення боргу вона не отримувала, а тому вона була позбавлена можливості належним чином виконувати кредитні зобов`язання. Із врахуванням зазначеного позивачу слід надати суду письмові пояснення із посиланням на докази, які би підтверджували про те, що відповідачка у належний спосіб була проінформована про ліквідацію кредитора ПАТ «Банк Михайлівський» та знала реквізити куди вона має здійснювати сплату кредитних коштів у цьому випадку.

Суд також звертає увагу позивача на те, що із долученої до позову виписки поштового відділення видно, що стороною позивача відповідачці було надіслано копію позову на 19 аркушах, однак незважаючи на це суд через підсистему ''Електронний суд'' отримав пакет документів серед яких лише виписка по кредитному рахунку відповідачки складає 685 аркушів.

Також для належного обгрунтування заявлених позовних вимог позивачу суду слід надати детальний розрахунок боргу із зазначенням встановленої у договорі процентної ставки, оскільки матеріали справи такого документа не містять, а до позовної заяви долучено розрахунок заборгованості по вказаному кредиту лише інфляційних втрат та 3% річних.

Для постановлення по справі судом рішення позивачу слід надати суду:

- якісну /читабельну/ копію кредитного договору /оферти/ № 200514991;

-докази того, що сторона позивача проводила досудове врегулювання спору;

-письмові роз`яснення поданого суду розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, чому розрахунок проводився саме з 25 лютого 2019 року;

-докази того, що відповідачка була у належний спосіб проінформована про те, на який рахунок вона мала сплачувати кредитну заборгованість;

-докази надсилання відповідачці повного пакету документів по вказаному кредитному договору.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 5, 12, 81, 261 ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И Л А:

Витребувати у позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» наступні документи:

- якісну /читабельну/ копію кредитного договору /оферти/ № 200514991 від 25 квітня 2016 року та довідку про умови кредитування, які містять власноручний підпис позичальника;

- детальний розрахунок боргу по кредитному договору № 200514991 від 25 квітня 2016 року із зазначенням встановленої у договорі процентної ставки ;

-письмові пояснення із посиланням на докази, які би підтверджували про те, що відповідачка у належний спосіб була проінформована про необхідність сплати кредитних коштів правонаступнику, яким являється Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс»;

-докази того, що сторона позивача проводила досудове врегулювання спору;

-письмові пояснення поданого суду розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, із зазначенням чому розрахунок проводився саме: з 25 лютого 2019 року;

-докази того, що відповідачка була належним чином проінформована про те, у який спосіб вона мала здійснювати платежі по кредитному договору № 200514991 від 25 квітня 2016 року, враховуючи той факт, що ПАТ «Банк Михайлівський», із яким вона уклала кредитний договір, був ліквідований;

-докази належного інформування відповідачки про зміну кредитора чи реквізитів для погашення боргу;

- якісну /читабельну/ копію реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються та боржників за такими договорами, який є додатком до договору № 7-БМ про відступлення прав вимоги від 20 липня 2020 року, по якому можна було б ідентифікувати вимоги, що стосуються кредитних зобов`язань відповідачки по кредитному договору /оферти/ № 200514991 від 25 квітня 2016 року;

-належним чином завірену копію постанови Північного апеляційного господарського суду від 1 липня 2021 року із відміткою про набрання цим документом законної сили;

-поштове підтвердження того, що позовна заява разом із долученими до неї документами / не на 19 аркушах, а у такій кількості, які були направлені суду/ надіслані відповідачці для відома.

Копію ухвали для виконання направити до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс».

Роз`яснити, що у відповідності до ст.84 ЦПК України будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя Бережанського районного суду

Тернопільської області Данилів О.М.