Ухвала суду № 135266550, 31.03.2026, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/6736/24

УХВАЛА

31 березня 2026 року м. Львів

Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Мруць І.С.,

за участю секретаря судового засідання Булавки Х.Н.,

справа №462/6736/24

учасники справи:

скаржник (боржник) ОСОБА_1 ,

стягувач Міністерство оборони України,

державний виконавець Самбірський відділ державної виконавчої служби у Самбірському районі Львівської області ЛМУ МУЮ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 , стягувач Міністерство оборони України, Самбірський відділ державної виконавчої служби у Самбірському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на дії/бездіяльність органу примусового виконання,

за участю представника скаржника Бойка Назара Романовича, представника Самбірського відділу державної виконавчої служби у Самбірському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Демко Ірини Миколаївни,

встановив:

через систему «Електронний суд» надійшла скарга представника скаржника ОСОБА_1 адвоката Бойка Назара Романовича на дії/бездіяльність органу примусового виконання, стягувач Міністерство оборони України, державний виконавець Самбірський відділ державної виконавчої служби у Самбірському районні Львівської області ЛМР МЮУ.

У поданій скарзі він просить зупинити примусове виконання Самбірським відділом державної виконавчої служби у Самбірському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України виконавчого листа, виданого 31.12.2025 року Залізничним районним судом міста Львова у справі № 462/6736/24; визнати неправомірними дії заступника начальника відділу Самбірського відділу державної виконавчої служби у Самбірському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Демко Ірини Миколаївни щодо відкриття 27.02.2026 року виконавчого провадження №80369120; визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження, винесену 27.02.2026 року заступником начальника відділу Самбірського відділу державної виконавчої служби у Самбірському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Демко Іриною Миколаївною у виконавчому провадженні №80369120.

В обґрунтування скарги зазначає, що вважає дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження неправомірними, постанову протиправною, а, відтак такою, що підлягає скасуванню з огляду на відсутність у скаржника об`єктивної можливості добровільно виконати вимоги виконавчого документа, оскільки ухвалою, винесеною 26.07.2024 року слідчим суддею Залізничного районного суду міста Львова у справі № 462/4528/24 накладено арешт шляхом заборони розпорядження майном та проведення з таким обліково-реєстраційних операцій, на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 869775146101, який розташований за адресою: місто Львів, вулиця Авіаційна,7, зокрема, і на належні скаржнику 8/1000 частки нерухомого майна. Окрім цього, скаржник не погоджується щодо місця виконання судового рішення, зазначаючи, що згідно з положеннями частини 3 статті 24 Закону України Про виконавче провадження (надалі за текстом-Закон), виконання рішення, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій. Скаржник звертає увагу на те, що нерухоме майно, яке підлягає витребуванню Державним виконавцем знаходиться у Залізничному районі міста Львова. Відтак, вилучення у скаржника та наступна передача стягувачу нерухомого майна може відбуватись виключно за місцезнаходженням цього майна, а саме у Залізничному районі міста Львова. А тому на думку скаржника примусове виконання вказаного вище виконавчого листа повинно здійснюватись Залізничним відділом державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Ухвалою від 06 березня 2026 року скаргу заяву було залишено без руху та в подальшому недоліки усунено.

18.03.2026 року від представника Самбірського відділу державної виконавчої служби у Самбірському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України- Демко Ірини Миколаївни надійшов відзив у якому просить відмовити в задоволенні скарги в повному обсязі. Зазначає, що заявником для проведення державної реєстрації права власності на дане нерухоме майно та проведення з таким майном обліково-реєстраційних операцій може виступати виключно Міністерство оборони України. Боржник ОСОБА_1 зобов`язаний виконати рішення суду про витребування майна на користь держави в особі Міністерства оборони України, шляхом передачі його стягувачу, про що державний виконавець складає акт передачі. Також зазначає, що виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України, а не на користь державного виконавця. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. Щодо місця виконання судового рішення зазначає, що рішення про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння підлягає примусовому виконанню у порядку, передбаченому ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження». Згідно ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення. 27.02.2026 року державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 80369120 з примусового виконання виконавчого листа № 452/6736/24 виданого Залізничним районним судом м. Львова 31.12.2025 року за заявою представника стягувача Міністерства оборони України заступника начальника Західного територіального юридичного відділу підполковника юстиції Матящука В. з дотриманням норм встановлених ЗУ «Про виконавче провадження».

В судовому засіданні скаржник та його представник вимоги скарги підтримали з підстав наведених у такій.

ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснив, що не оскаржував рішення суду про витребування у нього майна та погодився із таким. Однак, не може добровільно виконати таке рішення, оскільки на витребуване майно накладено арешт у кримінальному провадженні. Відтак, вважає стягнення з нього виконавчого збору безпідставним. Зазначив, що повідомив державного виконавця про накладення арешту на майно в межах кримінального провадження, із письмовим зверненням з цього приводу до Самбірського ВДВС не звертався.

Представник скаржника Бойко Н.Р. зауважив також, що зазначення у постанові державного виконавця про необхідність виконання боржником рішення суду протягом 10 робочих днів стосується виконання рішень немайнового характеру, водночас, зазначення про стягнення 10% суми, що підлягає примусовому стягненню рішень майнового характеру.

Представник Самбірського ВДВС Демко І.М. у судовому засіданні підтримала доводи, викладені у відзиві на скаргу та просила відмовити у задоволенні такої. Пояснила, що до Самбірського ВДВС звернувся із відповідною заявою представник стягувача та, вважає, що постанова про відкриття виконавчого провадження винесена із дотриманням норм ЗУ «Про виконавче провадження». Зазначила, що питання процедури виконання рішення суду із витребування майна (передання ключів від приміщень, складення акту приймання-передачі, тощо) стосується вже безпосереднього подальших дій державного виконавця, учасників виконавчого провадження в межах цього виконавчого провадження. Що стосується зазначення у постанові про необхідність виконання боржником рішення суду у 10-денний строк, то пояснила, що постанова формується за допомогою комп`ютерної системи, де закладено її зміст.

Представник стягувача Міністерства оборони України до суду не з`явився, був належно повідомлений про час та місце розгляду справи, заяв, клопотань не подав, відтак суд вважає за можливе розглянути скаргу за його відсутності.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 447-1 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до статті 451. ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Судом встановлено, що 27 листопада 2025 року рішенням Залізничного районного суду м. Львова у справі 462/6736/24 ухвалено витребувати у ОСОБА_1 на користь держави в особі Міністерства оборони України нерухоме майно: - 4/1000 частки об`єкта нерухомого майна під реєстраційним номером 869775146101, що становить навіс під літ. 2Ю-1, загальною площею 224, 7 кв. м. (номер відомостей про речове право 37260730); - 4/1000 частки об`єкта нерухомого майна під реєстраційним номером 869775146101, що становить нежитлове приміщення з переробки харчових продуктів під літ. 2Щ-2, загальною площею 255, 3 кв. м. (номер відомостей про речове право 37260902), розташоване по АДРЕСА_1 ; стягнути з ОСОБА_1 на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону суму сплаченого судового збору в розмірі 48 676 (сорок вісім тисяч шістсот сімдесят шість) грн. 87 коп.

31.12.2025 року було видано виконавчий лист у справі №462/6736/24.

27.02.2026 року до Самбірського ВДВС у Самбірському районі Львівської області Львівського МУ Міністерства юстиції України звернувся представник Міністерства оборони України із заявою про забезпечення виконання рішення Залізничного районного суду м.Львова від 27.11.2025 року у справі №462/6736/24.

27.02.2026 року заступником начальника відділу Самбірського відділу державної виконавчої служби у Самбірському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Демко Іриною Миколаївною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №80369120 про витребування у ОСОБА_1 на користь держави в особі Міністерства оборони України нерухомого майна:

- 4/1000 частки об`єкта нерухомого майна під реєстраційним номером 869775146101, що становить навіс під літ. 2Ю-1, загальною площею 224, 7 кв. м. (номер відомостей про речове право 37260730);

- 4/1000 частки об`єкта нерухомого майна під реєстраційним номером 869775146101, що становить нежитлове приміщення з переробки харчових продуктів під літ. 2Щ-2, загальною площею 255, 3 кв. м. (номер відомостей про речове право 37260902), розташоване по АДРЕСА_1 .

На підтвердження доводів своєї скарги ОСОБА_1 подано суду також копію ухвали Залізничного районного суду м.Львова від 26.07.2024 року, якою задоволено клопотання про арешт майна.

Відповідно до вимог ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

На підставі ч.1 ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Крім того, виконання рішення суду - є елементом справедливого судового розгляду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зауважував, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у державі, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (наприклад, справа «Жовнер проти України» від 29 червня 2004 року, заява № 56848/00, § 33). Право на звернення до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби правова система держав-учасниць Конвенції допускала, що судове рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим для виконання, залишалося би невиконаним по відношенню до однієї зі сторін всупереч її інтересам. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Згідно з п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

За змістом частини першої статті 63 Закону № 1404-VIII рішеннями немайнового характеру є рішення, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення. Порядок виконання рішень немайнового характеру регулюється Розділом VIII Закону № 1404-VIII. До рішень немайнового характеру, які підлягають примусовому виконанню, відносяться: рішення про відібрання дитини, встановлення побачення з дитиною, усунення перешкод у побаченні з дитиною (статті 64, 64? Закону № 1404-VIII); про поновлення на роботі (стаття 65 Закону № 1404-VIII); про виселення божника (стаття 66 Закону № 1404-VIII); про вселення стягувача (стаття 67 Закону № 1404-VIII); інші рішення, за якими боржника зобов`язано особисто вчинити певні дії на користь стягувача чи утриматися від здійснення таких дій.

За встановленими у справі обставинами на примусовому виконанні державного виконавця перебуває судове рішення про витребування із володіння боржника майна (нерухоме майно: - 4/1000 частки об`єкта нерухомого майна під реєстраційним номером 869775146101, що становить навіс під літ. 2Ю-1, загальною площею 224, 7 кв. м. (номер відомостей про речове право 37260730); - 4/1000 частки об`єкта нерухомого майна під реєстраційним номером 869775146101, що становить нежитлове приміщення з переробки харчових продуктів під літ. 2Щ-2, загальною площею 255, 3 кв. м. (номер відомостей про речове право 37260902), розташоване по вул. Авіаційній, 7 у м. Львові.).

Суд звертає увагу, що у разі задоволення позову про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові (пункт 116 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16).

Зазначення у судовому рішенні (виконавчому листі) про задоволення вимог про витребування із володіння майна не може свідчити про те, що таке рішення підлягає виконанню як рішення немайнового характеру, оскільки виконання такого рішення передбачає вчинення державним чи приватним виконавцем дій щодо вилучення такого майна у боржника та передачу його стягувачу, а не обмежується лише діями виконавця щодо перевірки виконання рішення боржником.

Таким чином, рішення про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння підлягає примусовому виконанню у порядку, передбаченому статтею 60 Закону № 1404-VIII, шляхом вилучення майна у боржника і передачі стягувачу предметів, зазначених у рішенні.

Вищенаведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 2-690/11 (провадження № 61-20049св18).

Разом із тим у постанові Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі № 914/2614/13 зазначено, що судове рішення про витребування нежитлових приміщень у боржника не визначає імперативно лише спосіб добровільного виконання рішення та може бути виконано із застосуванням іншого порядку з урахуванням положень статей 10, 60 Закону України «Про виконавче провадження», положень Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 для відновлення порушених прав стягувача.

Скаржник дійшов помилкового висновку про те, що рішення Залізничного районного суду м. Львова від 27 листопада 2025 року у справі 462/6736/24, яким витребувано у ОСОБА_1 на користь держави в особі Міністерства оборони України нерухоме майно, є рішенням немайнового характеру, а тому виконання рішення, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Суд зауважує, що згідно рішення Залізничного районного суду м. Львова від 27 листопада 2025 року у справі 462/6736/24, місцем проживання відповідача (боржника) є АДРЕСА_2 , що є територіальною підвідомчістю Самбірського відділу державної виконавчої служби у Самбірському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, а стягувач за виконавчим листом звернувся саме до Самбірського ВДВС для забезпечення виконання рішення суду.

Таким чином, судом встановлено, що виконавче провадження відкрито із дотриманням положень ЗУ «Про виконавче провадження», а доводи скаржника про те, що нерухоме майно перебуває під спеціальним обтяженням, а відтак відкриття державним виконавцем провадження є формальною дією, яка не несе жодних правових наслідків, стягнення виконавчого збору є безпідставним, суд вважає на даному етапі передчасними.

Суд зауважує, що чинним законодавством не передбачено можливості зупинення місцевим судом примусового виконання рішення суду в межах розгляду скарги на дії виконавця.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні скарги.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 2, 4, 5, 18, 76-89, 258, 259, 260, 353, 354, 447-451, 453 ЦПК України, суд

постановив:

у задоволенні скарги ОСОБА_1 , стягувач Міністерство оборони України, Самбірський відділ державної виконавчої служби у Самбірському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на дії/бездіяльність органу примусового виконання - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів.

Учасники справи:

Скаржник (боржник) ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 );

стягувач Міністерство оборони України (місце знаходження місто Київ, проспект Повітряних сил, будинок №6, ЄДРПОУ 00034022);

державний виконавець Самбірський відділ державної виконавчої служби у Самбірському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (місце знаходження місто Самбір, вулиця Мазепи, будинок №13, ЄДРПОУ 34973544).

Повний текст ухвали складено 31 березня 2026 року.

Суддя: І.С. Мруць