Ухвала суду № 135266538, 30.03.2026, Залізничний районний суд м. Львова

справа № 462/2423/26

УХВАЛА

30 березня 2026 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Пилип`юк Г. М., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк», третя особа: Залізничний відділ державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області про зняття арешту з майна,

встановив:

позивач ОСОБА_1 , 19.03.2026 року звернулась до Залізничного районного суду м. Львова з позовною заявою, у якій просить зняти арешт накладений на нерухоме майно, а саме 1/2 квартири, загальною площею 49 кв. м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2690753846060, що належало померлому ОСОБА_2 , який накладено Залізничним відділом державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області на підставі постанови про арешт майна боржника від 22.05.2017 року за № 53997156 виданої Залізничним відділом державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області.

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що дана позовна заява не відповідає вимогам ст. 95, 175, 177 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Суд звертає увагу позивача на те, що письмові докази подаються в оригіналі або у належним чином засвідченій копії. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Таким чином, зі змісту наведеного положення ст. 95 ЦПК України вбачається, що засвідчення відповідності оригіналу документа можливе лише при наявності в особи, яка засвідчує такого оригіналу, і відповідно оригінал документа має знаходитися в особи на дату такого засвідчення. Разом з тим, у позові не зазначено у кого знаходяться оригінали документів, копії яких були додані до такого.

Також, як вбачається із позовної заяви з додатками для суду та учасників, які подаються на підставі ч. 1 ст. 177 ЦПК України, такі не відповідають вимогам ст. 95 ЦПК України.

Згідно вимог п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.

Відтак, позивачу слід надати відомості, щодо про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися.

Крім цього, згідно п. 5, 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, в позовній заяві зазначаються докази, що підтверджують кожну обставину, перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначенням доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).

Доказами, у контексті ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказами у цивільному процесі можуть бути: письмові, речові та електронні докази; висновки експертів; показання свідків.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

У матеріалах справи відсутні актуальні відомості, станом на день звернення із даним позовом, щодо зазначеного у позові нерухомого майна, актуальні відомості щодо накладення обтяжень на таке, оскільки Інформація сформована за допомогою додатку «Реєстр нерухомості», яка долучена до матеріали справи станом на 06.11.2025 року.

Як зазначає позивач у позовній заяві, що вона має намір оформити свої спадкові права після смерті ОСОБА_2 , проте нотаріус не може здійснити будь які нотаріальні дії, оскільки на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 накладений арешт.

Разом з тим, позовна заява та додані до неї документи не містять доказів неможливості реалізації позивачем своїх спадкових прав на майно в позасудовому порядку безпосередньо через органи нотаріату.

Так, главою 13 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року, передбачені обставини, при наявності яких нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії. На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зобов`язаний викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. У цих випадках нотаріус протягом трьох робочих днів виносить постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Згідно із п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину (яка згідно п. 24 Постанови повинна бути у вигляді обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину) особа може звернутись до суду в порядку позовного провадження.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про нотаріат» на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову, що також узгоджується з положенням п. 24 Постанови.

Позивач, звертаючись до суду із відповідними позовними вимогами, має надати до суду відомості про об`єктивну неможливість отримати в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину на вказане майно та надати письмову відмову (постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії) нотаріуса у видачі такого свідоцтва із вказівкою на підстави такої відмови.

Тобто, передумовою звернення в суд із позовною заявою про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є наявність відмови нотаріуса в оформленні спадщини.

Про це неодноразово наголошував Верховний Суд, зокрема, у постанові від 16.01.2019 року у справі № 2-390/2006.

У постанові Верховного Суду від 06.10.2021 року у справі № 702/61/20 (провадження № 61-16777св20) зазначено, що зверненню до суду з позовом про визнання права власності на майно в порядку спадкування має передувати вирішення питання про видачу позивачу нотаріусом або органом чи службовою особою, уповноваженою вчиняти нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.

Також, як вбачається із п. 9 узагальнення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року «Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» отримання постанови про відмову вчиненні нотаріальної дії має важливе значення, оскільки з часу відмови обчислюється строк для звернення до суду, і надання належної оцінки обґрунтованості вимог позивача неможливо без з`ясування причин та мотивів відмови у вчиненні нотаріальної дії.

Разом з тим, такої передбаченої законом відмови у вчиненні нотаріальної дії матеріали позовної заяви не містять. При цьому, додане до позовної заяви письмове повідомлення нотаріуса з певними роз`ясненнями щодо порядку прийняття спадщини та можливості звернення до суду із відповідним позовом не може бути прийнято судом як процесуальний документ, оскільки не є рішенням (постановою) нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Слід зазначити, що вказані в ухвалі суду недоліки не є надмірним формалізмом чи обмеженням доступу до правосуддя, оскільки являє собою прояв забезпечення реалізації балансу принципу верховенства права та принципів цивільного судочинства щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності та диспозитивності.

Залишення позовної заяви без руху з зазначених вище підстав відповідає вимогам закону та основним засадам цивільного судочинства, та є необхідним для справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду та вирішення справи.

Відповідно до ст. 185 ЦПК України позовна заява, що не відповідає вимогам закону, підлягає залишенню без руху до виправлення позивачем вказаних недоліків.

При цьому позивача попереджається, що у разі не усунення недоліків позовної заяви в строк, вказаний в ухвалі, позовна заява буде вважатись неподаною і буде повернута йому.

З огляду на викладене, керуючись ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк», третя особа: Залізничний відділ державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області про зняття арешту з майна, залишити без руху.

Надати позивачу п`ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для усунення зазначених вище недоліків.

Позивач має право протягом строку, який не перевищує п`яти днів з дня вручення йому ухвали, усунути недоліки позовної заяви. Якщо позивач усуне зазначені недоліки позовної заяви у визначений ухвалою строк, вона вважається поданою в день первісного її подання до суду, в противному випадку - вважатиметься неподаною і буде повернута позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.

Суддя /підпис/

З оригіналом згідно:

Суддя: Пилип`юк Г. М.