Рішення № 135266429, 31.03.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/595/26

Провадження №: 2/336/1655/2026

31.03.26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

31 березня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Петренко Л.В., за участі секретаря судового засідання Єменджи Є.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу ЄУН 336/595/26 (провадження №: 2/336/1655/2026) за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3

про звільнення від сплати аліментів, -

за участі:

представника позивача ОСОБА_4

встановив:

26 січня 2026 року представник позивача звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звільнення від сплати аліментів. Документ сформований в системі «Електронний суд» 23 січня 2026 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що позивач та відповідач перебували у шлюбі з 14.08.2004 р. по 29.11.2013 р.

Сторони мають спільну дитину сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29.11.2013 року у цивільній справі №336/8209/13-ц шлюб сторін розірвано та стягнуто аліменти з позивача на користь відповідача на утримання сина ОСОБА_5 в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно до повноліття дитини.

Аліменти з позивача на користь відповідачки стягувались в примусовому порядку органами державної виконавчої служби.

Син сторін - ОСОБА_3 , досяг повноліття ІНФОРМАЦІЯ_2

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у провадженні №42790335, складеному державним виконавцем Центрального відділу ДВС у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), заборгованість позивача зі сплати аліментів складає 114702,05 грн станом на квітень 2024 року.

Позивач був та є особою з інвалідністю з дитинства по слуху.

Згідно довідки до акта огляду МСЕК серії АВ №0678588 від 21.0.2017 позивач повторно був оглянутий Пологівською МСЕК Запорізької області 21.0.2017 р. та визнаний інвалідом третьої групи з дитинства по слуху безстроково і й протипоказана тяжка фізична праця.

Особа з інвалідністю з дитинства по слуху - це людина, яка має стійкі порушення слуху, що виникли в дитячому віці, обмежують її життєдіяльність (сприйняття інформації, орієнтацію) і призводять до встановлення групи інвалідності, зазвичай III, за наявності помірних порушень або вродженої глухонімоти, що вимагає адаптацій та допомоги.

Через фізичний стан здоров`я та наявну інвалідність і обмеження щодо виконання тяжких фізичних робіт позивач був обмежений у виборі професій та роботи, через що не мав постійної та добре оплачуваної роботи.

Між тим позивач регулярно отримував пенсію по інвалідності і не приховував свої доходи та не ухилявся від сплати аліментів.

Підтверджують викладене документи: пенсійне посвідчення НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 від 26.09.2008 р. на ОСОБА_1 ; рішення Шевченківської районного суду м. Запоріжжя від 29.11.2013 р. у цивільній справі N 336/8209/13-1 довідка до акта огляду МСЕК серії АВ N0678588 від 21.0.2017 р. щодо ОСОБА_1 ; розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому проваджені N42790335.

Позивач мешкав останнім часом в с. Юрківка Пологівського район Запорізької області.

Через військову агресію російської федерації позивач в травні 2022 р, змушений був змінити місце постійного проживання, при цьому втратив все своє майно.

Зараз позивач мешкає тимчасово у м. Запоріжжі, набув статусу внутрішньо перемішеної особи.

Через інвалідність та незадовільний стан здоров`я позивач не працює, отримує незначну за розміром пенсію по інвалідності.

Позивач має непрацездатних батьків, яким за чинним законодавством зобов`язаний надавати допомогу та догляд і надає їх в міру своїх можливостей.

Матір позивача ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є особою з інвалідністю третьої групи, непрацездатна.

Батько позивача ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , пенсіонер за віком, непрацездатний.

У батька позивача в серпні 2025 р. виявлено онкологічне захворювання: ІНФОРМАЦІЯ_5 /з стравоходу с Т2N1M0 st IIСП.

Догляд за батьком здійснює позивач разом зі своєю матір`ю.

Викладене свідчить, що позивач наразі перебуває у складних життєвих обставинах - в ситуації, коли він та члени його сім`ї не можуть самостійно подолати негативний вплив обставин, що загрожують їхньому життю і здоров`ю, зумовлені бідністю, хворобами і інвалідністю, безробіттям, війною, втратою житла та всього свого майна через евакуацію внаслідок війни тощо.

У позивача та його батьків також вкрай тяжкий фінансовий стан і вони потребують надання різноманітних соціальних послуг, фінансової допомоги, щоб впоратися з існуючими труднощами.

За викладених обставин позивач неспроможний сплачувати існуючий борг по аліментам на утримання сина ОСОБА_5 .

Слід також зауважити, що син позивача ОСОБА_5 вже досяг віку 19 років і спроможний самостійно забезпечити своє життя.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено та передано судді Петренко Л.В.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04 лютого 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Роз`яснено відповідачу право на подання відзиву на позовну заяву, також роз`яснено сторонам право на подання відповіді на відзив та заперечення.

Представник позивача в судовому засіданні просив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити з підстав наведених в позові.

Відповідач ОСОБА_2 , ОСОБА_8 в судові засідання 04 березня 2026 року о 08-30 год. та 31 березня 2026 року о 12-30 год не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені шляхом направлення кореспонденції за адресою проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Згідно зі ст. 128 ЦПК України відповідач вважається повідомленим належним чином; клопотань про перенесення розгляду справи чи розгляд справи за відсутності не надходило. Відзиву на позовну заяву відповідачі не подали.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Умови проведення заочного розгляду справи визначені ст. 280 ЦПК України, де передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

В даному випадку наявна вся сукупність умов для проведення заочного розгляду справи, а тому суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалює заочне рішення, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України та частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до положень статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Частиною 2 статті 95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Судом встановлено, що позивач та відповідач перебували у шлюбі з 14.08.2004 р. по 29.11.2013 р.

Сторони мають спільну дитину сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29.11.2013 року у цивільній справі №336/8209/13-ц шлюб сторін розірвано та стягнуто аліменти з позивача на користь відповідача на утримання сина ОСОБА_5 в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно до повноліття дитини.

Аліменти з позивача на користь відповідачки стягувались в примусовому порядку органами державної виконавчої служби.

Позивач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 3 групи з дитинства, що підтверджується пенсійним посвідченням виданим 26.09.2008 року довічно.

Позивач був та є особою з інвалідністю з дитинства по слуху.

При вирішенні питання щодо стягнення аліментів було враховано стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів.

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у провадженні №42790335, складеному державним виконавцем Центрального відділу ДВС у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), заборгованість позивача зі сплати аліментів складає 114702,05 грн станом на квітень 2024 року.

Син сторін - ОСОБА_3 , досяг повноліття ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ст. 197 СК України з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами.

За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Відповідно до частини другої статті 197 СК України повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом і лише тоді, коли заборгованість виникла у зв`язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення (наприклад, у зв`язку із перебуванням платника аліментів у лавах Збройних Сил України, тяжким матеріальним становищем тощо).

Ця норма не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами.

Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом. За наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення, платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати заборгованості за ними на підставі судового рішення.

У даній справі позивач посилається як на обставину, яка має істотне значення для звільнення його від сплати заборгованості за аліментами, на те, що він є особою з інвалідністю 3 групи, не працює, має незадовільний стан, отримує незначну пенсію, однак суд відхиляє такі доводи позивача, оскільки ОСОБА_1 був особою з інвалідністю 3 групи з дитинства і на момент постановлення судового рішення про стягнення аліментів, отримував пенсію по інвалідності.

Позивач не надав належних та допустимих доказів того, що його хвороба є підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами.

При вирішенні питання щодо стягнення аліментів було враховано стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів.

Досягнення дитиною повноліття не є підставою для звільнення від сплати аліментів.

Позивач не надав доказів того, що його батьки перебувають на його утриманні, адже вони є особами пенсійного віку та отримують пенсію, мати є особою з інвалідністю третьої групи, а батько пенсіонер.

Позивач не довів належними та допустимими доказами, що у нього тяжке матеріальне становище.

За змістом ч. 2 ст. 197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Позивач не довів належними та допустимими доказами обставини, що мають істотне значення для справи та є підставою для звільнення його від сплати заборгованості за аліментами.

Лише за наявності обставин, що мають істотне значення платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати заборгованості за ними на підставі судового рішення.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р. за N 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачено, що суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених ст. 197 СК умов - повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості (п. 22).

В даному випадку позивач не навів виключних випадків, які б звільняли його від обов`язку щодо сплати аліментів на утримання дитини.

Згідно із ч. 1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є Конституційної гарантією (ст. 129 Конституції України), що передбачено іст.12ЦПК України.

На суд покладається обов`язок розгляду цивільної справи в межах заявлених сторонами вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За змістомст.76ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст.95 ЦПК України, письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Наведені позивачем обставини: тяжке матеріальне становище та неможливість влаштування на роботу у зв`язку із станом здоров`я, можуть бути підставою для зменшення розміру аліментів, однак не є обставинами, що мають істотне значення для звільнення від заборгованості по аліментам в розумінні частини другої статті 197 СК України.

За наведених обставин суд вважає, що позивачем з урахуванням положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, не надано суду належних та допустимих доказів, які б давали підстави для звільнення останнього від заборгованості по сплаті аліментів.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду викладену в постанові від 04 березня 2021 року у справі N 177/1090/18 (провадження N 61-7448св20), де зазначено, що тяжке матеріальне становище та неможливість влаштування на роботу у зв`язку із станом здоров`я, можуть бути підставою для зменшення розміру аліментів, однак не є обставинами, що мають істотне значення для звільнення від заборгованості по аліментам в розумінні частини другої статті 197 СК України.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року N 789-ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із частиною восьмою Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

За правилами ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Статтею 181 СК України передбачені способи виконання батьками такого обов`язку.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_9 , ОСОБА_3 про звільнення від сплати аліментів не підлягають задоволенню.

Щодо стягнення судових витрат

Згідно з ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до частин 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при подачі позову сплатив судовий збір в розмірі 1064,96 грн.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до п.2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначаються розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається судом на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 7, 10-13, 19, 76-81, 89, 133, 141, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 274, 279, 280-284, 289, 354-355 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_9 , ОСОБА_3 про звільнення від сплати аліментів відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , є внутрішньо переміщеною особою, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Дата складання повного судового рішення 31 березня 2026 року.

Суддя: