Рішення № 135262296, 24.03.2026, Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа №133/4016/25

24.03.2026 м. Козятин

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області у складі:

головуючої судді: Дем`янової Ж.М.,

за участі секретаря судового засідання: Бірюкової Т.П.

заявника: ОСОБА_1

представника заявника, адвоката Голуб Н.Є.

заінтересованої особи: ОСОБА_2

заінтересованої особи: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження заяву ОСОБА_1 , представника адвоката Голуб Наталії Євгенівни, заінтересовані особи: Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю без шлюбу та перебування на повному утриманні чоловіка,

встановив:

Стислий виклад позицій учасників справи.

До суду 24.10.2025 надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю без шлюбу та перебування на повному утриманні чоловіка.

В обґрунтування заяви, заявником зазначено про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в період з вересня 1993 року 19 квітня 2023 року (день зникнення безвісті) проживали однією сім`єю як чоловік і дружина без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство, несли спільні витрати в побуті як по придбанню майна для спільного користування, так і несли спільно витрати на утримання житла, його ремонт.

З 2016 року заявник перебувала на повному утриманні свого чоловіка. Проживали ми разом в АДРЕСА_1 в квартирі під АДРЕСА_2 .

З початку повномасштабного вторгнення росії в Україну чоловік ОСОБА_4 був призваний на військову службу до Збройних Сил України по загальній мобілізації та направлений до військової частини НОМЕР_1 .

19 квітня 2023 року чоловік, ОСОБА_4 зник безвісті в ході виконання обов`язків щодо захисту Батьківщини, суверенітету та територіальної цілісності України, що підтверджується повідомленням про зникнення безвісті від 20.04.2023р. №1264 та витягом з ЄРДР від 24.04.2023р. про реєстрацію кримінального провадження №12023020230000213 за ч.1 ст.115 КК України.

ОСОБА_1 зазначила, що ОСОБА_4 почали проживати однією сім`єю як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу з 19 вересня 1993 року і так прожили разом 30 років. За релігійними переконаннями шлюб не реєстрували.

Від шлюбу в подружжя є двоє спільних дітей : син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвами про їх народження та витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статтей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України за №00049727219 від 26.02.2025р. та №00050101952 від 18.03.2025 .

Метою звернення до суду для ввстанволення зазначених фактів є оформлення права на пенсію по втраті годувальника, а також встановлення факту спільного проживання як чоловіка та дружини надасть заявнику можливість безперешкодно займатися пошуками чоловіка шляхом звернення до різних організацій та органів, яким надано повноваження щодо розгляду таких питань, підтримувати листування із вказаними суб`єктами, звертатися до медичних закладів, брати участь у всіх можливих заходах по розшуку ОСОБА_4 як особи, зниклої безвісти за особливих обставин, відповідно до Закону України України «Про правовий статус осіб зниклих безвісті».

До суду 04.12.2025 від представника заінтересованої особи, ОСОБА_5 , Міністерства оборони України надійшли пояснення, згідно з якими у справі №133/4016/25 відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без шлюбу з ОСОБА_4 , оскільки реалізація передбачених законом прав не вимагає наявності відповідного судового рішення.

Зазначив, що заявниця обґрунтовує свою вимогу потребою у підтвердженні факту перебування на утриманні для реалізації прав, пов`язаних з втратою годувальника. Водночас, як свідчить аналіз норм чинного законодавства, такого факту, як і юридичних наслідків, які він міг би породити у її випадку, не існує. Відповідно до частини першої статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції на 19.04.2023), утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби». У свою чергу, стаття 30 цього Закону встановлює вичерпний перелік членів сім`ї, які можуть претендувати на пенсію в разі втрати годувальника. Цивільна дружина або особа, яка проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу, не включена до цього переліку. Таким чином, вона не вважається утриманцем у розумінні закону та не може набувати відповідного статусу навіть за наявності судового рішення про спільне проживання.

Крім того, під статус утриманця закон підводить дві обов`язкові умови: 1. Особа повинна бути непрацездатною (наприклад, особа з інвалідністю, пенсіонерка), 2. Повинна бути доведена залежність від померлого у матеріальному забезпеченні як основного джерела існування. У поданій заяві не наведено жодних доказів непрацездатності заявниці: відсутні висновки МСЕК, не надані медичні документи, що підтверджують стійку або навіть тимчасову втрату працездатності, не подано жодного листка непрацездатності чи довідки про інвалідність, що свідчить про необґрунтованість заявленого статусу утриманки.

З огляду на вищевикладене, вимоги заявниці не ґрунтуються на законі, а тому не підлягають задоволенню.

До суду 05.01.2026 надійшли пояснення від представника заінтересованої особи, ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , в яких вона зазначила, що базовою умовою на отримання заявницею в даній справі пенсії в зв`язку з вратою годувальника є перебування в статусі непрацездатного члена сім`ї безвісно відсутнього, що є в подальшому підставою на застосування дотичних умов на отримання такого виду пенсії, визначених ч.3 ст.65 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а саме: особа/би були на повному утриманні померлого годувальника; одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

За таких умов, заявницею не надано підтверджень щодо її перебування в статусі непрацездатної особи, а встановлення в судовому порядку факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без шлюбу і визнання за її учасниками статусу члена сім`ї не легітимізує і не може легітимізувати (узаконити) правове становище неодруженої сімейної пари як подружньої, оскільки за законом подружжя утворюється не від тривалості чи стійкості взаємин, а після реєстрації шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 13.11.2025 заяву прийнято до розгляду в межах окремого провадження, визначено дату, час і місце проведення судового засідання.

До суду 04.12.2025 від представника заінтересованої особи, ОСОБА_5 , Міністерства оборони України надійшли пояснення.

До суду 05.01.2026 надійшли пояснення від представника заінтересованої особи, ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 та 17.03.2025 про розгляд справи без їх участі.

Інші заяви та клопотання від учасників справи, у тому числі про витребування доказів, до суду не надходили, процесуальні дії не вчинялись.

Встановлені судом фактичні обставини з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Розглянувши заяву, взявши до уваги аргументи викладені у поясненнях третіх осіб, дослідивши наявні письмові докази на предмет їх належності, допустимості та достовірності, як кожного доказу окремо, та і у сукупності та взаємозв`язку, суд встановив фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, та дійшов висновку про те, що заява підлягає частковому задоволенню у зв`язку із наступним.

Судом встановлено, що 19 квітня 2023 року мій чоловік, ОСОБА_4 зник безвісті в ході виконання обов`язків щодо захисту Батьківщини, суверенітету та територіальної цілісності України, що підтверджується повідомленням про зникнення безвісті від 20.04.2023 №1264 та витягом з ЄРДР від 24.04.2023 про реєстрацію кримінального провадження №12023020230000213 за ч.1 ст.115 КК України.

В ОСОБА_4 та заявниці є двоє спільних дітей : син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвами про їх народження та витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статтей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України за №00049727219 від 26.02.2025 та №00050101952 від 18.03.2025.

Згідно із автобіографією, наданою військовою частиною НОМЕР_1 (в складі якої ОСОБА_4 проходив військову службу), яку останній складав власноручно під час мобілізації, де зокрема зазначив: що він є одружений, дружина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; батьків немає, померли.

На підтвердження факту спільного проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки заявниці та ОСОБА_4 та перебування на утриманні загиблого надані наступні докази.

Фотознімки, на яких спільно зображені заявниця, їх діти та ОСОБА_4 , у тому числі весільні.

Факт спільного проживання і реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 , підтверджується записами домової книги та довідкою ОСББ «Миро» .

В період з 17.12.2007 по 16.06.2016 заявниця займалася підприємницькою діяльністю від якої отримувала доходи, була зареєстрована як платник податків за основним місцем обліку в Козятинській ДПІ ГУ ДПС у Вінницькій області, що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_1 та відповіддю ГУ ДПС у Вінницькій області від 26.03.2025.

Повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_7 про зникнення безвісті чоловіка було направлено ім`я заявниці та їх спільну адресу проживання, а за змістом, її сповіщено про те, що її чоловік старший сержант ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , в ході виконання обов`зків щодо захисту Батьківщини, суверенітету та територіальної цілісності України зник безвісті 19.04.2023 у м. Бахмут Донецької області.

В судовому засіданні заінтересовані особи, сини ОСОБА_1 та ОСОБА_4 : ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надали пояснення, згідно із якими подану заяву визнають в повному обсязі, спору не мають.

Вказали, що їх батьки дійсно з 1993 року по день зникнення ОСОБА_4 завжди проживали разом однією сім`єю, як чоловік і дружина. Вони вінчані в церкві та з релігійних переконань не реєстрували офіційного шлюбу. Мати та батько вели спільний побут та бюджет, а з 2016 року їх мати перебувала на повному утриманні батька, так як до військової служби він займався підприємницькою діяльністю (що підтверджується випискою з податкової), а матір вела господарство вдома та займалася їх вихованням.

Також зазначили, що батько склав на матір заповіт.

Зміст спірних правовідносин полягає у необхідності встановлення двох юридично значущих фактів:

- факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу тобто підтвердження, що жінка і чоловік фактично перебували у сімейних відносинах, спільно проживали, вели спільне господарство, мали взаємні права та обов`язки, притаманні подружжю, незважаючи на відсутність офіційно зареєстрованого шлюбу.

- факт перебування на повному утриманні чоловіка тобто встановлення, що жінка (або інша особа) не мала самостійного джерела існування або воно було недостатнім, і її матеріальне забезпечення повністю здійснювалося чоловіком.

Ці юридичні факти мають значення для виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав, зокрема у сферах: спадкування, соціального забезпечення, пенсійного забезпечення, відшкодування шкоди у разі втрати годувальника тощо.

Спір про право відсутній, а тому вказана заява підлягає розгляду в порядку окремого провадження.

Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Розглянувши заяву, взявши до уваги аргументи викладені у поясненнях заінтересованих осіб, дослідивши наявні письмові докази на предмет їх належності, допустимості та достовірності, як кожного доказу окремо, та і у сукупності та взаємозв`язку, суд встановив фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, які склалися, та дійшов висновку про те, що заява підлягає частковому задоволенню у зв`язку із наступним.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Положеннями статті 74 СК України встановлено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

З огляду на зазначені положення законодавства, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом) підставою для виникнення у них певних прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Предметом доказування при розгляді справ про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, передусім є сукупність обставин, що є згідно із законом основними ознаками сім`ї: спільне проживання, пов`язаність спільним побутом, наявність взаємних прав та обов`язків, які визначені ч. 2 ст. 3 СК України.

Ознакою проживання спадкоємця однією сім`єю зі спадкодавцем є систематичне ведення з ним спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім`ї.

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року N 5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що обов`язковими умовами для визнання особи членом сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема, докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів, які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.

Факт спільного проживання, сам по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу,усталені відносини, які притаманні подружжю. Подібні висновки містяться у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 квітня 2020 року у справі № 180/2536/18 (провадження № 61-18579св19), від 09 червня 2021 року у справі № 346/5702/18 (провадження № 61-17111св20).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Згідно із частиною першою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту визнання його недійсним неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини(стаття 1264 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, це гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби.

Статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» було передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста. Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Законом України № 2489-ІХ від 29 липня 2022 року викладено тест статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у новій редакції, (у редакції станом на час загибелі ОСОБА_5 ),якою, зокрема, було визначено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).

Статтею 16-1Закону України«Про соціальнийі правовийзахист військовослужбовцівта членівїх сімей»у нині діючій редакції передбачено, що до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3пункту 2статті 16цього Закону, належать середінших осіб також жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили.

Врахувавши факти, що мають бути встановлені судом при розгляді такої категорії справ, а саме: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 спільного бюджету, проведення спільних витрат, доходить висновку про наявність підстав для задоволення вимог позову про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки в період з вересня 1993 року 19 квітня 2023 року.

Доводи про відсутність порушення права ОСОБА_1 суд відхиляє, оскільки заявниця, як жінка, яка проживала однією сім`єю із зниклим безвісти ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу, може мати право на отримання пільг у зв`язку із зникненням безвісти військовослужбовця та належним чином реалізовувати повноваження щодо його розшуку.

Щодо вимоги про встановлення факту утримання.

Заявницею зазначено, що метою звернення до суду з даною заявою є отримання ряду соціальних гарантій та пільг членом сім`ї зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_4 .

Відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлюється право та порядок призначення пенсій по втраті годувальника

Відповідно до ч.1 ст.36 цього Закону «Пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні».

Відповідно до ч.3 цієї статті «До членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті,

Відповідно до ч.2 цієї статті «Непрацездатними членами сім`ї вважаються:

1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;

2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.

Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;

3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.

Відповідно до ч.7 цієї статті «Положення цього Закону, що стосуються сім`ї померлого, відповідно поширюються і на сім`ю особи, визнаної безвісно відсутньою або оголошеною померлою у встановленому законом порядку».

З аналізу зазначеної норми законодавства слідує, що базовою умовою на отримання заявницею в даній справі пенсії в зв`язку з вратою годувальника є перебування в статусі непрацездатного члена сім`ї безвісно відсутнього, що є в подальшому підставою на застосування дотичних умов на отримання такого виду пенсії, визначених ч.3 ст.65 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а саме: особа/би були на повному утриманні померлого годувальника; одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

За таких умов, заявницею не надано підтверджень щодо її перебування в статусі непрацездатної особи.

У поданій заяві не наведено доказів непрацездатності заявниці: відсутні висновки МСЕК, не надані медичні документи, що підтверджують стійку або навіть тимчасову втрату працездатності, не подано жодного листка непрацездатності чи довідки про інвалідність, що свідчить про необґрунтованість заявленого статусу утриманки.

Також, матеріали справи не містять достатніх відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 (заявниця) з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування так, як такі відомості окреслені лише періодом 2000-2015 років, проте заявницею зазначається, що дохід нею не отримується з 2015 по теперішній час. Не долучено відповідної інформації і з податкових органів.

Відсутні відомості щодо систематичного перерахунку коштів ОСОБА_4 на банківський рахунок заявниці в період з 2016 р. по дату призову, а також під час проходження військової служби по день безвісного зникнення.

Надана довідка ОСББ «МИР» , містить твердження голови правління ОСББ «МИР» про те, що ОСОБА_1 з 2015 року по 19.04.2023 року не працювала перебувала на повному утримані свого чоловіка ОСОБА_4 .

Водночас суд відхиляє зазначений доказ на підтвердження факту утримання, так як поза межами компетенції ОСББ надавати оцінку факту перебування на утриманні.

Згідно ч.1 ст. 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частинами 1 та 2 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, з урахуванням вказаних обставин, суд приходить до висновку, що вимога заявниці про встановлення факту проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а вимога щодо встановлення факту перебування на утриманні ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.

Тому заяву слід задовольнити частково.

Судові витрати в частині сплаченого судового збору залишити за заявником.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 206, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 351, 352, 354, 355 ЦПК України і на підставі ст.ст.1216,1217,1261,1268,1269,1270,1272 ЦК України, суд,

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю без шлюбу та перебування на повному утриманні чоловіка - задовольнити частково.

Встановити факт спільного проживання однією сім`єю без шлюбу (в період з вересня 1993 року 19 квітня 2023 року), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , який 19 квітня 2023 року зник безвісті за особливих обставин в ході виконання обов`язків щодо захисту Батьківщини, суверенітету та територіальної цілісності України.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Судові витрати в частині сплаченого судового збору залишити за заявником.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30-ти днів до Вінницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів із дня вручення йому повного рішення суду.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації проживання: АДРЕСА_4 засоби зв`язку: тел. НОМЕР_3

Заінтересовані особи:

- Міністерство Оборони України код ЄДРПОУ 00034022 03168, м.Київ, проспект Повітрофлотський, 6 засоби зв`язку: тел. (044)293-60-51 наявний Електронний кабінет ЕСІТС

- ІНФОРМАЦІЯ_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_4 АДРЕСА_5 засоби зв`язку невідомі наявний Електронний кабінет ЕСІТС

- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_11 ідентифікаційний номер: НОМЕР_5 адреса реєстрації проживання : АДРЕСА_3 засоби зв`язку: тел. НОМЕР_6 відсутній Електронний кабінет ЕСІТС

- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_12 паспорт НОМЕР_7 виданий 15.07.2023р. Козятинським відділом УДМС України ідентифікаційний номер: НОМЕР_8 адреса реєстрації проживання: АДРЕСА_3 засоби зв`язку: тел. НОМЕР_9 відсутній Електронний кабінет ЕСІТО

Повний текст судового рішення виготовлено 27.03.2026.

Суддя Жанна ДЕМ`ЯНОВА