Вирок № 135260399, 27.03.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/26263/25

Провадження №1-кп/522/2275/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025162510001273 від 02.10.2025 року відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Вогиківці Сокирянського району Чернівецької області, громадянина України, з вищою освітою, офіційно працевлаштованого на посаді лікаря-анестезіолога ДУ "Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П.Філатова НАМН України", неодруженого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

представника потерпілого адвоката ОСОБА_5 ,

потерпілого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

01.10.2025 року приблизно о 22:08 год. у Приморському районі м. Одеси водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ходова частина, рульове керування, гальмова система якого на момент дорожньо-транспортної пригоди перебували в технічно справному стані, тобто автомобіль був технічно справним, у нічний час доби при необмеженій видимості та вологому дорожньому покритті здійснював рух по вул. Сегедській, на якій організовано двосторонній рух в бік пров. Місячний. При під`їзді до нерегульованого перехрестя з пров. Місячний (напроти буд. №3 ) та проїзної частини вул. Сегедська, на якій організовано двосторонній рух, водій ОСОБА_3 був неуважним, за дорожньою обстановкою не слідкував, проявив злочинну недбалість, маючи об`єктивну можливість бачити мотоцикл під керуванням водія ОСОБА_6 , який рухався по вул. Сегедській у зустрічному напрямку руху, не надав останньому дорогу, діючи самовпевнено, передбачаючи можливість настання наслідків свого діяння, не в повному обсязі переконався, що виконання ним маневру повороту ліворуч буде безпечним і не створить перешкод чи небезпеки для інших учасників дорожнього руху, почав виконувати маневр лівого повороту на проїзну частину вул. Добровольців, не надавши переваги в русі водію мотоциклу «GEON ADX», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_6 , який здійснював рух по вул. Сегедській з боку вул. Незалежності в напрямку проспекту Лесі Українки.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій мотоциклу «GEON ADX», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_6 , отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритий перелом кісток носу зі зміщенням уламків, закритий уламковий перелом нижньої третини променевої кістки лівого передпліччя зі зміщенням уламків, гематома м`яких тканин лівого плеча. Наявні ушкодження виникли незадовго до звернення ОСОБА_6 до лікувального закладу і таким чином могли бути заподіяні 01.10.2025 р. Вказані ушкодження не були небезпечними для життя і за критерієм тривалого розладу здоров`я строком понад 21 день, згідно з п.п. 2.2.2 та 4.6 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р., відносяться до категорії тілесних ушкоджень СЕРЕДНЬОЇ тяжкості.

Досудовим розслідуванням встановлено, що у даній дорожній ситуації водію автомобіля «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , перед маневром лівого повороту, необхідно було дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрестя у зустрічному напрямку, незалежно від напрямку їх подальшого руху, що передбачено вимогами п. 16.11 Правил дорожнього руху України. Водій автомобіля «Renault Logan, реєстраційний номер НОМЕР_1 , виконуючи вимоги п. 10.1, 16.13, Правил дорожнього руху України, мав технічну можливість запобігти настанню даної ДТП. Водію мотоциклу необхідно було з моменту виникнення небезпеки для руху негайно прийняти заходи до зниження швидкості руху, аж до зупинки, що передбачено вимогами п. 12.3 Правил дорожнього руху України. Дії водія автомобіля «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не відповідали вимогам п.п.10.1,16.13 Правил дорожнього руху України, та перебувають у причинному зв`язку з настанням даної події.

Таким чином, водій ОСОБА_3 своїми необережними діями у формі злочинної недбалості допустив порушення вимог п. п. 2.3. (б); 10.1., 16.13 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, які вказують на те, що:

п. 2.3. ПДР «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

п.10.1 ПДР «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;

п.16.13 ПДР Перед поворотом ліворуч і розворотом водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо чи праворуч»

- чим спричинив потерпілому ОСОБА_6 тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується кваліфіковано за ч. 1 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, за кваліфікуючими ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю, щиро розкаявся у його вчиненні, підтвердив обставини злочину, не піддавши сумніву фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті.

Прокурор просив суд визнати ОСОБА_3 винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначити останньому покарання у виді обмеження волі з позбавленням права керувати транспортним засобом із застосуванням ст. 75 КК України.

Захисник погодився з думою прокурора щодо кваліфікації кримінального правопорушення, просив суворо обвинуваченого не карати.

Приймаючи до уваги повне визнання обвинуваченим своєї вини в обсязі пред`явленого йому обвинувачення, а також те, що він не піддав сумніву фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, у суду не виникає сумнівів в добровільності позиції обвинуваченого, у суду також не виникає сумнівів в добровільності позиції інших учасників судового провадження.

У зв`язку з цим, згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України суд, за згодою учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та визнав можливим обмежити обсяг досліджуваних доказів допитом обвинуваченого ОСОБА_3 , потерпілого ОСОБА_6 , дослідженням висновку експерта №357 від 20.11.2025 року та доказів, що характеризують особу обвинуваченого. При цьому судом роз`яснено учасникам судового провадження, що вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини справи в апеляційному порядку.

Обвинувачений ОСОБА_3 дав суду показання про те, що дійсно він 01.10.2025 року приблизно о 22:08 год., керуючи автомобілем «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , при під`їзді до нерегульованого перехрестя з пров. Місячний (напроти буд. №3 ) та проїзної частини вул. Сегедська, на якій організовано двосторонній рух, був неуважним, за дорожньою обстановкою не слідкував, не надав дорогу ОСОБА_6 , який рухався на мотоциклі, у зустрічному напрямку, почав виконувати маневр лівого повороту на проїзну частину вул. Добровольців, в результаті чого сталася ДТП та ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження.

Потерпілий ОСОБА_6 надав суду показання, які є аналогічними обставинам, що викладені в обвинувальному акті та показанням обвинуваченого. Також потерпілий ОСОБА_6 просив суд не обирати обвинуваченому суворе покарання.

Судом встановлено, що згідно з висновком експерта № 357 від 20.11.2025 року у громадянина ОСОБА_6 виявлені наступні тілесні ушкодження: закритий перелом кісток носу зі зміщенням уламків, гематома м`яких тканин лівого плеча. Зазначені тілесні ушкодження утворилися від дії тупих предметів, такими предметами могли бути частини мотоциклу та автомобілю при їх контакті, а також дорожнє покриття. Тобто, ушкодження могли бути отримані в умовах ДТП, незадовго до надходження постраждалого до стаціонару і могли утворитися 01.102.205 року. Дані ушкодження виникли внаслідок одної ДТП і за ступенем тяжкості повинні оцінюватись у сукупності. Вказані ушкодження викликають розлад здоров`я тривалістю більш ніж 3 тижні (більше 21 дня), і за цим критерієм, відповідно до п. 2.2.2 та 4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Таким чином, допитавши обвинуваченого, потерпілого, дослідивши вказані письмові докази, з`ясувавши ступінь участі водія у спричиненні злочинного наслідку, суд вважає, що зібрані докази є належними, допустимими та достовірними, і є достатніми для постановлення обвинувального вироку.

Беручи до уваги вищевказане, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України повністю доведена та його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України, оскільки він, керуючи транспортним засобом, допустив порушення п. п. 2.3. (б); 10.1., 16.13 Правил дорожнього руху України, що спричинило потерпілому тілесне ушкодження середньої тяжкості.

Дослідивши дані про особу обвинуваченого, суд встановив, що він раніше не судимий, офіційно працевлаштований, за місцем мешкання та роботи характеризується позитивно, на обліку у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, передбачені ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння суду у встановленні фактичних обставин справи.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, передбачені ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Суд враховує, що відповідність покарання ступеню тяжкості злочину та особі правопорушника визначена насамперед ст. 61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а також з принципу правової держави, з суті конституційних прав та свобод людини і громадянина.

Відповідно до ст. 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права вимагає від держави його втілення шляхом запровадження ідей соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у рішенні від 30 січня 2003 р. № 3-рп/2003 у справі «Про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора»: «Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах».

Вимога додержуватись справедливості під час застосування кримінального покарання закріплена і в міжнародних документах з прав людини, зокрема, у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р.), статті 14 Міжнародного пакту про громадські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року, відповідно до яких кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

З наведених положень закону про кримінальну відповідальність і роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України вбачається, що в усякому випадку призначення покарання суди повинні враховувати перелічені в законі обставини і керуватись лише загальними засадами призначення покарання (ст. 65 КК), призначати покарання конкретній особі за конкретне кримінальне правопорушення, максимально індивідуалізуючи покарання, а визначення міри покарання, що може бути призначене обвинуваченому, та потреби у його відбуванні, є важливою вимогою принципового характеру, якою передбачається, що кримінальна відповідальність персоніфікована: вона настає лише щодо певної особи, яка вчинила злочин.

Тому призначення покарання повинно максимально сприяти досягненню мети покарання, якою, як зазначено, є не лише кара, а й виправлення засудженого. З огляду на конкретні обставини кримінального провадження, зважаючи на необхідність та доцільність застосування покарання, враховуючи суспільну небезпечність обвинуваченого, суд може, а в деяких випадках, за наявності передбачених кримінальних законом обставин, зобов`язаний звільнити обвинуваченого від покарання та від його відбування.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Визначені у ст. 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Питання звільнення від відбування покарання з випробуванням врегульоване статтею 75 КК України, відповідно до якої, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

На підставі вище викладеного, суд вважає, що обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 у своїй сукупності, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, а також те що ОСОБА_3 на обліку у психіатра та у лікаря нарколога не перебуває, щиро розкаявся у вчиненому злочині, тобто висловив щирий жаль з приводу вчиненого злочину та осуд своєї поведінки, добровільне відшкодування потерпілому матеріальних та часткове відшкодування моральних збитків, дають підстави суду вважати, що виправлення обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства і йому необхідно призначити покарання у виді обмеження волі, звільнивши від призначеного покарання з випробуванням, із застосуванням вимог ст. 75 КК України, оскільки саме таке покарання є необхідним і достатнім для його виправлення і для попередження вчинення ОСОБА_3 нових злочинів.

Обставин що свідчать про відсутність необхідності призначення обвинуваченому ОСОБА_3 додаткового альтернативного покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, судом не встановлено. Суд вважає за необхідне застосувати даний вид додаткового покарання, оскільки в результаті допущеного обвинуваченим порушення правил дорожнього руху потерпілому завдано тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.

Суд вважає вказане покарання необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, що повністю узгоджується із принципами законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Така позиція суду також узгоджується з Постановою Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання».

Судом встановлено, що ОСОБА_3 у даному кримінальному провадженні не затримувався та під вартою не тримався, запобіжні заходи відносно нього не застосовувалися.

У відповідності до ч.2 ст.124 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_3 мають бути стягнуті на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням судових експертиз (виконавець: Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз, р/р UA768201720313251001201000586 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ - 02883110) на загальну суму 32236, 08 гривень, з яких:

- судова авто-технічна експертиза технічного стану транспортного засобу №4713-34-25, вартістю 4240,80 гривень;

- судова авто-технічна експертиза технічного стану мотоциклу №4712-34-25, вартістю 4240,80 гривень ;

- судова транспортно-трасологічна експертиза №4709-25, вартістю 4240,80 гривень;

- судова авто-технічна експертиза обставин ДТП - № 4892-34-25, вартістю 19507,68 грн.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Щодо цивільних позовів суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Представником потерпілого ОСОБА_6 адвокатом ОСОБА_5 до суду було подано цивільний позов до ОСОБА_3 , ПрАТ «СК «Євроінс Україна» про стягнення з ОСОБА_3 моральної шкоди у розмірі 80000,00 грн., стягнення з ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» матеріальної шкоди у розмірі 262815,00 грн.

У судовому засіданні потерпілий та його представник підтримали позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні обвинувачений визнав позов, але при цьому зазначив, що станом на теперішній час вже частково відшкодував потерпілому моральну шкоду на суму 15000,00 грн. Захисник обвинуваченого також просив суд врахувати часткове відшкодування моральної шкоди обвинуваченим.

Представник ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, надіслав до суду відзив на позов, відповідно до якого повністю заперечував проти його задоволення.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно з ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з чинним законодавством моральна шкода може полягати, зокрема:

? у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації,

? у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я,

? у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав,

? у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом,

? у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя,

? у порушенні стосунків з оточуючими людьми,

? при настанні інших негативних наслідків.

Судом встановлено наявність причинно-наслідкового зв`язку між неправомірними діями обвинуваченого та завданою потерпілому моральною шкодою.

Також суд вважає, що ОСОБА_6 доведено, що неправомірними діями відповідача йому завдано моральну шкоду, яка полягає у фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з ушкодженням здоров`я (тілесні ушкодження середньої тяжкості).

У судовому засіданні встановлено, що станом на теперішній час обвинувачений ОСОБА_3 відшкодував потерпілому ОСОБА_6 моральну шкоду у сумі 15000,00 грн.

Таким чином, установивши, що порушення законних інтересів ОСОБА_6 призвели до моральних страждань та переживань, втрати нормальних життєвих зв`язків, суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, а з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди підлягає стягненню 65000,00 гривень.

При цьому суд враховує, що з огляду на природу інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.

Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, характер та обсяг страждань, яких зазнав ОСОБА_6 .

В свою чергу, у судовому засіданні суд зобов`язав потерпілого та його представника надати до суду документи, які б в повному обсязі підтверджували обґрунтованість позовних вимог до ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 262815,00 грн. Проте, під час судового розгляду документи до суду потерпілим та його представником надані не були.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позов ОСОБА_6 в частині позовних вимог до ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 262815,00 грн., має бути залишений без розгляду, оскільки позивач не надав витребувані судом докази, необхідні для вирішення цивільного позову.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 28 КПК України особа, яка не пред`являла цивільного позову в кримінальній справі, а також особа, цивільний позов якої залишився без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Отже, вищевказані вимоги можуть бути вирішені у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки,

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Беручи до уваги співмірність суми витрат на професійну правничу допомогу зі складністю справи, суд дійшов висновку, що заявлені ОСОБА_6 вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 20000,00 підлягають частковому задоволенню, що буде співрозмірним зі складністю справи та обсягом наданих послуг (складання позовної заяви, юридичні консультації, участь у судовому розгляді, кількість судових засідань).

Також до суду подано позов Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі КНП «Міська клінічна лікарня №1» ОМР про стягнення з ОСОБА_3 28161,64 грн. у рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого.

У судовому засіданні суд зобов`язав прокурора надати до суду документи, які б в повному обсязі підтверджували обґрунтованість позовних вимог, проте, під час судового розгляду документи до суду прокурором надані не були.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позов Приморської окружної прокуратури м.Одеси в інтересах держави в особі КНП «Міська клінічна лікарня №1» ОМР про стягнення з ОСОБА_3 28161,64 грн. у рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого, має бути залишений без розгляду, оскільки позивач не надав витребувані судом докази, необхідні для вирішення цивільного позову.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 28 КПК України особа, яка не пред`являла цивільного позову в кримінальній справі, а також особа, цивільний позов якої залишився без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Отже, вищевказані вимоги можуть бути вирішені у порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст. ст. 369-371, 373-375 КПК,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання за ч. 1 ст. 286 КК України у виді обмеження волі строком 1 (один) рік, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме строк випробування, рахувати з моменту ухвалення вироку, тобто з 27 березня 2026 року.

До вступу вироку в законну силу запобіжний захід відносно ОСОБА_3 не обирати.

Цивільний позов ОСОБА_6 в частині вимог до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди у розмірі 80000,00 грн., задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , у рахунок відшкодування моральної шкоди 65000,00 (шістдесят п`ять тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , витрати на правову допомогу у розмірі 15000,00 (п`ятнадцять тисяч) гривень.

Цивільний позов ОСОБА_6 в частині вимог до ПрАТ «СК «Євроінс Україна» про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 262815,00 грн., залишити без розгляду на підставі п. 9 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Цивільний позов Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі КНП «Міська клінічна лікарня №1» ОМР про стягнення з ОСОБА_3 28161,64 грн. у рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого, залишити без розгляду на підставі п. 9 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Роз`яснити ОСОБА_6 та Приморській окружній прокуратурі м. Одеси їх право на звернення з позовними вимогами, які були залишені судом без розгляду, в порядку цивільного судочинства.

Стягнути з ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням судових експертиз (виконавець: Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз, р/р UA768201720313251001201000586 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ - 02883110) на загальну суму 32236,08 гривень (тридцять дві тисячі двісті тридцять шість гривень 08 коп.), з яких:

- судова авто-технічна експертиза технічного стану транспортного засобу №4713-34-25, вартістю 4240,80 гривень;

- судова авто-технічна експертиза технічного стану мотоциклу №4712-34-25, вартістю 4240,80 гривень;

- судова транспортно-трасологічна експертиза №4709 - 25, вартістю 4240,80 гривень;

- судова авто-технічна експертиза обставин ДТП - № 4892-34-25, вартістю 19507, 68 грн.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді від 24.10.2025 року на автомобіль Renault Logan» реєстраційний номер НОМЕР_1 та мотоцикл GEON ADX реєстраційний номерний НОМЕР_2 , скасувати.

Речові докази: автомобіль Renault Logan» реєстраційний номер НОМЕР_1 та мотоцикл GEON ADX реєстраційний номерний НОМЕР_2 - вважати такими, що повернуті власникам майна, цифровий носій інформації DVD-R диск з відеозаписом ДТП, зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1