Рішення № 135258159, 25.03.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/5958/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2026 року

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді - Тимощука О.Я.,

при секретарі Ковальчук О.Б.,

за участю представника позивача Куца І.В.,

представника відповідача адвоката Мамай І.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Рівне цивільну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 , третя особа - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Рівне про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

Військова частина НОМЕР_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Рівне про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що 31.01.2019 року Міністерством оборони України видано наказ № 40 Про проведення експерименту із забезпечення службовим житлом шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців Збройних Сил України. На підставі зазначеного наказу 01.02.2019 року начальником Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України затверджено Порядок проведення експерименту із забезпечення службовим житлом, шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців Збройних Сил України. На виконання вищезазначеного порядку, наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 553 від 14.09.2019 року службове (штатно-посадове) житло було закріплено за відповідними посадами у військовій частині НОМЕР_1 .

18.09.2019 року відповідач подав на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 рапорт, у якому просив надати йому службове (штатно-посадове) житло у м. Рівне у складі сім`ї дві особи.

20.09.2019 року на підставі Договору № 2019/81 надано в користування військовослужбовцю Збройних Сил України службове (штатно-посадове) житло від 20.09.2019 року, укладеного між командиром військової частини НОМЕР_1 та ОСОБА_1 (далі - Договір № 2019/81), останньому на строк проходження ним військової служби на посаді начальника відділення безпеки операцій оперативного управління військової частини НОМЕР_1 , було надано для тимчасового проживання житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (далі житлове приміщення). На підставі укладеного договору ОСОБА_1 (далі відповідач) заселився у зазначене житлове приміщення.

У подальшому, відповідно до витягу з наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) від 08.11.2022 року № 298 відповідач був виключений із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення та, як наслідок, втратив право користування службовим житлом. Оскільки відповідач ухиляється від добровільного звільнення з квартири, позивач просить суд визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право користування службовим (штатно-посадовим) житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 , та, відповідно, зобов`язати відповідача звільнити вказане житлове приміщення.

04.06.2025 року через підсистему «Електронний суд» представником відповідача - адвокатом Мамай І.Є. подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує, що спірна квартира фактично є службовим житлом, виселення з якої без надання іншого житлового приміщення суперечить нормам Житлового Кодексу України - спірна квартира є єдиним житлом сім`ї відповідача; вислуга років ОСОБА_1 складає більше 20 років; тривалий час перебуваючи на обліку осіб, які потребують покращення житлових умов, він не отримував житло для постійного проживання або грошової компенсації за належне йому для отримання житлове приміщення. З цих же підстав зазначає що умова Договору № 2019/81, в частині виселення з житлового приміщення внаслідок звільнення військовослужбовця з посади, зайняття якої обумовлювало отримання ним цього житлового приміщення є нікчемними.

Ухвалою суду від 29.04.2025 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 17.12.2025 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача Куц І.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві, просить їх задоволити.

Представник відповідача адвокат Мамай І.Є. в судовому засіданні позовні вимоги не визнає з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, просить в їх задоволенні відмовити.

Представник третьої особи - Квартирно-експлуатаційного відділу м. Рівне в судове засідання не з`явився, повідомлявся про час та дату розгляду справи належним чином.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши в судовому засіданні надані письмові докази, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що 31.01.2019 року Міністерством оборони України видано наказ № 40 Про проведення експерименту із забезпечення службовим житлом шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців Збройних Сил України, на підставі якого 01.02.2019 року начальником Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України затверджено Порядок проведення експерименту із забезпечення службовим житлом, шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців Збройних Сил України.

Вказаним порядком визначено, що службове (штатно-посадове) житло це житлові приміщення, які включено до службового штатно-посадового житла та закріплено на праві оперативного управління за військовою частиною. До службового (штатно посадового) житла можуть бути віднесені житлові приміщення, які вже мають статус службових, житлові приміщення в об`єктах нового будівництва, реконструкції, придбані, набуті в порядку, передбаченому законодавством, на які зареєстровано право власності за Міністерством оборони України.

Згідно положень порядку наказ командира військової частини про закріплення службового (штатно-посадового ) житла за відповідними посадами є підставою укладення договору про надання в користування такого житла конкретному військовослужбовцю.

З метою отримання службового (штатно-посадового) житла військовослужбовець подає командиру військової частини рапорт разом з довідкою про склад сім`ї, витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про належне військовослужбовцю та членам його сім`ї нерухоме майно, копії облікової картки фізичної особи платника податків військовослужбовця та членів його сім`ї.

Наказом Міністра оборони України від 11.06.2019 року № 311 закріплено на праві оперативного управління за військовою частиною НОМЕР_1 нерухоме військове майно.

Згідно додатку №1 до наказу Міністерства оборони України від 11.06.2019 року № 311 за військовою частиною НОМЕР_1 на праві оперативного управління закріплено квартиру АДРЕСА_2 ).

Згідно наказу начальника Рівненського гарнізону від 28.08.2019 року № 22 було призначено комісію по прийому нерухомого військового майна на праві оперативного управління.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 14.09.2019 року № 553 службове (штатно посадове) житло було закріплено за відповідними посадами у військовій частині НОМЕР_1 .

Згідно додатку № 1 до наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 14.09.2019 року № 553 однокімнатна квартира АДРЕСА_3 закріплена за посадою начальника відділення безпеки операцій оперативного штабу управління оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

18.09.2019 ОСОБА_1 подав на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 рапорт, у якому просив надати йому службове (штатно-посадове) житло у м. Рівне у складі сім`ї дві особи.

20.09.2019 року між військовою частиною НОМЕР_1 та відповідачем укладено Договір № 2019/81 про надання в користування військовослужбовцю Збройних Сил України службового (штатно-посадового) житла.

Згідно п. 1.1. цього Договору у зв`язку з незабезпеченістю житлом у Рівненському гарнізоні Управитель надає Користувачу на строк проходження ним служби на посаді начальника відділу організації забезпечення матеріальними засобами речової служби тилу логістики військової частини НОМЕР_1 для тимчасового проживання житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . Цього ж дня між сторонами складено акт приймання-передачі житлового приміщення за Договором № 2019/81, згідно управитель, в особі командира військової частини НОМЕР_1 генерал-лейтенанта ОСОБА_2 , передав, а користувач ОСОБА_1 прийняв на договірних умовах житлове приміщення загальною площею 32,2 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі укладеного договору відповідач заселився у зазначене житлове приміщення.

Відповідно до витягу з наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) від 08.11.2022 року № 298 ОСОБА_1 , призначений наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 29.10.2022 року № 981 на посаду начальника відділу поточних операцій штабу управління військової частини НОМЕР_2 , вважається таким, що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби в АДРЕСА_4 .

В червні 2023 року військовою частиною НОМЕР_1 відповідачу було надіслано попередження з проханням у місячний термін звільнити займане ним службове (штатно-посадове) житло за адресою: АДРЕСА_1 , проте відповідач відмовився добровільно звільнити займане приміщення.

Відповідно до вимог статті 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті).

З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи вищенаведені вимоги законодавства та наявні підтверджуючі документи квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві оперативного управління військовій частині НОМЕР_1 .

Згідно з абз. 9 п. 5 Порядку проведення експерименту із забезпечення службовим житлом, шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців Збройних Сил України, військова частина вживає заходи для звільнення користувачем та членами його сім`ї службового (штатно-посадового) житла у разі звільнення військовослужбовця з військової служби.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1.6 Договору № 2019/85, даний Договір не надає військовослужбовцю права зареєструвати місце проживання за адресою відповідного житлового приміщення, а також не є підставою для державної реєстрації речових прав на житлове приміщення. Військовослужбовці, які забезпечуються службовим (штатно-посадовим) житлом та члени їх сімей реєструються за юридичною адресою військової частини.

Згідно з п. 3.12 Договору військовослужбовець зобов`язаний звільнити надане службове (штатно-посадове) житло у місячний строк разом з членами сім`ї у разі, зокрема, переведення на іншу посаду.

За змістом п. 7.1. Договору, укладення цього договору не створює для військовослужбовця та членів його сім`ї будь-яких інших прав на житлове приміщення , крім права тимчасового користування. Житлове приміщення не підлягає піднайму, бронюванню, приватизації, продажу, даруванню, викупу, передачі у заставу або найм чи в користування третім особам.

Суд звертає увагу що надане відповідачу штатно-посадове житлове приміщення хоча й відноситься до категорії службового однак є істотно відмінним від категорії службового житла, передбаченого нормами глави 3 Житлового кодексу України, ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Постанови Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081 «Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями», Інструкція з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями», затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року № 380.

Так, на відміну від вищезазначених законодавчих та підзаконних нормативних актів, якими передбачено право військовослужбовців на отримання службового житла виключно з підстав проходження ним військової служби (не забезпечення житлом, наявність вислуги, інвалідності, участі в бойових діях тощо), а також процедуру надання цього службового житла, надання військовослужбовцю службового штатно-посадового житла здійснювалось відповідно до наказу Міністерства оборони України від 31 січня 2019 року № 340 «"Про проведення експерименту із забезпечення службовим житлом шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців Збройних Сил України". Зазначеним наказом встановлено що службове штатно-посадове житлове приміщення закріплюється за конкретною посадою військовослужбовців Збройних Сил України та надається у користування військовослужбовцю тимчасово, лише на період зайняття посади, за якою закріплено це житло. Щодо зазначених обставин позивач був обізнаний, враховуючи також що крім вимог Порядку, вони містилися у підписаному ним договорі від 29.01.2022 року № 2019/81.

З огляду на викладене вище твердження відповідача щодо нікчемності норм Договору, згідно якими військовослужбовець має звільнити штатне-посадове житлове приміщення після звільнення з посади без отримання іншого житлового приміщення/компенсації є необґрунтованими та помилковими.

Отже в даній справі суд виснував що звільнення військовослужбовця із посади, в зв`язку із зайняттям якої йому було надане службове штатно-посадове житлове приміщення, має винятково один наслідок звільнення військовослужбовцем та членами його сім`ї цього житлового приміщення. При цьому вислуга військовослужбовця в Збройних Силах України більше 20 років, його участь в бойових діях, інвалідність внаслідок війни, проживання в квартирі інших осіб, в т.ч. неповнолітніх дітей,не отримання ним житла для постійного проживання або компенсації за не отримане житло - не створюють підстав для продовження користування службовим (штатно-посадовим) житлом у разі переведення військовослужбовця на іншу посаду або звільнення з військової служби.

Вірність даного висновку підтверджується правовими позиціями Верховного Суду, висловлених в постанові від 30 червня 2025 року в справі № 750/994/24, постанові від 05.06.2024 року в справі № 705/5247/21. Такі ж правові висновки викладалися Верховним Судом раніше: в постанові від 30 серпня 2021 року в справі № 154/1944/20, постанові від 22 листопада 2021 року в справі № 161/4428/20, постанові від 06 грудня 2023 року в справі № 752/11813/21.

Крім того, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 2, ч. 4 ст. 10 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є верховенство права. Цей принцип полягає у тому, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Питання виселення військовослужбовця разом із членами його сім`ї з житла, наданого йому в зв`язку із службою, розглядалося Європейським судом з прав людини. Так у справі «Каракуця проти України» (рішення від 16 лютого 2017 року («Karakutsya v. Ukraine»), заява №18986/06, § 71) ЄСПЛ, розглянувши справу за заявою військовослужбовця, який разом з іншими членами сім`ї був виселений із кімнати в гуртожитку після припинення служби у Міністерстві оборони України, дійшов висновку про відсутність порушення статті 8 Конвенції. ЄСПЛ вказавши, що втручання, на яке скаржився заявник, переслідувало легітимну мету - захист інтересів економічного добробуту країни та прав інших осіб, а саме курсантів і працівників Національної академії оборони України й інших військовослужбовців, які потребували житло в зв`язку зі службою.

Згідно з практикою ЄСПЛ втручання держави у право на житло є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не здійснюється «згідно із законом», не переслідує легітимну мету - одну чи декілька з тих, що перелічені у пункті 2 вказаної статті, або не розглядається як «необхідне в демократичному суспільстві».

Формулювання «згідно із законом» не лише вимагає, щоб оскаржуваний захід мав підставу в національному законодавстві, але також звертається до якості такого закону. Зокрема, положення закону мають бути достатньо чіткими у своїх термінах та передбачати засоби юридичного захисту проти свавільного застосування (див., mutatismutandis, рішення ЄСПЛ у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України», § 43).

Суд зазначає що службове штатне-посадове житло надається особі тимчасово та після того, як відпала підстава надання його працівнику, це житлове приміщення має бути повернене роботодавцю для того, щоб в ньому мали можливість проживати інші працівники. Отже в даному випадку виселення особи зі службового штатно-посадового житла переслідує легітимну мету у розумінні статті 8 Конвенції.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що відповідач втратив право користування службовим (штатно-посадовим) житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 та зобов`язаний звільнити його.

Суд зазначає, що відмова у задоволенні пред`явленого позову призведе до втручання у право на житло інших військовослужбовців, які перебувають на військовій службі та беруть активну участь в захисті суверенітету України.

З огляду на викладене вище, позов підлягає до задоволення судом.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 844,80 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 , третя особа - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Рівне про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 виданий Прилуцьким МРВ УМВС України в Чернігівській області 03.04.2001 року, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_1 ) таким, що втратив право користування службовим (штатно-посадовим) житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 виданий Прилуцьким МРВ УМВС України в Чернігівській області 03.04.2001 року, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_1 ) звільнити службове (штатно-посадове) житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 виданий Прилуцьким МРВ УМВС України в Чернігівській області 03.04.2001 року, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_6 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_5 ) витрти по сплаті судового збору в розмірі 4 844,80 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_6 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_5 ).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 виданий Прилуцьким МРВ УМВС України в Чернігівській області 03.04.2001 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_1 ).

Третя особа - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Рівне (33001, м. Рівне, вул. Чернишова, 8, код ЄДРПОУ - 08005801).

Суддя Рівненського

міського суду О.Я. Тимощук