Рішення № 135258150, 30.03.2026, Радивилівський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №559/59/26

Провадження №2/568/280/26

30 березня 2026 р. м.Радивилів

Радивилівський районний суд Рівненської області

суддя Сільман А.О.

секретар судового засідання Саган В.В.

розглянувш в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу №559/590/26

за позовом ТОВ «Фінансова компанія "Ейс»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Фінансова компанія "Ейс» звернулось до Радивилівського районного суду Рівненської області з цивільним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 53014,40 грн. та судові витрати.

Позов обґрунтовано тим, що 12.04.2024 р. між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №7781739, на підставі якого відповідачу надано кредит в сумі 15000 грн. строком на 360 дні, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами.

Крім того, 15.04.2024 р. між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду до Договору, на підставі якої відповідачу збільшено суму кредиту на 1600 грн.

Відповідач належним чином умови договору не виконав, кредитні кошти у визначений строк не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість в загальній сумі 53014,40 грн., з яких: 16600 грн. заборгованості за тілом кредиту, 36414,40 грн. заборгованість за відсотками.

23.10.2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» укладено договір факторингу, на підставі якого позивач набув право грошової вимоги за кредитним договором до відповідача.

16.05.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія "Ейс» укладено договір факторингу, на підставі якого позивач набув право грошової вимоги за кредитним договором до відповідача.

Посилаючись на порушення відповідачем своїх зобов`язань, позивач просив стягнути з відповідача вищевказану заборгованість та 7000 грн. витрат на правничу допомогу.

Ухвалою від 04.02.2026 р. позовну заяву прийнято до провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи, суд враховує наступне.

Судом встановлено, що 12.04.2024 р. між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №7781739.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що укладення договору здійснюється сторонами за допомогою ІКС товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний застосунок «CreditPlus». Ідентифікація споживача в ІКС Товариства здійснюється при вході споживача в особистий кабінет/мобільний застосунок «CreditPlus», в порядку передбаченому договором та/або Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення відповідного пароля входу до особистого кабінету/мобільного застосунок «CreditPlus» та/або шляхом перевірки інших електронних даних, які вводить споживач та які забезпечують ідентифікацію в ІКС товариства. При цьому, споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і відключення до веб-сайту/мобільного застосунку «CreditPlus».

Відповідно до п.1.2 кредитного договору, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Згідно з п.1.3, 1.4 кредитного договору, сума кредиту (загальний розмір) складає 15000 грн.; строк кредиту 360 днів; періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 10 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів, визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком №1 до цього договору.

Відповідно до п.1.5 кредитного договору, процентна ставка фіксована

Стандартна процентна ставка становить 2,20 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 договору; знижена процентна ставка 1,10% в день та застосовується відповідно до наступних умов (п. 1.5.1-1.5.2 Договору).

Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 141849,48% річних, з урахуванням зниженої процентної ставки 81230,38 % річних (п.1.9).

Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: 133800,00 грн. - стандартна ставка за весь строк користування кредитом; 132150,00 грн. - стандартна процентна ставка з урахуванням періоду зниженої процентної ставки (п.1.10).

За умовами договору, кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 (п.2.1 договору).

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредитування, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт»

Підпунктом 3 пункту 4.1 Договору передбачено, що ТОВ «Авентус Україна» має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьої особою без окремої згоди відповідача.

Відповідно до п.5.4 кредитного договору, у разі затримання споживачем сплати частини кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, товариство має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі.

Сторони підписали Додаток №1 до договору про надання споживчого кредиту №7781739 від 12.04.2024 р., яким узгодили порядок повернення кредитних коштів, сплату процентів.

Крім того, 15.04.2024 р. сторони підписали додаткову угоду до договору №7781739 про надання споживчого кредиту, відповідно до якої домовились збільшити суму кредиту на 1600 грн. (п.1).

Відповідно до п.1.3 договору в новій редакції, сума кредиту (загальний розмір) складає 16600 грн., тип кредиту кредит. (п.1.1 додаткової угоди).

Згідно з п.1.3 додаткової угоди до договору, денна процента ставка складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 2,20% в день; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 2,17% в день.

Додатком №1 від 15.04.2024 року до договору про надання споживчого кредиту №7781739 від 12.04.2024 р. сторони узгодили порядок повернення кредитних коштів, сплату процентів в строк до 07.04.2025 р..

Відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту - інформацію, яка надається споживачем до укладення договору про споживчий кредит, яким передбачено строк кредитування - 360 днів, сума кредиту - 15000 грн., стандартна процентна ставка та знижена процентна ставка, загальні витрати за кредитом, орієнтовна загальна вартість кредиту, реальна річна процентна ставка, штрафи тощо.

Відповідачем підтверджено, що він отримав та ознайомлений з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, йому роз`яснено інформація, в т.ч. запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для нього, в т.ч. у разі невиконання зобов`язань.

Кредитний договір, додаток №1 до нього, додаткова угода до договору, додаток №1 до неї і паспорт споживчого кредиту підписано сторонами в електронній формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток. Відповідач підписав договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

На виконання умов кредитного договору ТОВ «Авентус Україна» перерахувало двома платежами на вказаний відповідачем рахунок грошові кошти в загальній сумі 16600 грн., що підтверджується інформацією АТ КБ "Приват Банк" від 14.03.2026 р.

23.10.2024 р. між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» укладено договір факторингу №23.10/24-Ф, за умовами якого фактор зобов`язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту (п. 1.1).

Згідно з п.1.2 договору факторингу, перехід від клієнта (ТОВ «Авентус Україна») до Фактора (ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс») прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку №3, після чого фактор (ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс») стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора (ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс») права вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

На виконання умов договору, між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та ТОВ «Авентус Україна» підписано акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу (а.с.15).

Відповідно до Реєстру Боржників за Договором факторингу №23.10/24-Ф від 23.10.2024 року від ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 61314,40 грн.

16.05.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» уклали Договір факторингу № 16/05/25-Е, згідно умов якого ТОВ «ФК «ЕЙС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором №7781739 від 12.04.2024 року (а.с. 79-83).

16.05.2025 р. між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» підписано акт прийому-передачі до Договору факторингу №16/05/25-Е від 16.05.2025 року (а.с. 76).

Відповідно до Реєстру Боржників за Договором факторингу №16/05/25-Е від 16.05.2025 року від ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» відступило ТОВ «ФК «ЕЙС» право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 61314,40 грн.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1 ст. 1047 ЦК України у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

Згідно з ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір, додаткова угода, графік платежів підписано ОСОБА_1 шляхом накладення електронного підпису одноразового ідентифікатора.

Отже, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, і такі дії сторін відповідають приписам статей 6 та 627 ЦК України, статей 11 та 2 Закону України «Про електронну комерцію».

Суд вважає, що матеріали справи в сукупності підтверджують факт виконання позикодавцем своїх зобов`язань за кредитним договором, а саме перерахування грошових коштів на банківську картку відповідача, номер якої повідомив кредитодавцю сам відповідач.

Однак, відповідач свої зобов`язання в частині повернення кредитних коштів не виконав, внаслідок чого станом утворилась заборгованість перед позивачем.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу (ч.1 ст.10781 ЦК України).

Наявні в матеріалах справи договори факторингу укладені у відповідності до вимог закону, містять всі істотні умови, при їх укладенні були дотримані норми ЦК України, які регулюють дані правовідносини.

А відтак, позивачем доведено перехід права вимоги до ОСОБА_1 за договором №7781739 від ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс», та від ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» до ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС».

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що на виконання умов кредитного договору, ТОВ «Авентус Україна» перерахувало на картку № НОМЕР_1 , номер якої надано позичальником та вказано в кредитному договорі, кредитні кошти в сумі 16600 грн.

Однак, в порушення норм чинного законодавства та умов договору, відповідач свої зобов`язання за вказаним договором не виконав, кредитні кошти у визначений договором строк не повернув, а відтак, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 16600 грн. тіла кредиту є обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Позивач, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути відсотки за користування кредитними коштами в сумі 36414,40 грн., які нараховані за період 12.04.2024 р. по 07.04.2025 р.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У відповідності до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Умовами договору передбачено, що за користування кредитом позичальник сплачує відсотки за стандартною процентною ставкою, яка становить 2,20% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 договору; знижена процентна ставка 1,10% в день та застосовується відповідно до п. 1.5.2 Договору. Умовами додаткової угоди до договору передбачено, що стандартна процентна ставка 2,20% в день; знижена - 2,17% в день.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, долученого до позовної заяви, у період з 12.04.2024 р. по 14.04.2024 року відповідачу здійснювалось нарахування відсотків за пільговою відсотковою ставкою в розмірі 1,1 % в день; за період 15.04.2024 р. по 22.04.2024 р. нарахування здійснювалося за відсотковою ставкою 2,17 % в день з врахуванням Додаткової угоди; з 23.04.2024 р. по 07.04.2025 р. нарахування за стандартною процентною ставкою, тобто 2,2 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом.

Відповідно до частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 % (статтю 8 доповнено частиною п`ятою згідно із Законом № 3498-ІХ від 22.11.2023).

Згідно з п.17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 % (Розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 1 згідно із Законом № 3498-ІХ від 22.11.2023). Дата набрання законної сили 24 грудня 2023 року.

Національним банком України у листі від 20 лютого 2024 року «Щодо дотримання законодавства у сфері споживчого кредитування» надано роз`яснення щодо застосування Закону № 3498-ІХ, а також п. 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» з метою недопущення порушення прав споживачів.

Так, у пункті 2 вказаного листа щодо максимального розміру денної процентної ставки Національним банком України роз`яснено, що «відповідно до пункту 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення" Закону про споживче кредитування тимчасово протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом № 3498-ІХ, тобто до 20.08.2024 року включно, встановлено максимальний розмір денної процентної ставки, який не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 % (до 22.04.2024 року включно); протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23.04.2024 року до 20.08.2024 року включно).

На підставі частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», починаючи з 241 дня з дня набрання чинності Законом № 3498-ІХ, тобто з 21.08.2024 року, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої статті 8 Закону «Про споживче кредитування», не може перевищувати 1%.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Враховуючи, що кредитний договір укладено 12.04.2024 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому застосування позивачем 2,2% денної процентної ставки у період з 23.04.2024 по 07.04.2025 хоча і формально відповідає умовам договору, однак не відповідає вимогам закону, а тому під час розрахунку заборгованості відповідача за вказаний період застосуванню підлягає максимальний розмір денної процентної ставки - 1%.

Судом проведено розрахунок заборгованості відповідача за Кредитним договором в частині відсотків за користування кредитом в межах заявленого позивачем періоду. Таким чином, за період 12.04.2024 р. по 14.04.2024 р. нарахування відсотків за зниженою процентною ставкою в розмірі 1,10% в день (165 грн. х 3 дні = 495 грн.); за період 15.04.2024 р. по 22.04.2024 р. за зниженої процентної ставки 2,17 % (360,22 грн х 7 днів = 2521,54 грн.), за період з 23.04.2024 р. по 20.08.2024 р. нарахування за ставкою 1,5% (249 грн. х 120 днів = 29880 грн.), за період з 21.08.2024 р. по 07.04.2025 р. нарахування за ставкою 1% (166 грн. х 230 днів = 38180 грн.). А відтак, загальна сума відсотків за користування кредитом складає 71076,54 грн.

Проте, враховуючи межі позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 36414,4 грн. відсотків.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

На підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати покласти на відповідача.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу, суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою або тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті137 та частина восьма статті 141 ЦПК України). У даній категорії справ заявник повинен довести сам факт надання послуг, а не їх оплату.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договором про надання правової допомоги.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Установлено, що в позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн..

На підтвердження наданих послуг, представником позивача долучено: договір про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025 р., додаткова угода №25771173153 до Договору, акт прийому-передачі наданих послуг, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, довіреність на представництво інтересів.

Як вбачається із матеріалів справи, 20.08.2025 р. між Адвокатським бюро «Соломко та партнери» та ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" укладено договір про надання правової допомоги № 20/08/25-01 (а.с.63-64).

Умовами договору передбачено, що клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених Договором (п. 1.1).

Відповідно до п.3.1 договору про надання правової допомоги отримання винагороди Адвокатським бюро за надання правничої допомоги відбувається у формі гонорару.

Відповідно до п 3.3 договору про надання правової допомоги гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами в протоколі погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги.

Відповідно до п.3.4 після належного виконання доручення адвокатське бюро надає клієнту акт прийому-передачі наданих послуг.

Додатком № 1 до Договору сторони узгодили вартість адвокатських послуг.

Додатковою угодою №25771173153 до Договору від 11.09.2025 р. передбачено, що клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надати юридичну допомогу по захисту його прав та інтересів з питань по справам про стягнення заборгованості, зокрема, до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором від 12.04.2024 р. (а.с.60).

Згідно акту прийому-передачі наданих послуг від 01.10.2025 року Адвокатським бюро «Соломко та партнери» надано клієнту - ТОВ "ФК "Ейс" юридичні послуги: складання позовної заяви витрачено 2 год., вартість послуги 5000 грн.; вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості витрачено 2 год., вартість послуги 1000 грн.; підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів, витрачено 1 год, вартість послуги 500 грн., підготовка клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором витрачено 1 год., вартість послуг 500 грн.. Загальна вартість робіт на суму 7000 грн. (а.с. 59).

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені у частині третій статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, провадження № 14-50цс24).

Суд керується тим, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, оскільки цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи. Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, провадження № 14-50цс24.

Отже, суд з власної ініціативи перевіряє, чи є судові витрати, зокрема, неминучими, реальними, розумними, пов`язаними з розглядом справи, фактично понесеними, пропорційними.

Оцінюючи подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат в суді першої інстанції, судом встановлено, що зазначені позивачем витрати на правничу допомога адвоката, які включають послуги: вивчення матеріалів справи, не відповідають критерію неминучості витрат сторони у судовій справі, оскільки саме по собі вивчення матеріалів справи не належать до представництва та захисту прав клієнта у суді та охоплюються (є складовою) підготовкою та поданням позовної заяви, що заявлені як окремі послуги, тому не можуть вважатися фактично понесеними як окремий вид робіт, виконаних адвокатом.

Суд вважає, що вартість адвокатських послуг за складання позову в сумі 5000 грн. є завищеною у співвідношенні до складності справи та обсягу наданих позивачу послуг, оскільки ця справа є незначної складності.

Вказані вище обставини свідчать про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката в суді першої інстанції є неспівмірним із складністю справи, виконаних адвокатом робіт та ціною позову.

З огляду на зазначене, врахувавши характер та обсяг виконаної адвокатським об`єднанням роботи, принципу співмірності і розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат та виходячи з конкретних обставин справи, її складності та пропорційності розміру задоволених вимог, суд дійшов висновку про обґрунтованість стягнення з відповідача на користь позивача 3000 грн. витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст.ст.263-265,268,273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ТОВ «Фінансова компанія "Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовільнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія "Ейс» заборгованість в сумі 53014,4 грн., яка складається: 16600 грн. тіло кредиту та 36414,4 грн. відсотків.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія "Ейс» 2662,40 грн. судового збору та 3000 грн. витрат на правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Поправки Юрія, буд.6, каб.13, ЄДРПОУ 42986956)

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Повний текст рішення виготовлений 30.03.2026 р.

Суддя А.О. Сільман