Постанова № 1352527, 25.01.2008, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

25 січня 2008 р., 10 год. 00 хв. Справа № 8/244

Суддя - В.С. Русняк

Секретар судового засідання - помічник судді -Н.Ю. Рабцун

За позовом Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Ужгород

до відповідача Приватного підприємця ОСОБА_1, с. Минай Ужгородського району

про стягнення 1886 грн., в т.ч. 1775 грн. -адміністративно-господарських санкцій за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та 111 грн. -пені

Представники:

Від позивача - Шибаєв А.М. -представник, довіреність від 10.01.07;

Від відповідача -не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Закарпатським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, м. Ужгород заявлено позов до Приватного підприємця ОСОБА_1, с. Минай Ужгородського району про стягнення 1886 грн., в т.ч. 1775 грн. -адміністративно-господарських санкцій за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та 111 грн. -пені

Позивачем позовні вимоги підтримано, посилаючись на підтвердження підстав позовних вимог доданими до матеріалів справи документальними доказами. Зокрема, стверджує, що відповідно до вимог ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” відповідач повинен був працевлаштувати одного інваліда, однак не працевлаштував, що видно із звіту (форма 10-ПІ річний звіт „Про зайнятість та працевлаштування інвалідів” за 2006рік), а тому повинен відрахувати позивачу адміністративно-господарські санкції. Просить позов задоволити.

Відповідно до письмового пояснення №1 від 14.01.08, відповідача проти позовних вимог позивача заперечує. Зокрема повідомляє, що в 2006 році середньооблікова чисельність зайнятих працівників склала 10 чоловік, однак приватний підприємець ОСОБА_1. не знав, що з 01.01.06 вступив у дію Закон України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” в частині недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів і для приватних підприємців. В січні 2007 р. на вимогу Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відповідачем було подано звітність форми №10-ПІ „Звітність про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік”. Крім того, повідомляє, що з вищезазначеного Фонду на адресу відповідача не надходили вимоги про сплату штрафу за не працевлаштування інвалідів, а тому штраф не було сплачено. Просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Частиною першою ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №875-XII від 21.03.1991 року з подальшими змінами та доповненнями (далі Закон) підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб -у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць.

Отже, нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні на фізичні особи, які використовують найману працю покладено обов'язки щодо створення певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Як вбачається із звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік (форма №10-ПІ), копія якого міститься в матеріалах справи, згідно рядка 03 звіту, середньооблікова кількість інвалідів, які повинні працювати на підприємстві становить одна особа, а згідно рядка 02 звіту, на підприємстві протягом 2006 року інваліди не працювали.

Відповідачем не подано суду доказів про створення робочого місця, інформування відповідних органів про його створення та доказів працевлаштування інваліда.

Відповідно до ст. 20 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом щороку сплачують Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Отже, відповідач повинен був самостійно в строк до 15 квітня 2007 року сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі 1775 грн. Однак, цю суму відповідач добровільно не сплатив, і яка підлягає примусовому стягненню.

Крім того, станом на 23.11.07 строк прострочення платежу становить 222 дні, внаслідок чого відповідачу нарахована до стягнення пеня в розмірі 111 грн. (підтверджено розрахунком пені). При оцінці правильності нарахування пені відповідно до ст. 20 Закону „Про основи соціальної захищеності інвалідів”, ст.ст. 238 -250 ГК України, Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” -судом визнано обґрунтованими вимоги в цій частині позову і такими, що підлягають задоволенню.

Пояснення відповідача в якому він просить відмовити в позові судом не може бути прийнята до уваги, оскільки викладені в поясненні на позов обставини не є підставою для відмови в позові, оскільки вони суперечать вимогам чинного законодавства.

Відповідно п. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити всіх заходів необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони.

Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку -письмовими доказами. Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

З огляду на вищевикладене, керуючись ст. 49, п. 4 ст. 94, ст.ст. 160 -163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 код НОМЕР_1) на користь Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Ш. Петефі, 14, код 13592841) суму 1886 (одну тисячу вісімсот вісімдесят шість гривень) грн., в т.ч. 1775 грн. -адміністративно-господарських санкцій за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та 111 грн. -пені

3. Повний текст постанови виготовлений і підписаний 29.01.2008 р.

4. Постанова набирає законної сили і підлягає оскарженню в порядку і строки, визначені ст. 186 КАС України.

Суддя В.С. Русняк