Ухвала суду № 135247326, 30.03.2026, Броварський міськрайонний суд Київської області

Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/860/26

Провадження № 2-з/361/36/26

30.03.2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2026 року м. Бровари Київська область

Суддя Броварського міськрайонного суду Київської області Савчак С.П. розглянувши заяву про забезпечення позову, яка подана представником ОСОБА_1 адвокатом Соловей Оленою Миколаївною -

ВСТАНОВИВ:

До Броварського міськрайонного суду Київської області надійшла заява про забезпечення позову після подачі позовної заяви.

ОСОБА_1 звернулася до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання їх дитини ОСОБА_3 разом з матір`ю.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що 18.09.2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб. Під час шлюбу у них народився ІНФОРМАЦІЯ_1 син - ОСОБА_3 . На початку повномасштабного вторгнення вона була вимушена виїхати з сином до Польщі де проживали до вересня 2024 року. З вересня 2024 року їх син відвідує заклад дитячої освіти (ясла-садок) комбінованого типу «Капітошка».

З березня 2025 року вони з чоловіком почали жити окремо один від одного, припинили шлюбні стосунки та перестали вести спільне господарство.

Поки вони перебували у Польщі з сином її чоловік не цікавився їх справами, як вони живуть та за рахунок яких коштів. 18.09.2025 року вона перебувала у робочих справах в м. Києві та не встигала забрати сина з садочку. Попросила чоловіка забрати сина та почекати її щоб вона його забрала. Чоловік погодився, сина забрав, але їй не передав.

Ухвалою від 10.02.2026 року відкрито провадження у справі та призначено у справі підготовче засідання.

25.03.2026 року до суду надійшла від представника позивача ОСОБА_4 заява про забезпечення позову у справі шляхом зобов`язання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНКОПП: НОМЕР_1 , надавати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНКОПП: НОМЕР_2 , можливість безперешкодного спілкування, побачення, спільного проведення часу та почергового проживання, до вирішення спору щодо визначення місця проживання дитини із одним із батьків, з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , тиждень через тиждень (перебування дитини по 7 днів у кожного з батьків): з понеділка з 08:00 год. до 08:00 год. наступного понеділка без присутності батька ОСОБА_2 , з правом перебування дитини за місцем проживання матері.

За заявою про забезпечення позову наразі виникла ситуація, що потребує забезпечення позову, адже заявник разом з відповідачем домовились, що питання визначення місця проживання дитини буде врегульовано судом, про що відповідно заявник подала позовну заяву до суду, а до моменту винесення рішення судом заявник за усною домовленістю із відповідачем мала надавати спілкуватися батьку з дитиною.

Батьком домовленість не була виконана, та 19 січня 2026 року відповідач (після подачі позову до суду), в супереч волі дитини та дозволу матері, діючи в своїх корисливих мотивах, шляхом введення заявника в оману, вивіз малолітнього ОСОБА_3 закордон в невідомому напрямку. Останній раз заявник бачилась та спілкувалась з дитиною 13 січня 2026 року. Місцезнаходження, стан здоров`я (дитина має певні особливості розвитку та потребує постійної роботи зі спеціалістами), умови проживання дитини станом на дату подачі заяви про забезпечення позову невідомі. Вказану інформацію безпідставно відповідач не надає, в тому числі Службі у справах дітей Броварської міської ради.

Розлучивши заявника із сином він наніс в черговий раз психологічну травму дитині, адже син проживав постійно з матір`ю. Відповідач, діючи виключно в своїх корисливих інтересах, не турбується про психологічний стан дитини, яка має вади розвитку, дитині потрібна одна мова в спілкуванні щоб гарно і чітко говорити, середовище, де всі розмовляють іншою мовою може звести всі успіхи, які було досягнуто разом з логопедом та психологом до мінімуму, дитина має інклюзивність, тому треба правильно формувати його образ життя для покращення його стану, до школи залишився рік.

Заявник вважає, що якщо за цей час дитина не почне добре говорити, йому буде складно засвоювати навчальну програму, що є важливим процесом розвитку особистості. Дитині потрібна психічно-морально стабільна атмосфера у звичному середовищі, а втрата зв`язку із матір`ю може нанести тяжкі психологічні наслідки для сина, оскільки, дитина тісно пов`язана з матір`ю, з народження дитина постійно перебувала та проживала із заявником. Також, заявник вважає, що наразі постійне знаходження батька біля дитини є небезпечним та таким, що може загрожувати життю та здоров`ю дитини, через залежність відповідача від алкоголю.

Мати на даний час повністю обмежена у спілкуванні зі своїм малолітнім сином. Останній раз вона його бачила 13 січня 2026 року, та здалеку на відео 06 березня 2026 року, при цьомувВідповідач надав одноразово можливість побачити дитину таким чином, що дитина навіть не знала, що мати телефонує, адже в той момент син грався та не бачив, що його показують по відео.

Такі дії відповідача свідчать про свідоме обмеження матері в участі у вихованні та утриманні дитини. В подальшому такі дії відповідача приведуть до втрати зв`язку із матір`ю, а враховуючи малолітній вік дитини, така втрата зв`язку приведе до того, що дитина може просто забути матір, при цьому заявник впевнена, що батько приховує від дитини, що мати його розшукує та навіює дитині погане ставлення до матері з метою забезпечення своїх корисливих інтересів.

Також Заявник переживає за стан здоров`я дитини. Таким чином, для того, що дитина не втратила зв`язок з матір`ю, а також з метою задоволення якнайкращих інтересів дитини, необхідно забезпечити позов шляхом зобов`язання батька надати безперешкодну можливість спілкування та проведення часу з матір`ю. Мати має належні умови проживання, що підтверджується актом обстеження умов проживання, тому час перебування дитини з матір`ю буде забезпечувати якнайкращі інтереси дитини.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства», дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Згідно до ч.3 ст.157 СК України, той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

З огляду на вказані норми матеріального права, мати, яка тимчасово проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а батько не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і відбувається саме в інтересах дитини.

Дослідивши матеріали справи, заяву про забезпечення позову та додані до неї документи суд встановив.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до п. 2, 3 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: - забороною вчиняти певні дії; - встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.

Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дійсно виник спір про визначення місця проживання їх дитини ОСОБА_3 .

На даний час позивач позбавлений можливості бачитися з дитиною та піклуватися про нього, проживає окремо від дитини, що призводить до втрати зв`язку між матір`ю та дитиною.

Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням, і його суть полягає в тому, що таке обмеження захищає законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може спричинити неможливість виконання судового рішення.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

У разі вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі

№ 381/4019/18, зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Відповідно до статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Суть висновків ЄСПЛ у справі «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» (Сristian Сгtгlin Ungureanu v. Romania, заява № 6221/14, п.п. 29-34, рішення

від 04 вересня 2018 року) зводиться до того, що допущення державою ситуації, коли один з батьків втрачає доступ до власної дитини ще й протягом тривалого часу, у тому числі за наявності судового спору між батьками, від якого, зокрема, залежить характер цього доступу, навіть якщо це відбувається без порушення існуючих нормативних правил держави, є порушенням статті 8 Конвенції права на повагу до приватного і сімейного життя того з батьків, доступ до дитини якого обмежується або унеможливлюється.

Згідно практики ЄСПЛ оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагає від судів ретельної оцінки низки факторів з точки зору збалансованості інтересів. Залежно від обставин конкретної справи вони можуть відрізнятися. Але надзвичайно важливими є врахування найкращого інтересу дитини. При визначенні найкращого інтересу дитини у кожному конкретному випадку необхідно врахувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, п. 100,

від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, п. 76).

У постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 752/1253/22 вказано, що мати, яка на час вирішення справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а батько не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.

У таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітньої дитини, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з її матір`ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із матір`ю.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постановах від 17 травня 2021 року в справі № 761/25101/20, від 25 листопада 2020 року у справі

№ 760/15413/19, від 15 вересня 2021 року у справі № 752/6099/20,

від 26 жовтня 2022 року у справі № 752/1253/22, від 08 лютого 2023 року у справі № 501/488/21.

У зв`язку з вищезазначеним, суддя вважає, що запропоновані заходи забезпечення позову є адекватними та співмірними із майбутніми позовними вимогами щодо визначення місця проживання дитини, зустрічі матері з дитиною будуть сприяти підтриманню налагоджених емоційних стосунків між ними і ця обставина відповідатиме найкращим інтересам дитини, що в свою чергу може усунути загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про визначення місця проживання дитини.

Крім того, суддя вважає, що обраний вид забезпечення позову є доцільним та співмірним із заявленими вимогами, він не вирішує спір по суті, а лише спрямований на забезпечення збереження відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з матір`ю.

При цьому забезпечення найкращих інтересів дитини не виключає можливого втручання у приватне та сімейне життя одного з батьків дитини і не завжди може відповідати інтересам одного з батьків (постанова Верховного Суду від 02 листопада 2022 року у справі № 686/8535/20).

Керуючись ст. 149-154, 259-261, 351-354, 430 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

Заяву представника ОСОБА_4 про забезпечення позову задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНКОПП: НОМЕР_1 , надавати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНКОПП: НОМЕР_2 , можливість безперешкодного спілкування, побачення, спільного проведення часу та почергового проживання, до вирішення спору щодо визначення місця проживання дитини із одним із батьків, з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , тиждень через тиждень (перебування дитини по 7 днів у кожного з батьків): з понеділка з 08:00 год. до 08:00 год. наступного понеділка без присутності батька ОСОБА_2 , з правом перебування дитини за місцем проживання матері.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Ухвала може бути пред`явлена до примусового виконання протягом трьох років з наступного дня після набрання нею законної сили.

На ухвалу може бути подано апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення (ухвали).

Позивач/стягувач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідачка/боржник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Копію цієї ухвали направити на адресу Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України для виконання, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання).

Повна ухвала складена та підписана 30 березня 2026 року.

Суддя С.П. Савчак