Рішення № 135245276, 30.03.2026, Кіцманський районний суд Чернівецької області

Справа № 718/261/26

Провадження 2/718/116/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" березня 2026 р. м.Кіцмань Чернівецька область

Кіцманський районний суд Чернівецької області під головуванням судді Скорейка В.В., за участю секретаря судового засідання Безушко М.Д., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м.Кіцмань цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В:

30.01.2026 представник ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» Пархомчук С.В. звернувся до суду з описаною вище позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 110304 від 05.02.2020 в розмірі 20 880 грн та судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

На обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 05.02.2020 між ТОВ «ЗАЙМЕР» та відповідачем укладений кредитний договір № 110304 про надання фінансового кредиту, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір, відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися. За умовами вказаного договору товариство надає клієнту фінансовий кредит у гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором на таких умовах: сума виданого кредиту: 4 000 грн; строк кредиту 18 днів, тобто до 22.02.2020; стандартна процентна ставка 2 % в день або 730 % річних. ТОВ «ЗАЙМЕР» свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі, надало відповідачу можливість розпоряджатись грошовими коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого ліміту. Відповідач отримані грошові кошти у встановлені договором строки не повернув. Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором станом на 24.11.2025 загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 20 880 грн, яка складається з: 4 000 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 16 880 грн - прострочена заборгованість за процентами.

Вказує, що 28 жовтня 2021 року між ТОВ «ФК «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладений договір факторингу № 01-28/10/2021, відповідно до умов якого ТОВ «ЗАЙМЕР» відступило ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників від 28 жовтня 2021 до Договору факторингу № 01-28/10/2021 ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 .. З огляду на те, що відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконав, у нього виникла заборгованість на загальну суму 20 880 грн, тому позивач просить стягнути з відповідача на свою користь зазначену суму заборгованості, а також вирішити долю судових витрат.

Ухвалою суду від 19.02.2026 провадження у справі відкрито, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні без виклику сторін. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву.

У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.

17.03.2026 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову ТОВ «ФККЕШ ТУГОУ», посилаючись на те, що сторона позивача не надала жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту підписання відповідачем кредитного договору № 110304 від 05.02.2020 за допомогою електронного підпису шляхом використання відповідачем одноразового ідентифікатора.

Позивач не надав первинних документів (касово-бухгалтерських документів) на підтвердження перерахування відповідачу кредитних коштів за кредитним договорами. Долучена до позовної заяви інформаційна довідка від ТОВ «Платежі Онлайн» про те, що на сайті Торговця через платіжний сервіс «Platon» була проведена успішна транзакція з перерахування 4 000 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 , Емітент платіжної картки PRIVATBANK, не є первинним документом в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Відповідач категорично заперечує щодо розміру заборгованості. Позивач неправомірно нарахував відсотки поза межами строку кредитування, оскільки не вказав, що входить в суму 16 800 грн - пеня чи 3 % річних. Заявлений стороною позивача розмір витрат на правничу допомогу є явно завищеним та не пропорційним до рівня складності даної категорії справ.

26.03.2026 представник позивач подав відповідь на відзив, в якій повністю підтримав свої позовні вимоги, а справу просив розглянути за його відсутності.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії».

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити відповідне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справ в порядку спрощеного провадження за відсутністю всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подані представником позивача документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить наступних висновків.

Суд встановив, що 05.02.2020 між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 110304 про надання фінансового кредиту, який підписаний електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора KL8360.

Положеннями п. 1.1. Індивідуальної частини договору встановлено, що товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 4000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п.1.2. Індивідуальної частини, кредит надається строком на 18 днів, тобто до 22.02.2020. Строк дії договору 18 днів, але в будь-якому разі цей договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов`язань за цим договором.

Згідно з п.1.3. Індивідуальної частини, за користування кредитом клієнт сплачує товариству 730% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2% (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована.

Відповідно до п.1.4. Індивідуальної частини, кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.

Згідно з п.1.5. Індивідуальної частини, датою укладення цього договору вважається дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта.

Відповідно до п.1.6. Індивідуальної частини, невід`ємною частиною цього договору є публічна пропозиція (оферта) товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті товариства https://www.cly.com.ua/ розміщена на сайті товариства https://www.cly.com.ua/.

Згідно з п. 1.7. Індивідуальної частини, клієнт підтверджує, що усвідомлює, що на правовідносини за цим договором не розповсюджується дія Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п. 2.1. Індивідуальної частини, сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Положеннями п. 2.2. Індивідуальної частини передбачено, що сума кредиту, проценти за користування кредитом, нараховані штаф та/або пеня (у разі наявності) складають заборгованість за Договором. Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок Товариства у строк, встановлений Договором.

Згідно з п.2.3. Індивідуальної частини, обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту Клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний Клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариство) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом

Графік розрахунків, який є додатком № 1 до договору про надання фінансового кредиту № 110304, підписаний позичальником електронним підписом.

Зі змісту довідки директора ТОВ «Займер» Кривець В.В. вбачається, що ОСОБА_1, з якою укладений договір № 110304 05.02.2020, ідентифікована ТОВ «Займер» акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) здійснювалось в інформаційно-телекомунікаційній системі.

Зі змісту листа ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» за № 529/12 від 17.12.2025 слідує, що 05.02.2020 були перераховані кредитні кошти в сумі 4 000 грн за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 , що є доказом видачі кредитних коштів.

28 жовтня 2021 року між ТОВ «Займер» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» укладений договір факторингу № 01-28/10/2021, відповідно до умов якого ТОВ «Займер» відступило ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників.

Відповідно до Витягу з реєстру боржників від 28 жовтня 2021 року до договору факторингу № 01-28/10/2021, ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 110304 від 05.02.2020 у розмірі 20 880 грн.

Зі змісту виписки з особового рахунку за кредитним договором № 110304 від 05.02.2020 вбачається, що станом на 24.11.2025 загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 20 880 грн, з яких 4 000 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 16 880 грн - прострочена заборгованість за відсотками.

25.11.2025 року ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» направило на адресу ОСОБА_1 повідомлення про відступлення ТОВ «Займер» права вимоги за кредитним договором № 110304 від 05.02.2020 у розмірі 20 880 грн.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов до такого висновку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до положень ст. 525, 526, 527, 530 ЦК України встановлено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України).

Приписами ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно з ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

За правилами ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

У іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Доводи сторони відповідача про відсутність доказів на підтвердження укладення відповідачем кредитного договору № 110304 від 05.02.2020 року є неприйнятними з огляду на таке.

Суд встановив, що 05.02.2020 між первісним кредитором ТОВ ЗАЙМЕР, правонаступником якого є «ФК КЕШ ТУ ГОУ», та відповідачем укладений кредитний договір № 110304 про надання фінансового кредиту, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні статей 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладання договору.

Позичальник в особі відповідача ОСОБА_1 , з якою укладений кредитний договір № 110304 від 05.02.2020, ідентифікований ТОВ ЗАЙМЕР Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): здійснювалося в інформаційно-телекомунікаційній системі https://www. cly.com.ua/ (одноразовий ідентифікатор KL8360/дата відправки ідентифікатору позичальнику 05.02.2020, номер телефону/електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатором НОМЕР_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідач ОСОБА_1 зазначила свої персональні дані, зокрема, прізвище, ім`я, по батькові, дату народження, паспортні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків, місце реєстрації та місце фактичного проживання, номер мобільного телефону, електронну адресу, номер банківського розрахунку. Кредитором за вказаними даними здійснена перевірка, верифікація за телефоном та прийнято рішення від 05.02.2020 на отримання кредиту з відповідними умовами кредитування.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Таким чином, кредитний договір від 05.02.2020 № 110304, був підписаний позичальником з використанням електронного підпису, що підтверджується даними про його введення у електронній системі особи-кредитора, та відображається безпосередньо в тексті договору символів надісланого Позичальнику цифрового підтвердження.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано відповідними доказами, що дії позикодавця по укладенню зазначеного кредитного договору виконувались не відповідачем, а без його згоди іншими особами.

Отже, кредитний договір № 110304 від 05.02.2020, укладений у спосіб, визначений чинним законодавством України, з повним дотриманням вимог щодо їх укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Не заслуговують на увагу й твердження відповідача про недоведеність позивачем перерахування кредитних коштів відповідачу, оскільки відповідно пункту 1.4 Договору кредитні кошти надають позичальнику шляхом безготівкового переказу на платіжну картку, що зазначив позичальник.

На виконання умов кредитного договору відповідачу ТОВ «Платежі онлайн» було перераховано кредитні кошти на платіжну картку ПУМБ № НОМЕР_2 в сумі 4 000 грн, що підтверджується інформаційною довідкою цього товариства.

При цьому, суд зауважує на тому, що відповідно до умов договору № 110304 від 05.02.2020, укладеного між сторонами, перерахування кредитних коштів відповідачу здійснюється виключно шляхом безготівкового переказу на платіжну картку, що зазначив позичальник.

Тобто, позичальник, діючи за своїм внутрішнім переконанням, та керуючись власними мотивами, надає кредитодавцю реквізити платіжного інструменту, на який позикодавець повинен перерахувати кошти.

Дата проведення зарахування відповідає даті укладення договору № 110304 від 05.02.2020.

Перерахування коштів на платіжну карту відповідачки за укладеним договором було безпосередньо здійснено операторами онлайн-послуг платіжної інфраструктури, які здійснюють операції у безготівковій формі, тому видаткові касові ордери на суму переказу не складаються. Також, умовами угоди з банком-ескваєром, від якого фактично надходять на картки клієнтів кошти до переказу, передбачено надходження від Компанії загальних сум поповнення карток за визначений період, а не сум окремих транзакцій, в зв`язку з цим виділення транзакції як окремого платежу із зазначенням призначення у банківській виписці не є можливим.

Щодо незгоди відповідача з розміром нарахованих процентів та розрахунком заборгованості, то слід зазначити таке.

Сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Позивач, обґрунтовуючи розмір заборгованості відповідача за договором № 110304 від 05.02.2020, надав до суду лише виписку з особового рахунка за кредитним договором № 110304, з якої вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 20 880 грн, з яких: 4 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 16 880 грн заборгованість за відсотками.

Відповідно до п.1.2. Індивідуальної частини, кредит надається строком на 18 днів, тобто до 22.02.2020. Строк дії договору 18 днів, але в будь-якому разі цей договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов`язань за цим договором.

Отже, сторони укладаючи кредитний договір № 110304 від 05.02.2020, погодили строк кредитування 18 днів, доказів того, що строк кредитування за вказаним кредитним договором був продовжений, матеріали справи не містять.

Вирішуючи питання про правомірність нарахування Банком процентів за кредитним договором поза межами строку кредитування суд бере до уваги висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 про те, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором. При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Враховуючи правову позицію Верховного Суду, суд вважає, що право позивача нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилося після спливу визначеного договором строку кредитування, тобто після спливу 18 днів з дня укладення кредитного договору, а тому позивач не мав права нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, а мав право на захист свого порушеного права відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, але таких вимог не заявляв, тому суд вирішує справу в межах заявлених позовних вимог.

У даному випадку нарахування передбачених договором процентів можливе лише до 22.02.2020, але, як вбачається з матеріалів справи, позивач продовжував нараховувати відсотки після спливу строку кредиту.

За вказаних обставин, суд погоджується з доводами сторони відповідача про порушення Банком вимог законодавства в частині нарахування відсотків за користування кредитом поза межами дії кредитного договору.

Як вбачається з графіка розрахунків та орієнтовної сукупної вартості кредиту, зокрема сторони погодили суму нарахованих процентів за 18 днів користування кредитом у розмірі 1 440 грн, загальна вартість кредиту становить 5 440 грн.

Враховуючи викладене вище, суд вважає за обґрунтоване стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором № 110304 від 05.02.2020 у загальному розмірі 5 440 грн.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитодавця у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено законом чи договором.

За змістом статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

З аналізу долучених до матеріалів справи доказів підтверджений факт відступлення права грошової вимоги ТОВ «Займер» до ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 110304 від 05.02.2020.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Не виконуючи належним чином зобов`язання за вказаним договором, відповідач порушив умови кредитного договору та норми законодавства.

Відповідач не надав даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку, не надав беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав його звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Виходячи з того, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження тих обставин, що він належним чином виконував умови вказаного вище кредитного договору, а також з огляду на встановлені фактичні обставини справи, які свідчать про наявність порушення відповідачем прав позивача за вказаним вище кредитним договором, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 110304 від 05.02.2020 у розмірі 5 440 грн.

Виходячи з того, що вимоги позивача задоволено судом частково, з урахуванням приписів частини першої статті 141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати з оплати судового збору підлягають відшкодуванню пропорційно розміру задоволених вимог, а саме: 692 грн (5 440 грн *100 % / 20 880 грн = 26 %; 2 662,4*0.26 = 692 грн).

При визначенні розміру витрат за надану позивачу професійну правничу допомогу адвокатом суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги підлягає доказуванню в суді.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: надано договір на правничу допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

На виконання вказаних вимог представник позивача надав суду: довіреність від 29 грудня 2025 року, свідоцтво про право на зайняття адвокатської діяльністю серії КС № 8096/10, договір про надання правової допомоги від 29 грудня 2023 року, укладений між позивачем та адвокатом Пархомчуком С.В.; додаткову угоду № 2 до договору про надання правової допомоги від 29 грудня 2023 року, акт про отримання правової допомоги від 19.02.2026, платіжну інструкцію № 3 10783 від 19.02.2026.

Враховуючи вищевикладене та складність справи, з урахуванням виконаної адвокатом роботи (позов поданий дистанційно через систему Електронний суд, представник позивача участі у судовому засіданні не приймав), беручи до уваги заперечення сторони відповідача щодо заявленого позивачем розміру витрати на професійну правничу допомогу, застосовуючи принципи співмірності та розумності розміру судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає за можливе стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених вимог на суму 2 730 грн (10 500 грн * 0,26 % = 2 730 грн.)

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12,13, 81,141,263-265,268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за кредитним договором 110304 від 05.02.2020 у розмірі 5 440 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» судовий збір у розмірі 692 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» витрати на правову допомогу у розмірі 2 730 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Судове рішення не проголошувалося відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду через Кіцманський районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ», код ЄДРПОУ 42228158, місцезнаходження: м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, оф. 7.

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .

Суддя Василь СКОРЕЙКО