Ухвала суду № 135242930, 30.03.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/11043/25

Провадження № 1-кп/344/546/26

У Х В А Л А

30 березня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю: секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Івано-Франківську кримінальне провадження з обвинувальним актом про обвинувачення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.3 ст.307 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 лютого 2026 року продовжено застосування запобіжного заходу щодо обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у виді тримання під вартою на строк до 10 квітня 2026 року включно.

27 березня 2026 року через канцелярію суду надійшли письмові клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з посиланням на ризики, передбачені пп.1, 3, 4, 5 ст.177 КПК України.

30 березня 2026 року через канцелярію суду надійшло клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 , згідно якого звертав увагу суду на те, що бупренорфін є медичним препаратом для лікування наркозалежних, не погодився з ризиками, передбаченими ч.1, 2, 3 ст.177 КПК України, що зазначені у клопотанні прокурора, заперечив щодо продовження запобіжного заходу у вигляду тримання під вартою, оскільки це виняткова міра запобіжного заходу, просив змінити запобіжний захід на будь-який інший, не пов`язаний з триманням під вартою та ізоляцією від суспільства.

Відповідно до вимог ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

У судовому засіданні прокурор підтримав подані клопотання про продовження строку дії запобіжних заходів у виді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , мотивував їх наявністю ризиків, передбачених ст.177 КПК України, зокрема, переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та інших осіб, яким відомі обставини вчинення злочинів, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення. Просив відмовити в задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 .

Обвинувачений ОСОБА_7 заперечив проти задоволення клопотання прокурора, просив змінити запобіжний захід на домашній арешт.

Захисник ОСОБА_5 підтримав позицію обвинуваченого ОСОБА_7 , зауважив, що ризики, на які посилався прокурор, є недоведеними, просив врахувати, що останній має міцні соціальні зв`язки, постійне місце проживання, до затримання працював, а тому просив змінити запобіжний захід щодо ОСОБА_7 на цілодобовий домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_6 заперечив проти задоволення клопотання прокурора, просив врахувати, що бупренорфін є офіційним медичним препаратом, якого потребують наркозалежні хворі, що утримуються в УВП, а тому виявлення таких «злочинів» є нічим іншим як способом підвищення рейтингу розкриття кримінальних справ. Під час досудового розслідування не був у розшуку, має міцні соціальні зв`язки, не має наміру переховуватися від суду, а тому просив задовольнити його клопотання та змінити запобіжний захід на більш м`який, не пов`язаний з позбавленням волі, у тому числі домашній арешт.

Захисник ОСОБА_4 підтримав позицію обвинуваченого ОСОБА_6 , заперечив проти задоволення поданого прокурором клопотання, зазначивши, що наведені ризики є необґрунтованими, ОСОБА_6 має незадовільний стан здоров`я, постійне місця проживання, а тому для запобігання зазначеним ризикам просив змінити запобіжний захід щодо ОСОБА_6 на більш м`який домашній арешт з носінням електронного засобу контролю.

Згідно ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому він підозрюється.

Так, вирішуючи питання про доцільність продовження раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених, суд також враховує дані, що характеризують осіб ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , їх вік, стан здоров`я та майновий стан, наявність постійного місця проживання, міцність соціальних зв`язків, репутацію обвинувачених ОСОБА_6 , який раніше неодноразово судимий, востаннє вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12.06.2023 за ч.4 ст.185, ч.1 ст.357 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбуття покарання з встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки, на даний час Івано-Франківським міським судом розглядається інше кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_6 за ч.2 ст.307 КК України (справа №344/833/25), ОСОБА_7 , який раніше судимий вироком Івано-Франківського міського суду від 01.08.2022 за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді штрафу, що замінено ухвалою Івано-Франківського міського суду від 16.09.2024 на покарання у виді громадських робіт на строк 240 годин, яке не відбуто, суд враховує, що кримінальні правопорушення, інкриміновані обвинуваченим, є тяжкими (ч.2 ст.307 КК України) та особливо тяжкими злочинами (ч.3 ст.307 КК України).

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Оцінюючи існуючі обставини, суд виходить із принципу презумпції невинуватості, не вирішуючи наперед процесуальну перспективу пред`явленного обвинувачення, а лише аналізує обґрунтованість та тяжкість пред`явленного обвинувачення, а також суспільної небезпеки злочинних дій, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Суд враховує санкції ч.2 ст.307 та ч.3 ст.307 КК України, що інкриміновані обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , однак суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, згідно якої, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити. Отже ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови достатньої їх ймовірності.

Щодо ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України незаконного впливу на свідків, які ще не допитувалися під час судового розгляду, суд зважає на процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме безпосередність дослідження доказів та можливість повторного допиту свідка в тому самому або наступному судовому засіданні за його клопотанням, за клопотанням сторони кримінального провадження або за ініціативою суду, що передбачено ч.14 ст. 352 КПК України.

Оцінюючи існування ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК України перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, суд зважає на твердження сторони обвинувачення про те, що обвинувачені, перебуваючи на волі, можуть не з`являтися на виклики суду, тим самим затягуючи строки судового розгляду.

Суд зауважує, що вказане кримінальне провадження надійшло до суду у період розгляду іншого кримінального провадження щодо ОСОБА_6 ч.2 ст.307 КК України (справа №344/833/25), при цьому ОСОБА_6 є раніше неодноразово судимою особою, що відбував покарання у місцях позбавлення волі, у даному кримінальному провадженні обвинуваченому ОСОБА_6 інкримінується вчинення кримінального правопорушення у період іспитового строку за вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12.06.2023. Також згідно обвинувального акта обвинуваченому ОСОБА_7 інкримінується вчинення кримінальних правопорушень під час відбуття покарання за попереднім вироком суду. Вказане свідчить про існування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальні правопорушення, у яких обвинувачуються ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Щодо доводів захисника ОСОБА_4 та обвинуваченого ОСОБА_6 про незадовільний стан здоров`я останнього, то суд звертає увагу, що згідно ст.11 Закону України «Про попереднє ув`язнення» передбачено, що медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідеміологічна робота у місцях попереднього ув`язнення організовуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров`я.

Оцінюючи можливість застосування інших більш м`яких запобіжних заходів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи, в тому числі, домашній арешт, особиста порука та особисте зобов`язання не зможуть запобігти визначеним ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначення застави у розмірі, що становить 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у національній грошові одиниці, тобто в сумі 242240 грн, яку може бути внесено як обвинуваченими, так і іншою особою в будь-який момент під час розгляду кримінального провадження. Станом на 30 березня 2026 року заставу не внесено.

За таких обставин суд вважає, що під час розгляду клопотання прокурором доведено неможливість запобігання відповідним ризикам у разі застосування до обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. При застосуванні іншого більш м`якого запобіжного заходу відносно них існує значна ймовірність того, що обвинувачені порушуватимуть покладені на них процесуальні обов`язки, а тому запобіжний захід обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у виді тримання під вартою слід продовжити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176-178, 183, 331, 369-372, ч.2 ст.392 КПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 задовольнити. Застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_7 у виді тримання під вартою продовжити до 28 травня 2026 року включно.

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу на більш м`який відмовити.

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 задовольнити. Застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_6 у виді тримання під вартою продовжити до 28 травня 2026 року включно.

Копію ухвали для виконання направити начальнику ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)» та вручити обвинуваченим і прокурору негайно після її оголошення, інші сторони мають право отримати її копію в суді.

Ухвалу може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_8