Ухвала суду № 135242900, 30.03.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/5846/21

Провадження № 1-кп/344/608/26

У Х В А Л А

30 березня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю: секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження з обвинувальним актом про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК, -

В С Т А Н О В И В:

Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області розглядається кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_5 за ч.1 ст.121 КК України.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04 лютого 2026 року продовжено щодо обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 04 квітня 2026 року включно.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

У судовому засіданні прокурором подано клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , яке попередньо вручено обвинуваченому та захисникам. Підтримуючи подане клопотання, мотивував його наявністю ризиків, передбачених ст.177 КПК України: переховування від суду, оскільки ОСОБА_5 інкримінується вчинення тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років, незаконного впливу на свідків, що ще не допитувалися під час судового розгляду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, не прибуваючи за викликами до суду.

Захисник ОСОБА_4 заперечила щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , у зв`язку з недоведенням ризиків, на які посилався прокурор. Просила врахувати незадовільне здоров`я обвинуваченого, його похилий вік, міцні соціальні зв`язки, наявність на утриманні батьків похилого віку, що мають незадовільне здоров`я та потребують постійного догляду, а тому змінити запобіжний захід щодо ОСОБА_5 на інший, більш м`який домашній арешт.

Обвинувачений підтримав думку захисника, просив врахувати незадовільний стан здоров`я та змінити застосований до нього запобіжний захід на домашній арешт, ствердив, що перешкоджати кримінальному провадженню не буде, оскільки зацікавлений у встановленні істини у справі.

Відповідно до ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Вислухавши сторін, вивчивши матеріали кримінального провадження з цього приводу, в тому числі дані, що характеризують особу ОСОБА_5 , його вік, стан здоров`я та майновий стан, наявність постійного місця проживання, міцність соціальних зв`язків (одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, батьки обвинуваченого, що є особами похилого віку та хворіють, проживають за межами Івано-Франківської області у м.Ічня), репутацію обвинуваченого, що раніше судимий вироком Тлумацького районного суду від 04.03.2019 за ч.1 ст.310, ч.2 ст.309, ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбуття покарання з встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки, у даному кримінальному провадженні обвинуваченому ОСОБА_5 інкримінується вчинення кримінального правопорушення у період іспитового строку за попереднім вироком суду, суд вважає, що на даний час існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, щодо переховування від суду, незаконного впливу на свідків, які ще не допитувалися під час судового розгляду, а також перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Крім того, суд враховує, що ризик у свою чергу не є визначеною подією, а по суті представляє ймовірність отримання несприятливих для судового провадження подій, визначених у ч.1 ст.177 КПК України.

Суд звертає увагу, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

В той же час, суд виходить із принципу презумпції невинуватості, не вирішуючи наперед процесуальну перспективу пред`явленного обвинувачення, а лише аналізує обґрунтованість та тяжкість пред`явленого обвинувачення, а також суспільної небезпеки злочинних дій, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 .

Оцінюючи існування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України переховування від суду, суд вважає, що внаслідок суспільної небезпечності дій, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 , є об`єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від суду, що призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також належного дотримання обвинуваченим його процесуальних прав та обов`язків. Суд також враховує, що під час попереднього судового розгляду ухвалами суду від 12.02.2025, 17.02.2025, 19.02.2025 до обвинуваченого застосовувалися приводи у зв`язку з неявкою останнього у судові засідання під час дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту з покладенням відповідних обов`язків.

Щодо ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України незаконного впливу на учасників кримінального провадження - свідків, які ще не допитувалися під час судового розгляду, суд зважає на процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме безпосередність дослідження доказів та можливість повторного допиту свідка в тому самому або наступному судовому засіданні за його клопотанням, за клопотанням сторони кримінального провадження або за ініціативою суду, що передбачено ч.14 ст. 352 КПК України.

Оцінюючи існування ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК України перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, суд зважає на твердження сторони обвинувачення про те, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може не з`являтися на виклики прокурора та суду, тим самим затягуючи строки судового розгляду.

Як вбачається з досудової доповіді про обвинуваченого ОСОБА_5 (т.6 а.с.70-71), ризик вчинення ОСОБА_5 повторного кримінального правопорушення оцінюється як високий, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюється як високий.

Щодо твердження сторони захисту про незадовільний стан здоров`я обвинуваченого, суд звертає увагу, що згідно ст.11 Закону України «Про попереднє ув`язнення», медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідеміологічна робота у місцях попереднього ув`язнення організовуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров`я.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Летельє проти Франції», наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Тримання під вартою обвинуваченого в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу щодо обвинуваченого, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини.

Що стосується тривалості перебування обвинуваченого під вартою, то відповідно до ст.28 КПК України суд звертає увагу на процесуальну поведінку сторони захисту, саме за клопотанням якої призначені судові засідання у кримінальному провадженні неодноразово відкладалися.

Обставини, що слугували підставою обрання щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не змінилися, інших обставин, котрі давали б підстави до зміни чи скасування запобіжного заходу, судом не встановлено, також не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого зможе забезпечити більш м`який запобіжний захід.

На переконання суду, застосування більш м`якого запобіжного заходу є недостатнім для забезпечення виконання ОСОБА_5 покладених на нього обов`язків. Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_5 є співмірним і доцільним задля забезпечення дієвості даного кримінального провадження, а тому запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 у виді тримання під вартою слід продовжити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176-178, 183, 331, 369-372, ч.2 ст.392 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 задовольнити. Застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою продовжити до 28 травня 2026 року включно.

Копію ухвали для виконання направити начальнику ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)» та вручити обвинуваченому і прокурору негайно після її оголошення, інші сторони мають право отримати її копію в суді.

Ухвалу може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_6