Рішення № 135242647, 25.03.2026, Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН 193/35/26

Провадження 2-о/193/7/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25 березня 2026 року сел.Софіївка

Софіївський районний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого судді Кащука Д.А.,

за участю секретаря судового засідання Губи О.А.,

заявника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел.Софіївка Криворізького району Дніпропетровської області в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про встановлення факту перебування на утриманні, суд -

В С Т А Н О В И В:

Заявник ОСОБА_1 08 січня 2026 року звернулась до суду з даною заявою, в якій просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме встановити, що її неповнолітня донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебувала на утриманні її чоловіка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування поданої заяви посилається на ті обставини, що 30 січня 2025 року між позивачем та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серія НОМЕР_1 від 30.01.2025 року. Від шлюбу мають доньку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Крім того позивач має доньку ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості щодо батька якої внесені до актового запису на підставі ст. 135 СК України. Аліменти на доньку позивач не отримує, перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною до досягнення трьох років.

Зазначає, що весь час до мобілізації її чоловіка вони проживали разом, як одна родина. Старша донька повністю перебувала на утриманні ОСОБА_3 .. Проживаючи разом з дружиною та дітьми, ОСОБА_3 створив дітям усі належні умови для спільного проживання, опікувався інтересами та потребами дітей, особисто займався їх вихованням, слідкував за їх розвитком та здоров`ям, утримував дітей за рахунок власних коштів, які вважав їх спільною власністю, оплачував комунальні послуги, придбавав необхідні речі та продукти харчування, побутову техніку, оплачував в їх оселі ремонт, відносився до ОСОБА_2 як до рідної.

Відповідно до Сповіщення № 4471 від 13.12.2025 року чоловік позивача солдат ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 загинув.

На теперішній час у позивача наявна необхідність у встановленні факту перебування ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 на утриманні ОСОБА_3 для отримання пенсії по втраті годувальника, оскільки вона не перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області як отримувач пенсії та не отримує аліментів на дитину. Тобто, встановлення факту перебування дитини на утриманні ОСОБА_3 необхідне з першочерговою метою захисту прав та інтересів дитини ОСОБА_2 ..

Вказані обставини стали підставою для звернення заявника до суду з цією заявою про встановлення юридичного факту.

Заявник у судове засідання з`явилася, вимоги викладені у заяві про встановлення юридичного факту підтримала у повному обсязі, в судовому засіданні надала для огляду свій мобільний телефон із спільними фотознімками та відеозаписами її, дитини ОСОБА_5 та ОСОБА_3 ..

Представник заінтересованої особи - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, будь-яких заяв чи клопотань на розгляд суду не надавала.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила, що являється матір`ю заявника. ОСОБА_3 був її зятем, в них були чудові відносини, він називав її мамою. До офіційного одруження з 2022 року її донька та ОСОБА_3 проживали разом однієї сім`єю, спочатку знімали квартиру, потім проживали в квартирі родичів ОСОБА_3 .. ОСОБА_3 дуже любив свою падчерку, відносився до неї як до рідної, піклувався про неї, допомагав матеріально. Її зять та ОСОБА_5 народилися в один день, і це його дуже тішило, він вважав це долею.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснив, що являється вітчимом заявника. Із зятем в нього були позитивні стосунки. Зазначив, що до одруження ОСОБА_8 проживала разом з ОСОБА_3 близько чотирьох років. Спочатку жили разом з її донькою ОСОБА_5 , потім народилася їхня спільна дитина ОСОБА_9 . Коли ОСОБА_3 вже був на війні, вони офіційно одружилися. Між подружжям була любов, ОСОБА_3 дуже люби свою падчерку ОСОБА_5 , відносився до неї як до рідної, піклувався про неї, допомагав матеріально, купляв додому побутову техніку. Навіть пересилав йому кошти на банківську картку для матеріальної допомоги ОСОБА_8 та її дітям, оскільки картка ОСОБА_8 була на той момент заблокована.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила, що являється подругою заявниці ОСОБА_11 . Зазначила, що ОСОБА_8 та ОСОБА_3 проживали разом з літа 2022 року. Проживали в квартирі його батьків. ОСОБА_5 називала його папою. ОСОБА_3 постійно дарував ОСОБА_5 подарунки, купив їй гральну консоль, купив телевізор, пральну машину, оплатив переобладнання балкону металопластиковими вікнами.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлені вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_1 від 30.01.2025 року заявник ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 , яка після реєстрації їх шлюбу залишила своє попереднє прізвище - « ОСОБА_12 », актовий запис №08 (а.с. 9).

Від шлюбу у подружжя народилася донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_2 від 19.02.2025 року, актовий запис №185 (а.с. 11). Крім того ОСОБА_1 має доньку ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості щодо батька якої внесені до актового запису на підставі ст. 135 СК України за заявою матері, що підтверджується свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_3 від 19.09.2017 року, актовий запис №983 (а.с. 10).

Згідно витягу з реєстру територіальної громади, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.18).

Відповідно акту про фактичне місце проживання від 26.12.2025 року за адресою буд. АДРЕСА_2 проживають без реєстрації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.7).

Згідно довідки Криворізької гімназії №118 від 26.12.2025 року за №02-26/150, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно навчається у 2-Б класі, вітчим ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , брав участь у вихованні й розвитку дитини, спілкувався з класним керівником, цікавився процесом навчання, контролював результати успішності учениці ОСОБА_2 (а.с.6).

Відповідно до Сповіщення № 4471 від 13.12.2025 року, лікарського свідоцтва про смерть від 13.12.2025 чоловік ОСОБА_1 - солдат ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 загинув в зоні бойових дій (а.с.14,16-17).

Як убачається з довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не перебуває на обліку як отримувач пенсії.

В судовому засіданні оглянуто надані заявником докази, що підтверджують факт надання матеріальної допомоги ОСОБА_3 як дружині ОСОБА_1 , так і його падчерці ОСОБА_13 , а саме чеки про перерахунок коштів на картковий рахунок ОСОБА_1 та її відчима, видаткові накладні про придбання сантехніки, пральної машини, геймпада, телевізора, договір на встановлення металопластикових вікон.

З оглянутих в судовому засіданні фотознімків та відеозаписів (спільні сімейні фото, відеозаписи привітань дружини ОСОБА_8 та падчерки ОСОБА_5 зі святами під час перебування ОСОБА_3 в зоні бойових дій, переписка у месенджерах) судом встановлено тісний соціальний та сімейний зв`язок ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та його падчерки ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно зі ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Відповідно до положень ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

За змістом постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суди розглядають справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений або знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.

Касаційний цивільний суд Верховного Суду у справі №363/214/17-ц від 22 серпня 2018 року, прийшов до висновку, що перелік юридичних фактів, які підлягають встановленню в судовому порядку не є вичерпним і у судовому порядку можуть бути встановленні факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У статті 263 ЦПК України, визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях ( ч.6 ст.81 ЦПК України).

Питання утримання малолітніх, неповнолітніх дітей, врегульовані положеннями Сімейного кодексу України.

Відповідно до ч.2,4 ст.3 СК України особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки - складають сім`ю. Сім`я утворюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Виходячи з аналізу вказаної норми СК України, сім`єю є соціальна група, яка складається з людей, які зазвичай перебувають у шлюбі, їхніх дітей (власних або прийомних) та інших осіб, поєднаних родинними зв`язками з подружжям, кровних родичів, і здійснює свою життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально-психологічного укладу, взаємної відповідальності, виховання дітей.

Відповідно до ст.260 СК України якщо мачуха, вітчим проживають однією сім`єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні.

Частиною 1 ст.268 СК України передбачено, що мачуха, вітчим зобов`язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу.

У постанові Верховного Суду від 14 грудня 2023 року у справі № 160/11228/23 вказано, що особа, перебуваючи у шлюбі з громадянкою, має право на участь у вихованні її дітей (за умови проживання однією сім`єю). При цьому обов`язок щодо їх утримання у позивача (як вітчима) виникає за умови, якщо в останніх немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання.

Виходячи з аналізу вищевказаних норм Сімейного кодексу та правової позиції Верховного Суду, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 , перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_1 , має право на участь у вихованні її дитини від попереднього шлюбу, при цьому обов`язок щодо її утримання у нього (як вітчима) виникає за умови, якщо в останніх немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання.

Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.

Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім`ї загиблого (померлого), коло яких визначено законом (частина 4 цієї ж статті), які перебували на їх утриманні (були на повному утриманні померлого або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом існування).

Згідно частини 4 статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» до числа непрацездатних членів сім`ї відносяться діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років; б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю; в) батьки та дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб, мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (незалежно від тривалості страхового стажу), або якщо вони мають право на пенсію незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону, або якщо вони є особами з інвалідністю; г) дід і бабуся - при відсутності осіб, які за законом зобов`язані їх утримувати; д) дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює. Зазначений перелік непрацездатних членів сім`ї загиблого (померлого) є вичерпним та розширенню не підлягає.

Утримання може бути повним або частковим. Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Часткове утримання означає, що особа мала інші джерела доходів, однак допомога годувальника була постійним і основним джерелом засобів до існування.

Відповідно до частини 1 статті 36 Закону №1058-ІV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Пунктом 2 частина 2 статті 36 Закону №1058-ІV визначено, що непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.

Відповідно до частини 5статі 36 Закону №1058-ІVпасинок і падчерка мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника нарівні з рідними дітьми, якщо вони не одержували аліментів від батьків.

Положення цього Закону, що стосуються сім`ї померлого, відповідно поширюються і на сім`ю особи, визнаної безвісно відсутньою або оголошеною померлою у встановленому законом порядку (частин 7 статі 36 Закону №1058-ІV).

Водночас умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, визначає Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ від 09.04.1992 (надалі - Закон №2262-ХІІ).

Статтею 1 Закону №2262-ХІІ передбачено, що члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.

Відповідно до статті 29 3акону №2262-ХІІ пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа і військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом- якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім`ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.

Відповідно до статті 30 Закону №2262-ХІІ право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісті військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на утриманні (стаття 31).

Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.

Відповідно до частини 2 статті 34 Закону №2262-ХІІ мають право на пенсію в разі втрати годувальника пасинок і падчерка, якщо вони не одержували аліментів від батьків, мають право на пенсію нарівні з рідними дітьми.

Наведене свідчить, що і Закон №1058-ІV, і Закон №2262-ХІІ передбачають такий вид пенсії як пенсія у зв`язку з втратою годувальника, обома цими законами визначено право на отримання пенсії такого виду, зокрема пасинка і падчерки на рівні з рідними дітьми. При цьому право пасинка (падчерки) на отримання пенсії в разі втрати годувальника (вітчима) обумовлюється відсутністю факту одержання аліментів від батька, незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

В судовому засіданні встановлено та підтверджено належними доказами факт перебування на утриманні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якій було створено належні умови для їх спільного проживання, вітчим опікувався інтересами та потребами своєї падчерки ОСОБА_5 , особисто займався її вихованням, слідкував за її розвитком та здоров`ям, утримував ОСОБА_5 за рахунок власних коштів, перераховував кошти матері своєї падчерки, оплачував комунальні послуги, придбавав необхідні речі та продукти харчування, побутову техніку, металопластикові вікна, відносився до ОСОБА_2 як до рідної дитини.

Відтак подана заява про встановлення факту, що має юридичне значення - перебування на утриманні неповнолітньої дитини обгрунтована, підтверджена поданими доказами та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.141,294 ЦПК України судові витрати суд відносить на рахунок заявника.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 3-8, 10, 18, 76-89, 95, 258, 259, 263-265, 293, 294, 315-319 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про встановлення факту перебування на утриманні - задовольнити.

Встановити факт перебування на утриманні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судові витрати зі сплати судового збору у справі не відшкодовуються.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників процесу:

Заявник - ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, 49123, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427.

Повний текст рішення суду складено 30.03.2026.

Суддя Д.А.Кащук