Рішення № 135241686, 30.03.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/8853/25

Провадження № 2/202/1005/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2026 року Індустріальний районний суд м. Дніпра у складі:

головуючого судді Бєсєди Г.В.

за участю секретаря Міщенко М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Індустріального районного суду м. Дніпра цивільну справу за позовом комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Представник комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпра із позовом до комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до державної програми забезпечення населення України послугами водопостачання та водовідведення, КП «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради надає послуги водопостачання та водовідведення споживачам, які повинні оплачувати дані послуги щомісяця. Так, між КП «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради та ОСОБА_1 встановились фактичні відносини з приводу надання послуг, згідно Рішення Дніпровської міської ради №526 від 20 квітня 1995 року про розподіл платні за надання населенню комунальних послуг. Відповідно до розрахунку позивача сума заборгованості за надані послуги водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , де відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 складає 6 020 грн. 87 коп., з них 4230 грн. 55 коп. - сума основного боргу, 201 грн. 36 коп. - сума 3% річних та інфляційне збільшення - 1588 грн. 96 коп.

Представник ОСОБА_1 адвокат Гусак О.Л. надала відзив на позовну заяву в якому зазначала, що позивачем пропущений строк позовної давності для звернення з вимогами про стягнення заборгованості за період з 01.07.2008 по 31.03.2017. До вимог позивача про стягнення з відповідача основного боргу за період з 01.07.2008 року по 31.03.2017 року у розмірі 4230 грн. 55 коп. повинен бути застосований строк позовної давності. Розрахунок суми основного боргу за період з 01.04.2017 по 31.01.2025 проведений позивачем неправильно, без врахування всіх платежів відповідача за послуги водопостачання/водовідведення та їх призначення. В спростування наданого позивачем розрахунку представником відповідача надано контррозрахунок, згідно якого заборгованість у відповідача по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення за період з 01.07.2008 по 31.01.2025 відсутня. Позивач, заявивши вимогу по стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційного збільшення боргу, передбачених статтею 625 ЦК України, не надав суду обґрунтованого деталізованого розрахунку сум заявлених до стягнення. Просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представником комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської радинадано заяву про розгляд справи без їх участі, позов підтримав та просив задовольнити. Також надано додаткові пояснення в яких зазначено, що під час розгляду справи відповідач здійснив часткову оплату боргу та надав разом із відзивом на позовну заяву копії квитанцій. Позивач, у свою чергу, здійснив зарахування здійснених оплат відповідно до вказаного призначення платежу, тобто, зарахував кошти на погашення боргу відповідно до вказаних у квитанцій періодів. Таким чином, з урахуванням всіх оплат, борг за період з 01.07.2008 по 31.01.2025 станом на 29.12.2025 становить 4230 грн. 55 коп., у зв`язку з чим,п направив до суду заяву про зменшення позовних вимог.

Також позивач звертає увагу, що чинним законодавством не передбачено звільнення відповідачки від стягнення інфляції та 3% річних, у зв`язку із частковою оплатою суми основного боргу на стадії розгляду справи в суді, а тому позовні вимоги в частині стягнення інфляції в розмірі 1588,96 грн. та 3% річних в розмірі 201,36 грн. підлягають задоволенню.

ОСОБА_1 та її представник в судове засідання не з`явилися, повідомлялися про час і місце розгляду справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрована в квартирі АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 04.02.2025.

Між КП «Дніпроводоканал» та ОСОБА_1 встановилися фактичні відносини з приводу надання послуг водопостачання та водовідведення,згідно з Рішенням Дніпропетровської міської ради № 526 від 20 квітня 1995 року про розподіл плати за надання населенню комунальних послуг споживачам, переданим на обслуговування КП «Дніпроводоканал», у зв`язку із чим абоненту ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок за № НОМЕР_1 .

Відповідач свої зобов`язання по оплаті послуг з водовідведення та водопостачання не виконують, у зв`язку з чим заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення складає 6 020 грн. 87 коп., з них 4230 грн. 55 коп. - сума основного боргу, 201 грн. 36 коп. - сума 3% річних та інфляційне збільшення - 1588 грн. 96 коп.

Статтею 22 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» закріплені права та обов`язки споживачів питної води, відповідно до яких споживачі питної води зобов`язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 68 ЖК Української РСР наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Відповідно до ст. 67 ЖК Української РСР плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом відповідно до вимог ч.1 ст.611, ч.1 ст.612 ЦК України.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

За змістом частини першої статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Наведене відповідає сталій позиції Верховного Суду, сформованій у справах №750/12850/16-ц від 26.09.2018, №642/2858/16 від 06.11.2019.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Щодо строків позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України,позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною четвертою статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частинами першою, п`ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позовна давність відповідно до частини першої статті 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього кодексу.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті).

ЄСПЛ зауважує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли би бути ущемлені у разі, якщо би було передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу» (див. mutatis mutandis рішення у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року, «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року («Stubbings and Others v. the United Kingdom», заяви № 22083/93 і № 22095/93, § 51)).

Частина четверта статті 267 ЦК України визначає, що поза межами позовної давності вимоги задовольнятися не можуть, і сплив цього строку є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)- тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті).

Частиною 1ст. 32 Закону «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що плата за послуги нараховується щомісячно.

Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (із змінами), передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку.

А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення щомісячного платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

При цьому, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті).

Аналіз зазначених норм цивільного права визначає, що за щомісячними платежами перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу.

При цьому, Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року №211 впроваджено на всій території України карантин з 12 березня 2020 року, строк якого неодноразово продовжувався.

В останнє такий строк був продовжений постановою Кабінету Міністрів України від 19 червня 2023 року № 650 включно до 30 червня 2023 року.

Згідно із Законом України від 30 березня 2020 року № 540-1X розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК доповнено п. 12, яким під час карантину строки, визначені, зокрема, статтями 257, 258 Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, тобто, до 30 червня 2023 року.

У п. 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в редакції Закону № 540-1X перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2022 року по справі № 679/1136/21.

01 липня 2023 року дію карантину скасовано.

24.02.2022 в Україні введений воєнний стан Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року N? 2102-IX, строк якого також неодноразово продовжувався та діє по теперішній час.

У п. 19 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України зазначено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року N? 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року N? 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Із розрахунку заборгованості встановлено, що оплата у розмірі 50 грн була здійснена у жовтня 2012 року. Потім оплата була здійснена у липні 2016 року у розмірі 168 грн.

Позовна заява до суду подана 12.09.2025.

Матеріали справи не містять будь-яких доказів вчинення відповідачами дій, які свідчать про визнання ними боргу у період з 1999 по червень 2013.

Разом з тим, позивачем не пропущено позовну давність щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за щомісячними платежами за період з липня 2013 року в розмірі, що за перерахунком з урахуванням сплачених сум після подання позовної заяви становить 3 476,1 грн.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання та є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання як спосіб захисту грошового інтересу і полягає у відшкодуванні грошових втрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляції та отримані компенсації за неналежне виконання зобов`язань.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 19.06.2019 в справі № 703/2718/16.

Відповідач сплатила суму основного боргу на стадії розгляду справи в суді, що не звільняє її від стягнення інфляції та 3% річних

Враховуючи вищевикладене, з відповідача підлягає стягненню інфляційне збільшення суми боргу 1 588, 96 грн. за період з 07.2018 по 01.2022, та сума 3% річних 201, 36 грн. за період з 07.2018 по 01.2022.

Враховуючи, що позивач КП «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради належним чином виконував взяті на себе зобов`язання, а відповідач не здійснював їх повну оплату та має заборгованість, суд визнає обґрунтованими вимоги позову про стягнення такої заборгованості зі ОСОБА_1 із нарахуваннями у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка складає 5 266, 42 грн., з яких 3 476, 10 грн. сума основного боргу; 201,36 грн. сума 3 % річних; 1588,96 грн. інфляційне збільшення.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (частина четверта статті 268 ЦПК України).

Згідно з частиною п`ятою статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, що узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11, тобто датою ухвалення судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 29.01.2026, є дата складення повного судового рішення 30.03.2026.

Керуючись ст. ст. 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради (м. Дніпро, вул. Троїцька, буд. 21а, ЄРДПОУ 03341305) заборгованість за надані послуги з водопостачання та водовідведення у сумі 5 266, 42 грн., з яких 3 476, 10 грн. сума основного боргу; 201,36 грн. сума 3 % річних; 1588,96 грн. інфляційне збільшення.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради (м. Дніпро, вул. Троїцька, буд. 21а, ЄРДПОУ 03341305) витрати по сплаті судового збору в сумі 2 487, 80 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Повний текст рішення складений 30.03.2026.

Суддя Г.В. Бєсєда