Рішення № 135240239, 30.03.2026, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/10153/24

Провадження № 2/932/3324/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2026 року м. Дніпро

Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді-Потоцької С.С.,

за участю секретаря судового засідання- Карапиш А.М.,

позивача- ОСОБА_1 ,

представника позивача- ОСОБА_2 ,

представника відповідача-Кушнірук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Приватного виробничо-сервісного підприємства СТО «КАРЛСОН», Приватне Акціонерне товариство «Страхова компанія «УСГ» про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути:

солідарно з ОСОБА_3 , Приватного виробничо-сервісного підприємства СТО «КАРЛСОН», ПАТ «Страхова компанія «УСГ» в рахунок погашення матеріальної шкоди у розмірі 107 689, 44 грн та витрат на проведення експертизи 5771, 85 грн;

солідарно з ОСОБА_3 , Приватного виробничо-сервісного підприємства СТО «КАРЛСОН», ПАТ «Страхова компанія «УСГ» в рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти у розмірі 53 844, 72 грн;

солідарно з ОСОБА_3 , Приватного виробничо-сервісного підприємства СТО «КАРЛСОН», ПАТ «Страхова компанія «УСГ» судові витрати у виді сплати судового збору в розмірі 1673, 06 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що ОСОБА_3 21.12.2023 о 15.43 год., керуючи автомобілем марки «БАЗ Еталон А079», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись в м.Дніпро по вул.М. Грушевського, буд.15А, під час руху в попутному напрямку, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем марки «Mercedes-Benz», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП пошкоджено транспортний засіб, «Mercedes-Benz». Вина ОСОБА_3 підтверджується висновком експертного дослідження Дніпропетровського науково-дослідного центру, в якому вказано, що дії ОСОБА_3 не відповідали вимогам п.10.1 ПДР, що з технічної точки зору перебувало у причинному зв`язку з цією ДТП. У висновку № 8813 експертом визначена вартість матеріального збитку в розмірі 107 689, 44 грн. Цивільна-правова відповідальність власника наземних транспортних засобів застрахована в ПАТ «Страхова компанія «УСГ» Позивач вказує, що якщо деліктні відносини поєдналися з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. ОСОБА_3 перебував у трудових відносних з ПВСП СТО «Карлсон» та під час ДТП виконував трудові обов`язки. З посиланням на ст. 28 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 1166, 1187, 1190, 1192 ЦК України просить стягнути з відповідачів солідарно матеріальну шкоду. Крім того, позивач зазначає, що ДТП, яка сталася з вини ОСОБА_3 , спричинила йому моральну шкоду. Ця подія суттєво влипнула на його психологічне здоров`я, що виразилося у сильних душевних стражданнях, пов`язаних з ушкодженням та відновленням автомобіля. Він та його члени сім`ї тривалий час були позбавлені можливості користуватися цим автомобілем, що призвело до порушення нормальних життєвих звязків через неможливість продовження активного громадського життя. Тому позивач просить стягнути з відповідачів солідарно моральну шкоду в розмірі 53 844, 72 грн, а також судові витрати.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09.12.2024 у справі відкрито провадження, розгляд справи призначений у порядку загального позовного провадження.

Відповідач Приватне виробничо-сервісного підприємства СТО «КАРЛСОН» (далі-Відповідач 2) проти задоволення позову заперечував, у відзиві на позов заначив, що 21.12.2023 сталася ДТП за участі автомобіля марки «БАЗ Еталон А079», днз НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 та автомобілем марки «Mercedes-Benz», днз НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Відповідач 2 вказав, що постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29.01.2024 справа № 932/334/24, якою ОСОБА_3 притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, скасовано постановою Дніпровського апеляційного суду від 20.02.2024, а справа у відношенні ОСОБА_3 закрита на підставі п.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Тобто водій ОСОБА_3 не є винною особою у скоєнні ДТП, і тому, на думку відповідача-2, ні він, ні відповідач-2, як підприємство співробітником якого був ОСОБА_3 не зобов`язані відшкодовувати ні матеріальну, ні моральну шкоду. Відповідач-2 вказує, що висновок експертного дослідження від 12.09.2024 є неналежним та недопустимим доказом, оскільки на час дослідження, вже існувало рішення суду щодо ОСОБА_3 . Також відповідач-2 вказує, що цивільна відповідальність власників транспортних засобів ПВСП СТО «Карлсон» застрахована ПАТ «Страхова компанія «УСГ» за полісом № 216030926, за яким страхова сума (ліміт відповідальності) становить 160000 грн. Відповідач-2 подав 26.12.2023 до ПАТ «Страхова компанія «УСГ» повідомлення про ДТП. Також позивач не надав жодних доказів моральної шкоди. На думку відповідача-2, відповідальність повинна нести страхова компанія, оскільки розмір шкоди не перевищує ліміт страхової відповідальності.

Відповідач Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УСГ» (далі-відповідач-3) у відзиві на позов вказало, що 01.08.2023 між ПАТ «СК «УСГ» та ПСВП СТО «Карлсон» укладений поліс обов`язкового страхового цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-216030926, предметом якого є страхування цивільно-правової відповідальності водіїв, які експлуатують автомобіль «БАЗ Еталон А079», днз НОМЕР_1 . До ПАТ «СК «УСГ» звернувся ОСОБА_1 з повідомленням про ДТП від 26.12.2023 та з заявою про виплату страхового відшкодування від 26.12.2023, а також ПСВП СТО «Карлсон» звернулося з повідомленням від 26.12.2023 про ДТП. Посилаючись на п. 34.2 ст. 34 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» , вказує, що позивач не набув права для самостійного обрання аварійного комісара чи експерта для визначення розміру збитків, оскільки відповідач-3 направив свого представника на місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Також відповідач-3 вказав, що адміністративна справа щодо притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП стосовно ОСОБА_3 закрита за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. 27.02.2024 відповідач-3 направив на адресу позивач лист, в якому повідомив про відсутність підстав для визнання події страховим випадком. Звертає увагу, що чинним законодавством не передбачена солідарна відповідальність страховика. Заперечує також проти моральної шкоди.

Позивач надав письмові пояснення, в яких зазначив, що непритягнення водія до адміністративної відповідальності за порушення ПДР не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами. Тому висновок експертного дослідження від 12.09.2024 підтверджує, що дії ОСОБА_3 не відповідали правилам дорожнього руху, що з технічної точки зору перебувало в причинному зв`язку з настанням ДТП. Оскільки шкода завдана позивачу спільними діями всіх трьох відповідачів, і тому позивач скористався своїм правом на пред`явлення до всіх трьох солідарних вимог.

ОСОБА_3 правом подання відзиву не скористався.

Протокольною ухвалою від 14.01.2026 закрито підготовче засідання, призначений розгляд справи по суті.

У судових засідання представник позивача підтримав позовні вимоги, надав пояснення аналогічні, які викладені у позовних вимогах. Представник ПСВП СТО «Карлсон» проти задоволення позову заперечувала з підстав викладених у відзиві.

ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, про місце, дату та час судового засідання повідомлений належним чином, будь-яких заяв, клопотань не подав.

Представник ПАТ «СК «УСГ» судове засідання не з`явився, про місце, дату та час судового засідання повідомлений належним чином, будь-яких заяв, клопотань не подав.

У судовому засіданні 25.03.2026 оголошено про перехід до стадії ухвалення рішення та проголошення рішення призначене на 30.03.2026.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши думки сторін, дійшов висновку про таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником автомобілю Mercedes-Benz», державний номерний знак НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 (а.с. 10).

Власником автомобіля марки «БАЗ Еталон А079», державний номерний знак НОМЕР_1 , є ПСВП СТО «Карлсон».

01.08.2023 між ПАТ «СК «УСГ» та ПСВП СТО «Карлсон» укладений поліс обов`язкового страхового цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-216030926, предметом якого є страхування цивільно-правової відповідальності водіїв, які експлуатують автомобіль «БАЗ Еталон А079», днз НОМЕР_1 (а.с.110).

21.12.2023 відносно ОСОБА_3 складено протокол серії ААД №556145, в якому зазначено, що ОСОБА_3 21 грудня 2023 року о 15.43 год. керуючи автомобілем марки «БАЗ Еталон А079», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись в м.Дніпро по вул.Михайла Грушевського, буд.15А, під час руху в попутному напрямку, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем марки «Mercedes-Benz», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП пошкоджено транспортний засіб, завдано матеріальні збитки.

Станом на 21.12.2023 ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з ПСВП СТО «Карлсон», посада водій.

ОСОБА_1 на адресу ПАТ «СК «УСГ» направив заяву від 26.12.2023 про виплату страхового відшкодування (а.с.126).

ПСВП СТО «Карлсон» 26.12.2023 направило на адресу ПАТ «СК «УСГ» повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (а.с. 11-113,127-128).

26.12.2023 відповідач 3 склав Акт огляду пошкодженого транспортного засобу «Mercedes-Benz», державний номерний знак НОМЕР_2 (а.с.129-130).

Постановою Шевченківського районного суду міста Дніпра від 29.01.2024 № 932/334/24, ОСОБА_3 притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП у виді штрафу (а.с.105).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20.02.2024 справа № 932/334/24 постанова Шевченківського районного суду міста Дніпра від 29.01.2024 скасована, а справа у відношенні ОСОБА_3 закрита на підставі п.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення (а.с.106-109).

У постанові Дніпровського апеляційного суду від 20.02.2024 у справі № 932/334/24 у зазначено, що «згідно з наявної в матеріалах справи схеми місця ДТП слідує, що автобус під керуванням ОСОБА_3 знаходиться в правій смузі для руху по вул. Грушевського. При цьому, ширина дорожнього полотна на цій вулиці складає 10 метрів, а відстань від лівого бордюру до лівих передніх та задніх коліс автобусу, по ходу його руху, складає по 6,7 метрів відповідно.

Тобто, відповідно до схеми, автобус здійснював рух прямо у правій смузі для руху, з огляду на однакову відстань від бордюру до коліс автобусу. Крім того, напрямок руху автомобіля «БАЗ Еталон А079» також відображений прямо, без його зміни.

Однак при цьому, згідно цієї ж схеми, автомобіль марки «Mercedes-Benz» також знаходиться в правій смузі для руху, попереду автомобіля «БАЗ Еталон А079».

Як слідує з переліку видимих пошкоджень транспортних засобів, автомобіль «БАЗ Еталон А079» має пошкодження лакофарбового покриття з лівої передньої сторони та пошкодження кріплення дверей водія.

В той же час, автомобіль марки «Mercedes-Benz» має пошкодження задньої правої двері, бамперу та пошкодження лакофарбового покриття.

Тобто, розташування автомобілів учасників дорожньо-транспортної пригоди зазначених на схемі ДТП та їхні пошкодження свідчать про те, що автомобіль під керуванням водія ОСОБА_3 в момент настання ДТП знаходився на своїй правій смузі для руху по вул. Грушевського та не створював перешкоди для руху для автомобіля «Mercedes-Benz», який також здійснював рух по вул. Грушевського позаду автомобіля «БАЗ Еталон А079» та виконував маневр його випередження.

Таким чином, під час руху автомобіля «БАЗ Еталон А079» під керуванням водія ОСОБА_3 , останній не виконував жодних маневрів та здійснював рух прямо, а тому не було перешкод, які б призвели до не дотримування водієм безпечної дистанції та безпечного інтервалу по відношенню до автомобіля «Mercedes-Benz», який виконував маневр його випередження.

При вирішенні питання первинності порушень Правил дорожнього руху, відповідно до викладеній правовій позиції Верховного Суду України в своєму рішенні в справі №5-18кс14 від 20 листопада 2014 року, у випадку виникнення ДТП за участю декількох водіїв наявність чи відсутність в їх діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, потребує встановлення причинного зв`язку між діянням (порушенням ПДР) кожного з них та наслідками, що настали, дослідження характеру та черговості порушень, які вчинив кожен із водіїв, того, хто з них створив небезпечну дорожню обстановку (аварійну ситуацію), тобто з`ясування ступеня участі (внеску) кожного з них у спричиненні наслідку.

Причинний зв`язок в автотранспортних правопорушеннях відрізняється тим, що він встановлюється не між діями водія та наслідками, що настали, а між порушеннями ПДР й відповідними наслідками.

Однак, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять належних та допустимих доказів на підтвердження факту не дотримання водієм ОСОБА_3 безпечної дистанції та безпечного інтервалу, в тому числі під час обгону, випередження, об`їзду перешкоди чи зустрічного роз`їзду».

Листом від 27.02.2024 № 03/0838 Відповідач 3 повідомив про відсутність підстав для визнання події страховим випадком та виплати страхового відшкодування, у зв`язку з тим, що вина ОСОБА_3 відповідальність якого забезпечена полісом ЕР-216030926 від 01.08.2023 не настала (а.с.131).

На замовлення позивача судовим експертом автотоварознавцем Крутінь В.І. складений висновок від 14.05.2024 № 9813 (а.с.13-32).

За висновком судового експерта автотоварознавця ОСОБА_4 вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля «Mercedes-Benz» реєстраційний номер НОМЕР_2 внаслідок його пошкодження складає 107689, 44 грн.

За висновками експертного дослідження від 12.09.2024 № ЕД-19/104-24/36129-ІТ Дніпропетровського науково-дослідного експертно криміналістичного центру в даній дорожній обстановці водій» БАЗ Еталон А079» ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до вимог п.10.1 Правил дорожнього руху. Дія водія автомобіля «БАЗ Еталон А079» ОСОБА_3 при заданому механізмові події, не відповідали вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору перебувало в причинному зв`язку з настанням ДТП. У даній дорожній обстановці водій «Mercedes-Benz» ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п.12.3 Правил дорожнього руху. У діях водія ОСОБА_1 при заданому механізмі події, не вбачається невідповідностей вимогам п.12.3 ПДР (а.с. 37-39).

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

У частині першій статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, для застосування положень ст. 1166 ЦК України необхідно довести, що шкоду позивачу завдано саме неправомірними діями чи бездіяльністю особи, на яку покладається відповідальність відшкодувати шкоду, а саме необхідна наявність таких складових елементів як: а) протиправна поведінка; б) настання шкоди; в) прямий причинно-наслідковий зв`язок між першим та другим елементами; г) вина завдавача шкоди.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.

Згідно зі статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Тлумачення ст. 1187 ЦК України свідчить, що зобов`язання про відшкодування майнової шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди, та її результатом шкодою.

Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно із постановою Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами і доповненнями) під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Звертаючись до суду, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів, спричинену йому шкоду.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обовязок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобовязання.

Як зазначалося вище, ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з ПСВП СТО «Карлсон». Крім того, цивільна правова відповідальність власника автомобіля «БАЗ Еталон А079»- ПСВП СТО «Карлсон» застрахована в ПАТ «СК «УСГ».

Так за приписами ч. 1ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України).

Отже між учасниками справи виникло декілька цивільно-правових зобов`язань:

Трудові відносини між відповідачем 1 та відповідачем 2;

Деліктне зобов`язання між позивачем та відповідачем 2- із завдання шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди;

Договірне зобов`язання між позивачем, відповідачам 2 та вдповідачем 3 - за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 1172 ЦК України, встановлений факт перебування ОСОБА_3 у трудових відносних з ПСВП СТО «Карлсон», виконання ним трудових обов`язків, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 є неналежним відповідачем у справі.

Також, у даному випадку ні договором, ні законом солідарний обв`язок не виникає, оскільки у випадку настання страхового випадку відповідальність за виплату страхової суми у межах ліміту страхового відшкодування покладається на страховика .

За таких обставини, враховуючи розмір матеріальної шкоди заявленої позивачем до стягнення у межах ліміту страхового відшкодування, суд дійшов висновку, що ПСВП СТО «Карлсон» є неналежним відповідачем стосовно вимог про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 107.

Віршуючи спір, суд враховує, що ДТП сталась в результаті взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки - транспортного засобу

У такому випадку спір про відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, самим джерелам підвищеної небезпеки кожним з їх володільців перед іншим, вирішується за правилами статті 1188 ЦК України.

За змістом статей 1166, 1187, 1188 Цивільного кодексу України слідує, що у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

За загальним правилом цивільно-правова відповідальність - це встановлені законом юридичні наслідки за невиконання або неналежне виконання особою обов`язків, зобов`язань, що пов`язані з порушенням суб`єктивних цивільних прав другої сторони, та полягає у застосуванні до правопорушника в інтересах другої сторони установлених законом або договором правових заходів впливу, що несе для нього негативні, економічно невигідні наслідки майнового характеру, зокрема, відшкодування шкоди.

Правила щодо відшкодування шкоди, заподіяної третій особі, встановлені статтею 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"№ 1961-IV (тут та далі в редакції чинній на дату дтп).

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 стаття 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (стаття 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Страховик не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону (пункт 32.1 стаття 32 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Отже, в контексті вищенаведеного слідує, що обов`язок страховика зі здійснення страхового відшкодування особі, якій заподіяна шкода, виникає у разі страхового випадку, тобто дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок якої настала цивільно-правова відповідальність страхувальника. Тобто за відсутності підстав для притягнення страхувальника до відповідальності у страховика зазначеного обов`язку не виникає.

Подібний правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.03.2018 у справі № 910/21313/16.

За загальним правилом цивільно-правова відповідальність - це встановлені законом юридичні наслідки за невиконання або неналежне виконання особою обов`язків, зобов`язань, що пов`язані з порушенням суб`єктивних цивільних прав другої сторони, та полягає у застосуванні до правопорушника в інтересах другої сторони установлених законом або договором правових заходів впливу, що несе для нього негативні, економічно невигідні наслідки майнового характеру, зокрема, відшкодування шкоди.

З огляду на презумпцію вини заподіювана шкоди (частина 2 стаття 1166 Цивільного кодексу України) особа звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування шкоди, необхідною є наявність чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вина заподіювача шкоди. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Як встановлено судом, постановою Дніпровського апеляційного суду від 20.02.2024 справа № 932/334/24 постанова Шевченківського районного суду міста Дніпра від 29.01.2024 скасована, а справа у відношенні ОСОБА_3 закрита на підставі п.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Суд констатує, що відсутність самої події адміністративного правопорушення свідчить про те, що діяльність особи не є такою, що могла б розцінюватися як правопорушення.

Отже, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, означає відсутність в діях особи вини, яка є підставою для настання цивільно-правової відповідальності.

Суд наголошує, що головною умовою для покладення на особу цивільно-правової відповідальності у вигляді зобов`язання відшкодувати заподіяну шкоду є наявність повного складу цивільного правопорушення. Не підтвердження вини будь-яким судовим рішенням, прийнятим відповідно до норм КУпАП чи іншим доказом, не підтвердження протиправної поведінки, не підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між такою поведінкою та шкодою, свідчить про відсутність правових підстав для покладення на особу відповідальності у вигляді відшкодування шкоди.

Такого правового висновку дійшла ОП КГС ВС під час розгляду справи справі № 927/120/18 (постанова від 16 серпня 2019 року).

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою ( ч. 6 ст. 82 ЦПК України).

При цьому, при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.

Зазначене узгоджується із правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 у справі № 234/16272/15-ц.

Суд, відповідно до приписів ст. 82 ЦПК України, враховує, що суд апеляційної інстанції під час розгляду справи № 932/334/24 про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП не встановив належних та допустимих доказів на підтвердження винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення за обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення від 27.05.2023, а тому ці обставини не доказуються при розгляді цієї справи.

У свою чергу, як зазначено у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 у справі № 234/16272/15-ц, відсутність в діях водія складу адміністративного правопорушення звільняє такого водія від відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП.

Також аналогічна позиція викладена і в Постанові Верховного суду у складі колегії суддів третьої судової палати касаційного цивільного суду від 24.06.2020 року по справі № 640/14169/17, №61-41004св18.

Суд звертає, увагу, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення встановлена відсутність вини та встановлена належна поведінка ОСОБА_3 , дотримання ним Правил дорожнього руху.

Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом (частина 2 стаття 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів").

Отже суд дійшов висновку про відсутність протиправної поведінки ОСОБА_3 та, відповідно, відсутність причинно- наслідкових зв`язків між шкодою та поведінкою ОСОБА_3 .

Суд не бере до уваги висновок експерта від 12.09.2024, як такий, що суперечить судовому рішенню, адже у постанові апеляційного суду, зазначено, що під час руху автомобіля «БАЗ Еталон А079» під керуванням водія ОСОБА_3 , останній не виконував жодних маневрів та здійснював рух прямо, а тому не було перешкод, які б призвели до не дотримування водієм безпечної дистанції та безпечного інтервалу по відношенню до автомобіля «Mercedes-Benz», який виконував маневр його випередження.

Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи, що матеріали справи не містять жодних належних доказів у підтвердження наявності вини ОСОБА_3 у дорожньо-транспортній пригоді 21.12.2023, беручи до уваги постанову Дніпровського апеляційного суду від 20.02.2024 у справі № 932/4825/23, суд дійшов до висновку, що під час розгляду справи не знайшло підтвердження належними та допустимими доказами наявність протиправної поведінки, вини ОСОБА_3 , та причинно-наслідкового зв`язку, тобто відсутній склад цивільно-правового порушення, що унеможливлює покладення на страховика за полісом № 216030926 обов`язку з виплати страхового відшкодування .

Оскільки факт протиправної поведінки відповідача та наявність причинно-наслідкового зв`язку у спричиненні позивачу шкоди через ДТП не підтвердилися під час розгляду справи, доводи відповідачів не були спростовані позивачем, то відсутні й правові підстави для стягнення матеріальної шкоди.

щодо стягнення моральної шкоди

Відповідно до п.2 та 4 ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів та у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Суд звертає увагу, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки з вини особи, яка, виконуючи трудові обов`язки, на відповідній правовій підставі керувала транспортним засобом, що перебував у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо особою, яка керувала транспортним засобом, стягнення моральної шкоди у солідарному порядку з ОСОБА_5 та відповідача 3 є необґрунтованим.

Беручи до уваги вищезазначене, зокрема відсутність вини ОСОБА_3 у вчиненні ДТП, належну поведінку ОСОБА_3 , відсутність причинно-наслідкового звязку між ДТП та шкодою суд приходить до висновку і про встановлення відсутності вини останнього у заподіянні моральної шкоди позивачу, оскільки дана позовна вимога є похідною вимогою і тісно взаємопов`язана з вимогою про стягнення матеріальної шкоди, тому у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення моральної шкоди слід відмовити.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо відмови у задоволенні позову.

Суд встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, врахувавши вказані норми матеріального права, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову..

Розподіл судових витрат

Відповідно до ст. 143 ЦПК України судові витрати позивачу за рахунок відповідача не відшкодовуються, оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 12 - 13, 81, 141, 247, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 354 - 355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Приватного виробничо-сервісного підприємства СТО «КАРЛСОН», Приватне Акціонерне товариство «Страхова компанія «УСГ» про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ,

Представник позивача: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2

ОСОБА_3 , РНКОПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_3

Приватного виробничо-сервісного підприємства СТО «КАРЛСОН», код ЄДРПОУ 31576791, адреса: м.Дніпро, вул. М.Хвильового, 125

Представник відповідача Кушнірук Марина Володимирівна, РНКОПП 31539072400, адреса: м.Дніпро, вул. М.Хвильового, 125

Приватне Акціонерне товариство «Страхова компанія «УСГ», код ЄДРПОУ 30859524, адреса: м.Києв, вул. І.Федорова, 32а

Суддя С.С. Потоцька