Рішення № 135236586, 24.03.2026, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/2314/25

Провадження №2/333/6/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2026 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Круглікової А.В.

за участю присяжних Бородай О.В.,

Гончарова І.Л.

при секретарі судового засідання Єрмоленко А.В.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заінтересованої особи 1 Антонової І.П.

заінтересована особа 2 ОСОБА_2 ,

представника заінтересованої особи 2 ОСОБА_3 ,

захисника Трачук Н.І.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району, як орган опіки та піклування, ОСОБА_2 про визнання фізичної особи недієздатною та призначення опікуна,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ) звернувся до суду з вище вказаною заявою, яку обґрунтовує наступним. ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є інвалідом першої групи зору, тривалий час хворіє на порушення пам`яті, періодичне запаморочення та інші хвороби внаслідок, яких не висловлює критики щодо свого стану здоров`я, має порушення свідомості, потребує стороннього догляду через деменцію, перебуває на обліку у психіатра та періодично лікується. ОСОБА_1 проживає разом з батьком, надає йому необхідну допомогу, займається його лікуванням та утриманням. Інших осіб здатних надавати йому допомогу відсутні. На підставі вищевикладеного, заявник просить суд визнати ОСОБА_2 недієздатним та призначити його опікуном недієздатного ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник подану заяву підтримали в повному обсязі, просили суд визнати ОСОБА_2 недієздатним та призначити йому опікуна - ОСОБА_1 .

Представники заінтересованої особи 1 та 2 в судовому засіданні підтримали заяву ОСОБА_1 .

Суд, вислухавши пояснення заявника, представників заінтересованих осіб, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що у задоволенні заяви необхідно відмовити з огляду на наступне.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

Згідно з довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10 ААБ №504618, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнаний інвалідом першої групи безстроково (а.с.11).

Вбачається, що ОСОБА_1 проживає разом зі своїм батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Висновком судово-психіатричного експерта від 05.06.2025 № 213 встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виявляє ознаки психічного розладу у вигляді помірно виражених розладів особистості та поведінки внаслідок органічного ураження головного мозку змішаного ґенезу (токсичного, травматичного). Вказаний психічний розлад є хронічним, стійким. Ступінь наявних порушень такий, що суттєво впливає (обмежую) на його здатність розуміти значення своїх дій і керувати ними.

Відповідно до ст. 30 ЦК України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. 36 ЦК України суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Порядок обмеження цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України. Цивільна дієздатність фізичної особи є обмеженою з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Згідно з ст. 40 ЦК України, фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 296 ЦПК України заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.

Окрім цього, частиною 3 ст. 297 ЦПК України передбачено, що у заяві про визнання фізичної особи недієздатною мають бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Відповідно до ч. 1 ст. 298 ЦПК, суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров`я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу.

У своїй постанові від 19.10.2016 року по справі № 6-384цс16 Верховний Суд України зробив висновок, що за положеннями частини першої статті 39 ЦК фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. При цьому зміст цієї норми слід тлумачити таким чином, що суд має право, але не зобов`язаний визнати фізичну особу недієздатною.

Висновок про недієздатність фізичної особи слід робити, перш за все, на основі свідчень про внутрішній, психічний стан особи в сукупності за умови, що особа страждає саме хронічним, стійким психічним розладом, в результаті чого у нього виникає абсолютна неспроможність розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, і в основу рішення суду про визнання особи недієздатною не може покладатися висновок експертизи, заснований на припущеннях.

Отже, при проведенні експертизи про наявність у особи хронічного, стійкого психічного розладу експерт повинен досліджувати стан психічного здоров`я людини протягом певного часу, пославшись на медичні документи, їх аналіз та особисте дослідження особистості, зробити висновок про наявність у особи саме стійкого, хронічного психічного розладу , визначити час, з якого виникло таке захворювання, встановити повністю чи особа не спроможна результаті цього захворювання усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Відповідно до ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування. Суд встановлює піклування над фізичною особою у разі обмеження її цивільної дієздатності і призначає піклувальника за поданням органу опіки та піклування.

Таким чином, цивільним законодавством диференційовані як суб`єкти, так і правові наслідки встановлення над особою опіки або піклування.

Визнання особи недієздатною та обмежено дієздатною відрізняється як за вимогами, про які просить заявник, так і за правовими наслідками: за підставами. Разом із тим їх одночасна зміна не допускається. Тому особа не може бути визнана обмежено дієздатною, якщо наявні лише частково обставини, які є підставою для визнання її недієздатною.

При цьому суд не наділений повноваженнями на власний розсуд змінювати підстави заяви у випадку зміни її вимог. Крім того, чинний ЦПК України не передбачає можливості часткового задоволення заяви про визнання особи недієздатною.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 19.04.2021 року в справі № 755/12409/15-ц (провадження № 61-22566св19).

Звертаючись до суду із цією заявою, ОСОБА_1 просив визнати ОСОБА_2 недієздатним та призначити себе його опікуном. В ході судового розгляду справи заявник та його представник підтримали подану ними заяву в повному обсязі, просили суд задовольнити.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як встановлено судом з Висновку судово-психіатричного експерта № 213 від 05.06.2025 року за наслідками проведеного дослідження психічного стану ОСОБА_2 не доведено, що внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу останній не здатний усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для визнання ОСОБА_2 недієздатним, що в свою чергу, з урахуванням положень ст.ст. 58, 60 ЦК України, виключає можливість призначення йому опікуна.

Як встановлено вище судом, у висновку № 213 від 05.06.2025 року судово-психіатричний експерт встановив, що ОСОБА_2 , виявляє ознаки психічного розладу у вигляді помірно виражених розладів особистості та поведінки внаслідок органічного ураження головного мозку змішаного ґенезу (токсичного, травматичного). Вказаний психічний розлад є хронічним, стійким. Ступінь наявних порушень такий, що суттєво впливає (обмежую) на його здатність розуміти значення своїх дій і керувати ними.

Районною адміністрацією Запорізької міської ради по Космічному району до суду було надано подання від 11.03.2026 №М-117, відповідно до якого районна адміністрація Запорізької міської ради по Космічному району, як орган опіки та піклування вважає за доцільним призначити ОСОБА_1 піклувальником його батька ОСОБА_2 , у разі обмеження його цивільної дієздатності у судовому порядку.

Проте, матеріали справи свідчать, що від ОСОБА_1 та його представника в ході розгляду справи на адресу суду жодних заяв чи клопотань про обмеження дієздатності ОСОБА_2 та призначення йому піклувальником не надходило, в судовому засіданні заявник та його представник підтримували заяву про визнання ОСОБА_2 недієздатним та призначення йому опікуна та наполягали на її задоволенні.

За таких обставин, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатний усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання ОСОБА_2 недієздатним та призначення ОСОБА_1 його опікуном.

У зв`язку з чим, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 недієздатним та встановлення над ним опіки судом відмовляється.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 268, 273, 293-294, 315 ЦПК України суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: А.В.Круглікова

Присяжні: О.В. Бородай

І.Л. Гончаров