Вирок № 135236426, 30.03.2026, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Справа № 331/5462/25

Провадження № 1-кп/331/369/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2026 року Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченої ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі кримінальне провадження №12025082020000277, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 березня 2025 року,

за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилась у м. Запоріжжі, українки, громадянки України, з повною загальною середньою освітою, не заміжньої, яка має на утриманні двох неповнолітніх дітей, офіційно не працевлаштована, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України,

В С Т А Н О В И В:

19.03.2025 ОСОБА_4 , діючи незаконно, в порушення вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», маючи умисел на незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу, обіг якого обмежено, з метою подальшого збуту, знаходячись навпроти буд. 23 по вул. Гоголя в м. Запоріжжі, незаконно придбала шляхом присвоєння знайденого 3 полімерні згортки з речовиною рослинного походження сіро-зеленого кольору, які з метою їх маскування вшила всередину швів чоловічих джинсів, які в подальшому стала незаконно зберігати за місцем свого мешкання з метою збуту.

У подальшому, 21.03.2025 ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, направленим на незаконний збут наркотичного засобу, обіг якого обмежено, у місця позбавлення волі, попередньо домовившись в ході телефонної розмови з ув`язненим ОСОБА_6 , який являється сином останньої, про збут йому наркотичного засобу, поклала в передачу останнього, окрім іншого, джинси з заздалегідь замаскованим у швах наркотичним засобом.

Після чого, приблизно о 15 годині 30 хвилин вищевказаного дня ОСОБА_4 , знаходячись в приміщенні прийому передач ДУ «Запорізький слідчий ізолятор», за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перша Ливарна, 36, будучи попередженою про персональну відповідальність за вміст передачі, заповнила заявку № 003552 на ім`я ув`язненого ОСОБА_6 та передала останньому пакунок, в ході огляду якого працівниками ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» у внутрішніх швах джинсових штанів було виявлено три полімерні згортки з речовиною рослинного походження сіро-зеленого кольору, яка згідно висновку експерта № СЕ-19/108-25/6588-НЗПРАП від 26.03.2025 є наркотичним засобом, обіг якого обмежено канабісом, маса якого в перерахунку на висушену речовину складає 0,347 г.

Таким чином, ОСОБА_4 збула наркотичний засіб, обіг якого обмежено канабіс до ДУ «Запорізький слідчий ізолятор», тобто у місця позбавлення волі.

Прокурор у судовому засіданні обвинувачення підтримала у повному обсязі, просила суд визнати пом`якшуючими покарання обставинами щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення і повідомила про відсутність обтяжуючих покарання обставин. Також вона просила призначити ОСОБА_4 покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України, із застосуванням положень ст. 69 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки без конфіскації майна. Окрім того, вона просила вирішити питання про речові докази та судові витрати.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінальних правопорушень визнала у повному обсязі, щиро розкаялася у скоєному та пояснила суду, що у березні 2025 року до неї зателефонував син ОСОБА_7 , який на той час перебував у СІЗО, і попросив її передати «закладку», бо його там били. Побоюючись за життя сина, вона 19.03.2025 пішла до домоволодіння, що знаходиться навпроти її двору, де під деревом знайшла пачку з-під цигарок, у якій була речовина зеленого кольору, замотана у фольгу, яку там хтось залишив. Вона розуміла, що це наркотична речовина, бо її про це повідомили. Вона взяла цю пачку, віднесла додому, там пересипала цю речовину у полімерний пакетик і зашила у штани, які належали її колишньому чоловіку. Далі ці штани вона поклала у передачу, під час передання якої її викрили. Співробітники СІЗО її попереджали про кримінальну відповідальність, але вона переживала за життя сина. Також вона повідомила, що син її наразі вже відбуває покарання, донька ОСОБА_8 живе періодично то у неї, то у будинку її померлої матері, а двоє менших синів на час проведення обшуку жили у їхнього батька, а на даний час живуть з нею. Просила суворо її не карати та не позбавляти волі, бо хоче бути з дітьми.

Захисник обвинуваченої адвокат ОСОБА_9 просив суд не позбавляти ОСОБА_4 волі. При цьому, він просив врахувати пом`якшуючі покарання обставини, наявність двох малолітніх дітей і на той час наявність важко хворої матері, яка наразі вже померла, що захисник просив розцінювати як вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих обставин. Тому захисник вважав за можливе призначити обвинуваченій покарання, запропоноване прокурором 4 роки позбавлення волі з урахуванням ст. 69 КК України, але просив звільнити її від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 2 роки та з покладенням на неї відповідних обов`язків, оскільки вважав, що виправлення обвинуваченої можливе без позбавлення волі.

Вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України, підтверджується дослідженими судом доказами - показаннями обвинуваченої, яка свою вину визнала повністю і підтвердила факт вчинення кримінального правопорушення за обставин, встановлених під час досудового розслідування і під час судового провадження. Її дії щодо незаконного придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконного збуту наркотичного засобу у місця позбавлення волі правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 307 КК України.

За згодою учасників судового провадження суд відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясував, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає.

Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_4 , суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України, роз`ясненнями пунктів 1, 2, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами та доповненнями), виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, а також враховує ступінь тяжкості і характер суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, відомості особу обвинуваченої.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченій покарання, суд виходить із встановленої у ст. 50 КК України його мети кари, виправлення і запобігання вчиненню винними та іншими особами нових кримінальних правопорушень, заснованої на вимогах виваженості та справедливості, з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої покарання як втручання держави у приватне життя особи повинно спрямовуватися на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Так, судом враховано, що відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.307 КК України, відносяться до тяжких злочинів.

ОСОБА_4 раніше не судима, не заміжня, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, офіційно не працює, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за медичною допомогою до цих лікарів не зверталася. Крім того, відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 364 від 01.09.2025 ОСОБА_4 розладів психічної діяльності не виявляла та не виявляє у теперішній час; у період інкримінованого їй правопорушення ознак тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не виявляла; отже, вона могла усвідомлювати свої дії та керувати ними; за своїм психічним станом на даний час вона також може усвідомлювати свої дії та керувати ними; застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 згідно зі ст. 67 КК України судом не встановлено.

Судом враховано також, що відповідно до ч. 3 ст. 374 КПК України і роз`яснень, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», висновки з усіх питань, пов`язаних з призначенням покарання, необхідно належним чином мотивувати у вироку. Рішення суду про призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м`якого виду основного покарання, може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного. У кожному такому випадку суд зобов`язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом`якшення покарання.

Згідно з ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Отже, підставами призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, визнані дві групи чинників, які характеризують як вчинене кримінальне правопорушення, так і особу винного, та мають враховуватися в їх сукупності, а саме: а) наявність декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення; б) дані, які певним чином характеризують особу винного.

Призначаючи ОСОБА_4 покарання, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, відсутність обставин, що обтяжують покарання, повне визнання обвинуваченою своєї вини, щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а також вказані вище дані про особу обвинуваченої.

З огляду на це суд приходить до висновку, що ці обставини, а також інші дані про особу ОСОБА_4 , зокрема, перебування у СІЗО її сина, якому вона передавала наркотичний засіб, та наявність у неї на той час хворої матері, у своїй сукупності та співвідношенні істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення та свідчать, що призначене їй покарання за ч. 2 ст. 307 КК України навіть у мінімальному розмірі, встановленому в санкції вказаної частини статті, буде явно недоцільним і несправедливим.

Відповідно до положень ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Тому, зважаючи на викладене, суд у даному випадку вбачає підстави для застосування при призначенні покарання ОСОБА_4 положень ст. 69 КК України.

Також суд враховує практику ККС ВС, зокрема, у постанові від 07 грудня 2022 року (справа № 180/620/20, провадження № 51- 2977 км 22) та у постанові від 21 лютого 2024 року (справа № 686/11385/21, провадження № 51- 6471 км 23), відповідно до якої за відсутності посилання в обвинувальному акті на наявність у обвинуваченого корисливого мотиву застосування додаткового покарання за ч. 2 ст. 307 КК у виді конфіскації майна навіть за умови, що воно передбачено санкцією цієї частини статті як обов`язкове додаткове покарання, є безпідставним, адже суперечить положенням Загальної частини цього Кодексу, зокрема положенням ст. 59 КК України.

У даному ж випадку наявність у ОСОБА_4 корисливого мотиву при кваліфікації її дій за ч. 2 ст. 307 КК України органом досудового розслідування за змістом обвинувального акту не встановлена і про це в обвинувальному акті не зазначено.

Враховуючи викладене вище, суд зазначає, що призначення ОСОБА_4 покарання за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді 4 років позбавлення волі без конфіскації майна, тобто нижче від найнижчої межі, з його реальним відбуванням буде обґрунтованим, відповідатиме меті, визначеній у ст. 50 КК України та відповідно до ст. 65 КК України буде достатнім для виправлення засудженої та запобігання вчиненню нею нових кримінальних правопорушень.

При цьому, суд не вбачає підстав для звільнення обвинуваченої від відбування покарання з випробуванням, як про це просила обвинувачена та її захисник, оскільки додаткових обставин, які ще не були враховані при вирішенні питання про можливість застосування щодо обвинуваченої положень ст. 69 КК України, судом не встановлено. А врахування одних і тих же обставин справи як таких, що дають підстави для одночасного застосування до обвинуваченої положень як ст.69 КК України, так і положень ст.75 КК України, є недостатнім.

Судом встановлено, що під час досудового розслідування були проведені 2 судові експертизи, витрати на проведення яких склали 3183,60 грн. Дані витрати відповідно до ст.118 та ст.122 КПК України відносяться до процесуальних витрат і згідно зі ст.124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченої на користь держави.

Питання з речовими доказами суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Запобіжний захід ОСОБА_4 станом на дату ухвалення даного вироку не обрано і підстав для його обрання до набрання вироком законної сили суд не вбачає, відповідне клопотання до суду заявлене не було.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368-371, 373-374, 392 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, та призначити їй покарання із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді чотирьох років позбавлення волі без конфіскації майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту її фактичного затримання після набрання даним вироком законної сили.

Стягнути із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати на проведення експертиз у кримінальному провадженні у розмірі 3183 (три тисячі сто вісімдесят три) гривні 60 копійок.

Речові докази:

- речовину рослинного походження сіро-зеленого кольору масою 0,010 г (в перерахунку на висушену речовину) та первинне упакування, які передані на зберігання до камери схову ВП №2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області знищити;

- змиви на марлеві тампони та первинне упакування, які передані на зберігання до камери схову ВП №2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області знищити;

- джинси синього кольору та первинне упакування, які передані на зберігання до камери схову ВП №2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області знищити;

- заяву №003552 від 21.03.2025, яка долучена до матеріалів кримінального провадження залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Олександрівський районний суд міста Запоріжжя протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_10