Ухвала суду № 135236145, 27.03.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/11093/21

1-кп/308/981/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2026 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю: секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинувачених: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , захисників: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , представника власника майна ОСОБА_11 , розглянувши у відкритому судовому засіданні об`єднані кримінальні провадження, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12018080070001982 від 20.10.2018, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_12 , ОСОБА_6 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 28, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 255 Кримінального кодексу України та за № 12021000000000806 від 17.06.2021 за обвинуваченням ОСОБА_16 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.28, ч.4 ст.190, ч.1 ст. 255, ч.1 ст. 309 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області на розгляді перебувають матеріали об`єднаного кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018080070001982 від 20.10.2018, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_12 , ОСОБА_6 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.28, ч.4 ст.190, ч.1 ст.255 Кримінального кодексу України та за №12021000000000806 від 17.06.2021 за обвинуваченням ОСОБА_16 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.28, ч.4 ст.190, ч.1 ст.255, ч.1 ст.309 КК України.

25.02.2026 року через канцелярію суду надійшло клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про скасування арешту майна, в якому останній просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м.Київ від 30.04.2021 року, на легковий автомобіль марки «Volkswagen Touareg» номерний знак Республіки Словенії НОМЕР_1 , він-код: НОМЕР_2 та повернути такий користувачу ОСОБА_5 .

В обґрунтування клопотання зазначив, що під час досудового розслідування у даному кримінальному провадженні слідчий суддя Печерського районного суду м.Києва ОСОБА_17 , ухвалою від 30.04.2021 року наклав арешт на легковий автомобіль, який зареєстровано на ОСОБА_5 марки «Volkswagen Touareg» номерний знак Республіки Словенії НОМЕР_1 , він-код: НОМЕР_2 .

Зазначив, що вилучене майно так і не було повернуто законному користувачеві майна та на підставі ухвали слідчого судді від 30.04.2021 року вилучений на теперішній час знаходиться на автомайданчику, розташованому в м.Мукачеві, вул.Об`їзна, б/н.

Стверджує, що в матеріалах провадження проведено всі слідчі дії щодо вилученого транспортного засобі та відсутні будь-які посилання на ч.1 ст.98 КПК України без обґрунтування, за яким із критеріїв зазначеної статті транспортний засіб має значення речового доказу.

Окрім того, просив звернути увагу, що даний автомобіль п`ять років зберігається на штраф майданчику на відкритому просторі, через що на нього впливають різні природні явища, які спричиняють пошкодження у вигляді корозійного стану, псується його загальний стан, не робочий двигун, ходова частина без експлуатації просаджується, акумулятор вже напевно зіпсований. Лако-фарбове покриття вже зіпсоване, а, отже, автомобіль втрачає свою цінність, що завдає майнової шкоди власнику.

Володілець майна ОСОБА_5 вимоги клопотання підтримав, у підтвердження права користування автомобілем надав суду копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (Республіка Словаччина).

Прокурор ОСОБА_3 залишив вирішення даного клопотання на розсуд суду.

Решта учасників провадження підтримали клопотання власника майна про скасування арешту, просили таке задоволити з огляду на наведені у ньому мотиви.

Заслухавши думку учасників судового провадження суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 30.04.2021 року, в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018080070001від 20.10.2018, задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на автомобіль марки «Volkswagen Touareg» номерний знак Республіки Словенії НОМЕР_1 , він-код: НОМЕР_2 .

Даний автомобіль на праві користування належить ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (Республіка Словаччина).

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 5 статті 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Судом встановлено, що в якості підстав для накладення арешту слідчим суддею зазначено необхідність забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання.

Згідно з ч.3 ст.64-2 КПК України, третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має права та обов`язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються арешту майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються арешту майна, та отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ч.1 ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях в тому числі щодо України констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Основною метою ст. 1 Першого протоколу до конвенції є запобігання свавільному захопленню власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини ( рішення у справах Sperrong and Lonnroth v Sweden» від 23.09.82, «Новоселецький проти України» від 11.03.2003, «Федоренко проти України» від 1.06.2006).

Варто зазначити, що в кримінальному провадженні існує два види інтересів: суспільні інтереси, на захист яких спрямована система кримінальної юстиції; особисті інтереси підозрюваного, обвинуваченого, інших учасників кримінального провадження, які мають бути гарантовано захищені від неправомірних посягань.

Забезпечення балансу цих інтересів, по суті, є одним з найважливіших завдань кримінального провадження. Так, у ст.2 КПК зазначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.

Досягнути такого балансу можна лише за умови існування і дотримання певних правил, визначених у законі, які в своїй сукупності створюють систему гарантій від порушення прав особи, що опинилась у сфері дії кримінального провадження.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч.3 ст.28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, згідно вимоги ч.4 ст.174 КПК України, слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав частково скасувати арешту на вищевказаний автомобіль та передати його власнику на відповідальне зберігання.

Таким чином, клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про скасування арешту майна підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.174, 376, 392 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про скасування арешту майна задовольнити частково.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м.Київ від 30.04.2021 року, на автомобіль марки «Volkswagen Touareg» номерний знак Республіки Словенії НОМЕР_1 , він-код: НОМЕР_2 , який на праві користування належить ОСОБА_5 , в частині заборони користування та повернути вказаний автомобіль ОСОБА_5 .

В іншій частині клопотання - відмовити.

Покласти на ОСОБА_5 обов`язок забезпечити зберігання вказаного транспортного засобу марки «Volkswagen Touareg» номерний знак Республіки Словенії НОМЕР_1 , він-код: НОМЕР_2 , у переданому вигляді, до скасування арешту майна у повному обсязі у встановленому КПК України порядку, до завершення розгляду об`єднаних кримінальних проваджень, які внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12018080070001982 від 20.10.2018, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.28, ч.4 ст.190, ч.1 ст.255 Кримінального кодексу України та за №12021000000000806 від 17.06.2021 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.28, ч.4 ст.190, ч.1 ст.255, ч.1 ст.309 КК України.

Попередити ОСОБА_5 про кримінальну відповідальність за ст.388 КК України про необхідність збереження майна.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду

Закарпатської області ОСОБА_1