Ухвала суду № 135235443, 30.03.2026, Піщанський районний суд Вінницької області

Єдиний унікальний номер 142/716/25

Номер провадження 1-кп/142/45/26

У Х В А Л А

іменем України

30 березня 2026 року с-ще Піщанка

Піщанський районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисника обвинувачених

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження про кримінальне правопорушення, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025020000000139 від 05.08.2025 року, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроженки смт. Піщанка Піщанського району Вінницької області, громадянки України, зареєстрова та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України, -

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця смт. Піщанка Піщанського району Вінницької області, громадянина України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

10 вересня 2025 року до Піщанського районного суду Вінницької області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025020000000139 від 05.08.2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України, та ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 вересня 2025 року вказане кримінальне провадження було передано на розгляд судді ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 11 вересня 2025 року постановлено призначити у даному кримінальному провадженні підготовче судове засідання в приміщенні Піщанського районного суду Вінницької області в залі судових засідань № 1 з викликом прокурора, обвинувачених та їх захисників.

27 лютого 2026 року обвинуваченими ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подано клопотання, в якому вони просили повернути обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 142/716/25 відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 прокурору для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 10 березня 2026 року постановлено відмовити у задоволенні клопотання обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні № 142/716/25 відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 прокурору для усунення недоліків.

23 березня 2026 року захисником обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , адвокатом ОСОБА_6 подано клопотання про повернення обвинувального акту, в якому він просить обвинувальний акт від 03.09.2025 року по даній справі повернути прокурору.

В клопотанні захисник посилається на те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України, оскільки, хоча він зазначений як складений слідчим ОСОБА_8 ,, фактично підписаний іншою невстановленою особою, що, на його думку, свідчить про порушення вимог щодо його оформлення. Також у клопотанні вказано, що доданий до обвинувального акту реєстр матеріалів досудового розслідування не відображає хронології процесуальних дій, не відповідає матеріалам кримінального провадження та підписаний не слідчим, який його складав, а іншою особою. Крім того, захисник зазначає, що стороні захисту не надано повної інформації про зібрані матеріали, що порушує право на захист. Обвинувальний акт, на його думку, не містить детального та конкретного викладу фактичних обставин, зокрема щодо часу та підстав обмеження волі ОСОБА_9 , способу та засобів демонтажу хвіртки, а також нормативного визначення форменого одягу та знаків розпізнавання працівників ТЦК та СП. Окрім цього, в обвинувальному акті, як зазначає захисник, містяться посилання на поняття, не передбачені законодавством України, що свідчить про його невідповідність вимогам закону. У зв`язку з наведеним захисник вважає, що досудове розслідування проведено неповно та необ`єктивно, а обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору.

Прокурор у судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання, зазначивши, що обвинувальний акт складено та затверджено з дотриманням вимог Кримінального процесуального кодексу України. Він вказав, що формулювання обвинувачення, правова кваліфікація та виклад фактичних обставин кримінального правопорушення належать до виключної компетенції прокурора. Доводи сторони захисту щодо нібито недоліків обвинувального акту, на його думку, є безпідставними та зводяться до оцінки доказів і обставин справи по суті, що підлягає здійсненню під час судового розгляду. Підпис слідчого також не викликає в нього сумнівів щодо належності тій особі, яка зазначена як слідчий. Прокурор просив відмовити у задоволенні клопотання та призначити кримінальне провадження до судового розгляду.

Обвинувачена ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримала подане клопотання та просила повернути обвинувальний акт прокурору у зв`язку з його невідповідністю вимогам КПК України, посилаючись на порушення, викладені у клопотанні.

Обвинувачений ОСОБА_5 також підтримав клопотання захисника, зазначивши на наявність, на його думку, істотних порушень при складанні обвинувального акта та доданого до нього реєстру матеріалів досудового розслідування.

Захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримав клопотання в повному обсязі та додатково зазначив, що під час аналізу матеріалів провадження виявлено суперечності між викладом обставин в обвинувальному акті та даними реєстру матеріалів досудового розслідування. Він звернув увагу на відсутність у реєстрі відомостей про час і місце окремих процесуальних дій, непослідовність їх відображення, а також на формальний, на його думку, характер викладення обставин обвинувачення без належної конкретизації способу, часу та інших істотних ознак інкримінованих дій.

Крім того, захисник посилався на неповноту надання матеріалів стороні захисту та наявність процесуальних порушень під час досудового розслідування, які, на його переконання, унеможливлюють призначення обвинувального акту до судового розгляду. У зв`язку з цим він просив повернути обвинувальний акт прокурору для усунення вказаних недоліків.

Захисник ОСОБА_7 підтримав позицію свого колеги адвокта ОСОБА_6 щодо повернення обвинувального акту прокурору.

Дослідивши клопотання про повернення обвинувального акту, вивчивши обвинувальний акт з додатками, заслухавши доводи учасників кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 цього Кодексу.

Отже, з`ясування під час підготовчого судового засідання відповідності обвинувального акту вимогам кримінального процесуального закону передбачає з`ясування наявності у такому процесуальному рішенні прокурора його обов`язкових реквізитів, перелік яких наведено у ч. 2 ст. 291 КПК України, до яких належать зокрема: анкетні відомості кожного обвинуваченого; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

При цьому повернення обвинувального акту прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акту вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.

Тобто, для ухвалення рішення про повернення обвинувального акта прокурору суд має встановити невідповідність саме обвинувального акта вимогам КПК України як процесуального документа, яким пред`являється обвинувачення у кримінальному процесі.

Проаналізувавши викладені у клопотаннях сторони захисту недоліки обвинувального акту щодо доводів про те, що обвинувальний акт складений слідчим ОСОБА_8 , однак підписаний іншою особою, суд зазначає наступне.

Із матеріалів, поданих до суду, вбачається, що обвинувальний акт містить відомості про слідчого, який його склав, та прокурора, який його затвердив, а також відповідні підписи. Наявність підпису прокурора, який затвердив обвинувальний акт, свідчить про прийняття ним процесуального рішення та процесуальну відповідальність за його зміст.

Сам по собі довід сторони захисту про те, що підпис виконаний «іншою невстановленою особою», не підтверджений жодними доказами та не може бути перевірений у межах підготовчого судового засідання. Вказана обставина не свідчить про відсутність обов`язкових реквізитів обвинувального акту та не перешкоджає призначенню справи до судового розгляду.

Щодо доводів про невідповідність реєстру матеріалів досудового розслідування вимогам закону та відсутність хронології.

Наданий до суду реєстр містить перелік процесуальних дій і рішень, здійснених у межах досудового розслідування. Посилання сторони захисту на відсутність повної хронологічності або окремих уточнень не свідчить про такі істотні порушення, які б унеможливлювали судовий розгляд. Питання повноти та точності відображення відомостей у реєстрі може бути предметом дослідження під час розгляду справи по суті, однак саме по собі не є безумовною підставою для повернення обвинувального акта.

Щодо доводів про відсутність належного підпису на реєстрі матеріалів, суд зазначає, що реєстр матеріалів досудового розслідування доданий до обвинувального акту та містить підпис уповноваженої службової особи. Твердження захисника про те, що його підписано «іншою невідомою особою», належними доказами не підтверджені. Водночас навіть у разі наявності технічних чи формальних недоліків оформлення реєстру, вони не свідчать про неможливість судового розгляду.

Суд зазначає, що реєстр матеріалів досудового розслідування має містити дані, визначені ч. 2 ст. 109 КПК України, проте неповнота, неточність такого реєстру, за умови долучення його до обвинувального акта, не свідчить про наявність підстав для прийняття рішення, передбаченого п. 3 ч. 3ст. 314 КПК України. Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України процесуальним документом, що підлягає дослідженню судом під час підготовчого судового засідання, є обвинувальний акт. Зміст додатків до обвинувального акта, визначених ч. 4 ст. 291 КПК України, не є предметом судового контролю під час підготовчого судового засідання. Кримінальний процесуальний кодекс не визначає наявність недоліків у реєстрі матеріалів досудового розслідування як підставу для повернення обвинувального акта прокурору.

Щодо доводів про порушення вимог щодо відкриття матеріалів стороні захисту, суд зазначає, що питання повноти відкриття матеріалів досудового розслідування є предметом перевірки під час судового розгляду та може впливати на оцінку допустимості доказів. Разом з тим, такі доводи не стосуються безпосередньо відповідності обвинувального акта формальним вимогам закону та не є самостійною підставою для його повернення.

Щодо доводів про відсутність детального викладу фактичних обставин, суд зазначає, що питання щодо відповідності викладених в обвинувальному акті фактичних обставин матеріалам кримінального провадження, їх узгодженості з формулюванням обвинувачення та правовою кваліфікацією кримінального правопорушення не є предметом розгляду у підготовчому судовому засіданні. На цій стадії суд не вправі досліджувати докази, оцінювати їх достатність чи допустимість, а також надавати оцінку обґрунтованості висунутого обвинувачення. Такі питання підлягають вирішенню під час судового розгляду.

Разом з тим, реалізація прокурором дискреційних повноважень щодо формулювання обвинувачення не обмежує право сторони захисту доводити наявність інших обставин, які можуть бути витлумачені на користь обвинувачених, а також порушувати питання про зміну правової кваліфікації їх дій у встановленому законом порядку.

Щодо посилань в обвинувальному акті на окремі формулювання, які, на думку захисника, не передбачені законодавством, суд зазначає, що використання в тексті обвинувального акта певних термінів або формулювань саме по собі не свідчить про його невідповідність вимогам кримінального процесуального закону, якщо обвинувальний акт містить усі обов`язкові відомості та правову кваліфікацію із посиланням на відповідні норми КК України. Оцінка коректності чи доречності окремих формулювань може бути надана судом під час дослідження доказів і встановлення фактичних обставин.

Таким чином, під час розгляду зазначеного клопотання суд не оцінює обставини, зазначені в обвинувальному акті, а вирішує виключно питання щодо можливості або неможливості судового розгляду кримінального провадження та надає оцінку формальним аспектам обвинувального акта.

За таких обставин, вказані доводи обвинувачених та сторони захисту не можуть бути підставою для повернення обвинувального акту прокурору. Водночас, під час здійснення підготовчого судового засідання суд не уповноважений здійснювати оцінку доказів з точки зору їх належності та допустимості та повертати обвинувальний акт з посиланням на обставини, які підлягають дослідженню та перевірці під час судового розгляду кримінального провадження, оскільки це виходить за межі повноважень суду, визначених ст. 314 КПК України.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеній у постанові від 03.07.2019 в справі №273/1053/17, згідно якої кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобовязувати його змінювати цей обсяг та повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого, визначення ж обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора.

При цьому суд керується усталеною практикою Європейського суду з прав людини, згідно якої стаття 6 §1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод зобовязує суди надавати підстави для винесення рішень, однак не передбачає детальної відповіді на кожний аргумент (Vande Hurk v. the Netherlands, 19 April 1994, §61), проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені (Boldea v. Romania, 15 February 2007, §30). При цьому міра, до якої суд має виконати обовязок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Ruiz Torija v. Spain, 09 December 1994, §29; Серявін та інші проти України, 10 лютого 2010 року, §58).

Отже, вказані обвинуваченими ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а також їх захисником ОСОБА_6 обґрунтування причин повернення обвинувального акту прокурору не свідчать про істотні недоліки обвинувального акта, які б перешкоджали судовому розгляду кримінального провадження.

Керуючись статтями 291, 314, 369-372, 392 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання захисника обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , адвоката ОСОБА_6 про повернення обвинувального акту у кримінальному провадженні №142/716/25 відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 прокурору для усунення недоліків, - відмовити.

Розгляд справи в підготовчому судовому засіданні продовжити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Суддя: