Рішення № 135230844, 30.03.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/812/25

н/п 2/953/171/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2026 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова в складі: головуючого судді Кіндера В.А., за участі секретаря судового засідання Сергієнко К.В., розглянувши в загальному позовному проваджені, у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, зустрічний позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» про встановлення нікчемності умов договору споживчого кредиту та зобов`язання здійснити перерахунок,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором про надання кредиту від 31 травня 2024 року № 500456-КС-001 у розмірі 105833,53 грн, з яких: 31481,84 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 70858,59 грн - сума заборгованості за відсотками, 3493,10 грн заборгованість за комісією.

Позовна заява мотивована тим, що 31 травня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 500456-КС-001, на підставі якого відповідачка отримала кредит в сумі 33000,00 грн. Відповідачка не виконує умови взятого на себе зобов`язання, не погашає кредит та не сплачує проценти за користування кредитом. Вказані обставини стали підставою звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 30.01.2025 було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Витребувано у Акціонерного товариства «А-Банк» інформацію на підтвердження або спростування факту випуску банківської картки на ім`я ОСОБА_1 та підтвердження факту зарахування грошових коштів на платіжну картку, належної ОСОБА_1

21.02.2025 від представника відповідача адвоката Індутний-Шматька С.М. надійшли відзив на позовну заяву та зустрічна позовна заява до ТОВ «Бізнес позика» про встановлення нікчемності умов договору споживчого кредиту та зобов`язання здійснити перерахунок.

Представник відповідача адвокат Індутний-Шматька С.М. у відзиві від 21.02.2025 заперечив щодо задоволення вимог позивача, стверджуючи, що позивач коштів по договору не переказував, а тому у нього не виникли права кредитора. Лист-довідка ТОВ «Платежі онлайн» не може бути доказом видачі позики по договору, оскільки не є первинним бухгалтерським документом. Окрім того, умови кредитного договору про комісію за видачу кредиту та одностороннє збільшення кредитором фіксованої процентної ставки та витрат по кредиту є нікчемними. Суперечність умов договору має тлумачитися на користь позивача кредитних послуг і мають бути застосовані умови більш сприятливі для позивача.

У зустрічній позовній заяві від 21.02.2025 представник відповідача адвокат Індутний-Шматько С.М., діючи в інтересах ОСОБА_1 , просив: встановити нікчемність умов пунктів 2.5, 3.2.2, 3.2.4. та 3.2.5 договору про надання кредиту від 31 травня 2024 року № 500456-КС-001; зобов`язати ТОВ «Бізнес позика» здійснити перерахунок заборгованості ОСОБА_1 за процентною ставкою 1,15013537% на день та зарахувати кошти за комісію за кредиту на погашення основного боргу.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані наступним: оскільки перерахування кредитних коштів не відбулося, то і строк кредитування та нарахування відсотків перебіг не розпочав; умови п.2.5, 3.2.2, 3.2.4, 3.2.5 кредитного договору є несправедливими і не відповідають засадам добросовісності, розумності та справедливості, гарантованими ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України; зазначеними пунктами передбачена можливість позикодавця самостійно коригувати витрати по кредиту у випадку прострочення. Водночас, згідно із ч. 3 ст. 1056-1 ЦК України фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Комісія за видачу кредиту не відповідає ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», ст.ст. 11,18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки кредитним договором не передбачений перелік послуг, що є предметом сплати комісії, при цьому, фактично позичальнику жодних послуг не надається.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 25 лютого 2025 року відкрито провадження за зустрічним позовом та прийнято до розгляду із первісним позовом. Постановлено здійснювати розгляд цієї цивільної справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Київського районного суду м. Харків від 24.11.2025 закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні фактичні обставини.

31 травня 2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 500456-КС-001 про надання кредиту в електронній формі через особистий кабінет позичальника на сайті кредитодавця.

Відповідно до пункту 2.1 договору кредитодавець надає позичальникові грошові кошти у розмірі 33000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, комісію за надання кредиту на умовах, визначених цим договором та правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика». Передбачено, що строк кредиту - 24 тижні; стандартна процентна ставка в день 1,50000000 %, фіксована; знижена процентна ставка в день - 1,15013537 %, фіксована; комісія за надання кредиту 4950,00 грн, яка нараховується одноразово при видачі кредиту (п.2.5 договору); строк дії договору до 15 листопада 2024 року; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту 97815,78 грн; загальні витрати за кредитом 64815,78 грн, орієнтовна річна процентна ставка 19 672,05 процентів, денна процентна ставка 1,16%.

Протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом нараховується за ставкою, вказаною у пункті 2.4. договору на залишок заборгованості по кредиту, наявної на початок календарного дня за період фактичного користування кредитом, в залежності від дотримання позичальником графіку платежів (пункт 3.2.).

У договорі відображено графік платежів (пункт 3.2.3.).

Згідно з пунктом 3.2.1. договору у разі, якщо погашення кредиту здійснюється згідно з погодженим сторонами графіком платежів, що наведений в пункті 3.2.3. та додатку №1 до договору, чи в разі дострокового повернення суми наданого кредиту, то зобов`язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом розраховуються відповідно до зниженої процентної ставки, що вказана в пункті 2.4. договору.

Відповідно до умов пункту 3.2.2. договору сторони домовились, що у разі якщо повернення кредиту не здійснюється згідно з погодженим графіком платежів, що наведений в пункті 3.2.3. та додатку №1 до договору (за виключенням дострокового повернення кредиту), внаслідок чого виникає прострочка за кредитом, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів, то умови про нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, що вказана в пункті 2.4. договору. При цьому, нарахування процентів за стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в пункті 3.2.3. та додатку №1 до договору, та до закінчення строку дії договору.

Договір підписано в електронному вигляді електронним підписом одноразовим ідентифікатором Ломакіною Ю.Р. UA-7922. Договір містить РНОКПП ОСОБА_1 , паспортні дані, адресу, електронну адресу, номер мобільного телефону та номер електронного платіжного засобу НОМЕР_1 .

Також ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором UA-9224 31 травня 2024 року підписано паспорт споживчого кредиту, інформація в якому актуальна до 01 червня 2024 року.

Як вбачається з анкети клієнта ОСОБА_1 (витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи - https://my.bizpozyka.com) від 22 січня 2025 року, сума бажаного кредиту 33000,00 грн, дата отримання кредиту 31 травня 2024 року, зазначено адресу реєстрації та проживання, РНОКПП, дату народження, документ, що посвідчує особу, електронну адресу, фінансовий номер телефону та номер банківського рахунку/банківської картки для перерахунку коштів НОМЕР_2 .

Перерахування ОСОБА_1 на картку № НОМЕР_1 31 травня 2024 року коштів у розмірі 33000,00 грн на підставі кредитного договору від 31 травня 2024 року № 500456-КС-001 підтверджується довідкою ТОВ «Платежі онлайн» № 2929/01 від 17 січня 2025 року.

Листом акціонерного товариства «Акцент-банк» від 26 березня 2025 року № 20.1.0.0.0/7-20250324/0424 підтверджено рух коштів по банківському рахунку НОМЕР_3 (картка НОМЕР_2 ), яка належна ОСОБА_1 , зокрема, зарахування 31 травня 2024 року 33000,00 грн.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, за вказаним кредитом ОСОБА_1 має заборгованість, яка станом на 14 січня 2025 року становить 105833,53 грн, що складається з: заборгованості за кредитом в розмірі 31481,84 грн; за відсотками 70858,59 грн; за комісією 3493,10 грн; по штрафам 0 грн. Також з вказаного розрахунку вбачається, що проценти за користування кредитом нараховувались з 31 травня 2024 року по 05 липня 2024 року за зниженою процентною ставкою, а з 06 липня 2024 року по 15 листопада 2024 року за стандартною ставкою 1,5%. Позичальник 10 червня 2024 року здійснила платіж в погашення кредиту в розмірі 1518,16 грн, в погашення відсотків в розмірі 4174,94 та 1456,90 грн в погашення комісії. Окрім того, позичальник 02 липня 2024 року здійснила платіж в розмірі 1000,00 грн в погашення заборгованості за відсотками.

Встановивши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Положеннями частини 1 статті 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами (ч. 3 ст. 207 ЦК України).

Згідно із підпунктом п`ять частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження укладання із відповідачем електронного договору про надання кредиту від 31 травня 2024 року № 500456-КС-001. Оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через особистий кабінет, та ОСОБА_1 підписала його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений. Зазначений договір відповідач підписав у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором), а тому за правовими наслідками цей договір прирівнюються до договорів, укладених у письмовій формі.

Перерахування ОСОБА_1 на картку № НОМЕР_2 , вказану у договорі та анкеті клієнта, кредитних коштів у розмірі 33000,00 грн підтверджується довідкою ТОВ «Платежі онлайн» № 2929/01 від 17 січня 2025 року, що узгоджується з відомостями листа акціонерного товариства «Акцент-банк» від 26 березня 2025 року № 20.1.0.0.0/7-20250324/0424, відповідно до якого на картковий рахунок ОСОБА_1 31 травня 2024 року відбулось зарахування грошових коштів в сумі 33000,00 грн.

Щодо доводів представника відповідача про ненадання первинних бухгалтерських документів на підтвердження видачі кредиту, то враховує, що ТОВ «Бізнес Позика» не є банківською установою, не відкривало позичальниці рахунку у банку, а лише перерахувало за допомогою ТОВ «Платежі Онлайн» кредитні кошти на вже наявну у неї картку, тому позивач не має можливості сформувати та надати банківську виписку за рахунком. Невиконання ТОВ «Платежі онлайн» ухвали суду від 02 липня 2025 року щодо надання витребуваних документів не спростовують висновків суду.

Щодо комісії за надання кредиту, передбаченої п. 2.5 кредитного договору від 31 травня 2024 року № 500456-КС-001.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, вказаним законом безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію пов`язану з наданням кредиту.

Водночас, наявність такої комісії вимагає зазначення в кредитному договорі переліку додаткових та супутніх фінансових послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням/поверненням кредиту, що надаються позичальнику, адже само по собі надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком банку/фінансової установи, й виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Враховуючи те, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні даного кредитного договору, то умова п. 2.5 кредитного договору від 31 травня 2024 року № 500456-КС-001 щодо сплати комісії за надання кредиту в сумі 4950,00 грн є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю ч. 1 ст. 216 ЦК України.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом позичальник 10 червня 2024 року здійснила платіж в сумі 1456,90 грн зарахований позикодавцем в рахунок погашення комісії за договором.

Застосувавши наслідки нікчемності пункту 2.5 договору кредиту, сума надходження 1456,90 грн, яка позикодавцем спрямована на погашення комісії, підлягає зарахуванню на погашення тіла кредиту, що узгоджується із п.3.5 кредитного договору, зважаючи на те, що 10 червня 2024 року ОСОБА_1 погасила в повному обсязі відсотки за користування кредитом.

Щодо відсотків за кредитом по кредитному договору від 31 травня 2024 року № 500456-КС-001.

Судом встановлено, що проценти за користування кредитом нараховувались з 31 травня 2024 року по 05 липня 2024 року за зниженою процентною ставкою 1,15013537, а з 06 липня 2024 року по 15 листопада 2024 року за стандартною ставкою 1,5%.

22 листопада 2023 року був прийнятий Закон України № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг». Закон набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Вказаним Законом було внесено зміни та доповнення, зокрема, до Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування».

Так, ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

При цьому, пунктом 17 «;Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Національним банком України у листі від 20 лютого 2024 року «Щодо дотримання законодавства у сфері споживчого кредитування» надано роз`яснення щодо застосування Закону № 3498-ІХ, а також п. 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» з метою недопущення порушення прав споживачів. Так, у пункті 2 вказаного листа щодо максимального розміру денної процентної ставки Національним банком України роз`яснено, що «відповідно до пункту 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про споживче кредитування тимчасово протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом № 3498-ІХ, тобто до 20 серпня 2024 року включно, встановлено максимальний розмір денної процентної ставки, який не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 % (до 22 квітня 2024 року включно); протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23 квітня 2024 року до 20 серпня 2024 року включно).

Враховуючи, що договір про надання кредиту укладено між сторонами 31 травня 2024 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», то на спірні правовідносини поширюються вищезазначені обмеження щодо розміру процентної ставки.

За період з 31 травня 2024 року по 05 липня 2024 року проценти нараховувались за зниженою процентною ставкою 1,15013537 за день, що не суперечить вищевказаному Закону.

З 06 липня 2024 року по 15 листопада 2024 року проценти нараховувались за ставкою 1,5% на день, водночас, 21 серпня 2024 по 15 листопада 2024 року проценти повинні були нараховуватись відповідно до частини 5 статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" за денною ставкою 1%.

Суд не бере до уваги доводи представника відповідача, що п. 3.2.2, 3.2.4, 3.2.5 кредитного договору є нікчемними, а тому проценти взагалі не мали нараховуватися. Сторони кредитного договору узгодили процентну ставку в розмірі 1,5% в день та умови можливого застосування зниженої процентної ставки в розмірі 1,15013537. Відтак, доводи представника відповідача щодо можливості позикодавця змінювати процентну ставку в односторонньому порядку спростовуються матеріалами справи.

Суд зауважує, положення ч. 5 ст. 8 Закону України №1734-VIII «Про споживче кредитування», внесені згідно із Законом України №3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року, не вказують на нікчемність умов договору про надання споживчого кредиту, яким передбачається нарахування процентів за користування кредитом. Вказаною нормою установлено обмеження щодо розміру процентів за користування кредитом, який може нараховуватися кредитором за договором про споживчий кредит, з метою захисту прав споживача від надмірного фінансового навантаження. Умови договору є нікчемними лише у частині встановлення денної процентної ставки вище 1 % після перехідного періоду в силу положень частини 5 статті 8 та частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Щодо розміру заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 31 травня 2024 року № 500456-КС-001.

Зважаючи на те, що сума надходження 1456,90 грн, яка позикодавцем 10.06.2024 спрямована на погашення комісії, підлягає зарахуванню на погашення тіла кредиту, то заборгованість ОСОБА_1 за тілом кредиту становить 30024,94 грн (31481,84 грн - 1456,90 грн).

Оскільки відбулось зменшення заборгованості тіла кредиту, що є базою для обрахунку відсотків (п.3.2 договору), то підлягає перерахунок розмір заборгованості відсотків відповідача: за період з 11 червня 2024 року по 05 липня 2024 року - за зниженою процентною ставкою 1,15013537 за день; з 06 липня 2024 року по 20 серпня 2024 року - за стандартною процентною ставкою 1,5% за день; з 21 серпня 2024 по 15 листопада 2024 року - за денною ставкою 1% відповідно до частини 5 статті 8 Закону України "Про споживче кредитування". За вирахуванням однієї тисячі гривень, які позичальником було сплачено 02 липня 2024 року в рахунок погашення заборгованості за відсотками.

Відтак, сума заборгованості відповідача за відсотками по кредитному договору від 31 травня 2024 року № 500456-КС-001 становить: 54472,10 грн ((30024,94 грн х 25 днів х 1,15013537%) + (30024,94 грн х 46 днів х 1,5 %) + (30024,94 грн х 87 днів х 1 %)) 1000,00 грн.

Щодо нікчемності умов договору.

Визнання судом нікчемного правочину (чи окремих його умов) недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав, адже нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.

У пунктах 74, 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 червня2019 року у справі № 916/3156/17 сформульовано висновки про те, що такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Отже, якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити спір по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення.

З урахуванням зазначеної позиції Верховного Суду, суд вище зазначив свої висновки щодо нікчемності умов договору, вирішивши спір по суті.

Зважаючи на те, що при вирішенні спору по суті суд здійснив перерахунок заборгованості відповідача, то вимога зустрічного позову щодо зобов`язання ТОВ «Бізнес позика» здійснити перерахунок підлягає відхиленню.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Рішенням суду стягнуто на корить позивача 84497,04 грн (30024,94 грн + 54472,10 грн), що становить 79,84 % від ціни позову, а тому з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес позика» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1934,04 грн (2422,40 грн х 79,84 %).

Керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, зустрічний позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» про встановлення нікчемності умов договору споживчого кредиту та зобов`язання здійснити перерахунок задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованість за кредитним договором від 31 травня 2024 року № 500456-КС-001 у розмірі 84497,04 грн, з яких: 30024,94 грн заборгованість по тілу кредиту; 54472,10 грн заборгованість за відсотками.

В задоволенні решти вимог відмовити

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1934,04 грн.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) або через відповідний суд (п. 15.5 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України) до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його нескасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

Повний текст рішення складено 30 березня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», ЄДРПОУ: 41084239, адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя: Кіндер В.А.