Рішення № 135230411, 12.01.2026, Маловисківський районний суд Кіровоградської області

Справа № 392/2302/25

Провадження № 2/392/587/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2026 року м. Мала Виска

Маловисківський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Назаренка К. П., секретар Постолюк А.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК СОНАТІ», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Київської області Бригіда Володимир Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Мехед Олег Валерійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

У С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Київської області Бригіди Володимира Олександровича № 34411 від 07.10.2021 таким, що не підлягає виконанню. Позовна заява обґрунтовується тим, що 03.12.2019 між позивачем та АТ «Райффайзен Банк Аваль», був укладений кредитний договір № 014-110-82-40056454. 07.10.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Київської області Бригідою В. О. вчинено оскаржуваний виконавчий напис про стягнення з неї заборгованості в розмірі 39108,82 грн, який перебуває на примусовому виконанні у приватного виконавця Мехеда О. В. При ознайомленні з виконавчим провадженням позивачем було встановлено, що виконавче провадження № 69484789 відкрито на підставі заяви відповідача, з якої позивач дізнався про заміну кредитора на теперішнього відповідача. Позивач наполягає, що виплатив всю заборгованість банку та закрив вказані кредитні відносини. Він також не погоджується із правомірністю вчинення нотаріусом виконавчого напису про стягнення заборгованості і ніколи не погоджувався, тому вважає, що зазначена заборгованість не є безспірною, а отже виконавчий напис вчинено із порушенням Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а саме за відсутності документів, що підтверджують безспірність заборгованості, відсутність нотаріально посвідченого договору та таким, що не підлягає виконанню. Подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та прохає їх задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Ухвалою суду від 14.11.2025 вказану справу прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Від відповідача та третіх осіб відзиву на позов, зустрічного позову, будь-яких клопотань, заяв, пояснень чи доказів не надходило.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд вирішив ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів і вважає встановленими наступні обставини.

22.07.2022 приватним виконавцем Мехедом Олегом Валерійовичем відкрито виконавче провадження № 69484789 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОНАТІ». Виконавче провадження відкрито на підставі виконавчого напису № 34411, вчиненого 07.10.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем. Позивач не погоджується із правомірністю вчинення нотаріусом виконавчого напису про звернення стягнення, отже зазначена заборгованість не є безспірною.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» (далі ЗУПН) та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 ЗУПН). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок). Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 ЗУПН). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 ЗУПН та Глава 16 розділу ІІ Порядку. Згідно зі ст. 87 ЗУПН для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (далі КМУ). Порядок містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

П.п 3.2, 3.5 п. 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою КМУ від 29.06.1999 № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» (далі - Перелік). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку. При цьому Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в ЗУПН та Порядку. Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (ст. 50 ЗУПН).

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Постановою КМУ № 662 від 26 листопада 2014 року Перелік доповнено після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту:

«Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин

2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14 постанову № 662 визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема, доповнення Переліку розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14 залишено без змін. Таким чином, оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Зазначене вище дає підстави для визнання спірного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку із недотриманням приватним нотаріусом під час його вчинення вимог ст.ст. 87, 88 ЗУПН та Переліку.

Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021р. у справі №910/10374/17, а також подібна позиція наведена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, серед іншого, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Статтею 12 ЦПК встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі. Міжнародні стандарти у сфері судочинства приділяють значну увагу питанням дотримання принципу змагальності судового процесу. Так, у пункті 30 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи «Щодо якості судових рішень» міститься положення, згідно з яким дотримання принципів змагальності та рівності сторін є необхідними передумовами сприйняття судового рішення як належного сторонами, а також громадськістю. Зв`язок принципів змагальності та рівності, акцентовано також у деяких рішеннях Європейського суду з прав людини.

Так, у справі «Салов проти України» (заява №65518/01, п. 87) Суд зробив висновок, що принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу («Руїс-Матеос проти Іспанії» (Ruiz-Mateos v. Spain), заява №12952/87, п. 63). У справі «Лазаренко та інші проти України» (№70329/12, п. 37) Суд нагадує, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, невід`ємними частинами права на суд необхідно розглядати, зокрема, такі вимоги, як змагальність процесу (Екбатані проти Швеції (Ekbatani v. Sweden), заява №10563/83, п. 24-33) та право на ефективну участь (T. проти Сполученого Королівства (T. v. the United Kingdom), заява №24724/94, п. 83-89). Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття «право на справедливий суд», що гарантоване Конвенцією.

Також принцип змагальності, виходячи навіть з етимології терміну, розуміє під собою змагання сторін, в якому суд виступає арбітром. Керуючись принципом диспозитивності (ст. 13 ЦПК) сторони вільно визначають ступінь своєї участі у цивільному процесі, доцільність надання суду власних доказів, міркувань чи заперечень. Якщо одна сторона, хоч і мінімально, обгрунтувала свої вимоги, а інша не те що не спростувала їх, а й навіть не надала формальних заперечень, у суду не залишається іншого вибору як задовольнити вимоги сторони - переможця керуючись принципом змагальності, з обмеженнями, які накладають принципи розумності, доцільності, законності та справедливості. При цьому, твердження про наявність фактів, наведені позивачем, набувають сили доказів за відсутності будь-яких спростувань чи заперечень іншої сторони (ч. 1 ст. 76 ЦПК - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи).

Відповідач та треті особи належним чином повідомленні про розгляд справи. При цьому вони жодного разу на судові повідомлення не відреагували, ніяких заяв, клопотань, заперечень чи інших документів до суду не подавали. Подібна позиція, хоч і не є визнанням позову, однак є виявом байдужості та фактичним визнанням безперспективності участі та майбутньої поразки в змагальному процесі.

За таких обставин, суд вважає майже всі фактичні дані, наведені Позивачем, доведеними, оскільки вони в сукупності узгоджуються між собою, не є взаємосуперечливими та підтверджуються матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене суд доходить висновку, що приватним нотаріусом при вчиненні виконавчого напису порушено порядок його вчинення, а тому позов в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню підлягає задоволенню.

Щодо судових витрат.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 1'211,20 грн та заявив витрати на правничу допомогу в сумі 10'000 грн. Відповідач чи інші особи заперечень проти цього не надали.

Керуючись ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст.ст. 12, 13, 258, 263, 264, 265, 352, 354 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Визнати виконавчий напис № 34411 від 07.10.2021, що вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Київської області Бригідою Володимиром Олександровичем щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОНАТІ» заборгованості в розмірі 39108,82 грн, таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОНАТІ» на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати на правничу (правову) допомогу в розмірі 10'000 гривень та сплачений судовий збір у розмірі 1'211,20 грн.

Позивач може оскаржити рішення до Кропивницького апеляційного суду а відповідач подати заяву про його перегляд протягом 30 днів з дня проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом 30 днів не подані заява про його перегляд чи апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Учасники справи:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОНАТІ», код ЄДРПОУ 43518172, вул. Окіпної Раїси, буд. 8, кв. 127, м. Київ;

- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Київської області Бригіда Володимир Олександрович, адреса місцезнаходження: проспект Григоренка, буд. 15, м. Київ Київської області;

- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Мехед Олег Валерійович, адреса місцезнаходження: вул. Чміленка Віктора, буд. 39, м. Кропивницький Кіровоградської області.

Суддя К. П. НАЗАРЕНКО