Рішення № 135230204, 27.03.2026, Яремчанський міський суд

Справа № 354/570/23

Провадження по справі № 2/354/39/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2026 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді Остап`юк М.В.

при секретарі Крицкалюк Я.М.

за участю:

позивача: ОСОБА_1 ,

відповідача: ОСОБА_2 ,

представника відповідача: адвоката Говзана М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яремче цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільно нажитого майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, в якому просив суд визнати спільним сумісним майном позивача та відповідачки: квартиру за адресою АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,1095 га з цільовим призначенням під індивідуальне житлове будівництво в с. Кривопілля, присілок Середній Грунь, Верховинського району; житловий будинок загальною площею 172, 8 кв. м., який розташований у АДРЕСА_2 ; об?єднану земельну ділянку по АДРЕСА_3 , загальною площею 0,9689 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку.

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, визнати за позивачем право власності:

на 1/2 частину квартири п`ятикімнатної, за адресою АДРЕСА_1 ;

на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1095 га з цільовим призначенням під індивідуальне житлове будівництво в с. Кривопілля, присілок Середній Грунь, Верховинського району;

на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_4 ;

на 1/2 частину об?єднаної земельної ділянки по АДРЕСА_3 , загальною площею 0,9689 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 22.11.1986 року між позивачем та відповідачкою було зареєстровано шлюб. У шлюбі народилося двоє синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Під час перебування у зареєстрованому шлюбі в 2006-2007 рр. за договором пайової участі у будівництві ними було придбано квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, в 2006 році за договором купівлі-продажу було придбано також земельну ділянку, площею 0,1095 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку в с.Кривопілля, присілок Середній Грунь Верховинського району, на якій вони спільно з Відповідачкою впродовж 2006-2009 рр. звели житловий будинок загальною площею 172, 8 кв. м., якому присвоєно №58l. А також в 2007 році у період шлюбу ними придбано дві земельні ділянки площею 0,8189 га та площею 0,1500 га по АДРЕСА_3 . Додатково пояснив, що первинно, земельна ділянка площею 0,8189 га мала цільове призначення для особистого селянського господарства, проте рішенням 11 сесії 5 скликання Ворохтянської селищної ради від 23.08.2007 p. № 81-11/2007 її цільове призначення було змінено на «для будівництва та обслуговування житлового будинку». В подальшому, у 2019 році земельні ділянки площею 0,8189 га та площею 0,1500 га об?єднані в одну земельну ділянку з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, якій присвоєно кадастровий номер 2611040300:21:008:0543. Право власності на все майно зареєстровано на ім?я Відповідачки. У 2009 році шлюб між ним та відповідачкою розірвано. Однак, вони надалі продовжували проживати разом до 2022 року. Те, що вони спільно проживали після розірвання шлюбу можуть підтвердити їхні спільні друзі. Також факт їхнього спільного проживання як чоловіка і дружини підтверджується фотографіями, долученими до матеріалів справи та платіжними квитанціями про сплату комунальних послуг, телебачення, тощо. Вважає, що позовна давність у спорі про поділ майна - не застосовується, коли жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі. Про порушення своїх майнових прав він дізнався у 2022 році, коли переїхав зі спільної квартири, що у АДРЕСА_1 , і відповідачка його не впускала до спільного будинку у селищі Верховині. А тому, строк позовної давності на звернення до суду з цим позовом не проспустив. Просив позов задоволити повністю.

Ухвалою суду від 07.07.2023 відкрито провадження у справі і призначено до підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 07.07.2023 витребувано докази у справі

Ухвалою суду від 05.02.2024 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду .

Ухвалою суду від 25.02.2026 явку відповідачки визнано обов`язковою.

18 березня 2026 відбувся розгляд справи по суті.

Ухвалою суду від 18.03.2026 року завершено стадію судових дебатів. Ухвалення та проголошення судового рішення відкладено до 27.03.2026 року.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю, додатково пояснив, що хоча шлюб між ними у 2009 році було розірвано, однак фактично вони надалі продовжували проживати разом, вести спільний побут. Він продовжував забезпечувати сім`ю (до матеріалів справи долучено квитанції про оплату комунальних послуг в спільно придбаних об`єктах нерухомості, фотографії з датами про спільний з відповідачкою відпочинок, спільне святкування різного роду свят, тощо). Крім того вказує, що з моменту укладення шлюбу та по 2022 рік вони разом проживали у квартирах, що у м. Обухів Київської області та у м. Бурштин Івано-Франківської області, а також часто проживали у житловому будинку в с. Кривопілля, Верховинського району. Однак, зимою 2022 року спільне життя сторін не склалося, між ними виникла сварка, після якої він пішов з дому і через деякий час забрав всі свої речі та поїхав проживати до свого батька. Згодом, коли він попросив у дружини ключі від будинку, що знаходиться у с. Кривопілля, йому було відмовлено, і з цього моменту він зрозумів, що його право на майно порушене. У 2023-2024 рр. пропонував дружині вирішити питання поділу майна мирним шляхом, однак вона не погодилася.

У судовому засіданні відповідачка заперечила факт спільного проживання з позивачем після розірвання шлюбу так як після розірвання шлюбу у 2009 році позивача часто не було вдома, він просто приходив до них та продовжував утримувати їхню сім`ю. Не заперечила, що майно у шлюбі було придбане за кошти Позивача, оскільки останній забороняв їй працевлаштовуватися. Оскільки у них є спільні дорослі діти, то вона планує спільно нажите майно з чоловіком залишити їм. Відтак, позовні вимоги не визнає, просила застосувати строк позовної давності.

Представник відповідачки адвокат Говзан М.М. заперечив позовні вимоги повністю, вважає, що позивачем пропущені строки позовної давності для звернення до суду з даним позовом, оскільки шлюб розірвано ще у 2009 році, пройшло вже більше 14 років з того часу. Відтак, просив відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що перебуває у дружніх з позивачем та відповідачем відносинах. Знайомий з Позивачем ще з 2003 року, а з його дружиною познайомився трохи пізніше. Розповів, що вони дружили сім`ями, час від часу зустрічалися, пригадує як святкували новий рік у с. Кривопіллі на дачі у Сторін, а у 2020 році у них на квартирі, що в м. Бурштин Івано-Франківської області. Після 2020 року не спілкувався з Відповідачкою. Про розірвання шлюбу між Сторонами йому нічого не було відомо, про те, що останні не проживають разом йому стало відомо у 2022 році.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_6 розповів, що перебуває зі Сторонами в добрих відносинах, дружать ще з 1993 року. Пригадує, як їздив із сім`єю до них в гості в м. Обухів, святкували разом з ними різні свята, неодноразово залишалися в них. Згодом приїжджали до них і у м. Бурштин Івано-Франківської області, зустрічалися ще у них і на дачі, що у с. Кривопіллі Верховинського району. Вони також часто приїжджали до них у гості з дітьми. На святкування 45 років ОСОБА_7 вони їхали до Києва. Останній час переважно спілкувався тільки з Позивачем, з його дружиною Відповідачкою не спілкувалися вже близько трьох років. Відомо йому, що до 2022 року Сторони проживали разом.

Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до вимог статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що 22.11.1986 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, зареєстрований Бурштинською селищною радою Галицького району Івано-Франківської області, актовий запис № 102.

У шлюбі у сторін народилося двоє дітей.

08.09.2009 року шлюб між сторонами розірвано, що підтверджується Свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 , повторно виданим 08.02.2023 року (т.1, а. с. 5).

Судовим розглядом встановлено, що у період шлюбу Сторін, придбано об`єкти нерухомого майна, право власності на які зареєстровано на ім`я відповідачки ОСОБА_2 .

Так, у 2008 році на ім`я відповідачки ОСОБА_2 зареєстровано право власності на п`ятикімнатну квартиру в АДРЕСА_1 , загальною площею 134, 2 кв. м., що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим Бурштинською міською радою від 27.10.2008 року (т.1. а. с. 8).

У 2006 році на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 01.06.2006 року, нотаріально посвідченого державним нотаріусом Косівської районної державної нотаріальної контори Кобин А.Р. 01.06.2006 року за № 843, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 , придбано земельну ділянку у селі Кривопілля, Верховинського району, Івано-Франківської області (т.1 а.с.16).

На підставі цього Договору на ім`я відповідачки ОСОБА_2 видано Державний акт на право власності на вказану земельну ділянку серії ЯД № 883881 від 12.12.2006 (т.1, а.с.205).

Земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 2620885001:01:001:0143, цільове призначення земельної ділянки: «для індивідуального житлового будівництва» (т.1 а. с. 205).

У 2015 році на ім`я ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку з вказаним кадастровим номером та площею 0, 1095 га у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (т.1, а. с. 9).

У 2007 році на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 10.02.2007 року, нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Питлюком В.І. 10.02.2007 року за № 75-Д, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_9 , придбано земельну ділянку площею 0,8189 га., яка розташована в смт. Ворохта, Івано-Франківської області, з кадастровим номером 2611040300210080078 (т.1 а.с.16).

На ім`я відповідачки ОСОБА_2 видано Державний акт на право власності на вказану земельну ділянку серії № 835380 від 20.09.2007, згідно якого вона являється власником земельної ділянки площею 0,8189 га, з цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд» (т.1 а.с.207).

Крім цього, у 2007 році на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 10.02.2007 року, нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Питлюком В.І. 10.02.2007 року за № 71-Д, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_9 , придбано земельну ділянку площею 0,1500 га, яка розташована в смт Ворохта, Івано-Франківської області, з кадастровим номером 2611040300210080077, та видано на ім`я ОСОБА_2 . Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 880676 від 23.02.2007 (т.1, а. с. 208).

В подальшому, у 2019 році, зазначені вище дві земельні ділянки, а саме земельна ділянка з кадастровим номером 2611040300210080077 площею 0,1500 га та земельна ділянка з кадастровим номером 2611040300210080078, площею 0,8189 га об`єднані в одну земельну ділянку згідно з Технічної документації із землеустрою (т.1, а.с. 18). В результаті такого об`єднання утворилася земельна ділянка площею 0, 9689 га з кадастровим номером 2611040300:21:008:0543, право власності на яку зареєстровано на ім`я відповідачки ОСОБА_2 (т.1, а. с. 33).

Крім того, згідно Інформації, сформованої за допомогою додатку «Реєстр нерухомості» від 08.02.2023, відповідачка ОСОБА_2 є власником житлового будинку, загальною площею 172,8 кв. м., житлової площі 70,2 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 (т.1 а. с. 11).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між сторонами наявний спір відносно поділу майна подружжя, оскільки вказані об`єкти нерухомості придбані за його кошти в період спільного проживання в зареєстрованому шлюбі, та в період спільного проживання після розірвання шлюбу, а відтак є спільним сумісним нерухомим майном, в зв`язку з чим підлягають поділу в рівних частинах між сторонами, а тому, зважаючи на те, що відповідачем зазначені обставини не визнавалися в досудовому порядку, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Перевіряючи обґрунтованість та доведеність позовних вимог, а також заперечень на позов, суд приймає до уваги те, що статтею 60 Сімейного кодексу України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з частиною першою статті 74 ЦК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу «Право спільної сумісної власності подружжя» (частина друга статті 74 ЦК України).

За нормами сімейного законодавства, умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору інтереси сім`ї, а не власні, не пов`язані з сім`єю інтереси одного з подружжя (частини третя статті 61 та частина четверта статті 65 Сімейного кодексу України).

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 Сімейного кодексу України та статтею 372 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно з пункту 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори про поділ майна подружжя, суди повинні враховувати, що само по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу.

Пунктом 22 вказаної Постанови Пленуму встановлено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України, а відповідно до пункту 24 та пункту 25 Постанови, до складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Відповідно до частини першої статті 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Вирішуючи спір між колишнім подружжям про поділ майна, суд встановлює:

1) обсяг спільного майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства - ним є будинок та комплекс будівель та споруд;

2) з`ясовує джерело та час його придбання, - майно придбане в період наявних офіційно зареєстрованих шлюбних відносин.

З матеріалів справи вбачається, що за час перебування в зареєстрованому шлюбі Сторонами придбано п`ятикімнатну квартиру в АДРЕСА_1 , загальною площею 134, 2 кв. м, право власності на яку у 2008 році зареєстровано за Відповідачкою. Відтак, вказана квартира є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а тому наявні підстави для його поділу.

Також об`єктом спільної сумісної власності подружжя є земельна ділянка, площею 0,1095 га з кадастровим номером 2620885001:01:001:0143, яка придбана у зареєстрованому шлюбі, та земельна ділянка площею 0, 9689 га з кадастровим номером 2611040300:21:008:0543, яка утворилася із двох земельних ділянок площами 0,1500 га та 0,8189 га, що придбані у період перебування Сторін у зареєстрованому шлюбі на підставі договорів купівлі-продажу земельної ділянки від 10.02.2007 року, зареєстрованих за № 71-Д та № 75-Д, право власності на які зареєстровано також на ім`я відповідачки ОСОБА_2 .

Також, предметом спору Сторін є житловий будинок, загальною площею 172,8 кв. м., житловою площі 70,2 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з Інформацією, сформованою за допомогою додатку «Реєстр нерухомості» від 08.02.2023 відповідачка ОСОБА_2 є власником вказаного житлового будинку, право власності на який виникло у 2011 році на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_2 від 27.05.2011 року, виданого відповідно до рішення Виконавчого комітету Кривопільської сільської ради № 10 від 12.04.2011 року.

Позивач стверджує, що будівництво цього будинку відбувалось впродовж 2006-2009 років та завершилися у 2009 році, а у 2011 році завершено оформлення всіх документів на будинок.

Позивач зазначає, що у період з 2009 року (рік припинення офіційних шлюбних відносин) до 2022 року вони з Відповідачкою продовжували проживати у незареєстрованому шлюбі однією сім`єю разом.

В ході судового розгляду вказані твердження підтверджені показами свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , квитанціями про сплату за електроенергію, водопостачання, телебачення. тощо.

Так, вбачається, що як Позивач так і Відповідач сплачували за комунальні послуги, послуги телебачення, газопостачання, впродовж 2009 2022 років за трьома спірними жилими об`єктами нерухомості.

Аналіз квитанцій свідчить, що за використання електроенергії, споживання газу, виведення ТПВ, кабельне телебачення за квартирою у АДРЕСА_1 позивач ОСОБА_1 сплачував: за електроенергію - листопад, грудень 2019 року, січень, березень, квітень, травень 2020 року, січень, лютий, березень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2021рок ; за спожитий газ - листопад, грудень 2019 року, лютий 2020 року, липень, серпень, вересень, листопад, грудень 2021 року; за виведення ТПВ - за травень, червень, липень, вересень 2020 року, січень, березень 2021 року; за кабельне телебачення - липень 2020 року, лютий, квітень, вересень, грудень 2021 року; за домосервіс - грудень 2021 року. Відповідач ОСОБА_2 за цією адресою сплачувала за водовідведення - грудень 2021 року, за вивіз ТПВ - грудень 2021 року, за розподіл газу - березень, травень, червень, липень, серпень, вересень, листопад, грудень 2020 року, лютий, березень, квітень, червень, серпень, листопад 2021 року; за електроенергію - червень, липень 2020 року, червень, серпень, листопад, грудень 2021 року; за холодне водопостачання - грудень 2021 року; за постачання електроенергії - серпень, вересень 2020 року, березень, квітень 2021 року; за спожитий газ - березень, квітень, травень,червень, жовтень, листопад, грудень 2020 року, січень, лютий 2021 року).

За постачання електроенергії до житлового будинку у АДРЕСА_2 , відповідач ОСОБА_2 платила за електроенергію: листопад 2019, лютий, березень, квітень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2020 року, січень, березень, квітень, липень, серпень, вересень 2021 року, лютий, травень 2022 року.

За комунальні послуги, надані до до квартири у АДРЕСА_5 , сплачував позивач ОСОБА_1 : листопад, грудень 2019 року, лютий, березень, квітень, червень, серпень, вересень, листопад, грудень 2020 року, січень, березень 2021 року; за тепло - лютий, березень 2020 року, січень 2021 року, відповідачка ОСОБА_2 платила за електроенергію у листопаді, грудні 2019 року, у лютому, березні, квітні, листопаді 2020 року.

Зазначені вище докази у сукупності дають достатні підстави стверджувати, що Сторони проживали разом та вели спільний побут.

Хоча Відповідачка заперечує факт їхнього спільного проживання, однак жодними доказами не спростувала цього.

А тому суд визнає і житловий будинок АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю подружжя.

За змістом частини першої та частини другої статті 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

Частиною першою статті 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Таким чином, частки майна дружини та чоловіка при поділі майна, що є їх спільною сумісною власністю, є рівними.

Рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК (п. 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»).

За змістом статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Враховуючи викладене, об`єкти нерухомості: п`ятикімнатна квартира в АДРЕСА_1 , загальною площею 134, 2 кв. м; земельна ділянка площею 1095 кв. м. з кадастровим номером 2620885001:01:001:0143, розташована у селі Кривопілля, Верховинського району, Івано-Франківської області, розташований на цій земельній ділянці житловий будинок АДРЕСА_2 , загальною площею 172,8 кв. м.; земельна ділянка, площею 0, 9689 га з кадастровим номером 2611040300:21:008:0543, яка розташована в АДРЕСА_2 є спільною сумісною власністю подружжя, а тому суд дійшов висновку про їх поділ між сторонами, виходячи із правил рівності часток подружжя в спільному майні, тобто по 1/2 частині.

Заперечуючи проти позовних вимог, сторона відповідача у письмових заявах просила застосувати строк позовної давності, оскільки після розірвання шлюбу у 2009 році вони разом більше не проживали, спільне господарство не вели. Розриваючи шлюбні відносини, Позивач жодних вимог про поділ майна не ставив. Про порушення своїх права він мав дізнатися після розірвання шлюбу.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини першої статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Приписами частини третьої та четвертої статті 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Так, позивач звернувся до суду з позовом 24.04.2023 року.

Шлюб між сторонами розірвано 08.09.2009 року.

Судовим розглядом на основі наданих доказів встановлено, що після розірвання шлюбу сторони продовжували проживати разом до 2022 року як чоловік і дружина, але вже у незареєстрованому шлюбі.

Позивач зазначає, що підстав вважати, що порушуються його майнові права у нього не було. Однак, з Відповідачкою з 2022 року перестали проживати разом, почалися конфлікти відносно майна, він зрозумів, що порушуються його права на спільно нажите майно. Оскільки врегулювати ці питання мирним шляхом не вдалося, у квітні 2024 року він звернувся до суду з цим позовом про поділ майна.

На підтвердження проживання разом з відповідачем після розірвання шлюбу, позивач залучив для надання пояснень свідків, надав квитанції про оплату ним послуг за споживання електроенергії, за постачання та споживання природного газу, за користування кабельним телебачення, тощо за трьома об`єктами нерухомості: за квартирою в м. Обухів, Київської області, за квартирою у м. Бурштин, Івано-Франківської області, за житловий будинок у с. Кривопіллі, Верховинського району, Івано-Франківської області.

Відповідач, заперечуючи факт спільного проживання з Позивачкою після розірвання шлюбу не спростувала наведені факти Позивача та не надала протилежної інформації про місце проживання Позивача у спірний період та обґрунтованих пояснень сплати ним комунальних платежів за вказаними житловими об`єктами.

Відтак, суд приймає твердження Позивача про те, що про порушення своїх прав він довідався у 2022 році, в період сімейних конфліктів, бо іншої інформації Суду не надано.

Оскільки Відповідачка не спростувала вказані твердження Позивача жодними доказами, то суд приходить до висновку, що Позивач звернувся до суду з позовною заявою у межах загальної позовної давності.

З огляду на викладене, суд відхиляє доводи Відповідачки про сплив позовної давності.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

З огляду на те, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, та інше не встановлено домовленістю між ними, за Позивачем та Відповідачем в порядку поділу спільного сумісного майна слід визнати право власності на квартиру, житловий будинок та дві земельні ділянки в рівних частинах.

На підставі викладеного, та керуючись статтями 5, 10, 81, 141, 258-259, 265, 268, 270, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільно нажитого майна подружжя - задовольнити.

Визнати спільним сумісним майном ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - об`єкти нерухомого майна:

квартиру п`ятикімнатну,загальною площею 134, 2 кв. м, житловою площею 79, 1 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 ;

земельну ділянку з кадастровим номером 2620885001:01:001:0143, площею 0,1095 га, за адресою: Івано-Франківська область, Верховинський район, с. Кривопілля, присілок Середній Грунь;

житловий будинок, загальною площею 172, 8 кв. м., житловою площею 70, 2 кв. м., реєстраційний номер майна 33762501, який розташований у АДРЕСА_2 ;

земельну ділянку з кадастровим номером 26110400300:21:008:0543, площею 0,9689 га, за адресою: АДРЕСА_3 .

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, визнати за ОСОБА_1 право власності:

на 1/2 частину квартири п`ятикімнатної, загальною площею 134,2 кв. м, житловою площею 79, 1 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 ;

на 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 2620885001:01:001:0143, площею 0,1095 га, за адресою: Івано-Франківська область, Верховинський район, с. Кривопілля, присілок Середній Грунь;

на 1/2 частину житлового будинку, загальною площею 172, 8 кв. м., житловою площею 70, 2 кв. м., реєстраційний номер майна 33762501, який розташований у АДРЕСА_2 ;

на 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 26110400300:21:008:0543, площею 0,9689 га, за адресою: АДРЕСА_3 .

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, визнати за ОСОБА_2 право власності:

на 1/2 частину квартири п`ятикімнатної, загальною площею 134,2 кв. м, житловою площею 79, 1 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 ;

на 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 2620885001:01:001:0143, площею 0,1095 га, за адресою: Івано-Франківська область, Верховинський район, с. Кривопілля, присілок Середній Грунь;

на 1/2 частину житлового будинку, загальною площею 172, 8 кв. м., житловою площею 70, 2 кв. м., реєстраційний номер майна 33762501, який розташований у АДРЕСА_2 ;

на 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 26110400300:21:008:0543, площею 0,9689 га, за адресою: АДРЕСА_3 .

Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи, а також особами, що не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки) - повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення; учасником справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - з дня отримання копії повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску й з інших поважних причин.

Законної сили рішення суду набирає після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повні ім`я сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя: Марія ОСТАП`ЮК