Рішення № 135225136, 27.03.2026, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/1076/25

Провадження № 2/188/696/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2026 року с-ще Петропавлівка

Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Курочкіної О.М.

секретар судового засідання Сахно А.А.

справа 188/1076/25

Позивач :

ОСОБА_1

Представник позивача ОСОБА_2

Відповідач:

Лисичанська міська військова адміністрація Сіверськодонецького району Луганської області

про визнання права власності на нерухоме майно

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 на праві приватної власності належить двокімнатна квартира загальною площею 52,40 м2, житлова площа 29,60 м2, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 , виданого Лисичанським міськвиконкомом 04 вересня 1998 року згідно з розпорядженням (наказом) від 04 вересня 1998 року № 1000. Згідно з Реєстраційним написом в зазначеному свідоцтві, право власності на вказану квартиру було зареєстровано за позивачами Лисичанським державним малим комунальним підприємством «БТІ», про що 08 січня 2002 року було здійснено запис в реєстрову книгу за N° 374 кн.24.

Відповідно до технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_2 , квартира розташована на третьому поверсі дев`ятиповерхового будинку та складається з двох кімнат, має загальну площу 52,40 м2, житлову - 29,60 м2.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України позивач був вимушений покинути місце свого постійного проживання в м.Лисичанськ та переміститись до Львівської області. Зазначене підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи позивачів.

Наразі Сіверськодонецький район Луганської області, у тому числі Лисичанська міська територіальна громада, тимчасово окуповані російською федерацією (Наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією»).

18 листопада 2024 року, позивач звернувся до Державного реєстратора прав на нерухоме майно із заявою про реєстрацію прав власності на квартиру , реєстраційний номер № 64062673. Однак, 05 лютого 2025 року отримав рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій № 77025079 мотивоване тим, що

Після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, а саме: не отримано відповіді на запит державного реєстратора.

Неможливість отримання відповіді обумовлене тим що Лисичанське державне мале комунальне підприємство «БТІ» знаходиться на тимчасово окупованій території Луганської області, а отже і отримати інформацію про зареєстроване право власності на нерухоме майно не є можливим.

Інформація про зареєстроване право власності на зазначену квартиру в

Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня. Наразі провести реєстрацію права власності на квартиру не вбачається за можливе, адже відсутня можливість отримання інформації в БТІ щодо квартири, яка знаходиться на окупованій території.

В інший спосіб визнати право власності позивача на квартиру і зареєструвати його в Державному реєстрі речових прав неможливо.

Виходячи з вищевикладеного, оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно дані відомості відсутні, а отримати інформацію щодо зареєстрованого права власності позивача на спірну квартиру в БТІ з тимчасово окупованої території на даний час неможливо, позивач не може розпоряджатися своїм майном, що порушує його право власності та право на відшкодування зруйнованого майна.

Просить суд визнати за ним право власності на належне йому нерухоме майно.

В судове засідання представник позивача надав заяву про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

Відповідач надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Вивчивши позов та матеріали справи суд приходить до висновку, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Витягом з реєстру територіальної громади позивача та довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 27.12.2022 №1307-7001676580 підтверджується, що позивач є внутрішньо переміщеною особою.

Свідоцтвом №9389 про право власності на житло від 04.09.1998 року виданим Лисичанським міськвиконкомом посвідчено право приватної власності позивача на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Технічним паспортом, інвентаризаційний номар 3647 підтверджується, що позивач є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Висновком, підтверджується вартість квартири за адресою АДРЕСА_1 .

Рішенням про відмову в проведенні реєстраційних дій №77025079 від 05.02.2025 року позивачу було відмовлено в проведенні реєстраційних дій.

В обґрунтування зазначено, що розглянувши заяву від 18.11.2024 за реєстраційним номером 64062673 відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, та Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № І 141, встановив наявність обставин, які є підставою для відмови в проведенні реєстраційних дій, а саме, після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, тобто, не отримано відповіді на запит державного реєстратора.

У зв`язку з чим провести державну реєстрацію права власності не надається можливим.

За змістом статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У статті 328 ЦК України визначено презумпцію правомірності набуття власності. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи, що відповідно до статті 328 цього Кодексу набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, за яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт і чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України (аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 21 листопада 2018року у справі № 920/615/16, від 05 вересня 2019року у справі № 907/310/18).

Стаття 392 ЦК України, в якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне у позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право.

Таким чином суд підтверджує наявне право власності, набуте раніше на законних підставах, відповідно до ст. 392 ЦК України, а рішення спрямоване на захист, існуючого, наявного, права, що виникло у позивача з передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами.

Підтвердження права власності на зруйноване майно необхідно позивачу для отримання матеріального відшкодування від держави.

Указом Президента України . № 64/2022 від 24. лютого 20.22року, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки, і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан, який неодноразово був продовжений та станом на час розгляду справи триває.

Відповідно де Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022року № 309. (у редакції станом на час і розгляду справи), територію , на якій розміщено спірний об`єкт нерухомої приватної власності включено до території активних бойових дій та бойові дії на даній території не завершені, а саму територію віднесено до тимчасово окупованої РФ території України.

Відповідно до ст.349 ЦК право власності на майно припиняється в разі його знищення, але суд при задоволенні позову керується практикою ЄСПЛ та міжнародними нормами.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Враховуючи вищезазначене, керуючись ст.328,392 ЦК, ст.ст. 79-81, 258, 264-265 ЦПК України суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Лисичанської міської військової адміністрація Сіверськодонецького району Луганської області про визнання права власності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 рнокпп НОМЕР_2 право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , загальна площа 52,40 м2, житлова площа - 29,60 м2.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. М. Курочкіна