Ухвала суду № 135224968, 24.03.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/2306/26

Провадження № 1-кс/202/2145/2026

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

У Х В А Л А

24 березня 2026 року м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , розглянувши у закритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого слідчого управління ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , яке погоджене з прокурором відділу протидії злочинам, вчинених в умовах збройного конфлікту, Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про дозвіл на затримання з метою приводу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 438 КК України,

У С Т А Н О В И В:

Старший слідчий слідчого управління ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 звернувся у кримінальному провадженні № 12026040000000539 від 12.03.2026 з погодженим із прокурором клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 438 КК України.

Разом із вказаним клопотанням слідчим за погодженням із прокурором подано слідчому судді клопотання про дозвіл на затримання підозрюваного з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Зазначене клопотання обґрунтоване тим, що СУ ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026040000000539 від 12.03.2026 року, в якому 16.02.2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 438 КК України, а саме в порушенні законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, та порушенні законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаним з умисним вбивством.

На цей час місцезнаходження підозрюваного не встановлено.

Слідчий вважає, що підозрюваний переховуються від органу досудового розслідування.

Отже, посилаючись на те, що підозрюваний ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжких злочинів, за які законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі, є громадянином іншої держави, переховується від органів досудового розслідування, знаходячись на свободі може продовжити скоювати нові правопорушення, просить надати дозвіл на його затримання з метою приводу до суду для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У судовому засіданні слідчий та прокурор ОСОБА_4 своє клопотання підтримали.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, доходить до висновку, що таке клопотання є необґрунтованим та задоволенню не підлягає з огляду на наступне:

Слідчим суддею установлено, що СУ ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026040000000539 від 12.03.2026 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 статті 438 КК України.

Також слідчим суддею установлено, що 16 лютого 2026 року заступником начальника відділу розслідування злочинів, учинених в умовах збройного конфлікту слідчого управління ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 22022040000000236 від 23.09.2022 було складено повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 статті 438 КК України, а саме в порушенні законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, та порушенні законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаним з умисним вбивством.

Відомості щодо дотримання порядку вручення повідомлення про підозру в матеріалах клопотання відсутні.

Постановою від 12 березня 2026 року ОСОБА_5 оголошено в державний розшук, який доручений УКР ГУНП в Дніпропетровській області, а досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026040000000539 від 12.03.2026 зупинено.

При розгляді клопотання слідчого про застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді надання дозволу на затримання ОСОБА_5 з метою його приводу в судове засідання для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя керується тим, що відповідно до статті 1 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

Статтею 2 КПК України визначені завдання кримінального провадження, а саме, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до пункту 18 частини 1 статті 3 КПК України слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та у випадку, передбаченому статтею 247 цього Кодексу, - голова чи за його визначенням інший суддя відповідного апеляційного суду.

Згідно з частиною 1 статті 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться верховенство права, законність, рівність перед законом і судом , забезпечення права на свободу та особисту недоторканність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини , змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження показань, речей і документів, диспозитивність.

Зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом (частина 2 статі 7 КПК України).

Сторона обвинувачення зобов`язана використати всі передбачені законом можливості для дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого (зокрема права на захист, доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя) у разі здійснення кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia).

Зміст та форма кримінального провадження в умовах воєнного стану повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей здійснення кримінального провадження, визначених розділом IX-1 цього Кодексу (частина 3 статті 7 КПК України).

Так, статтею 8 КПК України визначено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно зі статтею 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 10 КПК України не може бути привілеїв чи обмежень у процесуальних правах, передбачених цим Кодексом, за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних чи інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, громадянства, освіти, роду занять, а також за мовними або іншими ознаками.

У випадках і порядку, передбачених цим Кодексом, певні категорії осіб (неповнолітні, іноземці, особи з розумовими і фізичними вадами тощо) під час кримінального провадження користуються додатковими гарантіями.

Частиною 1 статті 12 КПК України визначено, що під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 3 статті 26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Главою 10 Розділу ІІ КПК України визначені загальні засади щодо застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Так, частиною 1 статті 131 КПК України визначено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Заходами забезпечення кримінального провадження є, зокрема, привід , затримання особи , запобіжні заходи.

Відповідно до частиною 1 статті 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 3 статті 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Частиною 6 статті 132 КПК України передбачено, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Статтею 176 КПК України визначені загальні положення про запобіжні заходи.

Згідно з частиною 2 цієї статті тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом.

При цьому вимоги до клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжних заходів установлені статтею 184 КПК України.

Так, клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу повинно містити, крім іншого, виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини .

До клопотання додаються копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання, а також підтвердження того, що підозрюваному, обвинуваченому надані копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу.

Статтею 188 КПК України передбачено, що прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися із клопотанням про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Це клопотання може бути подане: 1) одночасно з поданням клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або зміни іншого запобіжного заходу на тримання під вартою; 2) після подання клопотання про застосування запобіжного заходу і до прибуття підозрюваного, обвинуваченого до суду на підставі судового виклику; 3) після неприбуття підозрюваного, обвинуваченого за судовим викликом для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і відсутності у слідчого судді, суду на початок судового засідання відомостей про поважні причини, що перешкоджають його своєчасному прибуттю.

Прокурор додає до клопотання документи, які підтверджують зазначені у пунктах 1, 2 частини четвертої статті 189 цього Кодексу обставини.

Відповідно до частини 4 статті 189 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у наданні дозволу на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу, якщо прокурор не доведе, що зазначені у клопотанні про застосування запобіжного заходу обставини вказують на наявність підстав для тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а також є достатні підстави вважати, що: 1) підозрюваний, обвинувачений переховується від органів досудового розслідування чи суду; 2) одержавши відомості про звернення слідчого, прокурора до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу, підозрюваний, обвинувачений до початку розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу вчинить дії, які є підставою для застосування запобіжного заходу і зазначені у статті 177 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 194 КПК України не доведення прокурором наявності обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення є підставою для відмови слідчим суддею, судом у застосуванні запобіжного заходу, що, в свою чергу, виключає можливість застосування до такої особи заходів забезпечення кримінального провадження, до яких належить затримання та привід.

Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті (ч. 2 ст. 194 КПК України).

Слід також відзначити, що особливості режиму кримінального провадження в умовах воєнного стану визначені у Розділі ІХ-1 КПК України, які не містять виключень щодо обов`язку прокурора доводити перед слідчим суддею обґрунтованість підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження та надавати копії матеріалів, які це підтверджують.

Отже, за змістом наведених положень кримінального процесуального закону за відсутності достатніх підстав для тримання під вартою підозрюваного, зокрема не доведення прокурором наявності обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, в тому числі не надання матеріалів досудового розслідування, на яких ґрунтується повідомлення про підозру, слідчий суддя, суд повинен відмовити у наданні дозволу на застосування до підозрюваного такого тимчасового запобіжного заходу як затримання з метою його приводу.

Наведені положення кримінального процесуального законодавства узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини, який неодноразово наголошував, що обґрунтована підозра має існувати як під час арешту, так і первинного затримання особи. Вона є важливою частиною гарантії, встановленої у пункті 1 (с) статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Отже, повинні існувати факти чи відомості про те, що заарештовану особу обґрунтовано підозрюють у вчиненні передбачуваного злочину. Термін обґрунтованість означає поріг, який підозра повинна подолати, щоб задовольнити об`єктивного спостерігача щодо ймовірності звинувачень.

Слідчий суддя звертає увагу, що 18 березня 2026 року слідчий за погодженням з прокурором звернувся до Індустріального районного суду міста Дніпра з клопотанням про застосування стосовно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке відповідно до протоколу автоматизованого визначення слідчого судді було розподілено слідчому судді ОСОБА_7 .

Одночасно слідчий за погодженням із прокурором звернувся з клопотанням про надання дозволу на затримання підозрюваного з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою слідчого судді від 20 березня 2026 року таке клопотання залишено без розгляду на підставі заяви слідчого з метою доопрацювання.

Ухвалою слідчого судді від 20 березня 2026 року клопотання про застосування стосовно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою також залишено без розгляду.

24 березня 2026 року слідчий повторно звернувся до Індустріального районного суду міста Дніпра з клопотанням про застосування стосовно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та клопотанням про надання дозволу на затримання підозрюваного з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке через відсутність основного слідчого судді протоколом автоматизованого визначення слідчого судді було розподілено слідчому судді ОСОБА_1 .

Повторно звернувшись до слідчого судді з вищевказаними клопотаннями, слідчий долучив до свого клопотання копію складеного 16 лютого 2026 року заступником начальника відділу розслідування злочинів, учинених в умовах збройного конфлікту слідчого управління ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 статті 438 КК України, копію постанови про оголошення його в державний розшук, копію листа Прикордонного загону Державної прикордонної служби України.

При цьому ані клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ані клопотання про застосування тимчасового запобіжного заходу у вигляді затримання підозрюваного в порушення вимог статті 184 КПК України не містить викладу обставин, що дають підстави підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень.

У поданих слідчим за погодженням із прокурором клопотаннях немає посилання на відповідні матеріали досудового розслідування, лише зазначено, що «підозра обґрунтовується доказами, отриманими в ході проведення досудового розслідування даного кримінального провадження у їх сукупності».

Подані на розгляд слідчому судді клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді запобіжних заходів, в тому числі затримання, не тільки не містять наведення викладу обставин, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, а й не містять жодного додатку, який би відповідав хоча б мінімальному стандарту доказування та з якого можливо б було дійти неголослівного висновку про наявність «обґрунтованої» підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Слідчий суддя наголошує, що на цей час триває збройна агресія російської федерації проти України, громадянином якої є підозрюваний, проте це не є підставою для недотримання Україною засад та гарантій кримінального провадження, які є наскрізними на всіх стадіях кримінального процесу.

Тож формального надання стороною обвинувачення виключно тексту складеного повідомлення про підозру недостатньо для застосування слідчим суддею заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі затримання особи з метою її приводу до суду, з огляду на те, що це не відповідає визначеному законодавством порядку застосування заходів забезпечення кримінального провадження та порушує засади кримінального провадження.

В даному випадку клопотання не відповідає вимогам, встановленим пунктом 3 частини 1 та пунктом 1 частини 3 статті 184 КПК України

Слідчим та безпосередньо прокурором у судовому засіданні не надано об`єктивних даних щодо існування обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

На переконання слідчого судді, визначені кримінальним процесуальним законом підстави, з якими закон пов?язує можливість застосування заходів забезпечення кримінального провадження, не доведені.

Відтак законні підстави для надання слідчим суддею дозволу на затримання ОСОБА_5 відсутні.

Враховуючи вищевикладене, в задоволенні клопотання слідчого про надання дозволу на затримання підозрюваного ОСОБА_5 з метою його приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно відмовити.

При цьому прокурор або слідчий за погодженням із прокурором не позбавлені можливості повторно звернутися з аналогічним клопотанням за наявності нових обставин, які підтверджують необхідність тримання особи під вартою, зокрема оформивши клопотання з дотриманням вимог статті 184 КПК України та надавши копії матеріалів досудового розслідування, які підтверджують наявність обґрунтованої підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Керуючись ст. 7-10, 131-132, 188-189, 194, 369-372 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання слідчого про надання дозволу на затримання ОСОБА_5 з метою його приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів.

Слідчий суддя ОСОБА_8