Рішення № 135224214, 27.03.2026, Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 573/44/26

Номер провадження 2/573/194/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2026 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Черкашиної М.С.,

з участю секретаря Півньової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Основний зміст позову.

12.01.2026 ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому вказує, що 29.06.2025 між товариством і відповідачкою укладено кредитний договір №29.06.2025-100000058, на підставі якого остання отримала кредит у сумі 3000 грн зі сплатою процентів за користування кредитними коштами та комісій на умовах визначених договором. Відповідачка належним чином взяті на себе зобов`язання не виконала, у зв`язку з чим у неї утворилася заборгованість у розмірі 9300 грн, яка складається з: 3000 грн тіло кредиту, 4200 грн проценти, 600 грн комісія за надання кредиту, 1500 грн неустойка.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з ОСОБА_3 на користь товариства вказану суму.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді від 19.01.2026 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с. 22).

Заяви, клопотання.

У судове засідання представник позивача ТОВ «Споживчий центр» - Сиплива Т.А. не з`явилась, у позовній заяві зазначила, що розгляд справи просить здійснювати без участі представника товариства, проти постановлення заочного рішення не заперечує (а. с. 7).

Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання також не з`явилася. За зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання остання відсутня, інформації щодо своєї адреси суду не надала, а тому відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається, що судова повістка вручена їй належним чином (а. с.25).

17.03.2025 у системі «Електронний суд» надійшла заява адвоката Кліпікова Р.Б. про вступ у справу на стороні відповідачки та ознайомлення з матеріалами справи.

25.03.2026 від представника відповідачки надійшов відзив на позовну заяву. У вказаному відзиві зазначається, що відповідачка частково визнає позовні вимоги, а саме: в частині тіла кредиту у сумі 3000 грн та нарахованих відсотків у сумі 4200 грн. Проти задоволення позовних вимог, в частині стягнення комісії, пов*язаної з наданням кредиту у сумі 600 грн та неустойки за прострочення виконання зобов`язання 1500 грн. Зазначає, що заборгованість відповідачки виникла у зв`язку зі складним матеріальним становищем відповідачки.Представник відповідачки просить відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення комісії за надання кредиту та неустойки. Розгляд справи просить проводити без їх участі ( а.с. 26-29).

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки при підготовці справи до розгляду дотримано вимоги ЦПК України щодо належного повідомлення сторін про розгляд справи.

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснювалося.

Фактичні обставини, встановлені судом.

29.06.2025 між ОСОБА_2 і ТОВ «Споживчий центр» в електронному вигляді шляхом акцепту пропозиції на укладення договору на сайті sgroshi.com.ua. ua було укладено кредитний договір (оферти) № 29.06.2025-100000058, відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит у сумі 3000 грн на 140 днів до 15.11.2025 з можливістю пролонгації, з поверненням суми кредиту у кінці строку кредитування, зі сплатою комісії, пов`язаної з наданням кредиту, у розмірі 20% від суми кредиту, що дорівнює 600 грн, яка нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту.

Відповідно до пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії), (оферти) електронний кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови: дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), розміщена на вебсайті Кредитодавця у загальному доступі, а також в особистому кабінеті позичальника на вебсайті Кредитодавця, заявка, сформована на сайті Кредитодавця після ідентифікації Позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення Кредитодавцем, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті Кредитодавця, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого Позичальником в повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.

Умовами договору, сторони встановлюють, що Проценти нараховуються з дня надання Позичальнику Кредиту (включаючи безпосередньо у день надання Кредиту) включно до дати його фактичного повернення. Проценти за користування нараховуються та обліковуються Кредитодавцем щоденно.

У договорі сторони визначили, що кредит надається на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № 4790-72XX-XXXX-1584.

Також, сторони у розділі «Обов`язки позичальника» Договору зазначили, що позичьник зобов`язаний забезпечити своєчасне погашення заборгованості та погашення неустойки, яка може бути нарахована Кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов`язань за цим Договором - негайно, з моменту пред`явлення Кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.

У пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферті), заявці кредитного договору № 29.06.2025-100000058 (кредитної лінії), відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 29.06.2025-1000000589 від 29.06.2025, інформаційному повідомленні, позичальником вказана ОСОБА_2 та зазначено, що ці документи підписані нею електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Також судом встановлено, що 04.01.2024 між ТОВ «Споживчий центр» і ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення» було укладено договір про надання послуг з переказу коштів № ФК-П-2024/01-2, згідно з яким останнє прийняло на себе зобов`язання надавати ТОВ «Споживчий центр» послуги з переказу коштів без відкриття рахунку, а саме: здійснювати від імені ТОВ «Споживчий центр» прийом на розрахунковий рахунок платіжної установи безготівкових платежів споживачів, що звертаються до платіжної установи з метою здійснення переказу коштів в якості оплати торговцю вартості його товарів, робіт або послуг, та виконувати платіжні операції з переказу ТОВ «Споживчий центр» отриманих від споживачів платежів в порядку, в розмірі та у строки, передбачені цим договором; виконувати платіжні операції з переказу споживачам виплат в порядку, в розмірі та у строки, передбачені цим договором (копія договору зберігається в електронному вигляді в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі).

За надання ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення» послуг з виконання платіжних операцій, вказаних у п. 1.1. цього договору, ТОВ «Споживчий центр» зобов`язався виплачувати платіжній установі винагороду у порядку і на умовах, передбачених цим договором.

29.06.2025 ТОВ «Споживчий центр» через ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення» перерахувало на банківську картку № НОМЕР_1 -15000 грн за договором № 29.06.2025-100000058 (12-16).

ОСОБА_2 , скориставшись кредитними коштами, не виконує належним чином умови договору, у зв`язку з чим у неї утворилася заборгованість по кредиту в розмірі 9300 грн, з яких: 3000 грн - основний борг, 4200 грн - проценти, 600 грн комісія за надання кредиту, 1500 грн неустойка, що підтверджується розрахунком заборгованості станом на 02.01.2026, здійсненим відповідачем в якому зазначено поденні нарахування за кредитним договором (а.с.9-11).

Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1-2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Норми зазначеного пункту Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України є актуальними та зміни щодо їх застосування до Цивільного кодексу України не вносилися.

Висновки суду.

Аналізуючи вище наведені норми матеріального права та надані позивачем докази, суд дійшов до висновку, що між позивачем та відповідачкою було укладено кредитний договір у встановленій законом формі з визначенням усіх істотних умов та правил такого договору.

ТОВ «Споживичий центр» виконало свої зобов`язання за договором, надавши кредитні кошти ОСОБА_2 . Натомість, відповідачка свої зобов`язання за вказаним договором порушила, по теперішній час не повернула заборгованість за кредитом.

При цьому, до вказаного висновку суд дійшов, виходячи не тільки з вимог національного законодавства України, а і з висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні в справі «Ушаков та Ушакова проти України» від 18 червня 2015 року (остаточне 18 вересня 2015 року), в пункті 78 якого зазначено, що «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою…».

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд визнає їх належними, допустимими, достовірними, а позов таким, що підлягає задоволенню частково.

Суд, погоджуючись з доводами представника відповідачки, зазначає, що стосується вимоги позивача про стягнення заборгованості за комісію в розмірі 600,00 грн., що ця вимога не є правомірною, оскільки у Постанові від 13.07.2022 у справі №363/1834/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку. З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Оскільки з наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідача установлено, що позивачем нараховано відповідачеві до сплати комісію без зазначення, які саме дії позикодавця входять до такого обслуговування, - підстав для задоволення позову в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача комісії в розмірі 600,00 грн. за договором, суд не вбачає.

Враховуючи, що прострочення виконання грошового зобов`язання виникло після 24.02.2022, позов слід задовольнити частково та з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути 7200 грн заборгованості за кредитним договором, з яких: 3000 грн - основний борг, 4200 грн - проценти. У задоволенні вимог про стягнення 1500 грн неустойки слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам (77, 42 %) слід також стягнути 2061 грн 23 коп. понесених і документально підтверджених судових витрат, які складаються зі сплаченого судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 81, 141, 247, 265, 273, 274 ЦПК України,

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А, код ЄДРПОУ 37356833) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 7200 (сім тисяч двісті) грн заборгованості за кредитним договором № 29.06.2025-100000058 від 29.06.2025, а також 2061 (дві тисячі шістдесят одну) грн 23 коп. судових витрат.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ЦПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя