Ухвала суду № 135223997, 30.03.2026, Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 138/279/26

Провадження №:1-кп/138/142/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2026 року м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого, судді: ОСОБА_1 ,

з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

в ході розгляду у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області кримінального провадження № 72025021020000027 від 27.03.2025 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 204, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 204, ч. 1 ст. 204 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області перебуває зазначене кримінальне провадження.

В судовому засіданні 30.03.2026 захисник ОСОБА_5 подав клопотання про скасування арешту майна мотивоване тим, що під час досудового розслідування кримінального провадження № 72025021020000027 від 27.03.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 199, ч. 1 ст. 204, ч. 2 ст. 204 КК України ухвалою вінницького міського суду Вінницької області було задоволено клопотання про арешт майна та накладено арешт на майно, яке було вилучено 28.08.2025 під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 , в тому числі і на грошові кошти в сумі 36 811 доларів США, 7 570 Євро, 167 140 гривень, які належать родині ОСОБА_4 . На даний час у рамках кримінального провадження проведено всі необхідні дії з вказаним майном. Крім того, на даний час родина ОСОБА_4 потребує значних коштів для лікування дитини з інвалідністю за кордоном, надавши підтверджуючі документи. З метою збору відповідної суми ОСОБА_4 , почав накопичувати вказану суму шляхом власних заощаджень та позики коштів у родичів: мати ОСОБА_4 - ОСОБА_6 позичила кошти у сумі 94500, які вона отримала з 2022-2025 роки за умовами договору №1886 від 01.07.2022 між нею та ТОВ «Енера Вінниця» за реалізовану електроенергію; мати дружини ОСОБА_7 , кошти в сумі 95500, які вона утримала з 2022-2025 за умовами договору №1887 від 01.07.2022 між нею та ТОВ «Енера Вінниця» за реалізовану електроенергію; дружина ОСОБА_8 має нерухоме майно, яке здавала в оренду та накопичила 130000 гривень; ОСОБА_9 , 03.01.2025 реалізував автомобіль «Фолькцваген Т-5» 2011 року ОСОБА_10 за 8000 доларів США; ОСОБА_4 являється ФОП і згідно звітної документації отримав дохід, еквівалентний 4000 доларів США. Станом на час проведення обшуку родина накопичила суму еквівалентну 61128 доларів США, з яких частину було переведено в долари США (36811 доларів США), частину в євро (7570 Євро), залишок в гривнях склав 167 140 гривень, інші кошти витрачено на побутові потреби та поточне лікування дитини. На підставі викладеного просить скасувати арешт на грошові кошти в сумі 36 811 доларів США, 7 570 Євро, 167 140 гривень.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав клопотання свого захисника та просив його задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні підтримав вказане клопотання.

Вирішуючи дане клопотання, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частинами 1, 3 ст. 170 КПК України передбачена можливість накладення арешту на майно будь-якої фізичної або юридичної особи з метою забезпечення збереження речових доказів, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюва-ного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Згідно ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 03.09.2025, якою накладено арешт, крім іншого, на грошові кошти в сумі 36 811 доларів США, 7 570 Євро, 167 140 гривень, останні належать ОСОБА_4 , однак в судовому засіданні захисник зазначив, що дані грошові кошти акумульовані обвинуваченим з числа зароблених ним та позичених йому матір`ю та тещею для лікування його сина, надавши при цьому підтверджуючі документи.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.

В судовому засіданні захисник надав документи про доходи обвинуваченого як приватного підприємця, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , які являються матір`ю та тещею обвинуваченого, та дружини обвинуваченого, та підтвердив, що надані останніми кошти дійсно акумулювались ОСОБА_4 для лікування дитини з інвалідністю за кордоном, згідно долучених медичних документів.

Доказів зворотнього тому, що зазначив захист в клопотанні про скасування арешту майна, зокрема отримання вказаних коштів в результаті протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_4 , сторона обвинувачення не лише не надала, а й погодилась з доводами захисту.

Таким чином, дослідивши дане клопотання з доданими документами, заслухавши думку учасників провадження, суд приходить до висновку задовольнити клопотання, скасувавши арешт на грошові кошти.

Керуючись ст. 22, 27, 93, 100, 162, 174, 314-316, 369-372 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Задовольнити клопотання представника власника майна ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 про скасування арешту майна та скасувати арешт, накладений згідно ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 03.09.2025, на грошові кошти в сумі 36 811 доларів США, 7 570 Євро, 167 140 гривень, які належать ОСОБА_4 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1