Рішення № 135223790, 10.03.2026, Болградський районний суд Одеської області

10.03.2026

Справа № 497/86/26

Провадження № 2/497/723/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2026 року Болградський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Раца В.А.,

секретаря - Божевої І.Д.,

без участі сторін,

розглянувши у порядку загального позовного провадження, у відкритому підготовчому засіданні в місті Болграді, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Городненської сільської ради Болградського району Одеської області про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

08.01.2026 року представник позивачів - адвокат Сахарова Н.М., яка підтвердила свої повноваження електронним ордером серії ВН №1628523 від 19.12.2025 року (а.с.63) звернулася до суду з позовом до Городненської сільської ради Болградського району Одеської області та просить постановити судове рішення, яким визнати за ними право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і дворовими спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 в наступних частках:

- за позивачем ОСОБА_1 на 2/84 частини як за спадкоємцем за законом ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та на 1/7 як за членом колгоспного двору;

- за позивачем ОСОБА_2 на 2/84 частини як за спадкоємцем за законом ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 14/84 частини як за спадкоємцем за заповітом ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ; на 7/84 частин як за спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_7 та на 1/7 як за членом колгоспного двору;

- за позивачем ОСОБА_3 на 2/84 частини як за спадкоємцем за законом ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 7/84 частин як за спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_7 та на 1/7 як за членом колгоспного двору;

- за позивачем ОСОБА_4 на 2/84 частини як за спадкоємцем за законом ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та на 1/7 як за членом колгоспного двору.

Вимоги мотивовані тим, що вищезазначений будинок відносився до колгоспного двору, до складу якого входили батько та чоловік позивачів, їх дідусь та бабуся з боку батька - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та вони позивачі, тобто кожний придбав право власності на житловий будинок по 1/7 частині, вони володіли цім будинком, але не оформили право власності. Після смерті батька та чоловіка ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_3 його частку у житловому будинку успадкували в рівних частках його батьки та позивачі (дружина та троє дітей), оскільки вони разом проживали та фактично вступили в управління майном. Надалі помер дідусь ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_2 та після його смерті відкрилась спадщина в тому числі на 12/84 часток. Померлий залишив заповіт на онука ОСОБА_2 , який прийняв спадщину шляхом звернення до нотаріальної контори. В подальшому - ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_7 та після її смерті відкрилась спадщина на 12/84 частин в житловому будинку, яку успадкували онуки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , а саме прийняли спадщину фактом сумісного проживання з померлою. Коли позивачі звернулися до нотаріусів з метою оформлення спадщини, їм було відмовлено у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на частину житлового будинку за спадкодавцями. Для реєстрації права власності на свої частки у будинку позивачі звернулися до державного реєстратора, але їм також було відмовлено, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на житловий будинок. За захистом своїх невизнаних прав, позивачі змушені звернутися до суду з цією позовною заявою.

Ухвалою судді від 13.01.2026 року було відкрито загальне позовне провадження та витребувано інформацію щодо заведених спадкових справ відносно ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.66).

03.02.2026 року до суду надійшла витребувана інформація від Одеського державного нотаріального архіву; 09.02.2026 року - від приватного нотаріуса Болградського районного нотаріального округу Міцул О.; та 10.03.2026 року від Арцизької районної державної нотаріальної контори.

Сторони в судове засідання не з`явилися.

Представник позивачів - адвокат Сахарова Н.М . в позовній заяві просила розглянути справу у відсутності позивачів (а.с.4).

Представник відповідача - голова Городненської сільської ради Болградського району Одеської області - Богоєв М. надав 10.03.2026 року на електрону пошту суду заяву про розгляд справи у відсутності представника відповідача, не заперечував проти заявлених вимог (а.с.145).

Відповідно до ч.3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі виходячи з наступного.

Судом встановлено, що станом на 14 квітня 1991 року житловий будинок (домоволодіння), розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належав до типу колгоспного двору (колгоспників) та до його складу входили члени цього двору: ОСОБА_6 , 1937 року народження (помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_7 , 1938 року народження (померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ), ОСОБА_5 , 1959 року народження (помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ), та позивачі по справі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 . На підставі ст.123 ЦК України в редакції 1963 року, яка діяла станом на 14 квітня 1991 року, кожен член колгоспного двору придбав право власності на майно цього колгоспного двору в рівних частках, тобто по 1/4 частки будинку з господарськими будівлями та дворовими спорудами. Це підтверджується довідкою №470, яка видана 09.05.2025 року старостою с.Дмитрівка Городненської сільської ради Грековим К. (а.с.42).

Згідно вимог ст. 7 Конституції СРСР 1936 року колгоспним двором є родинно-трудове об`єднання осіб, всі або більшість працездатних членів якого є членами колгоспу, беруть участь особистою працею в колгоспному виробництві, отримують основні доходи від суспільного господарства колгоспу і, крім того, ведуть особисте підсобне господарство на присадибній земельній ділянці.

Відповідно до затверджених ЦСУ СРСР 13 квітня 1979 року № 11215 «Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів», визначення в сільській місцевості громадського типу господарства в погосподарській книзі та відомостей щодо членів колгоспного двору, що має правове значення, було покладено на сільські ради.

Надалі порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом - Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25 травня 1990 року № 69.

Згідно з п.9 зазначених Вказівок окремим господарством є особи, що проживають разом та ведуть спільне домашнє господарство.

Відповідно до змісту Вказівок №5-24/26 і №69 суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім`ї). Особи, які працюють у колгоспі, але не є членами колгоспу, належать до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади.

Згідно Закону України «Про власність» від 15.04.1991 року, пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» №20 від 22.12.1995 року, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба).

Відповідно до ст.ст. 120,123 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), чинного на час існування колгоспних дворів, майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору.

Спори щодо майна колишнього колгоспного двору мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору.

Виходячи з вимог ст.ст. 120,123 ЦК України в редакції 1963 року, які діяли станом на 15.04.1991 року і регулювали власність колгоспного двору, право власності на майно колгоспного двору (спірне будинковолодіння) мали ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , та позивачі по справі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 в рівних частинах, по 1/7 кожний. Відповідно до абз.2 п.6 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31.01.1966 року, яка втратила чинність в 1996 році, не підлягали реєстрації будинки та домоволодіння, що розташовані в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але до них не приєднані. У сільській місцевості оформлення індивідуальних (приватних будинків) станом на 1991 рік здійснювалось шляхом внесення відповідного запису у погосподарській книзі сільської ради та відкриття особового рахунку на ім`я власника.

Згідно з ч.1 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року зі змінами та доповненнями, державна реєстрація прав є обов`язковою. В ч.4 ст. 3 цього ж Закону визначено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Як вбачається з абз.3 частини 3 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав власності, з подальшою видачею свідоцтва про право власності на об`єкти ( індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них), що розташовані на територіях сільських рад та які закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року, щодо яких раніше не здійснювалась державна реєстрація прав власності для осіб, за якими закріплені особові рахунки в погосподарських книгах відповідних сільських рад, здійснюється на підставі поданої заяви та виписки із зазначених книг, наданої виконавчим органом сільської ради ( у разі, якщо такий орган не створений, - сільським головою) або відповідною архівною установою, а також інших документів, визначених у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно зі змістом ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Але рішеннями державного реєстратора прав на нерухоме майно Городненської сільської ради Болградського району Одеської області №80734519 від 08.09.2025 року позивачам ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , а також №79694961 від 01.07.2025 року позивачу ОСОБА_1 відмовлено у проведенні державної реєстрації права власності на відповідні частки у вищевказаному житловому будинку у зв`язку з тим, що заявником не подано документів, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності (а.с.47-49, 50-51).

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Також 27 серпня 2021 року на замовлення позивача ОСОБА_2 , КП «Болградське бюро технічної інвентаризації», на вищезазначений будинок було виготовлено технічній паспорт при цьому найменування об`єкту нерухомого майна зазначено «будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами» (а.с.32-34).

Тобто позивачами доведена вимога, щодо визнання за ними по 1/7 частки за кожним у вище вказаному житловому будинку, як за членами колгоспного двору.

Щодо права власності в порядку спадкування.

1) З письмових доказів встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , яке видане 25 липня 1997 року Дмитрівською сільською радою Болградського району Одеської області на підставі актового запису про смерть №31 від 25.07.1997 року, ОСОБА_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.23).

На момент його смерті діяли вимоги ЦК УРСР.

Згідно зі ст. 529 ЦК УРСР, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Відповідно до ч.2 ст. 548 ЦК УРСР прийнята спадщина належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини ч.1 ст. 549 ЦК УРСР.

Спадкоємцями після смерті ОСОБА_5 відповідно до ст.529 ЦК Української РСР за законом першої черги є ОСОБА_6 - батько померлого, ОСОБА_7 - мати померлого, ОСОБА_1 - дружина померлого, та його діти, які на момент смерті батька були неповнолітніми - ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 . Всі шість спадкоємців прийняли спадщину фактом вступу в управління та володіння спадковим майном, що підтверджується наступними доказами:

- довідками №№382, 383, 384, які видані 25.10.2022 року старостою с.Дмитрівка Городненської сільської ради Кюлафли П.А. (а.с.24,25, 43) відповідно до яких спадкодавець на момент смерті проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та з ним в одному будинку були зареєстровані та проживали (були членами його сім`ї) всі шість спадкоємців;

- свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , яке видане 23.10.1982 року Дмитрівською сільською радою Болградського району на підставі актового запису №39, відповідно до якого ОСОБА_5 уклав шлюб з ОСОБА_10 та після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_11 » (а.с.35);

- свідоцтвом про народження позивача ОСОБА_9 серії НОМЕР_3 , що видане 28.12.1983 року Дмитрівською сільською радою Болградського району на підставі актового запису №137, відповідно до якого її батьком вказаний ОСОБА_5 (а.с.37);

- витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00046960761 сформованого 13.09.2024 року, відповідно до якого ОСОБА_9 вийшла заміж за ОСОБА_12 та змінила своє прізвище на « ОСОБА_13 » (а.с.38);

- свідоцтвом про народження позивача ОСОБА_2 серії НОМЕР_4 , що видане 03.11.1989 року Дмитрівською сільською радою Болградського району на підставі актового запису №98, відповідно до якого його батьком вказаний ОСОБА_5 (а.с.39);

- свідоцтвом про народження позивача ОСОБА_3 серії НОМЕР_5 , що видане Повторно 05.03.2022 року Болградським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Болградському районі на підставі актового запису №114 зробленого 20.10.1986 року виконавчим комітетом Дмитрівської сільської ради, відповідно до якого його батьком вказаний ОСОБА_5 (а.с.40);

- матеріалами спадкової справи №666/00 заведеною державним нотаріусом 22.03.2000 року щодо майна ОСОБА_5 , відповідно до яких всім вищевказаним спадкоємцям видані свідоцтва про право на спадщину за законом, але свідоцтва на право на частину в житловому будинку належну спадкодавцеві не видавалось (а.с.72-87).

Тобто спадщина між спадкоємцями розподілилася порівну за кожним по 1/6 частині, що складає 1/42 (2/84) в житловому будинку, тобто спадкоємцям ОСОБА_6 та ОСОБА_7 стала належати на праві власності 1/6 частина вищевказаного житлового будинку, але своє право власності вони документально не оформили.

Таким чином вимоги, щодо спадкування всіма позивача права власності по 1/42 (2/84) частин за кожним в порядку спадкування за батьком та чоловіком знайшли своє підтвердження.

2) Надалі, відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 , яке видане 29 липня 2020 року Болградським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на підставі актового запису про смерть №477 від 29.07.2020 року, ОСОБА_6 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.26).

Після його смерті відкрилася спадщина на все належне йому на день смерті майно, в тому числі на 1/6 частину у вищевказаному житловому будинку.

При житті ОСОБА_6 склав заповіт від 22.07.2019 року, посвідчений секретарем Дмитрівської сільської ради Казанжи Н.Ф., зареєстрований в реєстрі за №172, відповідно до якого зробив таке розпорядження: усі свої права та обов`язки, які йому належать на момент складання заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть належати йому у майбутньому, та усе його майно, що буде належати йому на день його смерті, де б воно не знаходилося і з чого не складалося, а також усе те, на що він за законом матиме право, заповів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Заповіт не змінений та не скасований.

Спадкоємець за заповітом ОСОБА_2 прийняв спадщину фактом постійного (спільного) проживання з померлим за однією адресою, що відповідає вимогам ст. 1268 ЦК України, окрім цього звернувся до державного нотаріуса з особистою заявою про прийняття спадщини за №551 від 05.10.2020 року та підтверджується наступними доказами:

- довідками №№382, 385, 386, які видані 25.10.2022 року старостою с.Дмитрівка Городненської сільської ради Кюлафли П.А. (а.с.27, 28,43) відповідно до яких спадкодавець на момент смерті проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та з ним в одному будинку були зареєстровані та проживали (були членами його сім`ї) спадкоємець за заповітом ОСОБА_2 , а також непрацездатна дружина ОСОБА_7 , невістка ОСОБА_1 , іншій онук ОСОБА_3 та троє правнуків;

- копіями матеріалів спадкової справи №239Б/2020 року, заведеною державним нотаріусом Київської державної нотаріальної контори у місті Одеса Барановою О.В. щодо майна ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , відповідно до яких позивач ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину та навіть на деяке майно отримав свідоцтва про право на спадщину за заповітом, але свідоцтво на житловий будинок в матеріалах спадкової справи не міститься. Окрім цього в матеріалах справи наявна особиста заява ОСОБА_7 зареєстрована за №552 від 05.10.2020 року про відмову від обов`язкової долі у спадщині, що відповідає вимогам ст.ст. 1273, 1274 ЦК України (а.с.136-144).

Таким чином вимога, щодо спадкування позивачем ОСОБА_2 1/6 (14/84) частин в житловому будинку в порядку спадкування після смерті дідуся знайшла своє підтвердження.

3) В подальшому, відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 , яке видане 05 жовтня 2022 року Болградським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на підставі актового запису про смерть №660, ОСОБА_7 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.29).

Після її смерті відкрилася спадщина на все належне їй на день смерті майно, в тому числі на 1/6 частину у вищевказаному житловому будинку.

Спадкоємцями за законом першої черги за правом представлення у зв`язку зі смертю батька відповідно до вимог ст. 1266 ЦК України, після смерті бабусі ОСОБА_14 ( ОСОБА_11 (російською мовою « ОСОБА_11 », через невірний переклад прізвища спадкоємці не можуть бути позбавлені права на спадкування) ОСОБА_15 є її онуки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які прийняли спадщину фактом постійного (спільного) проживання з померлою за однією адресою, що відповідає вимогам ст.1268 ЦК України та підтверджується вже дослідженими судом доказами, а також наступними доказами:

- довідками №№ 387, 388, які видані 25.10.2022 року старостою с.Дмитрівка Городненської сільської ради Кюлафли П.А. (а.с.30, 31) відповідно до яких спадкодавець на момент смерті проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та з нею в одному будинку були зареєстровані та проживали (були членами її сім`ї) онуки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 й невістка ОСОБА_1 ;

- копіями матеріалів спадкової справи №17/2023 року, заведеною приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу Одеської області Міцул О.В. щодо майна ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , відповідно до яких спадкодавець при житті склала три заповіти: 1) від 12.08.2016 року на ім`я ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , якому заповіла всі свої права та обов`язки, відомостей, що цей спадкоємець якимось чином прийняв спадщину суду не надано; 2) від 22 липня 2019 року на ім`я ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , якій заповіла земельну ділянку площею 1,10 га з вказівкою кадастрових номерів, спадкоємець прийняла спадщину шляхом звернення до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини та оформила на своє ім`я заповідане їй майно, отримавши свідоцтво про право на спадщину за заповітом; 3) від 27 серпня 2019 року на ім`я ОСОБА_2 , позивача по справі, якому заповіла земельну ділянку площею 0,39 га з вказівкою кадастрових номерів, спадкоємець прийняв спадщину шляхом звернення до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, а також фактом спільного проживання зі спадкодавцем за однією адресою, та оформив на своє ім`я заповідане йому майно, отримавши свідоцтво про право на спадщину за заповітом (а.с.92-134).

Тим самим судом встановлено, що окрім позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є ще один спадкоємець ОСОБА_17 , яка прийняла спадщину, але вона є спадкоємцем за заповітом та з заявами про видачу свідоцтв за законом до нотаріальної контори не зверталася, тобто обидва позивача є спадкоємцями за законом в порядку представлення у зв`язку зі смертю їх батька. Так як два заповіти від 22.07.2019 та 27.08.2019 не охоплюють майно, що складається з 1/6 частини у житловому будинку, а відомостей про прийняття спадщини спадкоємцем за заповітом від 12.08.2016 року в матеріалах справи не має, суд вважає доведеною вимогу, що після смерті ОСОБА_7 спадщину за законом прийняли тільки онуки позивачі по справі - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , тобто по 1/2 частки від спадкового майна, що складає 1/12 (7/84) частину у житловому будинку.

Так, постановами приватного нотаріуса Болградського районного нотаріального округу Одеської області Агбун М.І. вих. №721/02.31 від 09.12.2025 року позивачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на житловий будинок після смерті батька та чоловіка ОСОБА_5 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу, який підтверджував би належність цієї частки в житловому будинку спадкодавцю (а.с.46) та державного нотаріуса Арцизької районної державної нотаріальної контори Одеської області за вих.№640/02-14 від 13.10.2021 року позивачу ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу (а.с.45).

Статтями 1216-1218 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до ст. 1258 цього Кодексу спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Так, заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Відповідно до положень ст. 1223 ЦК України позивач, як особа визначена у заповіті, має право на спадкове майно.

Також відповідно до ч.1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частинами 1, 5 ст. 1266 ЦК України визначено, що внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини. Якщо спадкування за правом представлення здійснюється кількома особами, частка їхнього померлого родича ділиться між ними порівну.

Як вбачається з вимог ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. А відповідно до вимог ч.1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 1270, ч.3 ст. 1272 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Досліджені матеріали справи, відповідають встановленим нормам законодавства, тому суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки відповідач визнав позов і обставини визнані сторонами не підлягають доказуванню у відповідності до ст. 82 ч.1 ЦПК України. Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

Керуючись ст.ст. 529, 549 ЦК Української РСР, ст.ст. 328, 392, 1222, 1233, 1261, 1266, 1268, 1270 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 82, 200, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Городненської сільської ради Болградського району Одеської області про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 , право власності:

- в порядку спадкування, після смерті чоловіка ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 2/84 (1/42) частину житлового будинку з господарськими будівлями та дворовими спорудами при ньому по АДРЕСА_1 ;

- на 1/7 частину житлового будинку з господарськими будівлями та дворовими спорудами при ньому по АДРЕСА_1 , як за членом колгоспного двору.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_9 , право власності:

- в порядку спадкування, після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 2/84 (1/42) частину житлового будинку з господарськими будівлями та дворовими спорудами при ньому по АДРЕСА_1 ;

- в порядку спадкування, після смерті дідуся ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , на 14/84 (1/6) частину житлового будинку з господарськими будівлями та дворовими спорудами при ньому по АДРЕСА_1 ;

- в порядку спадкування, після смерті бабусі ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , на 7/84 (1/12) частину житлового будинку з господарськими будівлями та дворовими спорудами при ньому по АДРЕСА_1 ;

- на 1/7 частину житлового будинку з господарськими будівлями та дворовими спорудами при ньому по АДРЕСА_1 , як за членом колгоспного двору.

Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_10 , право власності:

- в порядку спадкування, після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 2/84 (1/42) частину житлового будинку з господарськими будівлями та дворовими спорудами при ньому по АДРЕСА_1 ;

- в порядку спадкування, після смерті бабусі ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , на 7/84 (1/12) частину житлового будинку з господарськими будівлями та дворовими спорудами при ньому по АДРЕСА_1 ;

- на 1/7 частину житлового будинку з господарськими будівлями та дворовими спорудами при ньому по АДРЕСА_1 , як за членом колгоспного двору.

Визнати за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_11 , право власності:

- в порядку спадкування, після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 2/84 (1/42) частину житлового будинку з господарськими будівлями та дворовими спорудами при ньому по АДРЕСА_1 ;

- на 1/7 частину житлового будинку з господарськими будівлями та дворовими спорудами при ньому по АДРЕСА_1 , як за членом колгоспного двору.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.А. Раца