Ухвала суду № 135222616, 25.02.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/6352/26-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2026 року

Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва: ОСОБА_1 ,

при секретарі: ОСОБА_2 ,

за участю:

особи, яка подала клопотання, адвоката: не з`явилась,

прокурора: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз Агро Дніпро» - арбітражного керуючого ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11.11.2022 у справі №757/31312/22-к у кримінальному провадженні № 12012000060000073 від 22.11.2012,-

В С Т А Н О В И В:

Арбітражний керуючий ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз Агро Дніпро» із клопотанням про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11.11.2022 у справі №757/31312/22-к у кримінальному провадженні № 12012000060000073 від 22.11.2012 на належні Товариству іменні інвестиційні сертифікати бездокументарної форми існування Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Інфініті Преміум" (код ЄДРІСІ 233643) ТОВ "Венчурні інвестиційні проекти" (код за ЄДРПОУ 32162871) у кількості 240 000 штук загальною номінальною вартістю 240 000 000,00 грн., код ISIN UA4000174494.

В обґрунтування клопотання ліквідатор ТОВ «Союз Агро Дніпро» зазначає, що у провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа №904/4742/24 про банкрутство ТОВ «Союз Агро Дніпро». У ході процедури Ліквідатором встановлено, що Боржнику належать іменні інвестиційні сертифікати ПЗНВІФ «Інфініті Преміум», яке не було ліквідованим. Відповідно до ч. 1 ст. 59 КУзПБ, з дня визнання боржника банкрутом усі арешти, накладені на його майно, підлягають скасуванню, а накладення нових обмежень не допускається. Боржник перебуває у процедурах банкрутства фактично з 2012 року і не має іншого процесуального статусу у кримінальному провадженні, окрім власника майна. Вказані Сертифікати не є речовими доказами, не містять відомостей для досудового розслідування та не були здобуті злочинним шляхом, оскільки набуті задовго до накладення арешту. За таких обставин, існування арешту перешкоджає законній діяльності Ліквідатора щодо реалізації активів та задоволення вимог кредиторів, що зумовлює необхідність звернення до суду з даним клопотанням для остаточного скасування обмежень.

Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України, під час розгляду клопотання фіксування судового процесу за допомогою технічних не здійснювалось.

В судове засідання ліквідатор ТОВ «Союз Агро Дніпро» - ОСОБА_3 не з`явився, на адресу подав заяву про розгляд клопотання за його відсутності, вимоги клопотання підтримав та просив задовольнити.

Прокурор в судове засідання не з`явився, про день, час, місце розгляду справи повідомлений належним чином. На адресу суду надійшла заява про розгляд клопотання за його відсутності. Проти задоволення клопотання заперечував про що подав письмові заперечення.

Відповідно до ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

За таких обставин, слідчий суддя визнав можливим прийняти рішення по суті доводів та вимог клопотання за відсутності в судовому засіданні представника особи, яка подала клопотання, та прокурора, на підставі наявних матеріалів.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заперечення прокурора, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що Офісом Генерального прокурора України здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №12012000060000073, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань від 22.11.2012 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. ч. 3, ч. 4 ст. 190, ч. 3, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 110, ч. 3 ст. 206, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 258-5, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 365-2, ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України.

У рамках вказаного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11.11.2022 у справі №757/31312/22-к накладено арешт на належні Товариству іменні інвестиційні сертифікати бездокументарної форми існування Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Інфініті Преміум" (код ЄДРІСІ 233643) ТОВ "Венчурні інвестиційні проекти" (код за ЄДРПОУ 32162871) у кількості 240 000 штук загальною номінальною вартістю 240 000 000,00 грн., код ISIN UA4000174494.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

При цьому, згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу .

Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

За змістом ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11.11.2022 у справі №757/31312/22-к вбачається, що арешт на майно накладено з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, відповідної до якої речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використанні як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі набуті кримінально протиправним шляхом або отриманні юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Досудове розслідування у кримінальному провадженні триває.

З огляду на важливу роль даних речових доказів у провадженні, під час досудового розслідування продовжує існувати необхідність у їх збереженні, що можливо забезпечити лише шляхом збереження накладеного на них арешту.

Відтак доводи клопотання щодо відсутності підстав для подальшого арешту майна спростовуються вказаною ухвалою тим, що арештоване майно перебуває у статусі речових доказів.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Таким чином вказаний арешт накладено слідчим суддею з метою забезпечення збереження речових доказів. Отже, такий арешт по суті являє форму забезпечення доказів у кримінальному провадженні та не вимагає обов`язкового повідомлення підозри у кримінальному провадженні, не пов`язується з особою, підозрюваною у вчиненні кримінального провадження.

Будь яких додаткових даних чи доводів, які б свідчили, що на даний час необхідність в арешті майна відпала, в клопотанні не наведено та в судовому засіданні не надано.

Доводи клопотання про незаконність ухвали про арешт майна є такими, що підлягають розгляду під час перегляду ухвали в апеляційному порядку та не можуть бути самостійними підставами для скасування арешту майна в порядку ст. 174 КПК України.

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Так у клопотанні про скасування арешту майна не наведено достатньо доказів того, що потреба в подальшому арешті майна, яке визнано речовим доказом у кримінальному провадженні відпала, на противагу чого, як встановлено в ухвалі про накладення арешту на майно, органом досудового розслідування у обґрунтовано такий ступінь втручання в право власності з метою збереження речових доказів.

На підставі викладеного та враховуючи, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, а суб`єктом звернення у клопотанні не наведено об`єктивних підстав, що дали б слідчому судді можливість дійти висновку про те, що на даній стадії досудового розслідування у подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна відпала потреба, вважаю, що в задоволенні клопотання cлід відмовити.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 107, 170, 174, 307, 309, 532 Кримінального процесуального кодексу України, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз Агро Дніпро» - арбітражного керуючого ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11.11.2022 у справі №757/31312/22-к у кримінальному провадженні №12012000060000073 від 22.11.2012, - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_4