Рішення № 135222407, 26.03.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2026 рокусправа № 380/6136/25Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Братичак У.В., розглянувши в письмовому провадженні, у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, за участі в справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, про визнання протиправною та скасування постанови, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) звернувся з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (місцезнаходження: пл. Шашкевича, 1, м. Львів, 79000; код ЄДРПОУ: 45813957), за участі в справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79016, код ЄДРПОУ: 13814885), в якій просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову від 30.01.2025 ВП №60681648, винесену державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області ЗМУ МЮ Батюк М.В. про закриття виконавчого провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2013 у справі № 2а-589/11/1309 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нараховувати та виплачувати на користь ОСОБА_1 державну пенсію в розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 50, 54, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 01 серпня 2010 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та з врахуванням виплачених сум. На виконання згаданого рішення, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провело перерахунок державної та додаткової пенсії ОСОБА_1 за період з 01.08.2010 по 22.07.2011 на суму 40658,02 грн. Такі кошти ОСОБА_1 отримав тільки у квітні 2019 року.

Звертає увагу, що судовим рішенням у справі № 2а-589/11/1309 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 державну пенсію в розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до статей 50, 54, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 01 серпня 2010 року без зазначення кінцевої дати, що в підсумку означає, що таке нарахування та виплата пенсії має здійснюватися на постійній основі.

Однак, з 23.07.2011 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області знову протиправно зменшило розмір пенсії, застосовуючи постанови Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» та від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відтак, вважає судове рішення у справі № 2а-589/11/1309 не виконаним.

Враховуючи вищенаведене, позивач переконаний, що постанова від 30.01.2025 ВП №60681648, винесена державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області ЗМУ МЮ Батюк М.В. про закриття виконавчого провадження у справі № 2а-589/11/1309 є протиправною та підлягає скасуванню.

Ухвалою судді від 08.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Цією ж ухвалою залучено до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79016, код ЄДРПОУ: 13814885).

Ухвалою від 14.01.2026 замінено відповідача у справі Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 43316386) на його правонаступника Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 45813957).

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечив. Вказаний відзив обґрунтований тим, що на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження № 60681648 з виконання виконавчого листа №2-а-589/11 від 04.11.2013, виданого Залізничним районним судом - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплачувати в користь ОСОБА_1 державну пенсію в розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.ст.50, 54,67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 01 серпня 2010 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та з врахуванням виплачених сум. 25.11.2019 державним виконавцем, керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та скеровано сторонам до відома та виконання. 12.12.2019 на адресу Відділу надійшла відповідь боржника від 10.12.2019 №33648/08.05-29 про те, що відповідне нарахування становило суму 40 658,02 грн за період з 01.08.2010 по 22.07.2011 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності з 23.07.2011. 23.12.2019 на адресу Відділу надійшла відповідь, згідно якої встановлено, що 22.08.2018 Постановою Кабінету Міністрів України № 649 затверджено Порядок погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті, Пенсійному фонду України на цю мету та надано підтвердження виплати в квітні 2019 року коштів в сумі 40 658,02 грн за період з 01.08.2010 по 22.07.2011, нарахованих на виконання рішення суду.

Оскільки в резолютивній частині рішення суду зазначено нарахувати та виплачувати пенсію з 01.08.2010 без кінцевої дати, а пенсія нарахована та виплачена включно по 22.07.2011, державним виконавцем розцінена така поведінка боржника, як невиконання рішення суду без поважних причин та на підставі ст. ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», тому 12.03.2024 винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 5100 грн, повідомлено боржнику про кримінальну відповідальність за невиконання рішення суду.

Однак, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.04.2024 позов Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задоволено повністю, визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу державного виконавця від 12.03.2024 у ВП №№60681648.

Зокрема, судом у судовому засіданні за участі ОСОБА_1 (як третьої особи на стороні відповідача) та його адвоката детально досліджено обставини справи, проаналізовано матеріали виконавчого провадження за результатами чого було встановлено, що виконавчий лист в межах діючого рішення суду є виконаним, а зміна розміру пенсії після рішення суду свідчить про виникнення нових спірних відносин між такими суб`єктами.

Суд зазначив, що захист права на майбутнє законодавством не передбачений. Судовому захисту підлягають лише порушені права особи, суд не може захищати право від порушень в майбутньому. З таких підстав суд відхиляє аргументи відповідача та третьої особи про те, що відсутність кінцевої дати нарахування та виплати пенсії у рішенні суду, зобов`язує позивача виконувати його без обмеження будь-яким строком у майбутньому.

Враховуючи рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/7262/24 від 24.06.2024 та інформацію, надану Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області щодо виплати в квітні 2019 року коштів в сумі 40 658,02 грн за період з 01.08.2010 по 22.07.2011, нарахованих на виконання рішення суду та керуючись п.9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження закінчено 30.01.2025 про що винесено спірну постанову.

Враховуючи вищенаведене, вважає позовні вимоги безпідставними та просить у задоволенні позову відмовити повністю.

23.02.2026 від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до суду надійшли письмові пояснення, у яких також заперечує проти задоволення позову. Зокрема, зазначає, що починаючи з 19.06.2011 набрав чинності Закон України від 14.06.2011 № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», яким Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пунктом 4, відповідно до якого у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Відтак, Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. На виконання згаданого Закону Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 06.07.2011 № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності з 23.07.2011. Пунктами 1 і 3 згаданої постанови визначено інші розміри основної та додаткової пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою.

У подальшому, пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» установлено, що у 2012 році та 2013 році, норми і положення статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України.

В межах наданих Кабінетом Міністрів України повноважень, постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

З 01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», згідно з яким статті 50, 54 викладено в новій редакції та встановлено, що розміри пенсії, передбаченої такими статтями, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Рішеннями Конституційного Суду України від 26.12.2011 № 20-рп/2011 та від 25.01.2012 № 3-рп/2012 підтверджена законність повноважень Кабінету Міністрів України встановлювати розміри пенсійних виплат.

Враховуючи наведене, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області вважає, що пенсійні виплати, передбачені Законом №796-ХІІ, у період дії постанов Уряду № 745, № 1210 здійснюються у розмірах, визначених такими актами.

У свою чергу, пенсійний орган листами від 10.02.2020 № 1300-0309-8/4103, від 02.02.2021 №1300-5305-8/9396, від 27.05.2021 № 1300-5305-8/46618, вiд 06.10.2021 № 1300-5305-8/88325, вiд 03.12.2021 № 1300-5305-8/110316, від 07.11.2022 № 1300-5305-8/102604 повідомляв відповідача про виплату заборгованості за рішенням суду ОСОБА_1 за період з 01.08.2010 по 22.07.2011 в сумі 40658,02грн, надав документи, які підтверджують перерахунок і виплату пенсії, а саме копію розпорядження та витяг з Єдиного реєстру судових рішень, де вказано суму заборгованості та період, за який проводилась виплата пенсії.

У зв`язку з цим, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області вважає, що відповідне рішення суду виконано, а тому просить відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

На виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження №60681648, з виконання виконавчого листа № 2-а-589/11 від 04.11.2013, виданого Залізничним районним судом м.Львова, яким зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплачувати на користь ОСОБА_1 державну пенсію в розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до статей 50, 54, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 01 серпня 2010 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та з врахуванням виплачених сум.

25.11.2019 відповідач, керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження та скерував сторонам до відома та виконання.

12.12.2019 на адресу відповідача надійшла відповідь пенсійного органу від 10.12.2019 №33648/08.05-29, у якій зазначено, що відповідне нарахування становило суму 40658,02 грн за період з 01.08.2010 по 22.07.2011 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності з 23.07.2011.

23.12.2019 на адресу відповідача надійшла відповідь пенсійного органу, згідно з якою 22.08.2018 постановою Кабінету Міністрів України № 649 затверджено Порядок погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті, Пенсійному фонду України на цю мету та надано підтвердження виплати в квітні 2019 року коштів в сумі 40 658,02 грн за період з 01.08.2010 по 22.07.2011, нарахованих на виконання рішення суду. Також боржник зазначив, що покладені судом зобов`язання - вчинити дії щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії виконані в порядку, встановленому судовим рішенням, та в межах повноважень.

Додатково щодо періоду, за який ОСОБА_1 нарахована пенсія на виконання рішення суду пенсійний орган повідомив таке: з 19.06.2011 набрав чинності Закон України від 14.06.2011 №3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", яким Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" доповнено пунктом 4, відповідно до якого у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

30.01.2020, 18.02.2020, 10.09.2020, 26.01.2021, 18.05.2021, 29.09.2021, 30.11.2021, 27.10.2022, 19.05.2023 на адресу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області скеровані вимоги відповідача про виконання рішення суду та інформування про стан виконання рішення суду. Усі відповіді, що надійшли на адресу відповідача тотожні за своїм змістом із відповіддю від 10.12.2019 №33648/08.05-29.

Оскільки в резолютивній частині рішення суду зазначено нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію з 01.08.2010 без кінцевої дати, а пенсія нарахована та виплачена включно по 22.07.2011, державним виконавцем розцінена така поведінка боржника, як невиконання рішення суду без поважних причин та на підставі ст. ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», тому 12.03.2024 винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 5100 грн, повідомлено боржнику про кримінальну відповідальність за невиконання рішення суду.

Однак, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.04.2024 у справі № 380/7262/24 позов Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задоволено повністю, визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу державного виконавця від 12.03.2024 у ВП №60681648.

Зокрема, судом в ході розгляду справи № 380/7262/24 не встановлено обставин невиконання судового рішення у справі № 2-а-589/11 без поважних причин, при цьому, суд дійшов висновку, що зміна розміру пенсії після рішення суду свідчить про виникнення нових спірних відносин між такими суб`єктами.

В подальшому відповідачем, керуючись п.9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження №60681648 від 30.01.2025.

Не погоджуючись з такою постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними мотивами.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ (далі - Закон України «Про виконавче провадження») виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених вказаним Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до пунктів 1 та 16 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до вказаного Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною 1 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 вказаного Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

Приписами пунктів 5, 7 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що сторони зобов`язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов`язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - про зміну місця роботи.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 вказаного Закону №1404-VIII для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону України «Про виконавче провадження»).

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Так, з матеріалів справи судом вище встановлено, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження №60681648, з виконання виконавчого листа № 2-а-589/11 від 04.11.2013, виданого Залізничним районним судом м.Львова, яким зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплачувати на користь ОСОБА_1 державну пенсію в розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до статей 50, 54, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 01 серпня 2010 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та з врахуванням виплачених сум.

Пенсійним органом на виконання судового рішення у справі № 2-а-589/11 від 04.11.2013 проведено перерахунок державної та додаткової пенсії ОСОБА_1 за період з 01.08.2010 по 22.07.2011 та у квітні 2019 року виплачено суму заборгованості, яка виникла в розмірі 40 658,02 грн.

Водночас, суд встановив, що підставою для зміни позивачу розміру пенсійних виплат з 23.07.2011, слугували такі обставини.

З 19.06.2011 набрав чинності Закон України від 14.06.2011 № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», яким Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пунктом 4, відповідно до якого у 2011 році статті 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.1991 (далі Закон №796-ХІІ) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Таким чином, Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статтями 50, 54 Закону №796-ХІІ, розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

На виконання згаданого Закону Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 06.07.2011 № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності з 23.07.2011.

Пунктами 1 і 13 постанови визначено інші розміри основної та додаткової пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою.

У подальшому, пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» установлено, що у 2012 році та 2013 році норми і положення статті 50, 54 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України.

В межах наданих Кабінетом Міністрів України повноважень, постановою від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» затверджений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Такі ж норми, які делегують Кабінету Міністрів України повноваження визначати порядок та розміри застосування статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України, містилися і в Законі України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» (пункти 6-7 Прикінцевих положень).

З 01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», згідно з яким статті 50, 54 викладено у новій редакції та встановлено, що розміри пенсії, передбаченої згаданими статтями, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Рішеннями Конституційного Суду України від 26.12.2011 № 20-рп/2011 та від 25.01.2012 № 3-рп/2012 підтверджена законність повноважень Кабінету Міністрів України встановлювати розміри пенсійних виплат.

Враховуючи такі обставини, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області вважає, що пенсійні виплати, передбачені Законом № 796-ХІІ, у період дії постанов Кабінету Міністрів України «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» від 06.07.2011 №745 та «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 № 1210 здійснюються, у визначених ними розмірах.

З даного приводу суд звертає увагу на те, що приймаючи рішення у справі №2а-589/11/1309, Залізничний районний суд м.Львова вирішував спір, на підставі тих нормативно-правових актів, які діяли станом на момент виникнення спірних відносин. Суд зокрема вирішив питання щодо подолання конкуренції між різними за юридичною силою нормативно-правовими актами, які стосуються нарахування та виплати пенсії третій особі. Так суд вирішував питання щодо можливості застосування постанов Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» та від 16.07.2008 №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» для здійснення розрахунку пенсії третьої особи і дійшов висновку, що застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений законом про Державний бюджет України на відповідний рік, на підставі якого і має визначатись мінімальний розмір пенсії.

Однак, після набрання чинності постановами Кабінету Міністрів України «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» від 06.07.2011 №745 та «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 № 1210, виданими на виконання відповідних законів, з 23.07.2011 змінилося правове регулювання порядку визначення розміру пенсії позивача.

Таким чином, пенсійний орган виконував рішення суду до прийняття нових нормативно-правових актів, які регулюють визначення розміру пенсії третьої особи (22.07.2011). У зв`язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України на виконання відповідних законів, постанов «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» від 06.07.2011 №745 та «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 №1210, пенсійний орган змінив розмір пенсії третьої особи.

Суд, приймаючи рішення у справі №2а-589/11/1309, не надавав та не міг надавати правової оцінки згаданим постановам Кабінету Міністрів України у контексті спірних правовідносин, оскільки таких на момент прийняття відповідного рішення не існувало.

Отже, правова оцінка дій пенсійного органу щодо зміни розміру пенсії позивача, починаючи з 23.07.2011, у зв`язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України постанов «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» від 06.07.2011 №745 та «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 № 1210 як належної підстави, суд має надавати не в межах цієї справи, а в порядку самостійного позовного провадження. Зміна розміру пенсії позивачу у зв`язку із прийняттям згаданих постанов Кабінетом Міністрів України після рішення суду свідчить про виникнення нових спірних відносин між такими суб`єктами.

Разом з тим, суд встановив, що ОСОБА_1 не оскаржував в судовому порядку рішення, дії чи бездіяльність пенсійного органу щодо зміни з 23.07.2011 розміру його пенсії у зв`язку з прийняттям згаданих постанов Кабінетом Міністрів України.

При цьому суд зазначає, що захист права на майбутнє законодавством не передбачений. Судовому захисту підлягають лише порушені права особи, суд не може захищати право від порушень в майбутньому. З таких підстав суд відхиляє аргументи позивача про те, що відсутність кінцевої дати нарахування та виплати пенсії у рішенні суду, зобов`язує позивача виконувати його без обмеження будь-яким строком у майбутньому, не заважаючи на зміну правового регулювання.

Суд також відхиляє посилання позивача, зокрема, на рішення Конституційного Суду України від 20.06.2021 №10-рп/2001 (справа про виплату і доставку пенсій та грошової допомоги), від 22.05.2008 №10-рп/2008 (справа щодо конституційності окремих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України», від 26.11.2011 №20-рп/2011 та від 25.01.2012 №3-рп/2012, оскільки такі зводяться до переоцінки правомірності дій пенсійного органу щодо зміну розміру пенсії позивача.

Щодо посилань позивача на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурмич та інші проти України» (заява №46852/13 та інші) від 12.10.2017 (далі Рішення ЄСПЛ від 12.10.2017), суд зазначає таке.

Як вбачається із повідомлення Великої Палати ЄСПЛ від 12.10.2017 щодо заяви третьої особи №73052/14 прийняте рішення, у якому встановлено, що заява третьої особи є частиною процедури виконання пілотного рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України». Зокрема суд вирішив, що відшкодування за системну проблему, встановлену в рішенні у справі Іванов, має бути надано в рамках процедури виконання під наглядом Ради Міністрів. Заява третьої особи приєднана до справи Бурмич та інші проти України.

Згідно з пунктом 8 Рішення ЄСПЛ від 12.10.2017 заяви у цій справі стосуються тривалого невиконання остаточних рішень національних судів. Вони порушують питання, подібні до тих, що були розглянуті у пілотному рішенні у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009.

У пункті 13 Рішення ЄСПЛ від 12.10.2017 зазначено, що тривалі затримки у виконанні остаточних судових рішень спричинені поєднанням певних факторів, таких як брак бюджетних коштів, бездіяльність державних виконавців та недоліки національного законодавства, внаслідок чого пан Іванов та інші заявники, які знаходились у подібній ситуації, не мали можливості домогтися виконання судових рішень. Усі зазначені фактори перебували в межах контролю української влади і, отже Україна, несе повну відповідальність за таке невиконання.

Пункт 14 згаданого рішення визначає, що справа Іванов стосувалася двох повторюваних проблем: а) тривалого невиконання остаточних рішень національних судів та (б) відсутності на національному рівні ефективного юридичного засобу юридичного захисту у зв`язку з цим.

Аналіз Рішення ЄСПЛ від 12.10.2017 свідчить про тривале невиконання рішення суду в частині виплати позивачу нарахованої заборгованості у розмірі 40568,02 грн. Разом з тим із згаданого рішення не вбачається, що таке стосується виконання судового рішення в аспекті правомірності дій пенсійного органу щодо зміни розміру пенсії позивача, у зв`язку із зміною правового регулювання.

З врахуванням викладеного, суд в межах підстав позову не встановив обставин невиконання Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області судового рішення у справі №2а-589/11/1309.

Більше того, суд звертає увагу, що аналогічним доводам позивача вже надавалася правова оцінка у справі № 380/7262/24, де рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.04.2024 у справі № 380/7262/24 позов Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задоволено повністю, визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу державного виконавця від 12.03.2024 у ВП №60681648.

Вказане судове рішення учасниками справи не оскаржувалося та набрало законної сили 05.07.2024.

Зокрема, судом в ході розгляду справи № 380/7262/24 не встановлено обставин невиконання судового рішення у справі № 2-а-589/11 без поважних причин, при цьому, суд дійшов висновку, що зміна розміру пенсії після рішення суду свідчить про виникнення нових спірних відносин між такими суб`єктами.

Водночас відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, враховуючи рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.06.2024 у справі №380/7262/24 та інформацію, надану Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області щодо виплати позивачу в квітні 2019 року коштів в сумі 40 658,02 грн за період з 01.08.2010 по 22.07.2011, нарахованих на виконання рішення суду у справі № 2-а-589/11, суд дійшов висновку про правомірність закінчення відповідачем 30.01.2025 виконавчого провадження №60681648 на підставі п.9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з фактичним виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Оскільки судом відмовлено у задоволенні позовних вимог, то відповідно до положень статті 139 КАС України відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

у задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяБратичак Уляна Володимирівна