Постанова № 135221698, 23.03.2026, Берестинський районний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Красноградський районний суд Харківської області)

Справа № 626/3708/25

Провадження № 3/626/48/2026

ПОСТАНОВА

Іменем України

23.03.2026 року м. Берестин

Суддя Берестинського районного суду Харківської області Рибальченко І.Г,, розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Берестиснького РВП ГУНП в Харківській області у відношенні: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого і проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , щодо вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ :

19 листопада 2025 року о 18-й годині 15 хвилин ОСОБА_1 керував транспортним засобом ГАЗ 2410 державний номерний знак НОМЕР_1 в с. Піщанка по вул. Першотравневій, Берестинського району, Харківської області з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння рук, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан сп`яніння відмовився, як на місці зупинки так і в закладі охорони здоров`я.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП. Водій від керування транспортним засобом відсторонений, подальший рух заборонено.

ОСОБА_1 в судове засідання надав письмові пояснення, згідно яких вину у вчиненні правопорушення не визнав, просив закрити провадження у справі за відсутності події та складу адміністративного правопорушення з підстав викладених в письмових поясненнях. Справу просив розглядати без його участі.

Дослідивши надані суду матеріали справи у їх сукупності, приходжу до висновку про наявність вини ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно ст. 251 КУпАПдоказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Згідно роз`яснень, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясувати всі обставини, перелічені в ст.ст.247,280 КУпАП, надати оцінку не тільки тим доказам, які доводять винуватість, але й оцінити доводи та докази, які виправдовують особу.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що судочинство з розгляду справ про адміністративні правопорушення здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання сторонами їх правових позицій, прав і інтересів засобами, передбаченими законом, а суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

В судове засідання ОСОБА_1 надав письмові пояснення, згідно яких, свою вину у вчиненому правопорушенні заперечив. Пояснив, що на відео не зафіксовано причину зупинки транспортного засобу, а також не було повідомлено ознаки сп`яніння.

Згідно пунктів 2, 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 №1452/735 (далі - Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Отже, наявність у водія хоча б однієї вищевказаної ознаки сп`яніння є підставою для проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння.

Відповідно доп. 2.5. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306, водій повиненна вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів ,що знижують увагу та швидкість реакції. Сама правова природа цієї норми має імперативний характер та зобов`язує кожного, хто має дозвіл на керування транспортними засобами неухильно дотримуватись цього пункту.

Згідно з п. п. 6, 7 та 13 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (зі змінами) (далі - Порядок № 1103), водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. Лікар, що проводив у закладі охорони здоров`я огляд водія транспортного засобу, складає за його результатами висновок за формою, яка затверджується МОЗ. Висновок складається в трьох примірниках: по одному - для поліцейського та водія транспортного засобу, а третій залишається в закладі охорони здоров`я.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що вищевказаними приписами передбачена чітка процедура направлення водія на проходження огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння: на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом, а у разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння працівником поліції з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу або незгоди водія з його результатами, такий огляд, відповідно до приписів закону, проводиться в закладах охорони здоров`я. Іншого порядку не існує.

Так, за результатами дослідження матеріалів справи, встановлено, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, крім того всі ознаки алкогольного сп`яніння були зафіксовані в акті, який підписав ОСОБА_1 особисто, чого і не заперечив у своїх письмових поясненнях. Крім того ОСОБА_1 зазначає в своїх письмових поясненнях, що під час зупинки транспортного засобу йому не було повідомлено про причину зупинки транспортного засобу.

Надаючи оцінку доводам Коробки в цій частині суд зважає на наступне.

Згідно ч. 3 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі Закон № 580), поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Як вбачається із постанови Верховного Суду від 15 березня 2019 року у справі №686/11314/17, у вказаній справі суд встановив, що позивач керуючи автомобілем на вимогу працівника поліції не пред`явив свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

Вказаний факт був встановлений з постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності передбаченої ч. 1 ст. 126 КпАП України у вигляді штрафу в розмірі визначеному законом ( додаток копія постанви ЕНА № 6185623 від 19.11.2025 року а.с. 7). Вищевказана постанова ОСОБА_1 не оскаржувалась в установленому законом порядку. З досліджених матеріалів справи, в тому числі відеозаписів, не вбачається, що причини зупинки водію повідомлялися.

У той же час суд зауважує, що неповідомлення працівником поліції причин зупинки не впливає на обов`язок водія, передбачений п. 1.3 Правил дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, в тому числі щодо заборони керувати транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, встановленої у підпункті "а" пункту 2.5 Правил дорожнього руху

Суд зазначає, що з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху, незгода водія із причинами зупинки або ненадання працівниками поліції доказів вчинення правопорушення, не позбавляє водія обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан сп`яніння, та не впливає на причину зупинки. Крім того, на даний час діє воєнний стан і працівники поліції мають право зупиняти та перевіряти усі транспортні засоби, та осіб, які ними керують. Аналогічних висновків дійшов Чернігівський апеляційний суд у постановах від 30 квітня 2025 у справі № 740/1324/25, від 29 квітня 2025 у справі № 734/3654/24, від 28 квітня 2025 у справі № 743/1210/24.

Таким чином, суд відхиляє доводи ОСОБА_1 про неповідомлення працівниками поліції причини зупинки як підставу для визнання недопустимими всіх доказів у даній справі. Будь-яких інших належних, допустимих та достатніх доказів, що працівники поліції обмежували права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, порушували свої службові обов`язки та порушували положення Інструкції про порядок виявлення водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВСУкраїни, МОЗ України від 09.11.2015№1452/735 або Конституцію чи закони України, в суді не надано.

Вищезазначені обставини підтверджуються: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №517809 від 19.11.2025 р., актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, який підписаний ОСОБА_1 , направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відеозаписами на компакт диску та ін. матеріалами справи в їх сукупності.

Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №517809 від 19.11.2025 р., р., складений у відповідності до вимог чинного законодавства, а викладені у ньому обставини підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами, натомість пояснення ОСОБА_1 , суд розцінює як позицію захисту з метою уникнення ним відповідальності.

Вказані зібрані по справі докази є належними та допустимими, є взаємоузгодженими між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи встановленим у судовому засіданні та повністю підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення. Сумніви у їх належності та достовірності у суду не виникає Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що з огляду на наявність відео з місця події, яке дозволяє встановити дійсні обставини справи, а також належним чином оформлені матеріали про адміністративне правопорушення, не можуть слугувати підставою для закриття провадження у справі, а формальний підхід до розгляду цієї справи, на переконання суду, не відповідатиме завданню Кодексу України про адміністративні правопорушення, визначеного устатті 1 цього Кодексу.

Проаналізувавши вищевказані документи, відео, письмові пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд вважає, що вони є доказами в розумінні статті 251 КУпАП, які підтверджують існування обставин, що викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, отримані у порядку, передбаченому законом, уповноваженою посадовою особою, відтак відповідають критеріям належності і допустимості. У своїй сукупності ці докази є достатніми для прийняття рішення. Доказів, які б спростовували наведені в протоколі обставини або породжували обґрунтовані сумніви у достовірності цих обставин, суду не надано.

Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати у справі ОГаллоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29.06.2007 року зазначив, що "будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі", а тому водій ОСОБА_1 , зобов`язаний був на вимогу працівників поліції не тільки пройти огляд на стан сп`яніння, але й виключно у передбачені законом порядок і спосіб.

ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм Закону.

Як вбачається із санкції ч.1ст.130 КУпАП (із змінами) у разі притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1ст.130 КУпАП на водія накладається штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги ставлення правопорушника до скоєного, характер вчиненого правопорушення, яке свідчить про підвищену небезпеку подібних проступків та осіб, що їх вчиняють, ступінь вини, а тому до нього слід застосувати адміністративне стягнення, передбачене ч.1ст.130 КУпАП, у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, що буде необхідним та достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети - виховного впливу і запобігання вчинення ним нових правопорушень.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору , що стягується з правопорушника, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ст. ст. 130 , 283, 284, 285, 287 КУпАП України, -

ПОСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Штраф підлягає сплаті в 15 денний термін на р/р призначення платежу: Призначення платежу: 21081300; р/р UA 168999980313020149000020001; ЄДРПОУ 37874947; МФО 899998; Банк отримувача Казначейство України (ЕАП)

Попередити правопорушника, що згідно ст.308 КУпАП у разі несплати штрафу у встановлений строк, постанова буде направлена для примусового виконання для стягнення штрафу у подвійному розмірі- 34000 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 коп. стягувач Державна судова адміністрація України, місцезнаходження м. Київ, вул. Липська 18/5 Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету 22030106.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя