Рішення № 135219424, 27.03.2026, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 216/123/26

Номер провадження 2/213/820/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Нестеренко О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та без проведення судового засідання цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позицій позивача та відповідача.

30.01.2026 року до Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшла цивільна справа за вказаною позовною заявою.

Представник позивача Ткаченко М.М. звернулась до суду з позовною заявою, у якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за Договором № 93411270000 від 18.06.2016 у розмірі 20552,10 грн, судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13000,00 грн.

Позов обґрунтовано обставинами:

18.06.2016 року між ОСОБА_1 та АТ «УКРСИББАНК» було укладено кредитний договір № 93411270000, відповідно до якого відповідачу надано кредит у сумі 20020,02 грн на строк до 18.06.2019 року. Процентна ставка за договором встановлена в розмірі 28% річних. 25.01.2021 між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» укладено Договір факторингу № 198, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором відносно ОСОБА_1 перейшло до останніх. 26.01.2021 укладено договір № 04/26/01/2021/1, за яким ТОВ «ФК «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право вимоги за кредитним договором. У свою чергу, ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило право грошової вимоги за вказаним договором ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» на підставі договору про відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань утворилась заборгованість у розмірі 20552,10 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 17139,02 грн, заборгованість за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги 3293,08 грн, заборгованість за комісіями 120,00 грн.

Позиція відповідача.

У встановлений в ухвалі про відкриття провадження строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач просить застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що з моменту виникнення спірних правовідносин минуло майже шість років, а жодних дій, що свідчили б про визнання боргу, він не вчиняв.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

30.01.2026 позов надійшов до Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

03.02.2026 ухвалою судді відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

З огляду на те, що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та без проведення судового засідання, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що 18.06.2016 року між АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 93411270000, відповідно до якого відповідачу надано кредит у сумі 20020,02 грн на строк до 18.06.2019 року.

Згідно з умовами Договору, надання кредиту здійснюється у термін не пізніше ніж 30 календарних днів з моменту підписання Договору. Кредит надається Позичальнику для особистих потреб шляхом перерахування в безготівковій формі на поточний рахунок Позичальника, відкритий у Банку. Позичальник зобов`язується повертати кредит, плату за кредит, інші платежі шляхом внесення ануїтетних платежів відповідно до Графіка платежів. Процентна ставка за Договором встановлюється в розмірі 28 % річних, є фіксованою.

На підтвердження надання кредитних коштів позивачем надано виписку по рахунку та розрахунок заборгованості.

25.01.2021 між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» укладено Договір факторингу № 198, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором відносно ОСОБА_1 перейшло до останніх у розмірі 20552,10 грн, яка складається із заборгованості за основним боргом 17139,02 грн, заборгованості за відсотками 3293,08 грн, заборгованості за комісіями 120,00 грн.

26.01.2021 укладено договір № 04/26/01/2021/1, за яким ТОВ «ФК «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право вимоги за кредитним договором до позичальників, у тому числі за договором № 93411270000, боржник ОСОБА_1 , сума заборгованості 20552,10 грн.

У свою чергу, ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило право грошової вимоги за вказаним договором ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» на підставі договору про відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 року, зокрема до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 93411270000. Згідно з витягом з Реєстру боржників до Додаткової угоди № 10/7 від 04.02.2025, до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» перейшла заборгованість на загальну суму 20552,10 грн, яка складається із суми заборгованості за основним зобов`язанням 17139,02 грн, заборгованості за нарахованими процентами 3293,08 грн, заборгованості за комісіями 120,00 грн.

Згідно з п. 5.4 Договору № 10-01/2023, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

IV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Щодо форми правочину та його змісту.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Договір, що за своєю правовою природою є двостороннім правочином, є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.ст. 626, 628 ЦК України).

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Конструкція договору приєднання спрямована на уніфікацію договірних умов з метою забезпечення гарантій, визначених ст. 633 ЦК України. Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ст. 634 ЦК України).

За договором приєднання лише одна сторона уповноважена на розроблення договірних умов. Оскільки споживач банківських послуг є юридично слабшою стороною за договором приєднання, що спричиняє дисбаланс свободи договору, тому умови, що розробляються банком (фінансовою установою), повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим кредитор має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Щодо укладення електронного договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається за загальним правилом шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до положень ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» одним із моментів підписання електронного правочину є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно з абзацом 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Щодо виконання зобов`язання.

Відповідно до ст.ст. 526 та 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

У ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст. 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Щодо кредитних правовідносин.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 (Позика) цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що була передана йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Щодо відповідальності за порушення зобов`язання.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Щодо відступлення права вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Така заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 516 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

V. Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

Дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Щодо укладення договору та перерахування коштів.

Факт укладення кредитного договору № 93411270000 від 18.06.2016 між АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 підтверджений належними доказами. Відповідач акцептував пропозицію кредитодавця, підписавши договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам ЗУ «Про електронну комерцію».

Факт перерахування та отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 20020,02 грн підтверджується випискою по рахунку, наявною в матеріалах справи, яка є належним та допустимим доказом зарахування коштів на рахунок відповідача.

Отже, первісний кредитор свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі.

Щодо переходу права вимоги до позивача.

Право грошової вимоги за кредитним договором до відповідача перейшло до позивача на підставі:

Договору факторингу № 198 від 25.01.2021, укладеного між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «ФК «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА»;

Договору факторингу № 04/26/01/2021/1 від 26.01.2021, укладеного між ТОВ «ФК «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ»;

Договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023, укладеного між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР».

Жодних доказів недійсності вказаних правочинів матеріали справи не містять.

Щодо стягнення заборгованості.

Відповідач доказів належного виконання зобов`язань за договором не надав, доводи позивача щодо наявності заборгованості не спростував, контррозрахунку суду не подав.

Згідно з наданим розрахунком заборгованості, витягами з Реєстрів боржників, заборгованість відповідача становить 20 552,10 грн, з яких:

17 139,02 грн заборгованість за тілом кредиту;

3 293,08 грн заборгованість за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги;

120,00 грн заборгованість за комісіями.

Суд перевірив наданий розрахунок та визнає його обґрунтованим, таким, що відповідає умовам кредитного договору та не суперечить вимогам законодавства.

Висновок суду.

Оскільки строк позовної давності не пропущено, а відповідач не надав доказів належного виконання зобов`язань, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 20 552,10 грн.

VI. Щодо розподілу судових витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд, керуючись ст. 141 ЦПК України, вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, оскільки позов задоволено повністю.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Як зазначено у ч. 4 ст. 136 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Так, на підтвердження понесених витрат, пов`язаних з правничою допомогою, представником позивача додано до позову: копію договору про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2024, укладеного між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС»; копію заявки на надання юридичної допомоги № 3598 від 03.11.2025; копію витягу з акту про надання юридичної допомоги, згідно з яким вартість наданих послуг (надання усної консультації з вивченням документів, складання позовної заяви) становить 13 000,00 грн; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; копію ордера.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, відшкодовуються лише витрати, які справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення у справі «Лавентс проти Латвії»).

Враховуючи, що дана цивільна справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження, є справою незначної складності, обсяг наявних у ній матеріалів є невеликим, підготовка документів не потребувала значного часу та великого обсягу аналітичної роботи, у справі не відбулось жодного судового засідання, а також зважаючи на принципи співмірності та розумності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу. Суд вважає, що розумною та співмірною сумою таких витрат буде 5 000,00 грн.

Керуючись статтями 3-5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 178, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за кредитним договором № 93411270000 від 18.06.2016 у розмірі 20 552 (двадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят дві) гривні 10 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 27 березня 2026 року.

Відомості про сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Колект Центр», ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя О.М. Нестеренко