Рішення № 135218795, 27.03.2026, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/12714/25

Провадження № 2/686/2958/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2026 року

Хмельницький міськрайоннийсудХмельницької області

в складі: головуючої судді Порозової І.Ю.,

за участю секретаря Кшановської Є.З.,

представника позивача адвоката Уроди О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Хмельницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна», ОСОБА_2 про стягнення невиплаченої суми страхового відшкодування за заподіяну матеріальну шкоду,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2025 року адвокат Урода О.В. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна», ОСОБА_2 про стягнення невиплаченої суми страхового відшкодування за заподіяну матеріальну шкоду та стягнення моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказав, що 29.11.2024 року о 8 год.30хв. в м.Хмельницькому по вул.Свободи,1А водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки «Volkswagen Caddy», державний номерний знак НОМЕР_1 був неуважний, не дотримався безпечної швидкості руху і дистанції та здійснив зіткнення з автомобілем «Honda Civic», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , який рухався попереду, а останній зіткнувся з транспортним засобом «Nissan Qashqai», державний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_4 , який рухався попереду. В результаті події транспортні засоби отримали пошкодження. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п. 13.1 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.

ОСОБА_3 є належним користувачем транспортного засобу і саме йому заподіяно матеріальну та моральну шкоду внаслідок пошкодження такого.

Цивільно правова відповідальність водія «Volkswagen Caddy», державний номерний знак НОМЕР_1 на момент ДТП була застрахована в ПрАТ «СК «Євроінс Україна». Згідно полісу ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб визначено 160000 грн. та безумовна франшиза-3200,00 грн., однак розрахунком суми страхового відшкодування, складений ПрАТ «СК «Євроінс Україна» визначено розмір страхового відшкодування-80217,52 грн., які були сплочені позивачу.

Не погоджуючись з такою сумою відшкодування позивач звернувся із заявою до ДП «Експерт сервіс» про проведення транспортно-товарознавчої експертизи, за висновком якої, №40/25 від 07.02.2025 року визначено, що розмір матеріального збитку становить 183838,27грн.; вартість транспортного засобу після ДТП становить 39597,52 грн., тобто автомобіль позивача є фізично знищеним, а тому до відшкодування підлягають витрати, які розраховуються відповідно до п.30.2 ст.30 Закону №1961-IV та складають різницю між вартістю матеріального збитку та залишковою вартістю автомобіля (183838,27-39597,52=144240,75грн.

Таким чином відповідач ПрАТ «СК «Євроінс Україна» недоплатив потерпілому 64 023,23 грн.

Внаслідок прострочення виплати страхового відшкодування, позивач також просить стягнути з відповідача-страховика інфляційні втрати в сумі 3194,31грн., 3% річних в сумі 710,15грн., пеню в розмірі подвійної облікової ставки -6964,67 грн. за період з 15.12.2024 року по 29.04.2025 року.

Також позивач зазначає про те, що внаслідок дорожньо- транспортної пригоди йому завдано моральної шкоди, ритм його життя було суттєво порушено внаслідок неможливості повноцінного користування автомобілем, пошкодженим внаслідок ДТП. Він тривалий час відчуває постійний дискомфорт, душевні хвилювання і страждання, пов`язані з вищезгаданими обставинами і неможливістю їх усунення, тому просить стягнути з винуватця ДТП 10000 грн. моральної шкоди.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві, а у подальше засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його та позивача відсутності.

Представник відповідача ПрАТ «СК «Євроінс Україна» в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, подав відзив на позов та клопотання про розгляд справи у його відсутності.

За змістом поданого відзиву представник відповідача ОСОБА_5 заперечив щодо позовних вимог, обґрунтовуючи свою позицію фактом виплати страхового відшкодування на підставі звіту про оцінку вартості збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу№44795, згідно якого ринкова вартість транспортного засобу «Honda Civic», державний номерний знак НОМЕР_2 до ДТП складає 137052,40 грн., а його ринкова вартість після ДТП складає 53634,88 грн.. Розрахунок страхового відшкодування з урахуванням того, що відновлення автомобіля є економічно недоцільним, становить 80 217,52 грн.(137052,40-53634,88-3200,00 франшиза), що було виплачено позивачу. Представник вважає, що позивачем не обґрунтовано позицію щодо належності, як доказу замовленого ним висновку експерта, яким вартість матеріального збитку визначена більшою. Вважає, що в даному випадку слід застосовувати норму ст.1194 ЦК України про обов`язок застрахованої особи сплатити потерпілому різницю між страховим відшкодуванням та фактичним розміром шкоди. Також, представник відповідача ОСОБА_5 наполягає на відсутності вини відповідача, яка б могла бути підставою для стягнення неустойки, оскільки страхова виплата проведена в межах та строки визначені Законом.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, причину неявки суду не повідомив.

Рішення у справі ухвалюється відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 244 ЦПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18.11.2024 року о 8 год.30хв. в м.Хмельницькому по вул.Свободи,1А водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки «Volkswagen Caddy», державний номерний знак НОМЕР_1 був неуважний, не дотримався безпечної швидкості руху і дистанції та здійснив зіткнення з автомобілем «Honda Civic», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , який рухався попереду, а останній зіткнувся з транспортним засобом «Nissan Qashqai», державний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_4 , який рухався попереду. В результаті події транспортні засоби отримали пошкодження. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п. 13.1 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.

Постановою судді Хмельницького міськрайонного суду від 29.11.2024 року у справі №686/31562/24 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні 18.11.2024 року о 8 год.30хв. в м.Хмельницькому по вул.Свободи,1А, правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено стягнення. Цією ж постановою встановлено, що керування транспортним засобом «Honda Civic», державний номерний знак НОМЕР_2 здійснював ОСОБА_3 ..

Цивільно правова відповідальність водія «Volkswagen Caddy», державний номерний знак НОМЕР_1 на момент ДТП була застрахована в ПрАТ «СК «Євроінс Україна». Згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №220578009 від ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб, на одного потерпілого визначено 160 000,00 грн. та безумовна франшиза-3200,00 грн.

Матеріали справи про адміністративне правопорушення свідчать про те, що керування транспортним засобом «Volkswagen Caddy», державний номерний знак НОМЕР_1 у момент ДТП здійснював ОСОБА_2

25.12.2024 року представником ПрАТ «СК «Євроінс Україна» зроблено розрахунок суми страхового відшкодування№240151/2 на підставі Звіту №44795 про оцінку вартості збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, проведеного ФОП ОСОБА_6 24.12.2024 року. Розмір страхового відшкодування потерпілому ОСОБА_1 визначено в сумі 80217,52 грн. Зазначена сума страхового відшкодування виплачена потерпілому, що не заперечується сторонами. Вказане також свідчить про те, що відповідачем ПрАТ «СК «Євроінс Україна» визнано ОСОБА_3 належним користувачем транспортного засобу і те, що саме йому заподіяно матеріальну шкоду внаслідок пошкодження такого.

Водночас, згідно висновку експерта №40/25 від 07.02.2025 року, виконаного за заявою потерпілого ОСОБА_1 , який не погодився з попередньо визначеною сумою відшкодування, встановлено вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Honda Civic», державний номерний знак НОМЕР_2 - 283376,18грн., без ПДВ на складові частини КТЗ. Ринкова вартість автомобіля «Honda Civic», державний номерний знак НОМЕР_2 на дату оцінки складає 183838,27грн. Відновлення пошкодженого автомобіля є економічно недоцільним, тому що вартість відновлювального ремонту перевищує його ринкову вартість.

Вартість пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу визначена експертом в сумі 39597,52 грн. таким чином, різниця між вартістю автомобіля до та після ДТП складає 144240,75грн.

Аналізуючи зміст зазначених документів (Звіту та експертизи) суд дійшов висновку, що розбіжність в сумах виникла на стадії оцінки середньої ринкової вартості аналогічних транспортних засобів.

Оцінюючи надані докази, суд надає перевагу висновку експерта, оскільки це процесуально закріплений доказ, підготовлений атестованим фахівцем для подання до суду, який несе кримінальну відповідальність за ст.ст.384, 385 КК України. Крім того зміст вказаного висновку не спростовано відповідачем.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.ч.1,2 ст.1166 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини (стаття 1188 ЦК України).

Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Відповідно до статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері врегульовано, зокрема Законом України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП.

Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Враховуючи викладене, у страховика виник обов`язок з відшкодування різниці між вартістю транспортного засобу до та після ДТП.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З наданих сторонами доказів вбачається, що ПАТ «Сртрахова компанія «Євроінс Україна» було виплачено позивачу 80217,52грн. страхового відшкодування, визначеного на підставі звіту спеціаліста № 44795, в той час, як сума збитків становить144240,75грн.

Таким чином відповідач ПрАТ «СК «Євроінс Україна» недоплатив потерпілому 64 023,23 грн.

Щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними.

Добра совість - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18), постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18)).

З урахуванням того, що норми цивільного законодавства мають застосовуватися із врахуванням добросовісності, то принцип добросовісності не може бути обмежений певною сферою (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 463/13099/21 (провадження № 61-11609сво23), постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року в справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).

Згідно із статтею 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

За кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня (пункт 36.5 статті 36 Закону України № 1961-IV від 01 липня 2004 року). Вказана норма втратила чинність 01.01.2025 року, однак діяла на момент виникнення правовідносин.

Судом враховано, що 28.01.2025 року потерпілий ОСОБА_7 звернувся та страховика із заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок ДТП, яка трапилася 18.11.204 року. Вказане підтверджується страховим актом № 240151/2/2024 та сторонами не оспорюється. Положення пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначає, що граничний строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплати складає 90 днів, а за умовами договору про добровільне страхування - 14 днів.

Також, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625 ЦК України).

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення.

За змістом аналізованої норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу і 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання. Вони є способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника, який користується утримуваними грошовими коштами, що належить сплатити кредиторові.

Правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися між сторонами у справі на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є грошовим зобов`язанням. Таким чином, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання».

Враховуючи положення пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», починаючи з 91 дня після звернення з необхідними документами про виплату страхового відшкодування у страховика виникло прострочення виконання грошового зобов`язання.

При цьому, суд звертає увагу на те, що невиплата страхового відшкодування чи неповна виплата такого не впливає на застосування до відповідача відповідальності за невиконання зобов`язання, у цьому випадку розмір витрат нараховується на суму невиконаного зобов`язання.

Також, не беруться до уваги судом твердження представника відповідача про відсутність підстав для стягнення інфляційних втрат та 3 % річних за відсутності вини страховика.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц, №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18).

У постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України, зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

Водночас, з урахуванням викладеного, суд не погоджується з розрахунком періоду, наданим позивачем для обрахунку часу прострочення, починаючи з 15.12.2024 року, оскільки 91 днем з моменту звернення потерпілого з відповідною заявою про виплату страхового відшкодування 28.01.2025 року є 29.04.2025 року.

Диспозитивність - один з основних принципів судочинства, який вказує на рівні права учасників справи щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).

Звертаючись до суду із вимогою про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені представника позивача вказав період з 15.12.2024 року по 29.04.2025 року. Однак, суд дійшов висновку, що право на таке відшкодування виникло у потерпілого з 29.04.2025 року.

Таким чином, відповідальність страховика за невиконання грошового зобов`язання повинна обраховуватися за один день.

З огляду на зазначене, судом встановлено, що інфляційне збільшення за 29.04.2025 року дорівнює 0,00грн., пеня за вказаний день у розмірі подвійної облікової ставки НБУ дорівнює 47,23 грн. та розрахована наступним чином:

29.04.2024 - 29.04.2024 : 13,50 (облікова ставка НБУ)

64 023,00 (Сума боргу) x (2 x 13,50 : 366 ) x 1 днів (прострочення) : 100%

3% річних за 29.04.25 року становить 5,25 грн. і розраховується наступним чином:

64023,23х3%/100/365

Отже, окрім суми, що становить різницю між заподіяними збитками та сплаченим страховим відшкодуванням до стягнення з ПАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» на корсить позивача належить сума пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ - 47,23 грн. та 3 % річних-5,25грн.

Щодо вимог про стягнення моральної шкоди

В частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, суд зважає на наступне.

Згідно досліджених в судовому засіданні доказів встановлено, що ОСОБА_1 завдано моральної шкоди внаслідок неправомірних дій відповідача (порушення ПДР України), що спричинили дорожньо-транспортну пригоду, в результаті якої було пошкоджено належний позивачу автомобіль.

В силу ч.1 ст. 1167 ЦК України Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з ч.3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує: обставини дорожньо-транспортної пригоди, глибину і тривалість душевних страждань позивача, внаслідок пошкодження належного йому автомобіля, який повинен був вживати заходів для поновлення порушених прав, в тому числі отримання страхового відшкодування, а також виходячи з принципу розумності і справедливості, та приходить до висновку, що заявлена сума моральної шкоди є повністю обґрунтованою, а відтак з відповідача ОСОБА_2 слід стягнути на користь ОСОБА_3 10 000грн. моральної шкоди.

Судові витрати

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу, витрати пов`язані із залученням експертів(частини перша, третя статті 133 ЦПК України).

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частини перша, друга статті 141 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 141 ЦПК України).

У позовній заяві представник позивача вказує, що розмір судових витрат складає 3540 грн. витрати за проведення експертизи, 1211,20 грн. судовий збір та 20 000 грн. витрати на професійну правничу допомогу.

Загальна сума заявлених вимог складає 84892,36грн., з яких 11,78%(10000грн.) позивач просить стягнути з ОСОБА_2 та 88,22% (74892,36грн.) з ПАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна». Позов до ОСОБА_2 задовольняється повністю. Позов до ПАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» задовольняється на 85,55% (64075,71х100/74892,36), таким чином до стягнення з ПАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» належить 85,55 % витрат на судовий збір, правничу допомогу та вартості експертизи, а до стягнення з ОСОБА_2 належить 11,78% від судового збору та правничої допомоги.

88,22% від 20 000грн. правничої допомоги становить 17644грн.; 85,55 % від вказаної суми становить 15094,44 грн.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п`ята статті 137 ЦПК України).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу адвокат Урода О.В. надав до суду договір про надання правничої допомоги від 22.04.2025 року: акт про надання юридичних послуг від 15.08.2025 року із зазначенням виду наданої правничої допомоги, вартістю послуг та часом виконання робіт.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

З огляду на викладене, з урахуванням складності справи, принципів розумності та співмірності, кількості годин витрачених представником на участь у судових засіданнях та наявності клопотання відповідача про зменшення суми заявленої вартості правничої допомоги, суд вважає, що заявлену суму витрат на правничу допомогу, яка підлягає до стягнення з ПАТ «СК «Євроінс Україна» слід зменшити. Обґрунтованою до стягнення з ПАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» на користь позивача буде сума витрат на правничу допомогу в розмірі 12644 грн.

Решту судових витрат, які підлягають стягнення з ПАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» на користь позивача обраховуються наступним чином.

88,22% від 1211,20 судового збору=1068,52грн.

85,55% від 1068,52грн.=914,12грн. судового збору.

85,55% від вартості експертизи 3540грн. =3028,47грн.

До стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача належить судовий збір в сумі 142,67грн. (1211,20/100%х11,78%) та 2356 грн.(20000/100%х11,78%) витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст.22, 23, 1166, 1167, 1187, 1192 ЦК України, суд, -

ухвалив:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна»

(код ЄДРПОУ 22868348) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) різницю суми страхового відшкодування-64 023,23грн.,47,23 грн. пені, 5,25 грн. -3% річних, 12644,00 грн. витрат на правничу допомогу, 914,12грн. судового збору та 3028,47грн. вартості проведеної експертизи, а всього 80662,07грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) 10000,00 грн. моральної шкоди, 142,67грн. судового збору та 2356 грн. витрат на правничу допомогу, а всього 12498,67грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду виготовлено 27.03.2026 року.

Суддя Хмельницького

міськрайонного суду І.Ю.Порозова