Рішення № 135218488, 27.03.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

27 березня 2026 р. Справа № 120/360/26

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крапівницької Н.Л.,

розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплицький відгодівельний комплекс"

до Вінницької митниці

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛИЦЬКИЙ ВІДГОДІВЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС" до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 10.11.2025 №UA4010002025771 та №UA4010002025772.

Ухвалою суду від 16.01.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позову, зазначивши, що за результатами перевірки обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, з урахуванням отриманої інформації від уповноважених органів Франції щодо перевірки сертифікату з перевезення товарів форми EUR.1 від 03.08.2023 №А5175157, відповідно до частини дванадцятої статті 354 Митного кодексу України під час перевірки правильності підстав для звільнення від оподаткування встановлено, що зазначений у сертифікаті товар, задекларований ТОВ «ТЕПЛИЦЬКИЙ ВІДГОДІВЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС» у митній декларації від 09.08.2023 №23UA204140006075U7, не має преференційного походження у розумінні Регіональної конвенції про пан-євро- середземноморські преференційні правила походження, у рамках Угоди про вільну торгівлю з країнами ЄС.

Встановлені порушення призвели до заниження податкових зобов`язань зі сплати митних платежів на загальну суму 557105,40 грн., в тому числі: ввізне мито 464254,50 грн., податок на додану вартість 92 850,90 грн.

Натомість, відповідач вважає, що представник позивача ототожнює поняття «країна походження товару» та «преференційне походження товару», тому подальші його посилання на те, що відповідно до інвойсу від 21.07.2023 №5020231097, виданого продавцем товару «CERDEX-AGRO s.r.o.», Словацька республіка, в графі «опис товару» вказано: «модель: Axion 950, VIN: НОМЕР_1 , рік - 2017, країна походження товару Німеччина», відповідно до експертної довідки від 08.08.2023 №2211-397 G, виданої ПП «АВАЛОН-АВТО», країною походження товару зазначено Німеччину, на переконання представника відповідача не підтверджують преференційне походження товару та є хибними.

Щодо твердження представника позивача про безпідставність результатів документальної перевірки та відсутність належних і допустимих доказів, представник відповідача просить врахувати положення ч. 3 ст. 10 Протоколу №ІІ про взаємну адміністративну допомогу в митних справах до Угоди про асоціацію між Україною з однієї сторони та Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, з іншої сторони, сторони можуть використовувати в своїх протоколах, представлення доказів, звітах і свідченнях, а також у судових розглядах і представленні обвинувачення в судах інформацію, які вони отримали і документи, з якими вони були ознайомлені відповідно до положень цього Протоколу, як докази.

З огляду на викладене, представник відповідача вважає, що митниця діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мали значення для прийняття правомірного рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням інших визначених законодавством принципів, строків, та урахуванням прав суб`єкта ЗЕД.

Ухвалою суду в задоволенні клопотання представника Вінницької митниці про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін відмовлено.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ТОВ «ТЕПЛИЦЬКИЙ ВІДГОДІВЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС» відповідно до контракту від 21.07.2023 №15 укладеного з «CERDEX-AGRO s.r.o.» (Janosikova 8494/15A, 01001 Zilina), Словацька республіка, було здійснено митне оформлення товару за митною декларацією від 09.08.2023 №23UA204140006075U7, товар: «Трактор колісний, марка - CLAAS модель - AXION 950, всього 1шт, був у використанні, тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів - 8700 см.куб., потужність двигуна 300 kW, ідентифікаційний номер (номер шасі) - А2334ЕСА2302485, призначення - для проведення сільськогосподарських робіт, колісна формула -4х4, кількість місць включаючи водія - 2, календарний рік виготовлення 2017 р.».

Фактурна вартість товару - 85500 євро/ 3421145,70 грн., митна вартість товару - 4642545, 02 грн.

Відповідно до інвойсу від 21.07.2023 №15020231097, виданого продавцем товару «CERDEX-AGRO s.r.o.», Словацька республіка, в графі «опис товару» вказано: модель: Axion 950, VIN: A2334EСA2302485, рік - 2017, країна походження товару - Німеччина. Також, під час митного оформлення надана експертна довідка від 08.08.2023 №2211-397G, видана ПП «АВАЛОН-АВТО», якою підтверджено країна походження товару - Німеччина.

При доставці вантажу на митну територію України застосовувались умови поставок згідно ІНКОТЕРМС - DAP (UA) Рівне.

За результатами проведення документальної невиїзної перевірки дотримання ТОВ «ТЕПЛИЦЬКИЙ ВІДГОДІВЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС» вимог законодавства України з питань митної справи у частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, застосування знижених ставок ввізного мита за митною декларацією від 09.08.2023 №23UA204140006075U7, відповідачем складено Акт про результати документальної невиїзної перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи №79/25/7.12-19/33583554 від 16.10.2025.

Із розділу III "Результати документальної перевірки" акту перевірки N №79/25/7.12-19/33583554 від 16.10.2025 вбачається, що за результатами перевірки обґрунтованості та законності, надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, з урахуванням отриманої інформації від уповноважених органів Франції щодо перевірки сертифікату з перевезення товарів форми EUR.1 від 03.08.2023 №A5175157, відповідно до частини дванадцятої статті 354 Митного кодексу України під час перевірки правильності підстав для звільнення від оподаткування встановлено, що зазначений у сертифікаті товар задекларований ТОВ «ТЕПЛИЦЬКИЙ ВІДГОДІВЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС» у митній декларації від 09.08.2023 №23UA204140006075U7, не має преференційного походження у застосуванні Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, у рамках Угоди про вільну торгівлю з країнами ЄС.

Встановлені порушення призвели до заниження податкових зобов`язань зі сплати митних платежів на загальну суму 557 105,40 грн., в тому числі: ввізне мито - 464 254,50 грн., податок на додану вартість - 92 850,90 грн.

У вказаному акті зазначено про порушення ТОВ «ТЕПЛИЦЬКИЙ ВІДГОДІВЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС»:

- статті 15, статті 16 Доповнення І до Регіональної Конвенції про Пан-Євро- Середземноморські преференційні правила походження, частини першої та частини восьмої статті 257, частини першої статті 281 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита за МД від 09.08.2023 №23UA204140006075U7 на суму 464 254,50 гривень;

- пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість за МД від 09.08.2023 N'23UA204140006075U7 на суму 92 850,90 гривень.

На підставі Акта перевірки №79/25/7.12-19/33583554 від 16.10.2025, посадовою особою Вінницької митниці складено податкове повідомлення-рішення форми "Р" №UA4010002025771 від 10.11.2025, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання на загальну суму 510679,95 грн. та податкове повідомлення-рішення форми "Р" №UA4010002025772 від 10.11.2025, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання (крім лікарських засобів; тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну…) на загальну суму 102 135,99 грн.

Позивач, не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправними, безпідставними та такими, що прийняті з порушенням норм матеріального права та не відповідають фактичним обставинам справи, а також з огляду на необґрунтованість висновків, викладених в Акті документальної невиїзної перевірки №79/25/7.12-19/33583554 від 16.10.2025, звернувся до суду з даним позовом про їх скасування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

У відповідності до вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Згідно положень ч.2 ст.1 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI, з наступними змінами та доповненнями (далі - МК України), відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Пунктом 1.2.статті 1 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, з наступними змінами та доповненнями (далі - ПК України) передбачено, що правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначаються цим Кодексом, крім правил оподаткування товарів митом, які встановлюються Митним кодексом України та іншими законами з питань митної справи.

Відповідно до частини першої статті 271 МК України мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з пунктом 190.1 статті 190 ПК України базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті й включаються до ціни товарів.

Ввізне мито, відповідно до положень статті 272 МК України, встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України. Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 281 МК України допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори. У разі якщо імпорт товару є об`єктом антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, тарифні пільги (тарифні преференції) не встановлюються або зупиняються чи припиняються, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Верховною Радою Законом України №1678-VII від 16 вересня 2014 року ратифіковано Угоду від 27 червня 2014 року про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, якою, серед іншого, передбачено поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом (далі Угода).

Статтею 26 частини 1 глави 1 розділу IV Угоди встановлено, що положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави походження означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I Щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністративного співробітництва.

Відповідно до частини першої статті 2 Протоколу І Угоди, з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу:

(a) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу;

(b) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Згідно з абзацом першим пункту 1 статті 6 Протоколу І Угоди в статті 2 цього Протоколу товари, які не є повністю виробленими у вказаній країні, вважаються достатньо обробленими або переробленими у ній, якщо виконуються умови, наведені у Додатку II до цього Протоколу.

Згадані вище умови вказують для всіх товарів, що підпадають під дію цієї Угоди, обробку, яку необхідно виконати з використовуваними у виробництві товару матеріалів іншого походження. Ці умови можуть бути застосовані тільки до вказаних матеріалів. Зі вказаного витікає, що якщо товар, який набув статусу виробленого у вказаній країні завдяки виконанню умов, вказаних у Додатку II, використовується для виготовлення іншого товару, то застосовні для цього другого товару умови не поширюються на перший; також не має значення, чи використовувались для виготовлення першого товару матеріали іншого походження. Зазначено в абзаці 2 наведеного пункту.

Статтею 33 Протоколу І Угоди врегульовано питання щодо перевірки підтверджень походження товару.

Відповідно до пункту 1 статті 33 Протоколу І Угоди подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.

З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він був поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку (пункт 2 статті 33 Протоколу I Угоди).

Перевірка має бути здійснена митними органами країни експорту. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними (пункт 3 статті 33 Протоколу І Угоди).

Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та, чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України й відповідають іншим вимогам цього Протоколу (пункт 5 статті 33 Протоколу I Угоди).

Положення аналогічні положенням статті 33 Протоколу І Угоди містяться і в статті 32 Доповнення І до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (далі - Доповнення 1 до Регіональної конвенції), до якої України приєдналась відповідно до Закону України від 8 листопада 2017 року №2187-VIII.

Відповідно до пунктів 2 та 6 Протоколу І Угоди товарами, що походять з Європейського Союзу мають вважатися такі, що цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу та товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Наведені норми дають підстави вважати, що якщо товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені повністю у Європейському Союзі, можуть вважатися такими, що походять з Європейського Союзу за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 Протоколу І Угоди.

За змістом статті 6 Протоколу 1 Угоди та статті 2 цього Протоколу товари, які не є повністю виробленими у вказаній країні, вважаються достатньо обробленими або переробленими у ній, якщо виконуються умови, наведені у Додатку II до цього Протоколу.

Пунктом 1 статті 2 Доповнення І до Регіональної конвенції визначено, що з метою імплементації відповідної Угоди наступні продукти вважаться такими, що вироблені в Договірній Стороні при експорті в іншу Договірну Сторону:

(а) товари цілком вироблені в певній країні відповідно до Статті 4;

(b) товари, отримані в Договірній Стороні, включаючи товари, які не були повністю там вироблені, за умови, що ці матеріали пройшли достатню обробку та переробку в цих Договірних Сторонах відповідно до Статті 5;

(c) майно, що виробляється в Європейському Економічному Просторі (ЄЕП) в рамках значення Протоколу 4 до Угоди про Європейський економічний простір. Такі товари повинні розглядатися, як вироблені в Європейському Союзі, Ісландії, Ліхтенштейні1 чи Норвегії (сторони ЄЕП), при експорті відповідно з Європейського Союзу, Ісландії, Ліхтенштейну чи Норвегії до договірної країни, крім учасників ЄЕП.

Згідно з пунктом 1 статті 5 Доповнення І до Регіональної конвенції з метою виконання положень Статті 2, товари, які не є повністю отриманими, повинні вважатись достатньо обробленими та переробленими у ній, при виконанні умов, викладених у Додатку II.

Пунктом 1 статті 15 Доповнення І до Регіональної конвенції визначено, що товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, і ввозяться в інші Договірні Сторони, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III а; (b) сертифікат з перевезення товару EUR-МЕD, зразок якого наведений у Додатку III b; (c) у випадках, вказаних у Статті 21(1), декларація (надалі іменуватиметься декларацією походження або декларацією походження EUR-МЕD), надана експортером до інвойса. повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати. Текст декларації походження наведений у Додатку IV а і b.

Подібно, відповідно до пункту 1 статті 16 розділу 5 Протоколу I Угоди товари, що походять з Європейського Союзу, товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів:

(a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або

(b) у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься декларацією інвойс, надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.

Відтак, як Угода, так і Регіональна конвенція чітко визначають, що товар вважається таким, що походить з Європейського Союзу за умови подання сертифікату з перевезення товару EUR.1.

Процедуру видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлює стаття 16 Доповнення І до Регіональної конвенції та стаття 17 Протоколу І Угоди.

Згідно зі статтею 16 Доповнення І до Регіональної конвенції сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-МЕD має бути виданий митними органами Договірної сторони-експортера на письмову заявку експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.

Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-МЕD, а також бланк заявки, зразок якої наведений у Додатку III. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і відповідно до норм національного законодавства країни експорту. Якщо ці бланки заповнюються від руки, вони повинні заповнюватися ручкою друкованими літерами. Опис товарів потрібно викласти у виділеній для цього графі, не залишаючи вільних рядків. Якщо графа не заповнена повністю, під останнім рядком опису проставляється горизонтальна лінія, вільне місце перекреслюється (пункт 2 названої статті).

Експортер, який подає заявку про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1 або EUR-МЕD, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів Договірної сторони-експортера, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-МЕD, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цієї Конвенції (продовжується у пункті третьому цієї ж статті).

У пункті сьомому продовжується: Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1 або EUR-МЕD, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також для виконання інших умов цієї Конвенції. Для цих цілей вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть доцільними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї Статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена графа, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-МЕD має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару (п.9 наведеної вище статті Доповнення І до Регіональної конвенції).

Подібно до вищенаведеного, згідно зі статтею 17 Протоколу І до Угоди сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником (п.1).

Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту. Якщо їх заповнюють від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Опис товарів потрібно викласти у виділеній для цього комірці, не залишаючи вільних рядків. Якщо комірка заповнена не повністю, під останнім рядком опису потрібно накреслити горизонтальну лінію й перекреслити вільний залишок комірки. Наведене зазначено у пункті другому статті 17 Протоколу І до Угоди.

Експортер, який подає заяву про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу (п.3 статті 17 Протоколу І до Угоди).

У п.5 статті 17 Протоколу І до Угоди зазначено, що митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару (п.7 статті 17 Протоколу І до Угоди).

Відповідно до пунктів 1, 6, 7 та 8 статті 21 Доповнення І до Регіональної конвенції "Декларація про походження або декларація про походження EUR-МЕD, зазначена в статті 15(1)(с), може бути складена:

(a) уповноваженим експортером відповідно до положень Статті 23, або

(b) експортером на будь-яку партію товару, що складається з однієї або більше одиниць упаковки, що походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро.

Складання декларації про походження або декларації про походження EUR-МЕD здійснюється експортером шляхом штампування, машинописного чи поліграфічного друкування на інвойсі, повідомленні про доставку чи іншім комерційнім документі декларації, текст якої наведено у Додатку IV а та b, з використанням однієї з мовних версій, викладених у цих Додатках, і відповідно до положень національного законодавства країни експорту. Якщо декларація складена від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами.

Декларації про походження та декларації про походження EUR-МЕD мають бути власноручно підписані експортером, що їх склав. Проте уповноважений експортер у розумінні Статті 22 не повинен підписувати такі декларації, якщо він надав митним органам Договірної сторони-експортера письмове зобов`язання нести повну відповідальність за будь-яку декларацію про походження, у якій він зазначений, так, ніби вона підписана ним власноручно.

Декларація про походження або декларація про походження EUR-МЕD може бути складена експортером тоді, коли товари, яких вона стосується, експортуються, або після експортування за умови подання цієї декларації в країні імпорту не пізніше, ніж протягом двох років після імпортування товарів, яких вона стосується.

Отже, саме митний орган Договірної сторони країни експорту видає сертифікат EUR.1.

Аналіз наведених норм міжнародного законодавства та законодавства України дає підстави для висновку, що однією із передумов для використання переваг, передбачених Угодою про асоціацію, є надання документа, що підтверджує походження товару, зокрема сертифіката з перевезення товару EUR.1

За змістом пункту 5 статті 32 Доповнення І до Регіональної конвенції митні органи, за запитом яких було здійснено перевірку, як мають бути повідомлені про їх результати, так і ці результати (1) повинні чітко вказувати на те чи є перевірені документи достовірними та (2) чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з однієї з Договірних країн і (3) відповідати іншим вимогам Конвенції.

При цьому змістом положень пункту 6 статтю 32 Доповнення І до Регіональної конвенції чітко визначено випадки у разі наявності яких митні органи, що подали запит за відсутності виняткових обставин повинні відмовляти у наданні права на преференції: (1) якщо має місце обґрунтований сумнів, і відповідь на запит про перевірку не надана протягом 10- місяців з дати подання запиту; (2) відповідь на запит не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів.

Висновки митного органу, покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 10.11.2025 №UA4010002025771 та №UA4010002025772, ґрунтуються виключно на інформації, викладеній у листі уповноваженого органу Франції від 08.11.2024, доведеним листом Держмитслужби на адресу Рівненської митниці від 20.11.2024 №15/15-03-01/7/5987, лист Рівненської митниці від 06.12.2024 №7.13-1/15/7-40/7469 (вхідний Вінницької митниці від 09.12.2024 №14491/7.13-11), яким повідомлено, що у відповідь на ваш запит служба провела перевірку доказів походження стосовно експорту наступних товарів із Франції до України через Словаччину, як зазначено у дев`яти сертифікатах EUR1, серед яких вживаний сільськогосподарський трактор CLAAS AXION 950 (VIN номер НОМЕР_2 ) - EUR1 №A5175157. 1/ автентичність сертифікатів руху підтверджена французькою митницею, яка їх видала у місті Кан.

Відповідно до пункту 2 відповіді - Законність отримання сертифікатів походження товарів з ЄС вказано, що: «Ми попросили митного представника, який підписав документи EUR1, зв`язатися з експортером і надати нам докази походження експортованих матеріалів. Незважаючи на наші повторні нагадування, жодної інформації щодо сертифікатів нам не надано. Тому експортовані матеріали, зазначені у сертифікатах руху №А5175113, А5175157, А5175196, А5175197, А5175198, А5175199, А5175212, А5175213 та А5175215 не можуть вважатися товарами що походять з ЄС відповідно до положень Протоколу № 1 до Угоди про асоціацію між Європейським співтовариством з атомної енергії та його державами- членами з одного боку та Україною з іншого боку».

Водночас аналіз змісту зазначеної відповіді свідчить про те, що уповноважений орган Франції не встановив факту відсутності походження товарів з Європейського Союзу, не визнав подані сертифікати EUR.1 недійсними, підробленими або такими, що оформлені з порушенням вимог міжнародних договорів, а також не спростував задекларовану позивачем країну походження товарів. Таким чином, за своїм змістом зазначений лист фіксуює процесуальний результат адміністративної перевірки, а не матеріально-правовий висновок щодо походження товару.

Досліджуючи наведені докази, через призму їх достатності, належності, допустимості та достовірності, суд зазначає, що відповіді уповноваженого органу іноземної держави не містять документально підтверджених відомостей щодо країни походження товарів, які б відрізнялися від задекларованих, а також не спростовують інформацію, зазначену у сертифікатах EUR.1 та інших товаросупровідних документах.

Крім того, матеріали справи не містять доказів належного виконання митними органами Франції процедур перевірки, передбачених пунктом 3 статті 32 Доповнення І до Регіональної конвенції, а саме доказів офіційного звернення до експортерів із вимогою надати підтверджуючі документи, доказів перевірки рахунків експортера чи здійснення інших перевірочних заходів, а також доказів отримання або неотримання відповідей на такі запити.

Більше того, у відповіді уповноваженого органу Франції від 08.11.2024, автентичність сертифікатів руху підтверджена французькою митницею, яка їх видала у місті Кан. Отже перевірка статусу походження товарів, а також виконання інших умов Протоколу була проведена уповноваженими органами Франції.

Суд звертає увагу, що відповідно до частини дев`ятої статті 43 Митного кодексу України та частини шостої статті 34 Протоколу І до Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, наявність виняткових та об`єктивних обставин, які дозволяють достовірно визначити країну походження товару, підлягає обов`язковому врахуванню митними органами, навіть у разі неповноти відповіді компетентного органу іноземної держави.

При цьому сертифікати з перевезення товарів EUR.1, подані позивачем під час митного оформлення, не були анульовані, відкликані чи визнані недійсними у встановленому законом порядку, а матеріали справи не містять жодних доказів їх фальсифікації або незаконного одержання. Відтак такі сертифікати зберігають статус офіційних документів, що породжують передбачені законом правові наслідки.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 09.12.2025 у справі №380/22832/24, яку суд враховує відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України. У цій постанові Верховний Суд наголосив, що не підтвердження походження товару компетентним органом іноземної держави не є тотожним установленню відсутності такого походження, а листи іноземних митних органів підлягають оцінці у сукупності з усіма іншими доказами, наявними у справі.

Верховний Суд також зазначив, що ризики неналежної процесуальної поведінки експортера не можуть автоматично покладатися на добросовісного імпортера, який надав усі документи, передбачені законодавством.

Оцінюючи докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що відповідачем не доведено наявність обґрунтованого сумніву щодо задекларованого походження товарів, не встановлено подання позивачем недостовірних документів або інформації, а також не зафіксовано будь-яких розбіжностей між даними, поданими під час митного оформлення, та фактичними обставинами, встановленими під час перевірки.

В той же час, обов`язок вжити всі належні заходи для перевірки статусу походження товарів, забезпечити правильне заповнення бланків сертифікату з перевезення товару EUR.1 покладено на митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1.

Уповноважений орган Франції не встановив факту не походження товарів з Європейського Союзу та не спростував задекларовану країну походження, а лише зазначив про ненадання експортером додаткових документів.

Більше того, уповноважений орган Франції підтвердив автентичність сертифікату №A5175157.

Таким чином, відповідь уповноваженого органу Франції свідчить виключно про факт неподання експортером додаткових відомостей щодо походження товару на запит компетентного органу та не містить жодних висновків про встановлення або не встановлення преференційного походження відповідного товару. За своїм змістом така відповідь не підтверджує відсутність походження товару та не спростовує відомості, задекларовані під час митного оформлення, а відтак не може вважатися належним і допустимим доказом порушення ТОВ «ТЕПЛИЦЬКИЙ ВІДГОДІВЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС» вимог митного законодавства і свідчить про те, що митний орган не надав належної оцінки змісту відповіді уповноваженого іноземного митного органу щодо підтвердження преференційного походження товарів.

В свою чергу, відповідачем не наведено обставин за яких після завершення митного оформлення виникла обґрунтована підозра, що під час пропуску товару через митний кордон України було допущено порушення законодавства України, що є самостійною підставою, яка вказує на неправомірність дій у цій частині перевірки.

Окрім того, з матеріалів справи слідує, що стороною позивача було надано митному органу інші документи, які підтверджують походження товару. Так, відповідно до інвойса від 21.07.2023 N'5020231097, виданого продавцем товару «CERDEX-AGRO s.r.o.», Словацька республіка, в графі «опис товару» вказано: модель: Axion 950, VIN: A2334EСA2302485, рік - 2017, країна походження товару - Німеччина. Також, під час митного оформлення надана експертна довідка від 08.08.2023 №2211-397 G, видана ПП «АВАЛОН-АВТО», якою підтверджено країна походження товару - Німеччина.

Варто також зазначити і той факт, що імпортованим товаром є транспортний засіб, що містить міжнародний ідентифікаційний номер (VIN - Vehicle Identification Number), та декларується у графі 31 митної декларації, який беззаперечно свідчить про країну виробника (ідентифікаційний номер (VIN) присвоюється один раз і не змінюється протягом усього терміну експлуатації, реєструється виключно виробником), що і є винятковою обставиною, та згідно вимог статті 34 Протоколу 1 Угоди, повинна братися до уваги для підтвердження країни походження товару, як того вимагають норми ч. 9 ст. 43 МК України.

Ідентифікаційний номер транспортного засобу (від англійського Vihicle Identification Number - VIN) - 17ти-значний унікальний буквено-цифровий номер будь якого транспортного засобу. Він заснований на діючих стандартах ISO 3779-1983 та ISO 3780, присвоюється один раз і не змінюється протягом усього терміну експлуатації. VIN на авто реєструється виключно виробником. VIN на авто є невід`ємною його частиною. Без його отримання для виробника стає неможливою реалізація вироблених транспортних засобів.

Матеріли перевірки не містять жодних доказів, що товар (Трактор колісний, марка - CLAAS модель- AXION 950) не має преференційованого походження з ЄС, відсутні й докази не підтвердження автентичності поданих контролюючому органу документів або про недостовірність відомостей, що в них містяться. Допоки сертифікат з перевезення товару чи інформація в ньому не визнаний уповноваженими органами чи судом незаконними, до нього застосовується презумпція правомірності, а тому, з урахуванням вищенаведеного, вважає, що пільги надані (отримані) ТОВ «ТЕПЛИЦЬКИЙ ВІДГОДІВЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС» правомірно, з дотриманням вимог Протоколу 1 Угоди.

Таким чином, висновок відповідача, що за результатами перевірки встановлено порушення статті 15, статті 16 Доповнення І до Регіональної Конвенції про Пан-Євро- Середземноморські преференційні правила походження, частини першої та частини восьмої статті 257, частини першої статті 281 Митного кодексу України, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України є необґрунтований та неправомірний, оскільки наведені вище документи підтверджують, що товар походить з ЄС.

Враховуючи наведене, в сукупності, суд дійшов висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень відповідача №UA4010002025771, №UA4010002025772 від 10.11.2025 та наявність підстав для їх скасування.

Суд зазначає, що решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Згідно позиції Європейського Суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованій, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) заява № 18390/91; пункт 29).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача слід стягнути витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 7353,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці.

Як вбачається зі змісту позовної заяви позивач очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40000 грн. Однак, доказів понесення відповідних витрат матеріали справи станом на момент її розгляду не містять.

З врахуванням наведеного, суд роз`яснює, що відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати прийняті Вінницькою митницею податкові повідомлення-рішення №UA4010002025771, №UA4010002025772 від 10.11.2025.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛИЦЬКИЙ ВІДГОДІВЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС» судовий збір в розмірі 7353,80 грн. (сім тисяч триста п`ятдесят три гривні вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплицький відгодівельний комплекс" (вул. Незалежності, 55, смт. Теплик, Вінницька область, код ЄДРПОУ 33583554)

Відповідач: Вінницька митниця (вул. Лебединського, 17, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 43997544)

Суддя підпис Крапівницька Н. Л.

Згідно з оригіналом

Суддя:

Секретар